Творення і правопис присвійних прикметників

Кличний відмінок І відміни

1. Закінчення -о мають іменники твердої групи: Марино, дружино.

2. Закінчення -е мають іменники м’якої ті мішаної групи: вишне, душе

3. Закінчення –є мають іменники м’якої групи після голосного та апострофа: Маріє, сім’є(Але! Ілля – Ілле)

4. Закінчення -ю мають деякі пестливі іменники м’якої групи: бабусю, Галю

5. Закінчення -о у звертанні, що складаються з імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Галино Василівно

Кличний відмінок ІІ відміни

1. Закінчення -у мають іменники твердої групи із суфіксами -ик, -ок, -к-о: батько-батьку;іншомовні імена з основою на г, к, х: Джеку, Жаку; деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж): погоничу, слухачу, товаришу, також іменники діду, сину, тату.

2. Закінчення -ю мають іменники м’якої групи: Віталію, вчителю, Грицю, краю, лікарю, місяцю, пролетарю, розмаю, ясеню.

3. Закінчення -е мають безсуфіксні іменники твердої групи: хлопче(але! бійцю, знавцю); іменники м’якої групи із суфіксом -ець та деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні назви з основою на р, ж:; Довбуше, маляре, стороже, тесляре, школяре.

4. Прізвища прикметникового походження на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн) при звертанні мають як форму називного та кличного відмінка: Глібов - Глібове; Географічні назви, до складу яких входять зазначені суфікси, мають у кличному відмінку закінчення -е: Києве

5. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка має як перше слово, так і друге, хоч друге слово може мати й форму називного відмінка: добродію бригадире (бригадир).

6. У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім’я: брате Петре, друже Грицю.

7. У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка: товаришу Гончар.

8. У звертаннях, що складаються з імені та по батькові: Леоніде Георгієвичу.

Прикметники твердої та м’якої групи

Залежно від того, на твердий чи на м’який приголосний закінчуються основи прикметників, вони поділяються тверду і м’яку групи:коричневий, пізній.

До м’якої групи належить небагато прикметників:давній внутрішній, крайній, передній, довколишній, тутешній, домашній, середній, ближній, дальній, горішній, нижній, завтрашній, внутрішній, зовнішній, городній, сінешній, кутній, сусідній, дорожній, всесвітній, безкраїй, колишній, нинішній) обідній, ранішній, торішній, літній, осінній, вечірній, вчорашній, древній, ранній, пізній, зимній, тодішній, сьогоднішній, теперішній, неділешній, суботній, братній, синовній, дочірній, матірній, подружній, орлій, достатній, довгошиїй, довговіїй, справжній, художній, освітній, присутній, могутній, порожній.

Прикметники чоловічого і середнього роду, крім називного відмінка однини, мають спільні закінчення. У місцевому відмінку можуть бути паралельні форми: на синьому і на синім.

3. Закінчення прикметників твердої і м’якої груп відрізняються тим, що у родовому, давальному та місцевому відмінках у прикметниках м’якої групи перед закінченням пишеться м’який знак (буквосполучення ьо): синього, синьому, давньому, на синьому, на давньому.

4. У прикметниках м’якої групи жіночого роду м’який знак пишеться перед закінченням -ою в орудному відмінку: синьою, давньою.

5. У множині прикметники мають спільні закінчення для всіх трьох родів

Творення і правопис присвійних прикметників

1. Якщо прикметник утворився від іменників І відміни, основа яких закінчується на приголосний, то ми використовуємо суфікс –ин -: Микола - Миколин, Катерина-Катеринин

2. Якщо основа іменника І відміни закінчується на голосний, то використовуємо їн: Надія-Надіїн

3. Але! При творенні присвійних прикметників відбувається чергування: дочка-доччин(к-ч), Івга- Івжин (г-ж), Мелашка - Меласчин(ш-ч)

4. Якщо прикметник утворився від іменників ІІ відміни, основа якого закінчується на тверду групу, то ми використовуємо -їв-, -ов-: брат-братів, братового; Петро – Петрового, Петрів.

5. Якщо прикметник утворився від іменників ІІ відміни, основа якого закінчується на мякий, шиплячий приголосний та р, то використовуємо ів, еВ: Василь-Василевого; сторож - сторожів, сторожевого; лікар – лікарів, лікаревого.

6. Якщо прикметник утворився від іменників ІІ відміни, основа якої закінчується на ій, то використовуємо – їв, - єв: Андрій - Андріїв, Андріївого; водій – водієвого.