Причини і види кризових ситуацій українських підприємств

 

Підходи до організації управління персоналом і підприємством вцілому в умовах “економічного спокою” і в кризових ситуаціях різні. Для сталої економіки кризові ситуації на підприємствах є рідкістю. Що стосується України, то в умовах корінної реконструкції економічного укладу країни навряд чи можна знайти сьогодні підприємство, яке працює в нормальному, налагодженому ритмі. Тобто для України підприємство в кризовій ситуації є нормою (Рис. 2.1.). Тому знання основних принципів кризових явищ і першочергових заходів для подолання кризи є дуже актуальними [2].

 

 

Криза стратегії — стратегія маркетингу не відповідає вимогам ринку. Цілі поставлені без урахування впливу зовнішнього середовища.
Криза успіху (оперативна криза) — помилки в керуванні перешкоджають використанню потенціалу підприємства
Криза ліквідності — небезпека втрати платоспроможності
Неплатоспроможність

 

Рис. 2.1. Види криз підприємства

 

Симптоми кризи:

- зменшення товарного і грошового обігу;

- зниження рентабельності і продуктивності;

- підвищення ступеню заборгованості;

- зменшення грошових потоків;

- зменшення ліквідності підприємства;

- зростання плинності персоналу;

 

Причинами кризи є зовнішні і внутрішні чинники (Табл. 2.1.)

 

 

Таблиця 2.1. Зовнішні і внутрішні чинники кризи

 

Внутрішні	Зовнішні
1.Управління підприємством	1. Зменшення купівельної спроможності
2. Організація управління персоналом	2. Збільшення податкових і соціальних відрахувань
3. Закупівля товарів	3. Грошова політика держави
4. Збут	4. Митні правила
5. Фінансова діяльність	5. Страйки й ін.

Для раціонального управління підприємством і виводу його з кризи в першу чергу важливо вміти розпізнати внутрішні причини кризи, оскільки саме ці причини підвласні зміні силами самого підприємства. Що стосується зовнішніх причин, то їх, звичайно, варто враховувати, але внести будь які координальні зміни в існуючу практику можливо тільки через законодавчу і політичну сфери.

Основними причинами кризи є криза управління. Аналіз впливу внутрішніх факторів на появу кризових явищ на підприємствах України виявив наступні основні помилки в діях керівництва підприємств.

1. При організації управління підприємством основними помилками є:

· нечітка постановка мети в діяльності підприємства;

· примирення з постійними збитками в окремих областях;

· планування в залученні інвестицій;

· недостатня увага до технічного прогресу;

· незадовільна організація верхньої ланки керівництва;

· відсутність продуманих стратегій управління;

· перевага вузьковідомчих інтересів при прийнятті рішень керівництвом підприємства;

· відсутність контролю з боку фахівців і керівництва стосовно підлеглих структур;

· нездоланна сила постійних змін поколінь у верхівці;

· помилкові дії по усуненню недоліків, страх перед вирішальними заходами;

· недостатні професійні знання;

· спосіб життя керівників не відповідає наявному капіталу;

· надмірне і часте вилучення засновниками обігових коштів своїх підприємств;

· недостатня інформованність підлеглих про місію та цілі підприємства.

2. При організаціі управління персоналом підприємства основними помилками є:

· роздутий апарат з високими постійними витратами;

· нечіткий розподіл повноважень і відповідальності;

· нечіткі, витратні заходи на управління, що займають багато часу;

· перехід до більш дорогої форми організації, що не відповідає рівню розвитку підприємства, чи занадто довге збереження застарілої форми організації;

· занадто велика плинність кадрів на керівних посадах;

· конкурентна боротьба серед керівників підприємства;

· недостатня зайнятість у менеджменті;

· дорога чи занадто сильна централізація або децентралізація (розвиток вождів);

· недостатньо кваліфіковані в професійному й управлінському плані співробітники;

· слабкі, або відсутні при роботі з персоналом мотиваційні та соціальні важелі;

· відсутність бажання керівників до розвитку персоналу;

· застарілий стиль керівництва (авторитарний-патріархальний), що приводить до звільнення кращих фахівців;

· помилкова робота з розвитку мережі персоналу.

Крім того є багато помилок при організації управління маркетинговою і фінансовою діяльностями які в данній роботі не розглядалися.

 

1. Рекомендації щодо поліпшення системи управління організації в перехідний період. Внутрішнє середовище і комплексний підхід до нього.

