Мета та порядок проведення атестації робочих місць

Лекція № 5

Порядок проведення атестації робочих місць за

Умовами праці

 

План лекції

1. Мета та порядок проведення атестації робочих місць.

2. Класифікація небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

3. Класифікація категорій важкості праці.

 

Мета та порядок проведення атестації робочих місць

Згідно ст. 7 Закону України «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються у порядку визначеному законодавством.

Зазначені пільги і компенсації надаються працівникам зайнятим на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списками №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників або підтверджується у результаті проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Атестація робочих місць за умовами праці – це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних чинників, що впливають на здоров'я і працездатність працівників у процесі трудової діяльності.

Основна мета атестації – регулювання відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестація проводиться на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від форм власності й господарювання з важкими умовами праці, а також де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Атестація проводиться згідно з Порядком атестації робочих місць за умовами праці (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. за № 442) та Методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджуваними Мінпраці і МОЗ у терміни передбачені трудовим договором, але не рідше 1 разу на 5 років.

Позачергова атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника, профспілки, трудового колективу, органів Державної експертизи умов праці за участю представників санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству:

Ø визначається основна мета атестації;

Ø затверджується склад, голова і секретар постійно діючої атестаційної комісії, визначає її повноваження, у разі потреби — склад цехових (структурних) атестаційних комісій;

Ø установлюються терміни і графіки проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах підприємства;

Ø визначається взаємодія із зацікавленими державними органами і громадськими організаціями (експертизою умов праці, санітарно-епідеміологічною службою);

Ø визначаються проектні, науково-дослідні установи для науково-технічної оцінки умов праці та участі в розробленні заходів з усунення шкідливих виробничих факторів.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

До складу атестаційної комісії рекомендується вводити головних спеціалістів, працівників відділу кадрів, праці і заробітної плати, охорони праці, органів охорони здоров'я підприємства, представників громадських організацій.

До проведення атестації можуть залучатися проектні та науково-дослідні організації, технічні інспекції праці профспілок, інспекції Держгірпромнагляду.

Атестаційна комісія:

• здійснює організаційне, методичне керівництво і контроль за проведенням роботи на всіх етапах;

• формує всю потрібну правову і нормативно-довідкову базу і організує її вивчення;

• визначає і залучає у встановленому порядку потрібні організації до виконання спеціальних робіт;

• організовує виготовлення планів розташування обладнання по кожному підрозділу з урахуванням його експлікації, визначає межу робочих місць (робочих зон) та надає їм відповідний номер;

• складає перелік робочих місць, що підлягають атестації;

• визначає обсяг досліджень шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та організує ці дослідження;

• прогнозує та виявляє утворення шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях;

• складає «Карту умов праці» на кожне враховане робоче місце або групу аналогічних місць;

• проводить атестацію і складає перелік робочих місць, виробництв, професій та посад з несприятливими умовами праці;

• розробляє заходи до поліпшення умов праці та оздоровлення працівників;

Атестація робочих місць передбачає:

Ø комплексну оцінку чинників виробничого середовища і характеру праці та відповідність їх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;

Ø виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

Ø санітарно-гігієнічне дослідження чинників виробничого середовища, визначення ступеня важкості і напруженості трудового процесу;

Ø установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та ї характеру за гігієнічною класифікацією;

Ø обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці;

Ø визначення (підтвердження) права працівників на пільги;

Ø аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводять санітарні лабораторії підприємств і організацій, науково-дослідних і спеціалізованих організацій, атестованих органами Держстандарту і Міністерства охорони здоров'я за списками, узгодженими з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторії територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.

1. характерні для конкретного робочого місця виробничі фактори, які підлягають лабораторним дослідженням;

2. нормативне значення (ГДК, ГДР) параметрів, факторів виробничого середовища і трудового процесу;

3. фактичне значення факторів виробничого середовища;

4. Ступінь шкідливості і небезпечності кожного фактора за критеріями, встановленими гігієнічною класифікацією праці (№ 4137-86).

При наявності у повітрі робочої зони двох або більше шкідливих речовин різнонаправленої дії кожну з них враховують, як самостійний фактор, що підлягає кількісній оцінці.

