Низькі експлуатаційні витратиі висока продуктивність

Трактори New Holland T7000

Економічність двигуна підвищена за рахунок застосування системи електронного контролю впорскування, яка забезпечує точне дозування палива. Чотири клапани на циліндр покращують вбирання повітря, в той час як підвищені показники газообміну та згорання суміші суттєво зменшують витрати палива та викиди. Передова система контролю трансмісії, що роз-
роблена New Holland, дозволяє T7000 "кмітливо" аналізувати та підлаштовувати параметри роботи. Розумне програмне забезпечення IntelliShift™ виміряє крутний момент на маховику двигуна і регулює
включення муфт у залежності від швидкості та навантаження, пом'якшуючи таким чином перемикання передач під навантаженням. Параметри системи
автоматичного переключення передач в залежності від навантаження можна налаштувати для виконання усіх видів польових робіт - чи то з обладнанням,
що використовує ВВП, чи із звичайними причіпними агрегатами. В режимі пересування по дорозі переключення передач транспортного діапазону дозволяє легко підлаштуватися під вагу вантажу, що транспортується.

Нові вітчизняні трактори, як наприклад, ХТЗ-170, за техніко-економічними показниками використання також не поступаються зарубіжним аналогам і користуються попитом не лише в Україні, але й за її межами. Високі техніко-експлуатаційні характеристики мають також трактори ХТЗ-17 021, ХТЗ-16 231, ХТЗ-16 132, ПМЗ-6 та ін. Вітчизняні гусеничні трактори стали випускатися з гумоармованими гусеницями, які значно зменшують тиск на ґрунт, а отже, набагато менше руйнують структуру ґрунту. Значно вищою стала економічність роботи двигунів вітчизняних трак­торів, яка нерідко досягає рівня економічності закордонних тракторів — 150 г палива на 1 к.с. потужності за годину роботи.

На тракторах моделі ХТЗ-17021 встановлено двигун німецької фірми "Дойц АГ", на ХТЗ-17221 - двигун ЯМЗ-236Д ВАТ "Автодизель", м. Ярославль (Росія).

Двоциліндрова гідронавісна система й потужний двигун дають можливість агрегатувати різноманітні широкозахватні навісні та причіпні сільськогосподарські машини. Використання новітніх технологій обробітку грунту та висівання культур, у тому числі і з залученням тракторів виробництва ВАТ "ХТЗ", порівняно з традиційною, дає змогу знизити прямі експлуатаційні витрати до 70, а витрати праці - до 65 відсотків.

 

2) Сільськогосподарські машини

3.7.3.Порівняти показники роботи вітчизняних і закордонних машин і знарядь (агротехнологічні, технічні, техніко-економічні, екологічні, енергетичні).

Середня добова продуктивнiсть комбайнiв західного виробництва, порiвняно з росiйськими та українськими одного класу, є бiльшою в 1,5—2 рази через вищi показники надiйностi. Якщо “західний” комбайн за жнива збирає 2000—2500 тонн раннiх зернових, а росiйський чи український — 800—1000 тонн, то вiд осипання зберiгається 100—150 тонн зерна на один комбайн.

Iмпортнi комбайни за сезон пiд навантаженням молотарки виробляють по 400—800 мотогодин i збирають по 2000—3000 тонн раннiх зернових.