 

Проведений аналіз характерних для українських підприємств явищ дає можливість зробити висновки і сформулювати деякі рекомендації, щодо поліпшення результатів управління. Перш за все необхідно:

· Проводити відкрите і зрозуміле роз'яснення співробітникам економічної ситуації і кроків, потрібних для її поліпшення;

· Визначити першочергові заходи і послідовність їх проведення;

· Для кожного окремого заходу варто використовувати системний підхід в управлінні, який дасть змогу проаналізувати ситуацію у зовнішньому та внутрішньому середовищах, проаналізувати свої наявні ресурси і підійти до коректного прийняття рішень, щоб досягти успіху з найбільшим економічним ефектом.

Кожна організація має багато цілей, які є досить різноманітними. Ділові органі­зації зосереджені головним чином на виробництві товарів, наданні послуг, виконанні робіт й отри­манні за рахунок такої діяльності прибутку. Некомерційні організації не прагнуть отримувати при­буток, але вони хочуть знижувати витрати і вна­слідок цього якомога повніше реалізовувати свої статутні цілі. Державні організації намагаються успішно досягати цілей, які визначені у відповід­них нормативно-правових актах. Великі органі­зації мають системи цілей [28].

Конкретизація цілей повинна здійснюватися через розробку узгодженої систе­ми планів і завдань, які регламентують діяльність усіх підрозділів організації у визначених напря­мах. Завдання являють собою доручену роботу, яка має виконуватися в належні строки.

Успіх в роботі менеджерів не­можливий без урахування ними діючої структури організації, оскільки їм доводиться узгоджувати свої плани і рішення з певними посадовими осо­бами і ланками управління.

Для досягнення цілей організації необхідно використовувати певні технології, які являють собою поєднання кваліфікованих навичок, устаткування, інфраструк­тури, інструментів, відповідних знань, що необхідні для здійснення бажаних перетворень у матеріа­лах, інформації або людях. Технології прямо по­в'язані із планами і завданнями [3].

Прийняття рішень, затвердження відповідних планів і бюджетів повинно здійснюватися згідно з певним порядком дій, процедур, які становлять зміст процесів управління. Обґрунтовані процеси управління спрощують і здешевлюють менеджмент, роблять його продуктивнішим.

Менеджер повинен знати і постійно пам”ятати, щоперсонал є головним об'єктом управління, оскільки менеджер керує безпосеред­ньо людьми які в су­часних умовах повинні брати активну участь у прийнятті рішень. Отже, люди являють собою центральний фактор у будь-якій моделі управління.

Існують три основні аспекти людської діяль­ності як елемента внутрішнього середовища [9]:

• поведінка окремих людей;
• групова поведінка;
• поведінка керівника, діяльність менеджера в ролі лідера і його вплив на індивідуальну і групо­ву поведінку.

При організації управління персоналом важливе значення має культура, яка сформувалась на підприємстві.Культура являє собою своєрідний мікроклімат в організації, який допомагає персо­налу продуктивно розв'язувати завдання. Голов­ним фактором формування тієї чи іншої культу­ри є цінності персоналу, і насамперед вищого керів­ника [17].

Зміст комплексного підходу до внутрішнього середовища полягає у тому, щоб збалансувати за­значені фактори між собою і пов'язати їх із цілями організації, її стратегією. Наприклад, організація знаходить на ринку можливості подвоїти обсяг продажу своєї продукції чи послуг. Зразу ж дово­диться розробляти нові плани і завдання, думати про доцільність залучення додаткового персоналу та доцільність використання існуючих технологій, рахувати грошові потоки, оцінювати наявні вироб­ничі потужності тощо.

Але цього недостатньо, оскільки ключовий еле­мент управління — стосунки між людьми. Тому вони і є найскладнішим елементом організації, її найголовнішою складовою. Щоб ретельніше вра­хувати цей фактор, потрібно використовувати більш вузький підхід до внутрішньоорганізаційного середовища. У цьо­му разі необхідно зробити наголос на такі складові, які певною мірою пов'язані з комплексним підходом, але конкрети­зують форми співробітництва із персоналом. До них необхідно віднести наступні [14]:

1) місія, бачення, цілі, завдання. Ключове пи­тання цієї ланки: "Якими прагнуть бути праців­ники організації?"

2) ключові інструменти управління людьми - керівництво (лідирування), мотивація, винагорода, управління конфліктами, управління творчістю;

3) процедури - прийняття рішень, узгодження, залучення працівників, звільнення, просування, оцінка діяльності, компенсації і винагороди;

4) культура організації – історія, церемонії, традиції, святкування, герої, табу (заборони), норми, цінності.