Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття

МОДУЛЬ №3. НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ СОМАТИЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ У ДІТЕЙ

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ. ХВОРОБИ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ВІКУ.

Заняття 16

ТЕМА: Функціональні гастроінтестинальні розлади верхнього відділу травного каналу у дітей.

 

І. Актуальність теми.

Функціональні гастроінтестинальні порушення посідають одну з лідируючих позицій в структурі патології органів травлення у дітей раннього віку. Так, наприклад, за даними Хавкіна А.І. та співавторів рекурентні абдомінальні болі носять функціональний характер у 90-95 % дітей і лише у 5-10% пов¢язані із органічною причиною.

Крім того, діагностика функціональних гастроінтестинальних порушень викликає значні труднощі у практикуючих лікарів, призводить до великої кількості непотрібних обстежень, а головне, до нераціональної терапії.

Функціональні гастроінтестинальні порушення лежать в основі формування органічної патології у дітей старших вікових груп.

 

ІІ. Конкретні цілі:

1. Визначати етіологічні та патогенетичні фактори найбільш поширених функціональних гастроінтестинальних розладів верхнього відділу травного каналу у дітей (синдрому циклічного блювання, функціональної диспепсії, регургітації, румінації) у дітей.

2. Класифікувати і аналізувати типову клінічну картину функціональних захворюваннях верхнього відділу травного каналу у дітей.

3. Складати план обстеження та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень при типовому перебігу функціональних порушеннях верхнього відділу травного каналу у дітей.

4. Демонструвати володіння принципами лікування, реабілітації і профілактики функціональних гастроінтестинальних порушеннях у дітей.

5. Ставити попередній діагноз при функціональних

6. Здійснювати прогноз життя при функціональних захворюваннях верхнього відділу травного каналу у дітей.

7. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації в дитячій гастроентерології.

 

ІІІ. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Назви попередніх дисциплін

Отримані навики

1. нормальна анатомія людини   2. гістологія   3.нормальна фізіологія людини     4. патологічна анатомія людини     5. патологічна фізіологія людини   6. пропедевтика педіатрії

знати анатомічні особливості шлунково-кишкового тракту у дітей   володіти знаннями про гістологічну будову органів шлунково-кишкового тракту     знати особливості функціонування органів травного каналу     знати анатомічні особливості шлунково-кишкового тракту при функціональних та органічних захворюваннях стравоходу та шлунку у дітей старшого віку знати особливості функціонування органів травного каналу при функціональних та органічних захворюваннях стравоходу та шлунку у дітей старшого віку     6. вміти збирати анамнез, скарги у дітей різного віку, володіти методикою об’єктивного обстеження хворої дитини (огляд, пальпація, перкусія, аускультація органів травлення)

IV. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття:

Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття

 

Термін	Визначення
СИНДРОМ РУМІНАЦІЇ	- це постійна регургітація недавно з'їденої їжі, яку дитина знов пережовує і повторно ковтає, але при цьому відсутні ознаки будь-якого явного органічного захворювання.
АЕРОФАГІЯ	- відчуття розпирання в епігастрії, що виникає внаслідок надмірного заковтування повітря і зменшується після відрижки повітрям.
СИНДРОМ ЦИКЛІЧНОГО БЛЮВАННЯ	- захворювання переважно дитячого віку, що виявляється стереотипними повторними епізодами блювання, періодами повного благополуччя, що змінюються.
ФУНКЦІОНАЛЬНА ДИСПЕПСІЯ	- це постійний або рецидивуючий біль або дискомфорт у верхній частині живота

Теоретичні питання до заняття:

1. Класифікація функціональних гастроінтестинальних захворювань у дітей (Римські критерії ІІІ).

2. Діагностичні критерії функціональних порушень органів травного тракту (Римські критерії ІІІ) (румінація, регургітація, аерофагія, синдром циклічного блювання, функціональна диспепсія)

3. Принципи лікування функціональних захворювань верхнього відділу травного каналу у дітей

 

Зміст теми:

ФП ШКТ, як порушення функції органу, причини яких лежать поза ураженим органом і пов'язані із зміною регуляцій порушеній функції.

Причини функціональних порушень пов'язані з розладом регуляції органу, функція якого порушена.