При наявності в повітрі робочої зони двох і більше речовин однонаправленої дії відношення фактичних концентрацій кожної з них до встановлених для них ГДК підсумовуються. Якщо сума відношень перевищує одиницю, то ступінь шкідливості даної групи речовин визначається, виходячи з величини цього перевищення з урахуванням класу небезпечності найтоксичнішої речовини групи, а вся група оцінюється як одна речовина.

Концентрація шкідливих речовин однонаправленої дії визначається за ГОСТ 12.1.005-88.

 

Прилади і устаткування для вимірювань повинні відповідати метрологічним вимогам і підлягають перевірці у встановлені терміни. Дослідження фізичних, хімічних, біологічних і психофізичних факторів проводяться у процесі виконання робіт у характерних (типових) умовах виробництва при справних і ефективно діючих засобах індивідуального захисту. Результати вимірів показників досліджуваних факторів оформлюються протоколом (форми протоколів повинні відповідати держстандартам або типовим формам, затверджених МОЗ України) і заносяться у Карту. При цьому необхідно визначати тривалість дії фактора (у відсотках від тривалості зміни). Ці дані заносяться в гр.. 9 Карти.

Гігієнічна оцінка умов праці проводиться шляхом порівняння результатів проведених вимірів з нормативними значеннями (шум і вібрація оцінюються за еквівалентними рівнями. Розглядаються тільки ті фактори, що за ступенем небезпеки й шкідливості відносяться до ІІІ класу (гр.. 6, 7, 8 Карти).

 

Оцінка умов праці проводиться на підставі «Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» (Наказ Міністерства охорони здоров’я від 31.12.1997 р. № 332). Згідно з цією класифікацією умови праці поділяють на чотири класи:

· 1-й клас – оптимальні умови праці – такі умови, за яких зберігається не лише здоров’я працівників, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності;

Зверніть увагу! Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені тільки для мікрокліматичних параметрів і факторів трудового процесу. Для інших факторів умовний рівень оптимальності визначається рівнем, який прийнятий, як безпечний для людини.

· 2-й клас – допустимі умови праці характеризуються такими рівнями факторів середовища праці та трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працівників і їх нащадків у найближчому та віддалених періодах;

· 3-й клас – шкідливі умови праці характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працівника або його нащадків;

10. 3-й клас за ступенем перевищення гігієнічних нормативів і виразності змін в організмі працюючих поділяється на чотири ступені (3.1, 3.2, 3.3, 3.4):

Ø І ступінь (3.1) – умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, що, як правило, викликають функціональні зміни, які виходять за межі фізіологічних коливань і часто сприяють росту захворюваності з тимчасовою втратою працездатності;

Ø ІІ ступінь (3.2) – умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, що можуть викликати стійкі функціональні порушення, які приводять у більшості випадків до росту захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищенню частоти загальної захворюваності, появі окремих ознак професійної патології;

Ø ІІІ ступінь (3.3) – умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, що ведуть до підвищення рівня захворюваності з тимчасовою втратою працездатності й розвитку, як правило, початкових стадій професійних захворювань;

Ø ІV ступінь (3.4) – умови праці, що характеризуються такими рівнями негативних факторів виробничого середовища, що здатні призвести до розвитку виражених форм професійних захворювань, значному росту хронічної патології і рівня захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

· 4-й клас – небезпечні (екстремальні) умови праці характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни або її частини створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних захворювань, отруєнь, травм, загрозу для життя працівників.

Зверніть увагу! Гігієнічна класифікація умов праці заснована на принципі диференціації умов праці залежно від фактично визнаних рівнів факторів виробничого середовища (показники мікроклімату, вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони, рівні шуму, вібрації, інфразвуку та ультразвуку, освітленості, випромінювань та ін.) і трудового процесу (показники важкості праці – фізичні, інтелектуальні, емоційні навантаження, монотонність, напруженість, статичність праці тощо) у порівнянні з санітарними нормами, правилами, а також їх можливим впливом на стан здоров’я працівників.

