Сутність та поняття діагностики в ситуаційному менеджменті

Лекція 5. Діагностика в ситуаційному менеджменті

Сутність та поняття діагностики в ситуаційному менеджменті

Процес та види діагностки, методика її проведення

3.Сутність та прогнозування можливого банкрутства підприємства

Характеристика методичних підходів в діагностиці стану підприємства

 

Сутність та поняття діагностики в ситуаційному менеджменті

При розгляді поняття діагностики в ситуаційному менеджменті доцільно охарактеризувати основні її параметри. Крім того, «діагностику» слід визначити як процес виявлення стану об´єкту, предмета, явища або процесу управління через реалізацію комплексу дослідницьких процедур, виявлення слабких ланок та «вузьких місць», а «діагноз» — як конкретний висновок про стан об’єкту дослідження.

Процес діагностики — це багаторазовий акт, який здійснюється у часі та просторі, і відображається через етапи якісної й кількісної ідентифікації.

Тобто при визначенні етапів діагностики слід виділити два етапи:

1) встановлення належності об’єкту до певного класу або групи об’єктів;

2) виявлення відмінностей діагностованого об’єкту від об’єктів його класу шляхом порівняння фактичних параметрів з базовими. У процесі проведення діагностики ситуацій використовують певні методи. Серед них виділяють аналітичні, експертні, лінійне програмування, динамічне програмування.

Слід розглянути та взяти до уваги соціально-психологічні аспекти діагностики ситуацій: помилки, що виникають при визначенні ситуації (помилки дослідження) та виборі керівником лінії його поведінки (помилки враження). При цьому актуальним є ознайомлення з сучасними методиками діагностики персоналу на чесність та лояльність, а також досвідом іноземних фахівців з цього питання.

Крім того, доцільно познайомитися з питанням прогнозування ймовірності можливого банкрутства підприємства, виокремити симптоми, причини та наслідки такої ситуації, а також розглянути види ситуацій банкрутства підприємства.

Є сенс ознайомитися з підходами до оцінки та прогнозування ймовірності банкрутства підприємства і провести аналіз стану показників ділової та економічної активності залежно від етапу життєвого циклу підприємства. Керівним документом при здійсненні зазначених підходів доцільно обрати «Методичні положення щодо оцінювання фінансового стану підприємств і встановлення незадовільної структури балансу».

Кожна організація має свій потенціал розвитку, свої умови його реалізації і підпорядковується законам і закономірностям, у тому числі циклічного розвитку всієї соціально-економічної системи. Тому вона перебуває у стані певної залежності від загальних циклів економіки, маючи при цьому власні цикли розвитку. Якщо економіка країни знаходиться в стані системної кризи, то це не може не відбитися на стані окремої організації, хоча характер цього відображення може бути різним (у т. ч. і позитивним). Все залежить від виду діяльності, галузевої належності, форми власності, розміру організації, її економічного і ресурсного потенціалу, внутрішнього психологічного клімату тощо.

Можливе і таке, що організація входить у глибоку кризу здавалося б при сприятливих зовнішніх економічних обставинах. У таких випадках домінуючими причинами (у даному випадку і факторами), напевно, будуть внутрішні обставини, пов’язані з якістю управління, некомпетентністю персоналу, помилками при прийнятті рішень, низькою якістю організації виробництва, праці тощо. При цьому важливо вчасно помітити симптоми небезпечного розвитку в організації, щоб вчасно відреагувати і запустити механізм ситуаційного управління. У зв’язку з цим варто розрізняти такі категорії як «симптоми», «фактори» і «причини» виникнення проблемних ситуацій на підприємстві.

Симптоми виявляються звичайно у показниках діяльності підприємства і, тенденціях їхньої зміни. Так, наприклад, аналіз показників фондовіддачі, продуктивності, ефективності, фінансового стану може характеризувати настання проблемної ситуації. Крім того, небезпечними симптомами можуть бути: збільшення плинності кадрів, падіння рівня виробничої дисципліни, незадоволеність працею, конфліктність у колективі, неодноразові кадрові ротації.

Симптомом настання проблемної ситуації можуть бути або невідповідність показників закономірним співвідношенням, або тимчасові параметри, наприклад, темп зростання продуктивності праці повинен випереджати темп зростання заробітної плати. Якщо цього не відбувається, збільшується небезпека виникнення проблемних ситуацій.

Симптоми не завжди відображають небезпеку кризи. Причини нерідко бувають глибшими за зовнішній прояв кризових ознак. Симптом — це первісний, зовнішній прояв настання проблемних ситуацій. Оцінка їхньої глибини і небезпеки залежить не тільки від симптомів, а й причин та реальних факторів.

Під фактором у даному випадку слід розуміти подію, зафіксований стан чи тенденцію, що свідчить про настання кризи.

Причина появи кризової ситуації — події чи явища, внаслідок яких з’являються фактори кризи.

Наприклад, в організації симптомом появи проблемних ситуацій може бути зниження якості продукції, а фактором — порушення технологічної дисципліни. Причиною ж у цьому випадку може бути низька кваліфікація персоналу і (чи) його велика плинність.

Таким чином, для запобігання та попередження проблемних ситуацій слід вчасно здійснювати діагностику ситуацій і встановлювати точний діагноз.

Отже, в загальному розумінні діагностика — це виявлення стану об’єкту, предмету або явища через комплекс дослідницьких процедур.

Під управлінською діагностикою розуміють дослідницьку діяльність спрямовану на визначення, аналіз та оцінку проблем розвитку підприємства і підвищення ефективності системи менеджменту.

Слід зазначити, що управлінська діагностика поділяється на діагностику економічної підсистеми (дослідження, орієнтоване на визначення цілей функціонування підприємства, методів їх досягнення та виявлення недоліків) та діагностику соціальної підсистеми (встановлення та виявлення ознак, які характеризують стан соціальної системи для передбачення можливих відхилень в її діяльності), що має на меті встановлення діагнозу об’єкта дослідження і підготовку інформації для прийняття поточних і стратегічних управлінських рішень, а також створення аналітичного підґрунтя для розв’язання проблеми.

Конкретний висновок про стан об’єкту дослідження на певний період часу називають діагнозом.

Діагностика розглядається як необхідний етап дослідження проблем, що мають місце в процесі життєдіяльності певної системи, який настає після виявлення проблем в результаті контролю.

Діагностика проблеми — це аналіз параметрів організації виробничої системи та ринкового середовища, а також зміни співвідношення цих параметрів з метою визначення причин та місця виникнення проблеми.

Своєчасно проведена діагностика створює необхідне аналітичне підґрунтя для обґрунтування антикризових заходів та формування ситуаційної програми підприємства.