Перехідні та неперехідні дієслова

Д І Є С Л О В О

Дієслово — це повнозначна частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на питання щ о р о б и т и? щ о з р о б и т и? щ о р о б и т ь с я з предметом? у якому стані він перебуває? (ходив, співатиме, займатися, буду їсти, заробляю).

У реченні дієслово найчастіше виконує функції присудка або частини складеного присудка (Він розповів все, що знав. Ніч здавалася днем.).

 

Дієслова можуть означати:

· процес мислення (аналізувати, думати, розмірковувати);

· процес мовлення (радити, говорити, розмовляти);

· конкретну фізичну дію (йти, будувати, вчитися);

· переміщення у просторі (бігти, їхати, йти);

· сприйняття органами чуття (нюхати, бачити, чути);

· бажання (воліти, хотіти, бажати);

· стан, у якому перебуває особа або предмет (спати, стояти, журитися);

· ставлення особи до когось чи чогось (поважати, любити, шанувати);

· зміни (розквітати, старіти, молодіти).

Морфологічні ознаки дієслова

Постійні ознаки дієслова:

o належність до певного виду (доконаний / недоконаний);

o належність до дієвідміни (перша / друга);

o перехідність чи неперехідність.

Непостійні ознаки дієслова:

o зміна за способами (умовний / наказовий / дійсний);

o зміна за часами (минулий / теперішній / майбутній);

o зміна за числами (однина / множина);

o зміна за родами (тільки у минулому часі однини дієслово має чоловічий, жіночий або середній рід).

Дієслово має такі морфологічні ознаки:

Вид
доконаний недоконаний	заробив, перевів, заспівають, забажає заробляв, переводить, співали, бажала
Рід
	у минулому часі	в умовному способі
чоловічий жіночий середній	працював працювала працювало	засліпив би засліпила б засліпило б
Число
однина множина	малював, малювала, малювало малювали
Спосіб
дійсний умовний наказовий	працюю, сказали, летить, ходила б, вживав би, поспішали б напишіть, ходімо, хай зайде
Час
минулий теперішній майбутній	знаходив, знаходила, знаходили знаходжу, знаходимо, знаходите знайду, буду знаходити, знаходитиму
Особа
у теперішньому часі
однина 1-а особа 2-а особа 3-а особа множина 1-а особа 2-а особа 3-а особа	я знаходжу ти знаходиш він (вона, воно) знаходить ми знаходимо ви знаходите вони знаходять
у майбутньому часі
однина 1-а особа 2-а особа 3-а особа множина 1-а особа 2-а особа 3-а особа	я знайду ти знайдеш він (вона, воно) знайде ми знайдемо ви знайдете вони знайдуть
в умовному способі
однина 1-а особа 2-а особа 3-а особа множина 1, 2, 3-а особи	я знайшов би ти знайшов би (знайшла б, знайшло б) він знайшов би, вона знайшла б, воно знайшло б ми (ви, вони) знайшли б

Дієслово утворює форми

дієвідмінювані	способів - дійсного: веде (вів, буде вести) - умовного: вів би (вела б, вели б) - наказового: веди (ведіть), хай веде
відмінювані	- дієприкметник теперішнього часу: ведучий; минулого часу: ведений
незмінювані	- неозначена форма дієслова (інфінітив): вести - дієприслівник: ведучи

Неозначена форма дієслова (ІНФІНІТИВ)

Інфінітив (неозначена форма) — це початкова форма дієслова, яка означає дію, але не виражає способу, часу, особи, числа і роду, відповідає на питання щ о р о б и т и? щ о з р о б и т и?: хотіти, йти, плакати.

Інфінітив має суфікс -ти або -ть (в розмовному та художньому стилях): Можна вибра ть друга і по духу брата, Та не можна рідну мати вибира ти (В.Симоненко).

Між коренем і суфіксом інфінітива -ти можуть бути суфікси -а, -и, -і, -ну, -ува(-юва) та ін.: спів а ти, ход и ти, стар і ти, крик ну ти, засвіч ува ти, розмал юва ти.

