Тема 9. Видатки бюджету на економічну діяльність та науку

- заробітну плату з нарахуваннями - на34,6%;

- продукти харчування - на1,9 %;

- медикаменти та перев’язувальні матеріали - на 7,8%;

- комунальні послуги та енергоносії - на 2,5 %.

Капітальні видатки за досліджуваний період зростали досить швидшими темпами. Проте у 2009р спостерігалася негативна тенденція до зниження їхньої частки більше як вдвічі порівняно з попереднім роком (11428,64 млн. грн.. у 2010р. порівняно з 25901,88 млн. грн.. у 2009р.) У 2010 році частка капітальних видатків у загальній сумі видатків є досить незначною і становить близько 5%. Серед капітальних видатків у 2010 році найбільше коштів було спрямовано на придбання основного капіталу - 5908311 грн., а найменше – на капітальний ремонт житлового фонду – 145211 грн.

Взагалі упродовж останніх років більша частина коштів спрямовується у невиробничу сферу, фонди соціального споживання, що використовуються переважно на оплату праці, соціальні виплати. Відбувається різке зниження обсягів державних інвестицій у виробничі галузі — відмирають інвестиційні функції бюджетної системи, бюджети перетворюються у споживацькі. Витрати місцевих бюджетів не спрямовані на структурну перебудову економіки.

На сучасному етапі уряд визначив основне завдання – перетворити місцеві бюджети в ефективний інструмент соціально-економічного розвитку територій, чого можна досягти шляхом:

· зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування та підвищення ефективності процесу формування видаткової частини місцевих бюджетів;

· децентралізації управління бюджетними коштами;

· запровадження планування місцевих бюджетів на середньострокову перспективу;

· підвищення ефективності управління коштами місцевих бюджетів.

Так як видатки місцевих бюджетів мають соціальну спрямованість, то потреба у розгалуженій системі соціального захисту перевищує здатність наявних економічних моделей до повного забезпечення цієї потреби. Тому серед головних проблем розвинених країн – пошук ефективних джерел коштів на соціальний захист. Джерелами прямого й непрямого фінансування соціальної сфери є:

• безпосередні бюджетні видатки:

• “податкові видатки” у вигляді пільг, відшкодувань, відстрочок;

• особисті кошти й зобов’язання громадян;

• страхові внески до державних і недержавних страхових фондів;

• усуспільнення коштів підприємств у вигляді їхнього зобов’язання щодо виконання соціальних функцій;

• громадські ініціативи – різного роду фонди та збори;

• кредити тощо.

Cтратегія реформування місцевих фінансів має передбачати запровадження програмно-цільового методу планування і виконання бюджетів. Застосування цього способу у галузі охорони здоров’я, освіти призведе до зміни акцентів у формуванні видатків місцевих бюджетів із їхнього спрямування на утримання бюджетних установ до використання на виконання суспільно важливих дій або заходів. Це сприятиме встановленню прямої залежності між обсягами витрачених бюджетних коштів і рівнем послуг наданих, що отримує суспільство [2].

Запровадження програмно-цільового методу у галузі освіти, охорони здоров’я та інших галузях передбачає, зокрема, розширення можливостей бюджетних установ щодо ухвалення управлінських рішень у фінансовій сфері. Заохочення власної ініціативи розпорядників коштів позитивно позначиться на результативності діяльності бюджетних закладів та ефективності управлінні місцевими бюджетами загалом.

Для підвищення ефективності процесу формування видаткової частини місцевих бюджетів, децентралізації управління бюджетними коштами необхідно:[6]

Ø чітко розмежувати на законодавчому рівні видатки на виконання делегованих державою і власних повноважень органів місцевого самоврядування;

Ø конкретизувати видаткові повноваження місцевих бюджетів у галузях бюджетної сфери (окремі видатки на забезпечення функціонування закладів освіти, охорони здоров’я, культури і мистецтва, соціального захисту та здійснення заходів у відповідних сферах);

Ø перерозподілити видатки між державним та місцевими бюджетами;

Ø переглянути склад видатків місцевих бюджетів, які враховуються та не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів;

Ø завершити формування бази Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, для отримання детальної інформації про таких осіб (у тому числі членів їх сімей, що мають право на пільги), перелік пільг, якими вони користуються чи мають на них право, та розмір пільг.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Бюджетний кодекс України № 2456-VI від 8.08.2010 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/

2. Дем’янишин В. Проблеми сутності та складу видатків місцевих бюджетів/ Дем’янишин В., Тулюк А. // Світ фінансів. – 2008. - № 3(16).– С.136-145.

3. Звіт про виконання місцевих бюджетів Бучацького району станом на 1.01.2010 р.-Фінансове управління Бучацької РДА,2010. – 24 с.

4. Звіт про виконання місцевих бюджетів Бучацького району станом на 1.01.2009 р.-Фінансове управління Бучацької РДА,2009. – 27 с.

5. Легкоступ І.І. Теоретичні та практичні аспекти видатків місцевих бюджетів в сучасних умовах/ Легкоступ І.І. // Економіка. Фінанси. Право. - 2010. - №2. – С.24-28

6. Огонь Ц.Г. Програмно-цільовий метод та ефективність бюджетних програм / Ц.Г. Огонь // Фінанаси України. – 2009. – № 7. – С. 20-30.

7. Сайт Бучацької районної державної адміністрації www.oda.te.gov.ua/buchatska/ua/.../1013.html

8. Шевчук Н.Ю. Структура видатків місцевих бюджетів України та особливості їх побудови/ Шевчук Н.Ю. // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №8. – С.84-86.