Вітчизняні зернозбиральні комбайни значно (в 2-3 рази) дешевші від зарубіжних марок «Джон Дір» (Sohn Deer), Кейс (CASE 2166) та інших аналогів, причому за своїми техніко-експлуатаційними характеристиками українські комбайни ні в чому не поступаються іноземним, а за деякими параметрами навіть перевищують останніх. Комбайни «Славутич» і «Лан» за одну годину основного робочого часу збирають (намолочують) по 12—13 т зерна, мають робочу швидкість до 10 км за годину, питомі витрати палива на тонну намолоченого зерна становлять 1,3—1,6 л залежно від урожайності зернових, втрати зерна при збиранні — не більше 1,5 %. Скажімо, норма виробітку комбайна «Лан» за робочу зміну (7 год.) за урожайності до 38 ц/га зерна становить 23,2 га, за урожайності 38—41 ц/га — 18,8 га, 41—45 — 17,4, 45—49 — 16,2, 49—53 — 15 і за урожайності 70—75 ц/га — 10,7 га. Намолот зерна за зміну досягає 75—79 т. Максимальний намолот зерна комбайном «Славутич» досяг 144 т за зміну, причому вітчизняні зернозбиральні комбайни є універсальними і можуть збирати кукурудзу, соняшник, кормові культури. За їх експлуатації зникає проблема забезпечення запасними частинами, а це здешевлює сервісне обслуговування, а отже, і собівартість збиральних робіт.
Важливо зазначити, що для визначення переваг тієї чи іншої моделі комбайна потрібно орієнтуватися не лише на його ціну придбання й окремі техніко-економічні характеристики, а й на вартість намолоту тонни врожаю. Адже в цьому показнику знаходять відображення ціна комбайна, експлуатаційні витрати, вар­тість запасних частин і надійність.

Вартість намолоту тонни зерна комбайнами КЗС-9-1 «Славутич» і КЗС — 1580 «Лан» становить 7 дол., тоді як John Deer — 9500 — 17, Claas Dominator — 15,5, Massey Fearqusson MF -40 (Канада) — 16 дол. за тонну.

Нове покоління ґрунтообробної техніки, яка не поступається зарубіжним аналогам: п’ятикорпусних універсальних плугів ПУН — 5—40, обертових чотирикорпусних ПО-4-40, начіпних і напівначіпних восьмикорпусних, ґрунтообробних комбінованих агрегатів. Також нові зерновиі сівалки СЗ-5,4, «Містраль — 600» та ін.

 

 

3) Машиновикористання у рослинництві

3.8.1.Вивчити прогресивні технології вирощування основних польових культур в господарстві і технічне забезпечення кожної технології. На прикладі двох-трьох вирощуваних культур показати, як використовуються кращі сучасні досягнення науки і практики в технології вирощування культур та засобів механізації відповідно вимогам технології.

Ярий ячмінь

У комплексі агротехнічних заходів, які забезпечують сприятливі умови для норма-

льного розвитку ячменю, важливим є розміщення його в полях сівозміни з достатньою

родючістю і чистим від бур’янів. Тому кращі його попередники – просапні культури

(картопля, коренеплоди, кукурудза, під які вносять органічні і мінеральні добрива), а

міжрядний обробіток сприяє очищенню поля від бур’янів та нагромадженню в ґрунті

легкозасвоюваних поживних речовин.

Добрими попередниками для ячменю є також озимі після удобрених зайнятих або

чистих парів. Високої якості кормове і продовольче зерно можна отримати при розмі-

щенні ячменю по пласту багаторічних трав, після зернобобових культур. Проте ці по-

передники, як правило, використовують, передусім, під пшеницю.

У степових і лісостепових районах ярий ячмінь висівають зазвичай після кукуру-

дзи, озимої пшениці, а в районах бурякосіяння – після цукрових буряків, особливо в

роки достатнього зволоження, у поліських районах – після кукурудзи на силос, карто-

плі, озимих, висіяних після люпину. Сам ячмінь, будучи скоростиглою культурою, є

добрим попередником для ярих культур, а у вологі роки – для озимих, а також цінною

покривною культурою для багаторічних трав.

Сорти ярого ячменю. В Україні районовано такі сорти ярого ячменю вітчизняної і

зарубіжної селекції: Абава, Адапт, Адрієнн, Бонер, Галатея, Гонар, Гостинець, Дніп-

ровський 257, Екзотик, Звершення, Карат, Миронівський 92, Надія, Незалежний, Оде-

ський 151, Перун, Подолян, Рось, Роланд, Терен, Харківський 112 та ін.

