Нові засоби комунікації − формування автономних інформаційних мереж

Тепер перейдемо до нових засобів інформації, котрі ми могли б назвати «новими інформацій­ними засобами комунікації» як розмаїття розвинутих інформаційно-комунікативних засобів нового типу, які стали можливими завдяки розвитку мікроелектроніки.

У конкретних поняттях розвинуті інформаційні засоби включають словесний процесор, «розу­мний» термінал, факсимільну систему, відеокасетний записуючий пристрій та новий тип комуніка­ційного засобу, представлений цифровою комунікаційною системою й супутниками зв’язку. Систе­ми застосування для цього включають кабельне телебачення, відеотеку, електронну пошту, відеонаради, банківські операції вдома. Але якщо використання нових засобів обмежується цим, то вони не можуть дати наукове забезпечення для генезису нової людини, оскільки всі ці методи вико­ристання нових засобів розглядаються лише в контексті розширення і споживання матеріальних ре­чей. Наприклад, якщо навіть кількість каналів телебачення завдяки кабельному телебаченню зросте до 30 чи 50 або якщо вони дадуть можливість робити покупки, не виходячи з дому, то це не приведе до зміни якості життя.

Тільки коли нові засоби одержать новий простір для прояву своєї ефективності через роботу лобних часток, підсилених комп’ютером, або (в більш специфічному смислі) коли вони стануть за­собами комунікації для інтелектуальної інформації чи пізнання, і тільки коли вони забезпечать ос­нову для утворення інформаційної мережі людського рівня, то тоді можливо, що вони стануть нау­ково-технічною базою для виникнення нової людини.

По-перше, розвиток універсальних образних символів може розглядатися як такий, що придат­ний для попередніх і для нових інформаційних засобів. Проте особливі риси цих символів можуть бути підсумовані таким чином:

Нові засоби інформації призначені для того, щоб виражати складну інтелектуальну інформацію як структурно, так і в часовій послідовності, і щоб звертатися не стільки до розуму, скільки до емоцій.

З огляду на оптимальну силу впливу на звернення до людських почутгів, силу пізнання й ро­зуміння вирізняється здатність передавати значення й зміст інформації без попереднього тренування й навчання.

Усі форми засобів комунікацій − фільми, слайди, фотографії, символи й знаки − використо­вуються в цьому способі спілкування, але слова й письмо зводяться до мінімуму.

На додаток до цих форм у певній комбінації використовуються також інші засоби комунікації − колір, світло, звук і запах.

Ці засоби інформації допускають різні модифікації її бази даних, такі, як аналіз і синтез, та їх­ній вільний розвиток у часовій послідовності.

Як приклад, візьмемо відеомагнітофон, який використовує ці інтернаціональні образні символи. Нема потреби говорити, що документальні фільми, мультиплікація, статистика й графіка та всі інші існуючі засоби будуть тиражуватися, комбінуватися, розширюватися для надання їм динамічного виразу.

Однак використання слів, письма та інших подібних виразів буде обмежене наскільки це най­більш можливо, оскільки такі вирази можуть перешкоджати адекватному розумінню складної, стру-ктурованої проблеми. Само собою зрозуміло, що слова й письмо перекладатимуться на різні мови шляхом використання машин для перекладу.

Історичне значення цих інтернаціональних образних символів полягає в допомозі людям нашо­го світу поглибити їхнє спільне розуміння природи й наслідків складних проблем, які мають глоба­льні масштаби: демографічний вибух, руйнування навколишнього середовища чи ядерна війна, кот­рі не залежать від різниці в становищі держав, націй та від ідеологічних і мовних бар’єрів.

Що стосується пізніших або нових засобів комунікації, то слід згадати про утворення доброві­льних громадських мереж інформації, які мають такі характеристики:

Індивідуально засновані мережі інформації, що автономно структуровані окремими грома­дянами.

Оптичні засоби зв’язку, електронні комутатори, супутники зв’язку, персональні комп’ютери та інші системи використовуватимуться як технічна база для таких мереж.

Персональні комп’ютери, що їх матимуть окремі індивіди, будуть зв’язані через комуніка­ційні лінії, а індивідуальні й групові поштові скриньки будуть забезпечені можливістю взаємно об­мінюватися посланнями. Більше того, спільна для індивідів та індивідуальних суджень інформація і дані для дискусій будуть завантажені в такі скриньки для груп.

Можна згадати громадську автономну мережу для тих, хто не палить, як приклад автономної інформаційної мережі. Для цієї мережі характерне таке:

Закрита мережа, утворена громадянами, котрі об’єдналися спільною метою − кинути палити.

Вони мають право залучати до діяльності тих, хто не палить.

Вони розвивають діяльність для того, аби спонукати інших людей кинути палити згідно зі спільною програмою.

Історичне значення громадянських автономних інформаційних мереж полягає в тому, що вони об’єднують тих громадян, котрі усвідомлюють спільну проблему або мету (відповідно до принципів консенсусу або співучасті) й спонукають їх до колективних дій заради спільної мети.

У такий спосіб громадяни, що беруть участь в автономній інформаційній мережі, обговорюватимуть проблеми, які стосуються досягнення спільної мети, підсумовуватимуть наслідки дискусій і доходитимуть до остаточного рішення через участь усіх членів спільноти, причому кожен з них здійснює автономну дію заради досягнення мети в такий спосіб, який найбільш підходить до його власної позиції. Саме це й ви­значається як пряма демократія участі.