Ресурси Світового океану та їх використання. Запаси, використання, екологічна оцінка нафтових родовищ у Тихому океані

Практична робота № 10

 

Зміст роботи:

1.Основні географічні та геоморфологічні характеристики Тихого океану.

2. Історія відкриття, місце знаходження, запаси та еволюція використання нафтових родовищ у Тихому океані.

3. Особливості видобуваня нафти в Тихому океані.

5. Найпотужніші родовища даного регіону.

6. Екологічна оцінка і екологічний вплив видобування й використання даного ресурсу на екосистему Тихого океану.

7. Наслідки використання даного ресурсу.

8. Заходи, що проводяться для підтримки екосистеми океану.

9. Джерела інформації.

 

 

 

Тихий океан за розмірами й особливостями природи – унікальний природний об'єкт нашої планети. Він розташований у всіх півкулях Землі, між материками Євразією і Австралією на заході, Північною і Південною Америкою на сході й Антарктидою на півдні.

Тихий океан – найглибший. Він має складний рельєф дна. Шельф займає відносно невелику площу. Біля берегів Північної Америки його площа не перевищує десятки кілометрів, а біля берегів Євразії шельф

вимірюється сотнями кілометрів.

В надрах Тихого океану виявлені родовища нафти і газу, на дні – розсипи важких мінералів та інших корисних копалин. Основні нафтогазоносні райони зосереджені на периферії океану. Більшість із них нині розробляються. Найактивніше нафта видобувається на шельфах Китаю, Індонезії, Японії, Малайзії, Сполучених Штатів Америки, Австралії та Нової Зеландії. У Тасмановоу басейні відкриті родоища нафти – Марлін (більше 74 млн. т нафти), Кінгвіш, біля острова Нова Зеландія розвідано нафтогазове родовище Капуні (15 млрд. м³ газу, близько 50 млн. т нафти). Перспетивні на нафту також Ідонезійські моря, район около побережжя південної Аляски і західних барегів Північної Америки.

В кінці ХІХ століття англійською навколосвітньою експедицією на «Челенджері» вперше було виявлено залізо – марганцеві конкреції, що містили Мідь, Нікель, Кобальт, Молібден, а також незначні поклади нафти.

Відкриття нафти на Алясці можна віднести до великих геологічних відкриттів другої половини ХХ століття. Хоча геологічне вивчення цього півострва розпочалося ще в 1920-х рр., то перша нафта

тут була виявлена лише наприкінці 1950-х рр. Це трапилося в районі

 

затоки Кука півострова Кенай в вденній частині Аляски, де бурись «морські» свердловини в надзвичайно складних природних умовах (крижані брили, дев'ятиметрові хвилі). Щоб завезти сюди обланання тільки для однієї свердловини, було потрібно 15 рейсів літака «Геркулес». А коштувала така свердловина кілька мільйонів доларів.

Після першого успіху геологи-пошукачі вирішили спробувати щастя на крайній півночі Аляски, що представляє собою схил хребта Брукса і прибережну рівнину моря Бофорта. Із часом тут була відкрита ціла нафтогазоносна провінція, названа провінцією Північного схилу Аляски.

У 1974 році відбулось будівництво Трансаляскінського нафтопроводу. Споруджували його три найбільші нафтові монополії, яким належали ліцензії на територію родовища Прадхо-Бей. Сам нафтопровід має довжину 1288 км при діаметрв труб 120 см.

Уже наприкінці 1980-х рр. видобуток нафти на шельфі Аляски досягав 100 млн. т на рік, і за цим показником вона посідала друге місце в країні. Доходи від даного нафтового комплексу були такі великі, що на Алясці були скасовані прибутковий податок і податок на покупки. Більше того влада штату утворили з нафтових відрахувань спеціальний фонд, з якого кожен житель став отримувати щорічний чек на 800 доларів.

Видобуток нафти в Прадхо-Бей досяг свого максимального рівня(110 млн. т) в 1988 році, і до кінця 1990-х років скоротилась до 50-60 млн. т. А в 2006 році видобуток нафти був взагалі припинений у зв'язку з початком ремонтних робіт на нафтопроводі, що став представляти небезпеку для навколишнього середовища. В останні роки помітно активізувалися пошукові роботи нафти у різних районах Аляски. Хоч тут вже знайдені і готуються до експлуатації декілька

 

 

нових родовищ, проте вони не зможуть відшкодувати зниження видобутку нафти на родовищі Прадхо-Бей. Положення ускладнюється і тим, що на даній території знаходиться Арктичний національний заказник, що являє собою екологічно сильно вразливу смужку арктичної пустелі. Окрім того, на пошуки нафти в межах заказника необхідний спеціальний дозвіл.