Обробіток грунту. Ячмінь виявляє підвищені вимоги до обробітку ґрунту. Грунт

має бути чистим від бур’янів. Залежно від попередника, грунтової відміни і погодних

умов грунт готують по-різному. При розміщенні ярого ячменю після зернових та зерно-

бобових культур система зяблевого обробітку грунту включає лущення стерні та оран-

ку на зяб. Лущити стерню треба одночасно із збиранням попередника. Якщо поле за-

смічене однорічними бур’янами, частіше обмежуються лише одним лущенням диско-

вими лущильниками (ЛД-10, ЛДГ-15) на глибину 5-7 см. При сильній забур’яненості

через 3-4 тижні після першого проводять друге лущення на 10-12 см дисковими боро-

нами. Після збирання кукурудзи поле лущать важкими дисковими боронами (БДТ-7А,

БД-10) на глибину 8-10 см. На полях, засмічених гірчаком, осотом, пирієм, лущення

також проводять двічі: на площах, забур’янених кореневищними бур’янами (пирієм), –

дисковими боронами (БДТ-7, БДТ-3) на глибину 10-12 см; на полях з коренепаростко-

вими бур’янами (осот) перше лущення проводять на глибину 6-8 см, друге через 15-20

днів – лемішними лущильниками (ППЛ-10-25) на глибину 12-14 см.

РОЗДІЛ 1. Загальні питання агропромислового виробництва 209

Зяблеву оранку плугами з передплужниками проводять на глибину 20-22 см, а на

полях, засмічених осотом, – 25-27 см, гірчаком – до 30 см.

Після таких просапних культур, як картопля, цукрові буряки, зяблеву оранку про-

водять на глибину 20-22 см і часто без попереднього лущення. У районах Степу Украї-

ни оранку на зяб найкраще проводити наприкінці вересня; в Лісостепу на полях, засмі-

чених багаторічними бур’янами, – наприкінці вересня – на початку жовтня; однорічни-

ми – на початку серпня з подальшим напівпаровим обробітком поля; на Поліссі – через

2-3 тижні після своєчасного лущення.

У районах недостатнього зволоження з можливою вітровою ерозією при обробітку

ґрунту під ярий ячмінь часто застосовують безполичкові грунтообробні знаряддя. При

цьому лущення здійснюють плоскорізними культиваторами на 8-10 см; подальший

обробіток ґрунту виконують або такими ж культиваторами (при наявності багаторічних

бур’янів), або голчастими боронами (при переважанні однорічних бур’янів). Восени

такі поля обробляють плоскорізними розпушувачами на глибину 20-22 см.

На ґрунтах зі сприятливими фізичними властивостями основний обробіток ґрунту

можна обмежити глибиною 10-12 см, а в ряді випадків і вилучити його зовсім.

Весняний обробіток ґрунту під ячмінь на пухких ґрунтах складається з раннього

боронування важкими боронами, на важких – з боронування і культивації з одночасним

боронуванням на глибину загортання насіння (5-6 см). Поля, чисті від післяжнивних

решток, обробляють агрегатом з послідовно з’єднаних важких, середніх і легких борін.

Починати обробіток ґрунту слід при настанні його фізичної стиглості.

Удобрення. Засвоєння кореневою системою ячменю поживних речовин ґрунту

невисоке, тому він дуже добре реагує на внесення добрив. Наприклад, на Ерастівській

дослідній станції при внесенні мінеральних добрив у дозі N60P60K60 приріст урожаю

ячменю в середньому за п’ять років становив 7,2 ц/га, а на Чернігівській на такому са-

мому фоні – 8,7 ц/га.

При удобренні посівів ячменю необхідно враховувати його потребу в поживних

речовинах на різних ґрунтах. Так, на підзолистих і сірих лісових ґрунтах, деградованих

на опідзолених чорноземах, сіроземах і каштанових ґрунтах він особливо добре реагує

на азотні і фосфорні добрива. Калій найбільш ефективний на піщаних і осушених тор-

фових ґрунтах, фосфор – на глибоких чорноземах.

