Діяльність командира щодо морально-психологічного супроводу бойових дій підлеглих.

1. Формування у особового складу надійної ідеологічної та психологічної стійкості.

Йдеться перед усім про:

- досягнення високого рівня свідомості у підлеглих;

- озброєння воїнів необхідними знаннями про воєнно-політичну обстановку, цілі й характер війни, наміри противника й т.п.;

- формування у військовослужбовців необхідних переконань, ідеалів,

мотивів поведінки, ціннісних орієнтацій і настанов.

Робиться це постійно і наполегливо, використовуючи різноманітні форми виховної роботи, спілкування з підлеглими.

Усе це формує у воїнів упевненість у правоті своєї справи, стійкість в бою, вірність Військовій присязі.

2. Протидія інформаційно-психологічному впливу противника.

Вона включає:

- пропагандистські дії (систематизоване і цілеспрямоване використання усіх форм та різноманітних технічних засобів інформації з метою впливу на думки, почуття, стани і ставлення або поведінку воїнів для досягнення мінімізації зусиль противника вплинути на духовну сферу особового складу);

- своєчасне виявлення, викриття та попередження розповсюдження негативної інформації, чуток, міфів та брехні, що розповсюджуються з боку противника;

- випереджальні (контрпропагандистські) заходи (здійснення безперервного та психологічно доцільного інформування особового складу про наміри старшого керівництва в застосуванні частини і підрозділу, про успіхи своїх військ, про невдачі або складності у вирішенні бойових завдань, й т.п.);

- збір та знищення листівок та інших інформаційно - пропагандистських матеріалів противника в районах зосередження своїх військ;

- боротьба з диверсійними групами противника, які намагаються своїми діями в тилу військ (знищення пунктів управління, засобів зв’язку, мостів, переправ й т.п.) підірвати бойовий дух особового складу, посіяти паніку;

- знищення, в свою чергу, в тилу противника технічних та бойових

засобів, через які здійснюється інформаційно-психологічний вплив на наші війська (польові типографії, радіо- і телецентри, літаки та артилерія, що застосовуються для доставки агітаційних матеріалів й т.п.);

3. Уважне спостереження за особовим складом:

- за його морально-психологічним станом;

- за першими ознаками негативних відхилень в діях і поведінці воїнів;

- за настроями підлеглих;

- за висловлюваннями (особливо тими, що вказують на падіння морального і бойового духу окремих військовослужбовців);

- за домінуючою колективною думкою в бойових порядках підрозділу

або частини;

- за розладами в психіці особового складу.

Останній факт вимагає вживання конкретних психологічних заходів, які будуть сприяти підтриманню високої боєздатності всього підрозділу. Отже,

4. Безпосередня психологічна робота у бойовій обстановці:

- п с и х о л о г і ч н е п р о е к т у в а н н я як прогнозування психологічного змісту бойової діяльності та передбачення його наслідків в діяльності і поведінці особового складу. Саме на цій основі здійснюється: психологічний відбір військовослужбовців для виконання найбільш складних бойових завдань; розподіл воїнів за підрозділами (екіпажами, обслугами й т.п.), виходячи з їх психологічних характеристик та сумісності; цільова психологічна підготовка для виконання конкретного бойового завдання;

- п с и х о л о г і ч н а к о р е к ц і я у бойовій обстановці – це виявлення, оцінка і конкретний вплив на певні психологічні показники воїнів і військових колективів, який здійснюється у певні моменти бою. Психокорекції можуть піддаватися: система бойових настанов, мотивів і в цілому мотивація воїнів; психічні стани як окремих військовослужбовців, так і всього підрозділу; взаємини між воїнами; поведінка підлеглих і груп воїнів, тощо;

- п с и х о л о г і ч н а д о п о м о г а – це комплекс психологічних, організаційних, медичних та інших заходів, що спрямовані на забезпечення успішного подолання воїнами негативних наслідків сучасного бою, що травмують їх психіку. Таку допомогу поділяють на:

а) психологічну підтримку, як активізацію наявних психічних ресурсів та формування додаткових, які забезпечують активні дії військовослужбовців в умовах бою (основні форми – комунікативні, організаційні, медикаментозні, аутогенні, психотерапевтичні);

б) психологічну реабілітацію, яка включає: проведення заходів щодо

відновлення психофізіологічних можливостей воїнів, що отримали бойову психологічну травму; зняття у особового складу зайвої агресії, стану депресивності і спустошеності; поновлення психологічної стійкості особового складу деморалізованих або дезорганізованих підрозділів.

5. Турбота про вирішення соціальних проблем, побуту та

культурного відпочинку особового складу.

При організації цих питань враховуються бойові завдання, які стоять перед підрозділом, час, що має командир, стан і настрій воїнів, наявність сил і засобів для їх вирішення.

До основних заходів і форм цієї роботи слід віднести:

- виступи перед воїнами концертних бригад, відомих артистів, майстрів культури і мистецтва;

- робота похідних і пересувних автоклубів, бібліотек;

- показ воїнам художніх та інших кінофільмів, використання радіо- і

телебачення;

- в умовах відпочинку та перервах між боями організація фізичних ігор, змагань;

- забезпечення соціально-правового захисту воїнів, які беруть участь

у бойових діях, організація для них оперативного соціального і правового консультування;

- організація своєчасного відправлення кореспонденції воїнів та доставка її у підрозділ або на бойові позиції;

- поховання загиблих (померлих), увічнення їх пам’яті, організація повідомлення батькам і сім’ям;

- виявлення турботи про поранених, травмованих, контужених, організація їх лікування;

- своєчасне і повне забезпечення особового складу, особливо тих воїнів, що ведуть безпосередні бойові дії, усім необхідним постачанням (боєприпасами, їжею, спецодягом, іншим військовим майном);

- стимулювання активної і ефективної бойової діяльності підлеглих, оцінка кожного військовослужбовця, заохочення тих, хто виявив мужність і героїзм, подання тих, хто особливо відзначився на державні нагороди (ордени і медалі).

6. Постійне управління особовим складом:

- чіткі, зрозумілі і своєчасні команди, розпорядження і вказівки з боку військового керівника;

- оперативне втручання в дії підлеглих йому командирів (взводів, відділень, екіпажів, бойових розрахунків);

- надання своєчасної і дієвої допомоги підрозділам, окремим їх командирам і воїнам;

- не припускати, щоб підлеглі підрозділи залишалися без командирів

(у випадках їх загибелі або поранення);

- контролювати й об’єктивно оцінювати всі дії і поведінку підлеглих,

особливо їх керівників.

Відзначимо, що у бойовій обстановці командир має діяти активно, грамотно, обґрунтовано, його дії повинні бути зрозумілими всьому особовому складу, він має своєчасно приймати оптимальні рішення, вміло спиратися на своїх помічників, підлеглих йому командирів і досвідчених воїнів, використовувати усі організаційні, виховні і психологічні форми впливу на особовий склад, підтримувати серед підлеглих високу дисципліну, подавати власний приклад мужності, спокою, витримки, безстрашшя.

Це далеко не повний перелік форм, заходів і напрямків роботи військового керівника, вимог до його діяльності і поведінки, які стосуються морально-психологічного супроводження діяльності особового складу у бойовій обстановці. Але саме завдяки їм командир досягає високої боєздатності свого підрозділу, бойової активності підлеглих, їх стійкості і в підсумку успішного виконання самих складних бойових завдань.