Окрім Аляски у видобутку нафти й газу в США лідирує континентальний шельф Мексиканської затоки. Проте видобуток нафти на шельфових родовищах США стає все дорожчим, оскільки велика частина доступної нафти вже здобута.

Ще один потужний нафтопереробний комплекс розташований на шельфових родовищах поблизу Малаккського півострова. Доведені запаси нафти Малайзії – 4,3 млрд барелів. Малайзійська нафта низькосірчистих вважається однією з найкращих за якістю. Щодня в країні видобувається 730 тис. барелів нафти, з яких майже половина експортується. Потужності нафтопереробки наближаються до 500 тис. барелів на добу.

Державна нафтова компанія Малайзії Петронас. Її стратегічні партнери – ExxonMobil i Shnell, за участю яких створено основні нафтовидобувні компанії Малайзії.

Нафтопереробні заводи – Порт Діксон-Шелл(потужність – понад 100 тис.барелів нафти на добу), Малакка – 1(100 тис.) і Малакка – 2 (100 тис.), Порт Діксон-Ессо(понад 80 тис.) та інші.

За останні роки в Малайзії не відкрито жодного дійсно значного за запасами родовища. Із метою активізації геологорозвідувальних робіт уряд у 1998 році прийняв рішення про зниження оподаткування в галузі.

За запасами нафти провідне місце серед країн Центральної,

 

 

Східної та Південно-Східної Азії займає Китай. Родовища нафти виявлені в різних його районах, але найбільш значні вони в Північно-

Східному Китаї та прибережних територіях і шельфі Північного Китаю.

У видобувній промисловості Індонезії діють в основному великі

національні компанії, значна частина яких належить державі, а також західні сировинні корпорації. Однією з найбільших національних компаній є державна монополія «Pertamina», контролююча видобування і переробку нафти.

Видобування нафти(на 2009 рік) складало більше 1,02 млн.бареля в день(37 місце в світі). Головним чином видобування нафти відбувається на шельфових частинах Індонезії.

Залив Гуаякіль тихоокеанського шельфа Республік Еквадор і Перу вважається найбільш перспективним за наявністю нафти і газу в цьому районі.

Якщо світовий видобуток нафти на шельфі складав на початку 1970-х рр. приблизно 1/5 усього видобутку нафти, то на тихоокеанський шельф довелося близько 1/10 всієї видобутку на шельфі Світового океану; головні країни, що видобувають нафту в прибережних областях океану: в Азії - Індонезія (Яванське моря), Малайзія, Японія; в Америці - США (Аляска, Каліфорнія); в Океанії - Австралійський Союз і Нова Зеландія. У числі перших країн по підводному видобутку нафти - США (понад 25 млн. Т), Австралійський Союз (близько 15 млн. Т) і Малайзія (понад 10 млн. Т). У Китаї введено в експлуатацію нафтової свердловини в мілководній частині Жовтого моря. В Японії розширюється видобуток нафти і газу на шельфі.

З кожним роком зростає забруднення океанічних вод нафтою і нафтопродуктами, що надходять з материків. Достатньо лише 1 граму

 

 

нафти, щоб знищити життя в 1 м3 води. Вона вкриває тонкою плівкою

водну поверхню. При цьому гине планктон, а відповідно й не вистачає їжі іншим морським мешканцям. Нафтопродукти утворюють на водній поверхні нафтову плівку, що заважає проникненню в океанічні товщі сонячних променів і порушує газообмін між океаном і атмосферою. Внаслідок цього зменшився вилов риби, а окремі представники органічного світу океану зникли назавжди.

Нафта і нафтопродукти, що потрапляють у водне середовище природних водойм, дуже скоро перестають існувати як вихідні субстрати. У морі нафта знаходиться в різних міграційних формах: поверхневих плівках (сліках): емульсіях (типу «нафта у воді» і «вода в нафті»); нафтових агрегатах і грудочках; в розчиненої формі; сорбованими взвішеннями і донними опадами; акумульованої водними організмами. Кількісне співвідношення цих форм знаходження нафти в море визначається безліччю факторів і залежить як від складу і властивостей самої нафти, так і умов її надходження у водойму і його гідрологічних особливостей.

У Тихому океані присутність нафтових грудочок і агрегатів також пов'язано з танкерними перевезеннями, але не в меншій мірі залежить від основних течій, які переносять їх далеко за межі морських шляхів. В районі Куросіо, Південно і Східно-Китайському морях їх скупчення обумовлено мусонними течіями. Причому в північно-західних і західних районах частіше зустрічаються свіжі згустки, а на півдні і південному сході - вивітрені. Нафтові агрегати виносяться з динамічно активних зон і накопичуються у відносно спокійних. У стрижневий смузі Гольфстріму, за нашими даними, їх зміст значно нижче

(0,03 мг / м2), ніж на периферії (11,6 мг / м2).