Пивоварний ячмінь необхідно добре забезпечувати передусім фосфорно-калійними

добривами, завдяки яким зерно накопичує більше крохмалю, а продовольчий і кормо-

вий – азотними.

Ячмінь позитивно реагує не тільки на безпосереднє внесення добрив, а й на їх піс-

лядію. Тому при вирощуванні ячменю посіви його удобрюють мінеральними добрива-

ми, а органічні добрива вносять під попередники.

Норми мінеральних добрив найбільш доцільно розраховувати на заплановану вро-

жайність або відповідно до зональних рекомендацій.

Висока врожайність забезпечується при використанні мінеральних добрив з ураху-

ванням післядії органічних у таких приблизно нормах і поєднаннях: при основному

внесенні на дерново-підзолистих супіщаних і суглинкових ґрунтах Полісся – N60P45K45,

лівобережного і центрального Лісостепу – N45P30K30, на чорноземах центрального і пів-

нічного Степу – N45P30K30, каштанових і солонцюватих ґрунтах південного Степу –

N45P45. При сівбі ячменю після неудобрених попередників норми мінеральних добрив

збільшують на 25-30%.

4. Система ведення рослинництва та кормовиробництво

210 ОСНОВИ ВЕДЕННЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ

Фосфорні та калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту, азотні – кра-

ще локально під передпосівну культивацію.

Мінеральні добрива вносять також у рядки під час сівби ячменю: у Степу і Лісосте-

пу – гранульований суперфосфат з розрахунку 10-15 кг/га фосфору, на Поліссі – повне

мінеральне добриво (по 10-15 кг/га азоту, фосфору і калію).

З мікродобрив вносять ті, що містять мідь, бор і марганець. Так, на болотистих і

торфових ґрунтах, що поширені в районах Полісся, слід вносити під ячмінь мідні доб-

рива у вигляді мідного купоросу (25 кг/га) або піритного недогарку (3-5 ц/га). На чор-

ноземах ефективні марганцеві плями, які вносять по 2-3 ц/га під зяблеву оранку, та

марганізований гранульований суперфосфат – у рядки під час сівби ячменю в дозі бли-

зько 50 кг/га. Кислі ґрунти обов’язково вапнують, особливо при вирощуванні пивовар-

ного ячменю (підвищується маса 1000 зерен і вміст крохмалю в зерні). У вологі роки в

період кущіння проводять азотне підживлення з розрахунку 20-30 кг/га.

Сівба. Сіють ячмінь відсортованим, очищеним, кондиційним насінням високих

репродукцій, яке відповідає вимогам держстандарту. Перед сівбою насіння протрую-

ють ТМТД (2 кг/т), гранозаном (1,5-2 кг/т), вітаваксом (3-3,5 кг/т), фундазолом (2-3 кг/т)

або іншими протруювачами із застосуванням плівкоутворювачів ПВС (0,5 кг/т) або

NaКМЦ (0,2 кг/т).

Сіяти ячмінь необхідно в ранні строки. Запізнення із сівбою на 5-7 днів призводить

до зниження врожаю в умовах України на 4-6 ц/га, у посушливі роки – на 10-14 ц/га, а в

пивоварного ячменю підвищується плівчастість зерна, зменшується його крупність і

знижується вміст крохмалю.

Норма висіву ячменю залежить від кліматичних і ґрунтових умов, рівня культури

землеробства, способів сівби, якості насіння, особливостей сорту та інших факторів.

Орієнтовані норми висіву ячменю 1-3-ї репродукції в основних ґрунтово-кліматичних

зонах України коливаються в таких межах: у поліських і західних районах – 4,5-5 млн.

