Класифікація виробництва по пожежній безпеці. Категорії виробництв за вибуховою, пожежовибуховою небезпекою

 

Пожежна безпека будинків і споруд в значній мірі визначається ступенем або класом їх вогнестійкості, який залежить від вогнестійкості основних конструктивних елементів.

Вогнестійкість споруди - здатність її чинити опір вогню (високій температурі), зберігаючи при цьому свої експлуатаційні якості.

Ступені будівель за вогнестійкістю:

I ступінь - тільки негорючі матеріали з межею вогнестійкості 0,5¸2,5 год.;

II ступінь - тільки негорючі матеріали з межею вогнестійкості 0,25¸2,0 год.;

III ступінь - основні несучі конструкції - з негорючих матеріалів, перегородки та стеля - з важкогорючих матеріалів, мають межу вогнестійкості 0,25¸0,75 год.;

IV ступінь - важкогорючі матеріали з межею вогнестійкості 0,25¸0,50 год.;

ступінь - тільки горючі матеріали.

Для правильного планування та успішного проведення заходів пожежної профілактики вагоме значення має оцінка об'єктів щодо їх вибухо-пожежонебезпеки. Умови виникнення та поширення пожежі в будівлях та приміщеннях залежать від кількості та пожежонебезпечних властивостей речовин і матеріалів, що в них знаходяться (використовуються), а також особливостей технологічних процесів розміщених у них виробництв.

За вибухопожежною та пожежною небезпекою приміщення та будівлі діляться на шість категорій:

До категорія А (вибухопожежонебезпечна) відносяться підприємства, які використовують горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28°С в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні паро- і газоповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. Речовини та матеріали, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.

Наприклад: дільниці фарбування машин, склади ЛФМ, ПММ, пестицидів, мінеральних добрив, акумуляторні.

До категорія Б (вибухопожежонебезпечна) відносяться підприємства, які мають горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28 °С та горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні паро- і газоповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

Наприклад: дільниці фарбування машин, склади ЛФМ, пестицидів, мінеральних добрив, аміачні компресорні станції.

До категорія В (пожежонебезпечна) віднесені приміщення, де знаходяться горючі або важкогорючі рідини і матеріали, речовиниі матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лише горіти, за умови, що приміщення в яких вони знаходяться (використовуються) не належать до категорій А і Б.

Наприклад: місця зберігання пересувної техніки, пункти техобслуговування, цехи обробки деревини.

До категорія Г віднесені приміщення, де знаходяться негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум'я, а також горючі гази, рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються в якості палива.

Наприклад: ковальско-пресові, зварювальні, паяльні цехи та ін..

До категорія Д віднесені приміщення, де знаходяться негорючі речовини та матеріали в холодному стані.

Наприклад: пости миття машин, слюсарно-механічні та агрегатні дільниці майстерень, інструментальні тощо.

До категорія Е належать виробництва, де э горючі гази і вибухонебезпечний пил у такій кількості, при якій з них можуть утворюватися вибухонебезпечні суміші в обсязі, що перевищує 5% об'єму повітря в приміщенні, в якому за умовами технологічного процесу можливий лише вибух (без подальшого горіння); речовини, які здатні вибухати (без подальшого горіння) при взаємодії з водою, киснем повітря чи одна з одною.

Наприклад: склади балонів стисненого або зрідженого газу.

Категорії виробництв за пожежною небезпекою більшою мірою визначають вимоги до конструктивних і планувальних рішень будівель та споруд, а також інших питань забезпечення пожежо – та вибухонебезпечності.

Категорії приміщень і споруд визначають міністерства, відомства, а також технологи проектних організацій на стадії проектування будинків і споруд у відповідності із ОНТП-86, відомчими нормами технологічного проектування або затвердженими переліками категорій приміщень. При відсутності таких документів необхідно використовувати методи розрахунку критеріїв пожежо – і вибухонебезпечності приміщень, наведені в ОНТП-86.

 

4. Класифікація вибухо – та пожежонебезпечних приміщень (зон)

 

Для оснащення виробництва різних за вибухопожежною небезпекою електричним обладнанням необхідно визначати клас зони, в якій воно буде експлуатуватись. Класифікуються не виробничі процеси, а приміщення (зони). Згідно з правилами улаштування електроустановок, приміщення поділяються на вибухонебезпечні і пожежонебезпечні зони

Вибухонебезпечні зони – приміщення чи обмежений простір у приміщенні або за його межами, де існують чи можуть утворюватися вибухонебезпечні суміші (все приміщення - >5% об’єму, 5м навколо агрегату - £5% об’єму):

класу В-І - розміщені у приміщеннях, в яких виділяються горючі гази і пари легкозаймистих рідин і які можуть утворювати вибухонебезпечні суміші при нормальних режимах роботи (завантаження технологічних апаратів, зберігання і переливання легкозаймистих рідин);

класу В-Іа - утворюються у приміщеннях, у яких можуть з’являютися вибухонебезпечні суміші горючих газів і пари легкозаймистих рідин тільки при аваріях або несправностях;

класу В-Іб - те ж, що і В-Іа, але з однією з особливостей:

1) горючі гази в цих зонах мають високу нижню межу спалаху (15% і більше) і різкий запах при гранично допустимих концентраціях;

2) приміщення, де виробляють і застосовують газоподібний водень і нормальна кількість вибухової суміші з яким £5% об’єму приміщення;

3) горючі гази і легкозаймисті рідини застосовуються або зберігаються в невеликих кількостях і без контакту з відкритим вогнем;

класу В-Іг - простір біля технологічних установок, резервуарів, естакад і т. ін., що мають горючі гази або легкозаймисті рідини;

класу В-ІІ - визначаються у приміщеннях, в яких виділяється горючі пил або волокна, що переходять при нормальних режимах роботи у зважений стан і можуть викликати вибух;

класу В-ІІа - розміщені у приміщеннях, в яких небезпечний стан може утворитися тільки в результаті аварії.

Пожежонебезпечною зоною називається простір всередині чи поза приміщенням, у межах якого постійно або періодично знаходяться горючі речовини при нормальному і аварійному стані технологічного процесу:

класу П-І - розміщені у приміщеннях, в яких застосовують або зберігають горючі рідини з температурою спалаху вище 61^ОС;

класу П-ІІ - розміщені у приміщеннях, в яких виділяються горючі пил або волокна з нижньою концентраційною межею спалаху більше 65 г/м³;

класу П-ІІа - розміщені у приміщеннях, в яких застосовують або зберігають тверді горючі речовини;

класу П-ІІІ - розміщені за межами приміщень, в яких знаходяться горючі рідини з температурою спалаху вище 61^ОС або тверді горючі речовини.

При виборі електричного обладнання беруть до уваги категорію і групу вибухонебезпечної суміші.