 

Синтаксична роль

У двоскладному реченні неозначена форма дієслова може виступати у функції будь-якого члена речення:

· підмета: Вчитися – ось наше завдання;

· частини складеного дієслівного присудка: Ми прагнемо сумлінно вчитися;

· означення: Моє бажання вчитися порадувало батьків;

· додатка: Батьки веліли добре вчитися;

· обставини: Ми приїхали сюди вчитися.

У безособовому реченні неозначена форма дієслова найчастіше виступає у ролі головного члена речення: Повірити у це було неможливо; Нічого не можна вже повернути.

 

Морфологічні ознаки інфінітива:

o вид: недоконаний чи доконаний: йти – дійти, стукати – стукнути;

o перехідність або неперехідність: зустріти друга, зустрічатися з другом.

Перехідні та неперехідні дієслова

За своїм значенням і відношенням до різних частин мови дієслова поділяються на дві групи: перехідні і неперехідні:

Дієслова	Приклади
перехідні	відвідати друга, купити картоплю
неперехідні	сидіти, стояти, готуватися, їхати

Перехідні дієслова означають дію, що переходить або спрямована на предмет, що виражений іменником або займенником: налити води, виконувати вправи, не читати книгу.

Дієслово вважається перехідним, якщо:

• залежний іменник чи займенник стоїть при дієслові у З.в. без прийменника: читати книжку, виховувати їх;
• залежний іменник стоїть у Р.в. і означає частину від цілого: випити чаю, принести води;
• дієслово має заперечну частку НЕ: не виконати завдання, не полити квіти.

Неперехідні дієслова означають дію, яка прямо не переходить на предмет: підготуватися до іспиту, їхати у метро. Такі дієслова не вимагають додатка: бігти, заплакати. До них належать:

· усі зворотні дієслова (із суфіксом -ся): сміятися, вмиватися, вітатися;

· безособові дієслова, що означають стан природи або людини: сидіти, спати, позіхати, мерзнути, холоднішати, іти, бігти.

 

Зворотні дієслова

Дієслова з суфіксами -ся (-сь), які виражають зворотну дію, називаються зворотними: купатися, сміятися, взуватися. Більшість зворотних дієслів співвідносяться з дієсловами без суфікса -ся (-сь): крити – критися, мазати – мазатися. Але деякі дієслова без -ся не вживаються: сміятися, лінуватися, пишатися, сподіватися. Цей суфікс зберігається й при творенні дієприслівникових форм: сміятися – сміючись, зупинитися – зупинившись.

 

Види дієслів

Вид – одна з найважливіших ознак дієслова. За цією ознакою дієслова поділяються на:

o доконані (помити підлогу, приготував уроки, поїду);

o недоконані (мити підлогу, готую уроки, буду їхати).

 

Дієслова доконаного виду означають завершену дію і відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю?

Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію і відповідають на питання що робити? що роблю? що буду робити?

Дієслова доконаного виду утворюються із дієслів недоконаного виду за допомогою:

· префіксів (писати – написати, грати – зіграти);

· суфіксів (зітхати – зітхнути, кричати – крикнути);

· наголосу (розкид a ти – розк u дати);

· чергування звуків: сидіти – сісти (и-і), скакати – скочити (к-ч);

· різних основ (ловити – піймати, брати – взяти).

 

Дієслову одного виду переважно відповідає дієслово іншого виду. Такі дієслова утворюють видові пари:

Дієслово недоконаного виду	Дієслово доконаного виду
писати робити казати іти програмувати	написати, дописати зробити сказати прийти запрограмувати

Одновидові дієслова – це дієслова, які можуть бути або лише доконаного, або лише недоконаного виду. Так, наприклад, дієслова надивитися, розгніватися, розговоритися, натерпітися, напрацюватися мають лише доконаний вид; дієслова прагнути, гордувати, імпонувати – мають лише недоконаний вид.