схожих зерен на 1 га, в Лісостепу, центральних і північних районах Степу – 4-4,5, у

південних і південно-східних степових районах – 3,5-4 млн. зерен на 1 га. Для сортів,

схильних до вилягання, висококущистих норми висіву зменшують приблизно на 0,5

млн. шт./га, для стійких до вилягання і менш кущистих – збільшують на таку ж величину.

При сівбі ячменю після кращих попередників застосовують меншу норму, ніж після гір-

ших, а при запізненні із сівбою або при сівбі в сухий ґрунт – більшу. За вузькорядної сівби

беруть на 0,5-1 млн. схожих зерен більше, ніж при сівбі звичайним рядковим способом.

Під ярий ячмінь часто підсівають у сівозміні багаторічні трави: конюшину, люцер-

ну, еспарцет. Норми висіву багаторічних трав під покрив ячменю залежно від зони ста-

новлять: конюшини – 14-20 кг/га, люцерни – від 10-12 до 18-20, еспарцету – від 60-80

до 100 кг/га. Суміші слід висівати зернотрав’яними сівалками СЗТ-3,6, СЗ-3,6А, які

окремо висівають насіння ячменю і трав.

Глибина загортання насіння ячменю становить на важких глинистих ґрунтах 3-4

см, на легких – 5-6, у посушливих степових районах – 6-7; конюшини й люцерни – 2-3,

еспарцету – 3-4 см.

Догляд, збирання врожаю. При сівбі ячменю в посушливі роки для підвищення

польової схожості і дружного проростання насіння проводять післяпосівне коткування

посівів кільчасто-шпоровими котками ЗККШ-6. У районах з достатньою кількістю во-

логи, особливо на важких запливаючих ґрунтах, де може утворюватись ґрунтова кірка,

її руйнують ротаційними мотиками МВН-2,8 або голчастими боронами БИГ-3А.

РОЗДІЛ 1. Загальні питання агропромислового виробництва 211

У період вегетації застосовують інтегровану систему захисту посівів від хвороб,

шкідників та бур’янів. У разі виявлення на рослинах ознак борошнистої роси, іржі посі-

ви у фазі кущіння обприскують обприскувачами ОПШ-15-01, ОМ-320-2, ОВТ-2, ОВТ-

1А цинебом (3-4 кг/га), байлетоном (0,6 кг/га) або тілтом (0,5 л/га). Водночас обприску-

ють посіви для знищення шкідників: жужелиці – розчином базудану (2,5 кг/га), волато-

ну (0,8 кг/га); шведської мухи – метафосом (0,4-0,6 кг/га), фосфамідом (0,8 кг/га); кло-

па-черепашки – розчином метафосу (0,7-1 кг/га) та ін. Гербіцидами знищують бур’яни:

двосім’ядольні одно- і багаторічні – розчинами амінної солі 2,4 Д, діалену (1,7-2 кг/га)

або лонтрелу (0,3-0,6 кг/га). При підсіванні до ячменю люцерни або конюшини бур’яни

знищують обприскуванням посівів при появі на травах першого справжнього трійчасто-

го листка гербіцидами 2,4 ДВ (2-3 кг/га), СІС-67Б (2-3 кг/га) або базаграном (2-4 кг/га).

Збирають ячмінь у фазі воскової стиглості зерна, поєднуючи роздільне збирання з

прямим комбайнуванням. Забур’янені та полеглі посіви високорослих сортів ячменю

збирають роздільним способом, скошуючи їх у валки при вологості зерна 30-38%, а

зріджені й чисті посіви низькорослих сортів – прямим комбайнуванням при вологості

зерна 15-18%.

Після обмолоту зерно ячменю очищають, доводять його вологість до 14-15% і ви-

користовують за призначенням.

4) Машини та обладнання і машино використання у тваринництві

3.9.1.Виробничий напрямок ферми, форма власності майна та продукції (колективна орендна, приватна, підсобна).

5) Технологія та обладнання для переробки і зберігання с.-г. продукції

3.10.1.Вивчення і креслення технологічної схеми виробництва с-г продукції на окремому підприємстві.