Родовища дорогоцінного каміння в Україні.

Класифікація коштовного каміння.

Напівкоштовне каміння.
Історія.
Пошук родовищ.
Родовища дорогоцінного каміння в Україні.
Про потенціал самоцвітної сировини в Україні.
Поширення дорогоцінних каменів в основних країнах світу.
Використана література.

Коштовне каміння – мінерали, які володіють красивим зовнішнім виглядом (як правило, тільки після полірування або огранювання) і при цьому досить рідкісні, а як наслідок і дорогі. До дорогоцінного каміння належать як природні, так і штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах). Використовують у ювелірній справі, буровій техніці, оптиці тощо.

До коштовного каміння відносять і такі мінеральні тіла органічного походження як перли, бурштин, корали.

КЛАСИФІКАЦІЯ КОШТОВНОГО КАМІННЯ

Існують різноманітні класифікації коштовного каміння, але найбільш поширені основані на критеріях їхньої цінності і використання. Широко застосовується класифікація, розроблена радянським професором Е. Я. Кієвлєнко. Згідно неї все коштовне каміння ділиться на три групи:

· ювелірні камені (дорогоцінне каміння);

· ювелірно-виробні камені;

· виробні камені.

У вказаних групах камені розташовані в порядку їх вартості, за яку прийнята ціна каменя високої якості на світовому ринку.

Перша група ділиться на чотири порядки:

· I порядок – алмаз, смарагд, рубін, синій сапфір

· II порядок – олександрит, сапфіри оранжевий, фіолетовий і зелений, благородний чорний опал, благородний жадеїт.

· III порядок – демантоїд, шпінель, благородні опали білий і вогняний, аквамарин, топаз, родоліт, турмалін.

· IV порядок – хризоліт, циркон, берил жовтий, зелений та рожевий, кунцит, бірюза, аметист, піроп, альмандин, місячний і сонячний камені, хризопраз, цитрин.

Друга група ділиться на два порядки:

· I порядок – лазурит, жадеїт, нефрит, малахіт, бурштин, гірський кришталь безбарвний і димчастий, чароїт.

· II порядок – агат, амазоніт, родоніт, гематит-кривавик, іризуючий обсидіан, опал звичайний, непрозорі іризуючі польові шпати.

Третя група

Не має підрозділів. У неї входять яшма, письмовий граніт, скам'яніле дерево, мармуровий онікс, лиственіт, обсидіан, гагат, селеніт, флюорит, авантюриновий кварцит, агальматоліт, візерунчастий кремінь, кольоровий мармур.

2. Напівкоштовне(ювелірно-виробне) каміння — природні та штучні (синтетичні) мінерали, органогенні утворення та гірські породи в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах). Розрізняють ювелірно-виробні каміння:

· І порядку — бірюза, жадеїт, лазурит, малахіт, молдавіт, нефрит, тигрове та котяче око, хауліт, хризокола, цоїзит,чароїт;

· ІІ порядку — агат, амазоніт, гагат, гематит, дерево скам'яніле, джеспіліт, егіриніт, епідозит, кахолонг, кварциткольоровий, кремінь кольоровий, онікс мармуровий, опал, пегматит, пірофіліт, родоніт, сердолік, серпентиніт, скарни кольорові, содаліт, халцедон, шпати іризуючі польові, яшма.

До напівкоштовного каміння І порядку відносять також органомінеральні утворення — перли.

Історія.

Археологічні розкопки, проведені на вельми багатих самоцвітами територіях Індії та М’янми, свідчать, що давнє населення прикрашало себе, свою зброю та начиння вже у VIII – VI тис. до Р.Х. (використовували здебільшого місцеві халцедони, агати, нефрити, які легко виявити й добути).

Самоцвіти згадуються в одному з найдавніших літературних творів людства „Епосі про Гільгамеша”, створеному в Давньому Шумері у XXII ст. до Р.Х. Окремі відомості про мінерали можна знайти в індійських „Ведах” (XI – Х ст. до Р.Х.). Найдавніші погляди китайських мислителів на коштовні камені викладені в трактаті „Сан-Хей-Дін” („Давні розповіді про гори та людей”), який описує

17 мінералів і датований серединою I тис. до Р.Х. Найвагомішими працями античного світу в галузі мінералогії слід вважати трактат Теофраста „Про камені” (IV ст. до Р.Х.) і енциклопедичний труд Плінія „Природнича історія” (77 р. нашої ери), в який зокрема входить том „Природнича історія копалин”. В індуїстських книгах „Гарудапурана” й „Агастімата” (раннє середньовіччя) міститься вчення напівлегендарного ченця Агастьї про дорогоцінні камені.