Двовидові дієслова – це окремі дієслова, переважно іншомовного походження, що поєднують у собі значення як доконаного, так і недоконаного виду: телеграфувати, гарантувати, воєнізувати, веліти, женити.

Способи дієслів

Дієслова можуть вживатися у дійсному, умовному чи наказовому способі. Спосіб дієслова вказує на відношення дії до дійсності:

Дійсний спосіб	іду, йшов, буду іти
Умовний спосіб	йшов би, пішов би
Наказовий спосіб	іди, нехай іде

1. Дійсний спосіб дієслова означає реальну дію, яка відбувалася, відбувається чи буде відбуватися або ж заперечує наявність цієї дії: ходив – не ходив, люблю – не люблю, одягатимеш – не одягатимеш. Дієслова дійсного способу змінюються за часом (грав – граю – гратиму) і можуть вживатися із заперечною часткою не: не ходитиму, не гріє, не називатиму. Дієслова дійсного способу змінюються за часами, числами і особами (у теперішньому і майбутньому часах) та за родами (у минулому часі).

2. Умовний спосіб дієслова означає дію бажану або можливу за певних умов: полетіти б, казала б. Дієслова умовного способу утворюються від дієслів минулого часу за допомогою частки б (після голосних: привезла б, співала б) або би (після приголосних: намалював би, підібрав би), які завжди пишуться окремо і можуть стояти як безпосередньо після дієслова, так і після інших частин мови: Якби дали мені скуштувати хоча б одну крапельку цього чарівного напою.

Дієслова умовного способу змінюються за числами (малював би – малювали б), а в однині – і за родами (малював би – малювала б – малювало б).

3. Наказовий спосіб дієслова через наказ, прохання, побажання чи пораду закликає до виконання дії: приходь, навчайся, привітай. Дієслова наказового способу не мають форм часу, але змінюються за особами в однині і множині: в однині вони мають форму 2-ої особи (стань), а в множині – 1-ої і 2-ої (станьте, станьмо).

	Однина	Множина
1-а особа 2-а особа	— сиди, ночуй	сидімо, ночуймо сидіть, ночуйте

 

2-а особа однини має закінчення -и (сиди, веди, сади) або чисту основу (ляж, зіграй, святкуй);

1-а особа множини має закінчення -імо (рідше -ім), -мо (зіграймо, ведімо, святкуймо);

2-а особа множини – - іть (-іте), -те (зіграйте, ведіть, святкуйте).

Спеціальної форми 3-ої особи наказовий спосіб не має. Для того, щоб передати наказ або прохання у 3-й особі, вживаються частки хай (нехай) і форма 3-ї особи дійсного способу: хай працюють, нехай завжди буде сонце.

Часи дієслів

Дієслова можуть вживатися у минулому, теперішньому чи майбутньому часі. Час дієслова вказує на те, коли відбувалася, відбувається чи буде відбуватися дія:

Минулий час	дерево росло, дерево виросло
Теперішній час	росте дерево, дерево підростає
Майбутній час	дерево виросте

1. Минулий час означає дію, яка колись відбувалася або вже відбулася. Дієслова минулого часу змінюються за числами (хотів, хотіли), а в однині і за родами (хотів, хотіла, хотіло). Вони можуть бути як доконаного (покохав, приїхав), так і недоконаного виду (кохав, їхав).

У чоловічому роді виступає суфікс -в- (ходив, гуляв) і нульове закінчення або немає суфікса і нульове закінчення (віз, ніс); у жіночому, середньому роді і в множині – суфікс -л - і закінчення -а- (була, їла), -о- (хотіло, могло), -и- (росли, могли).

 

2. Теперішній час означає дію, яка відбувається в час мовлення або постійно.Дієслова теперішнього часу завжди недоконаного виду і змінюються за особами і числами (чую, чуєш, чуємо, чуєте, чує, чують).