Класифікація функціональних гастроїнтестінальних розладів у дітей (Римські критерії діагностики III)

H. Дитячі функціональні гастроінтестинальні розлади: Діти/Підлітки

H1.Блювання і аерофагія (Vomiting and Aerophagia)

H1a. Синдром румінації у підлітків (Adolescent Rumination Syndrome)

H1b. Синдром циклічного блювання (Cyclic Vomiting Syndrome)

H1c. Аерофагія (Aerophagia)

H2. Абдомінальний біль, пов'язаний з функціональними гастродуоденальними розладами

(Abdominal Pain-related FGIDs)

H2a. Функціональна диспепсія (Functional Dyspepsia)

H2b. Синдром знервованого кишечника (Irritable Bowel Syndrome)

H2c. Абдомінальна мігрень (Abdominal Migraine)

H2d. Дитячий функціональний абдомінальний біль (Childhood Functional Abdominal Pain) H2d1. Синдром дитячого функціонального абдомінального болю (Childhood Functional Abdominal Pain Syndrome)

H3.Закреп і нетримання калу (Constipation and Incontinence)

H3a. Функціональний закреп (Functional Constipation)

H3b. Нетримання калу (Non-Retentive Fecal Incontinence)

Найбільш часті причини функціональних гастроінтестинальних розладів у дітей раннього віку:

· Неправильний режим дня і харчування матері і/або дитини

· Недостатній питний режим матері і/або дитини

· “Швидкий” перехід на штучне вигодовування

· Швидкий перехід з однієї суміші на іншу

· Включення до раціону харчових добавок

· Перинатальна енцефалопатія гіпоксичного або травматичного ґенезу

· Морфофункціональна незрілість периферичної інервації, дисфункція центральної регуляції органів ШКТ

· Пізній старт ферментної системи органів ШКТ

· М'язова гіпотонія

· Рахіт, рахітоподібні захворювання

· Явний або латентний дефіцит заліза

· Особливості конституції

· Вигодовування дітей перших місяців життя молочною сумішшю із високим вмістом заліза (до 12 мг на 1 л молочної суміші)

· Дизбіоз кишечника

· Гастроінтестинальна форма харчової алергії (непереносимість білка коров'ячого молока, сої, глютена тощо)

· Транзиторний або вроджений гіпотиреоз

· “Боязнь горщика”

· Закреп у матері

 

Синдром циклічного блювання(СЦБ)

У клінічній картині СЦБ розрізняють чотири періоди: міжнападний, продромальний, період приступу і одужання.

Діагностичні критерії Міжнародної асоціації СЦБ включають:

• Обов'язкові симптоми:

- мінімум 3 типових рецидивуючих тяжких напади блювання й/або нудоти й блювання;

- більш ніж чотириразове блювання у фазі розпалу захворювання;

- епізоди тривалістю від декількох годин (у середньому 24-48 год.), мінімум 2 год, але іноді до 10 днів і більше;

- частота приступів менше 2 епізодів на тиж, у середньому кожні 2-4 тиж;

- періоди зовсім нормального самопочуття різної тривалості;

- відсутність очевидної причини блювання при обстеженні.

• Додаткові критерії:

- стереотипність: для конкретного пацієнта, кожен епізод подібний за часом початку, інтенсивністю, тривалістю, частотою, асоційованими ознаками і симптомами;

- можливість самоліквідації (приступи можуть завершуватися спонтанно й без лікування);

- анамнез (випадки мігрені або СЦБ у родині);

- анамнестичні дані про необхідність внутрішньовенного введення рідини протягом приступу.

Римські критерії III діагностики синдрому циклічної блювоти у дітей

Діагноз встановлюють за наявності всіх ознак, зазначених нижче:

1. Два або більше періоди інтенсивної нудоти й тривалого блювання або тривалого блювання протягом декількох годин або днів.

2. Повернення до звичайного стану здоров'я протягом декількох тижнів або місяців.

СЦБ зустрічається переважно у дітей старше 3 років і потребує детального неврологічного обстеження. Симптоми повинні спостерігатися не менше 3 місяців, або сумарно 3 місяця протягом року.

 

Функціональна диспепсія – симптомокомплекс, що виявляється у дітей старше 1 року.