Розвиток релігійних уявлень сприяв відношенню до рідкісних каменів, як до магічних супутників богів. Зображення єгипетської богині Хатхор поєднували з бірюзою та малахітом. Бога Вішну зображували в Індії з яскравим рубіном на грудях. Третє око Шиви в храмових статуях іноді оздоблювали дорогоцінним алмазом. За розповіддю Геродота, храм Геракла в Тирі прикрашав стовп, виточений з валуна зеленого берилу. Смарагди оточували богиню Фуру в храмах доколумбової Америки. Богам щедро жертвували їх улюблені камені.

Численні згадки самоцвітів у Біблії (середина II тис. до Р.Х.) свідчать про використання їх в культових обрядах і в широкому вжитку (загалом у Біблії згадується 31 дорогоцінний камінь). Так, наперсник (нагрудна чотирикутна пектораль) першого первосвященика Аарона містив 12 дорогоцінних каменів. Сам Бог наказав як створити наперсник: „І понасаджуєш на йому оправлене каміння, чотири ряди каміння; один ряд: сард, топаз і смарагд, ряд перший; а другий ряд: гранат, сапфір і діамант; а ряд третій: опал, агат і аметист; а четвертий ряд: хризоліт і онікс і яспіс; оправлені в золото будуть вони в своїх кубельцях. І будуть камені по іменам синів Ізраїлевих, дванадцять по іменам їх; вирізані як печатка, кожен із ім’ям своїм буде, по дванадцяти колінах” (Друга книга Мойсея, 28: 17–21).

Однією з перших книг слов’янського світу, де зустрічаються свідоцтва про коштовні камені, є „Ізборник Святослава” (XI ст.).

Пошук родовищ.

Нерідко великі родовища відкривали люди, не пов’язані з геологією або гірським справою,— мисливці, рибалки, селяни і навіть діти. У середині XVIII ст. селянин Єрофей Марков, розшукуючи на Уралі гірський кришталь, знайшов білий кварц з блискучими зернятками золота. Пізніше тут відкрили родовище золота, назване Березовським. Багаті поклади слюди в 40-х роках XVII ст. в басейні р.. Ангари знайшов посадський людина Олексій Жилін. Маленька дівчинка відкрила в Південній Африці найбільше в капіталістичному світі родовище алмазів, а перший російський алмаз знайшов на Уралі в 1829 р. 14-річний кріпосної хлопчик Павлик Попов.

Великі скупчення цінного каменю — малахіту, з якого роблять різні прикраси, були знайдені вперше на Уралі селянами під час копання колодязя.

Родовище гарних яскраво-зелених дорогоцінних каменів — смарагдів відкрив на Уралі в 1830 р. смолокур Максим Кожевников, коли викорчовував в лісі пні. З цього родовища за 20 років розробок здобули 142 пуда смарагдів.

Одне з родовищ ртуті (Микитівське на Україні) випадково відкрив студент, який побачив в глинобитної стіни будинку яскраво-червоний мінерал ртуті — кіновар. У тому місці, звідки возили матеріал для будівництва будинку, виявилося велике родовище кіноварі.

Родовища дорогоцінного каміння в Україні.

На території нашої країни видобувається дорогоцінне каміння ювелірної якості (хоч і в незначній кількості) та каміння для промислового використання - алмази, корунди (сапфіритарубіни), берили (смарагди),топазитощо, а також облицювальне.

Всі існуючі в Україні родовища кольорових та облицювальних каменів в основному знаходяться у чотирьох геологічних зонах: Український щит, Карпатські та Кримські гори, Дніпровсько-Донецька западина. Основними та найвідомішими є такі родовища дорогоцінного каміння: Капітанівське (рубін), Волинське (берил, топаз), Богданівське (аметист), Центрально-Нагольчанське (гірський кришталь), Золотухинське (кварцит), Калюсик (мармуровий онікс), Карпівське (скам’яніла деревина), Багерівське (скам’яніла деревина), Вільне (янтар), Клесівське (янтар), Скалева (янтар), Катеринівське (опал), Криворізьке (Тигряче око), Прелуцьке (родоніт), Волоське (унакіт), Новомиколаївське (унакіт), Донське (мариуполіт), Янова долина (яшма), Рокосівське (гагат, обсидіан).

Що стосується облицювального каміння, то, наприклад, граніт добувається в родовищах Осоковка, Дідковицьке та Трикратненське; лабрадорит – у родовищах Васьковицьке, Федорівське, Кам’янобродське, Кам’яна Піч та Гута-Доюринське; мармур та мармуровий вапняк – у родовищах Монастирське, Кричівське, Серебристе, Довгорунське, Кривчинське, Негребівське, Новопавлівське, Бузиївське та Мармурове, габро – у родовищах Ясногірське, Церковне, Броніславське та Федорівське.