 

3. Майбутній час означає дію, яка відбуватиметься у майбутньому. Дієслова майбутнього часу змінюються за числами і особами (купуватиму, купуватимеш, купуватимете, купуватиме, купуватимуть). Дієслова майбутнього часу мають три форми:

o просту доконаного виду (зберу, посаджу),

o просту недоконаного виду (збиратиму, садитиму)

o складену недоконаного виду (буду збирати, буду садити).

Дієвідміни дієслів

Зміна дієслів за особами, часами і числами називається дієвідмінюванням.

За типом відмінювання дієслова поділяються на дієслова 1-ої і 2-ої дієвідмін.

Практично 1-а і 2-а дієвідміни дієслів розрізняються за закінченням 3-ої особи множини теперішнього часу:

1) до 1-ої дієвідміни належать дієслова, які у 3-ії особі множини мають закінчення -уть, -ють: думають, хочуть, переживають;

2) до 2-ої дієвідміни – закінчення -ать, -ять: сушать, варять.

 

Крім традиційного способу визначення дієвідмін, можна встановити дієвідміну за основою інфінітива (відкинувши суфікс -ти).

До 1-ої дієвідміни належать дієслова:

· з основою на -оро-, -оло-: полоти, бороти, колоти;

· з односкладовою основою: би -ти, ли -ти, пи -ти;

· з суфіксами -ува-, -ну-, -і-, -а -, які в особових формах не випадають: крикнути, грати, перезимувати;

· з основою на приголосний: берег-ти, мог-ти, нес-ти;

· дієслова іржати, ревіти, сопіти, гудіти, хотіти.

Дієслова 1-ої дієвідміни відмінюються так:

	Однина	Множина
1-а особа 2-а особа 3-я особа	везу, принесу везеш, принесеш везе, принесе	веземо, принесемо везете, принесете везуть, принесуть

 

До 2-ої дієвідміни належать дієслова:

· з суфіксом -а- після шиплячих та [й], який випадає в особових формах: стояти, лежачи;

· з суфіксами -и-, -і- (-ї-) -, які в особових формах випадають: клеїти - клею, сидіти – сиджу, бачити – бачу, варити – варю, гоїти – гою;

· дієслова бігти, спати, боятись.

Дієслова 2-ої дієвідміни відмінюються так:

	Однина	Множина
1-а особа 2-а особа 3-я особа	стою, прошу стоїш, просиш стоїть, просить	стоїмо, просимо стоїте, просите стоять, просять

 

Окрему групу складають дієслова їсти, бути, дати і - вісти (в сучасній мові вживається лише з префіксами: розповісти, відповісти та ін.):

	Однина	Множина
1-а особа 2-а особа 3-я особа	відповім, їм відповіси, їси відповість, їсть	відповімо, їмо відповісте, їсте відповідять, їдять

При дієвідмінюванні дієслів можливе чергування приголосних:

1) Г//Ж: берегти – бережу – бережеш;

2) К//Ч: пекти – печу – печеш;

3) Х//Ш: рухати – рушу – рушиш;

4) С//Ш: просити – прошу – просиш;

5) Т//Ч: летіти – лечу – летиш;

6) СТ//Щ: простити – прощу – простиш;

7) ЗД//ЖДЖ: їздити – їжджу – їздиш;

8) Б/БЛ, П//ПЛ, В//ВЛ, М//МЛ, Ф//ФЛ: любити – люблю, ліпити – ліплю, ловити – ловлю, ломити – ломлю, графити – графлю.

Безособові дієслова

Безособові дієслова – особлива форма дієслова, що означає дію без відношення до будь-якої особи: темніє, щастить, дніє. Початковою є неозначена форма дієслова.

Безособові дієслова означають фізичний або психічний стан людини та явища природи.

У реченні безособові дієслова виступають присудком, при якому не може бути підмета: Пощастило як ніколи; Дихалося все легше і легше. Такі речення називаються безособовими.

Безособового значення можуть набувати і деякі безособові дієслова 3-ої особи однини або середнього роду: морозить, віє; загуло, повіяло.