 

Заходи щодо запобігання забруднення океану нафтою:

1. Заборонений злив нафтовмісних вод з танкерів, всі скидання з них повинні викачуватися тільки на берегові приймальні пункти.

2. Подальше вдосконалення емульсійного методу очищення морських танкерів, (розроблене Інститутом океанології РАН), що дозволяє

здійснити на самому судні очищення без скидання забрудненої води

або залишків нафти.

3. Удосконалювати конструкції нафтоналивних суден. Багато

сучасних танкерів мають подвійне дно. При пошкодженні одного з них нафта не вил’ється, її затримає друга оболонка.

4. Капітани суден зобов'язані фіксувати в спеціальних журналах відомості про всі вантажні операції з нафтою та нафтопродуктами, відзначати місце і час здачі або зливу з судна забруднених стічних вод.

Навесні 1989 року танкер «Ексон Вальдез» вийшов з нафтового терміналу в Валдез, штат Аляска, і увійшов в протоку принца Вільгельма. О 12:04 після полудня судно сіло на мілину, в результаті чого в корпусі утворилася пробоїна і в море витекло близько 260 тисяч барелів сирої нафти. Зусиль, прикладених компаніями Exxon і Alyeska Pipeline Company, виявилося недостатньо, щоб швидко ліквідувати наслідки витоку, і незабаром шторм забрав нафтові плями на великі відстані.

У підсумку, більше 1600 кілометрів берегових ліній виявилися забруднені, загинули тисячі тварин. Компанія Exxon розорилася, оплачуючи штрафи і роботи з прибирання нафти. Узбережжя Аляски залишаються забрудненими донині. Сиру нафту можна виявити за все в декількох сантиметрах під землею.

Шість активістів «Грінпіс» почали акцію протесту в Тихому океані на платформі компанії «Shell» проти видобутку нафти на арктичному шельфі.

Про це повідомляє міжнародна громадська організація «Greenpeace».

Команда закріпилася на висоті понад 100 метрів бурової «Polar Pioneer», розміщеної в Тихому океані на шляху до місця буріння на Алясці.

У такий спосіб активісти намагаються протриматись якомога довше на буровій і протягом усього часу передавати в режимі он-лайн усе, що

 

відбувається на платформі.

Причиною акції протесту став дозвіл міністерства природних ресурсів США на буріння розвідувальної свердловини в Чукотському морі. Своєю чергою, «Грінпіс» з'ясував, що це може призвести до забруднення Арктики: великий розлив нафти, який сама компанія вважає цілком можливим, пошириться на сотні кілометрів до знаменитого заповідника «Острів Врангеля».

На думку учасника акції Джона Сміта з Нової Зеландії, світові необхідно зберегти незайману природу Арктики для майбутніх поколінь.

«Замість збереження незайманої природи Арктики компанії на зразок «Shell»прагнуть отримати прибуток з танення льодів, створюючи ризик нової катастрофи. Тож я вірю, що наша акція надихне багатьох людей на протест», – запевнив член команди.

Водночас компанія «Shell» планує розпочати роботи з видобутку нафти

протягом 100 днів.

Як повідомляли раніше, у лютому 2012 року активісти «Грінпіс» на чолі з актрисою Люсі Лоулесс уже проводили гучну акцію проти планів «Shell» в Арктиці. Тоді активісти протрималися на вишці платфоми «Noble Discoverer» 77 годин, перш ніж їх арештували.

 

Джерела інформації:

1. http://alcala.ru/bse/izbrannoe/slovar-T/T12271.shtml

2. http://bukvar.su/mezhdunarodnye-otnoshenija/120415-Strategii-osvoeniya-energeticheskih-resursov-shel-fa-Mirovogo-okeana.html

3. http://www.catalogmineralov.ru/news7324.html#

4. http://chernoezoloto.com/dobycha-nefti-na-shelfe

5. http://geoswit.ucoz.ru/index/0-243

6. http://elementy.ru/nauchno-populyarnaya_biblioteka/430582/Neftyanye_uglevodorody_v_okeane

7. http://www.mining-enc.ru/t/tixij-okean/

8. http://mirnefti.ru/index.php?id=10

9. http://moyaosvita.com.ua/geografija/nafta-alyaski/

10. http://www.slideboom.com/presentations/287015/%D1%82%D0%B8%D1%85%D0%B8%D0%B9-%D0%BE%D0%BA%D0%B5%D0%B0%D0%BD

11. http://texnomaniya.ru/technology/v-okhotskom-more-neft-ishhut-s-pomoshhju-jekha.html

12. http://vgolos.com.ua/news/aktyvisty_grinpis_u_tyhomu_okeani_protestuyut_proty_vydobutku_nafty_foto_177090.html