Оцінка умов праці при наявності двох і більше шкідливих і небезпечних виробничих факторів здійснюється на найвищим класом і ступенем.

Оцінка технічного рівня робочого місця проводиться шляхом аналізу:

1. відповідності технологічного процесу, будівель і споруд — проектам, обладнання — нормативно-технічній документації, а також характеру та обсягу виконаних робіт, оптимальності технологічних режимів;

2. технологічної оснащеності робочого місця (наявності технологічного оснащення та інструменту, контрольно-вимірювальних приладів та ін..);

3. відповідності технологічного процесу, обладнання, оснащення інструменту і засобів контролю вимогам стандартів безпеки та нормам охорони праці;

4. впливу технологічного процесу, що відбувається на інших робочих місцях.

При оцінці організаційного рівня робочого місця аналізується:

Ø раціональність планування (відповідність площі робочого місця нормам технологічного проектування та раціонального розміщення обладнання й оснащення), а також відповідність його стандартам безпеки, санітарним нормам та правилам;

Ø забезпеченість працівників спецодягом і спецвзуттям, засобами індивідуального і колективного захисту та відповідність їх стандартам безпеки праці і встановленим нормам;

Ø організація роботи захисних споруд, пристроїв, контрольних приладів.

За результатами атестації складається перелік:

1. робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;

2. робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства згідно з ст. 26 Закону України «Про підприємства», і ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

3. робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи з їх поліпшення.

4. визначаються невідкладні заходи для поліпшення умов і безпеки праці, для розроблення і впровадження яких не треба залучати сторонні організації і фахівців.

Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, зокрема на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене законодавством, підписує голова комісії за погодженням з профспілковим комітетом. Він затверджується наказом по підприємству, організації та зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії і посади яких внесено до переліку.

Після проведення атестації за даними лабораторно-інструментальних досліджень комісія складає Карту умов праці на кожне робоче місце (групу аналогічних робочих місць), яка включає оцінку чинників виробничого середовища і трудового процесу; гігієнічну оцінку умов праці; оцінку технічного та організаційного рівня.

Ця Карта містить оцінку таких факторів виробничого і трудового процесу:

— шкідливих хімічних речовин від 1 до 4 класу небезпеки включно;

— пилу;

— вібрації, шуму, інфразвуку, ультразвуку;

— неіонізуючого випромінювання різних діапазонів;

— мікроклімату в приміщенні (температури повітря, швидкості руху повітря, відносної вологості, інфрачервоного випромінювання);

— температури зовнішнього повітря влітку та взимку;

— атмосферного тиску;

— біологічних факторів (мікроорганізмів, білкових препаратів, природних компонентів організму від 1 до 4 класу небезпеки включно);

— важкості праці (динамічної роботи, статичного навантаження);

— робочої пози;

— напруженості праці (уваги, напруженості аналізаторних функцій, емоційної та інтелектуальної напруженості, одноманітності);

— змінності.

На підставі Карти умов праці та Показників факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу працівникові встановлюється та чи інша пільга (пільгова пенсія, лікувально – профілактичне харчування, видача молока або рівноцінних продуктів) за роботу в несприятливих умовах.

*Примітка:

1. Молоко видається по 0,5 л на зміну незалежно від її тривалості, у дні фактичної зайнятості працівника на роботах, пов’язаних з виробництвом або застосуванням хімічних речовин, коли концентрація шкідливих речовин перевищує ГДК.

2. Вважається можливим заміну молока іншими продуктами тваринного походження. Зокрема 0,5 л молока відповідають:

v кисломолочні продукти (кефір, мацоні, ацидофільне молоко тощо – 500 г.;

v сир (творог) – 100 г.;

v сир 24%-ної жирності – 100 г.;

v молоко сухе цільне – 55 г.;

v молоко згущене, стерилізоване, без цукру – 200 г.;

v яловичина ІІ категорії – 70 г.;

v риба – 90 г.;

v яйце куряче – 2 шт.

3. Забороняється виплачувати гроші замість видачі молока, видавати молоко додому, замінювати товарами і продуктами, крім рівноцінних.