II. Навчання для майбутнього: пріоритети вищої освіти у наступному десятиріччі

8. Прагнучи досягти найкращих результатів за усіма напрямками вищої освіти, ми відповідаємо на виклики нової епохи. Це вимагає постійного зосередження уваги на якості. Більше того, підтримуючи високоцінну різноманітність наших систем освіти, національними політиками повністю визнаватимуться цінності різних місій вищої освіти, починаючи з навчання і дослідження до послуг населенню та залучення до соціальної єдності і культурного розвитку. Усі студенти і працівники вищих навчальних закладів мають бути достатньо підготовленими, щоб відповідати вимогам суспільства, що швидко змінюється та розвивається.

 

• Соціальний вимір: рівний доступ і закінчення навчання

9. Студентський корпус у вищій освіті має відображати різноманітність населення Європи. Тому ми підкреслюємо соціальні характеристики вищої освіти і ставимо за мету забезпечення рівних можливостей доступу до якісної освіти. Доступ до вищої освіти має бути розширеним через сприяння можливостям студентів з малопредставлених груп і забезпечення відповідних умов для завершення ними навчання. Це включає покращення навчального середовища, зняття усіх перешкод у навчанні, створення відповідних економічних умов заради того, щоб студенти могли користуватися навчальними можливостями на усіх рівнях. Кожна країна-учасниця має встановити вимірні цілі для розширення загальної участі і підвищення участі малопредставлених груп у вищій освіті, що мають бути досягнуті до кінця наступного десятиріччя. Зусилля щодо досягнення рівності у вищій освіті мають супроводжуватися діями в інших частинах освітніх систем.

 

• Навчання впродовж життя

10. Розширена участь також досягається через навчання впродовж життя як інтегровану частину наших систем освіти. Навчання впродовж життя підпорядковується принципу суспільної відповідальності. Повинні забезпечуватися доступність, якість надання, прозорість інформації. Навчання впродовж життя включає отримання кваліфікацій, розширення кола знань і розуміння, набуття нових навичок і компетенцій, збагачення особистісного зростання. Навчання впродовж життя передбачає, що кваліфікації можуть набуватися через гнучкі траєкторії навчання, включаючи заочне («неповне») навчання, а також навчання на виробництві (підприємстві, робочому місці).

 

11. Запровадження стратегії навчання впродовж життя вимагає надійних партнерських відносин між державними органами, вищими навчальними закладами, студентами, роботодавцями і працівниками. Стратегія навчання впродовж життя Європейської хартії університетів, що розроблена Європейською асоціацією університетів, робить корисний внесок у визначення такого партнерства. Успішні стратегії навчання впродовж життя включатимуть основні принципи і процедури визнання попереднього навчання на основі результатів навчання, незалежно від того, чи знання, навички і компетенції були отримані через формальні, неформальні або неофіційні траєкторії навчання. Навчання впродовж життя має бути підкріплене відповідними організаційними структурами і фінансуванням. Навчання впродовж життя, що заохочується національними стратегіями, має запроваджуватися в інституційну практику вищих навчальних закладів.

 

12. Розробка національних рамок кваліфікацій є важливим кроком у запровадженні навчання впродовж життя. Нашою метою є їх запровадження і підготовка до самосертифікації відповідно до Загальної рамки кваліфікацій Європейського простору вищої освіти до 2012 року. Це потребуватиме постійної координації на рівні ЄПВО та з Європейською рамкою кваліфікацій навчання впродовж життя. У національних контекстах, проміжні кваліфікації всередині першого циклу можуть бути засобом розширення доступу до вищої освіти.

 

• Працевлаштування

13. Ринок праці все більше залежить від навичок високого рівня та переносних компетенцій. Вища освіта має озброїти студентів поглибленими знаннями, навичками та компетенціями, потрібними впродовж їхньої професійної кар’єри. Працевлаштування надає можливість особам повністю скористатися можливостями на ринках праці, що змінюються. Ми маємо на меті підвищення рівня початкових кваліфікацій, а також підтримку і оновлення кваліфікованої робочої сили шляхом тісної співпраці між урядами, вищими навчальними закладами, соціальними партнерами і студентами. Це дозволить навчальним закладам краще реагувати на потреби роботодавців, а роботодавцям – краще зрозуміти перспективу освіти. Вищі навчальні заклади, разом з урядами, державними органами і роботодавцями мають покращувати надання, доступність і якість своїх вакансій та консультаційних послуг, пов’язаних з працевлаштуванням студентів і випускників. Ми заохочуємо включення виробничої практики до навчальних програм, а також до навчання на робочому місці.

 

• Студенто-центроване навчання і навчальна місія вищої освіти

14. Ми підтверджуємо важливість навчальної місії вищих навчальних закладів і необхідність постійного реформування навчальних планів у напрямку розробки результатів навчання. Студенто-центроване навчання вимагає надання кожному студенту можливостей, нових підходів до навчання і викладання, ефективної підтримки і структур з консультування, та навчальних планів, що є більш чітко спрямованими на особу, що навчається, на усіх трьох циклах. Отже реформа навчальних планів є постійним процесом, що призводить до гнучких індивідуальних траєкторій навчання високої якості. Викладачі у тісній співпраці зі студентами та представниками роботодавців мають постійно розвивати результати навчання і міжнародні референтні точки для зростаючого числа предметних областей. Ми просимо вищі навчальні заклади звертати особливу увагу на покращення якості навчання за своїми програмами навчання на усіх рівнях. Це має бути пріоритетом у подальшому запровадженні Європейських стандартів і рекомендацій із забезпечення якості.

 

• Освіта, наука (дослідження) і інновація

15. На усіх рівнях вища освіта має ґрунтуватися на сучасному рівні досліджень і розвитку науки, сприяючи, таким чином, інноваціям та креативності у суспільстві. Ми визнаємо, що програми вищої освіти, включаючи такі, що ґрунтуються на прикладній науці, можуть сприяти інноваціям. Отже кількість людей з дослідницькими компетенціями має зростати. Докторські програми мають забезпечувати дисциплінарні дослідження високої якості і все більше доповнюватися міждисциплінарними та міжгалузевими програмами. Більше того, державні органи і вищі навчальні заклади мають збільшувати привабливість кар’єрного зростання дослідників-початківців.

• Міжнародна відкритість

16. Ми закликаємо європейські вищі навчальні заклади до подальшої інтернаціоналізації своєї діяльності та залучення до глобальної співпраці задля сталого розвитку. Спільні загальноєвропейські дії підкреслять привабливість та відкритість європейської вищої освіти. Конкуренція у глобальному масштабі доповнюватиметься посиленим діалогом і співпрацею на основі партнерства з іншими регіонами світу, зокрема через організацію Форумів Болонської Політики із залученням різних зацікавлених сторін.

 

17. Транснаціональна освіта має керуватися Європейськими стандартами і рекомендаціями із забезпечення якості як такими, що застосовуються у Європейському просторі вищої освіти, та відповідати Рекомендаціям ЮНЕСКО/ОЕСР із забезпечення якості у транскордонній вищій освіті.

 

• Мобільність

18. Ми віримо, що мобільність студентів, дослідників-початківців і викладачів покращить якість програм та високий рівень досліджень, посилить академічну і культурну інтернаціоналізацію європейської вищої освіти. Мобільність важлива для особистісного розвитку і працевлаштування, вона сприяє повазі до різноманітності і надає можливість мати справу з іншими культурами. Вона заохочує до мовного плюралізму, таким чином підкреслюючи багатомовну традицію Європейського простору вищої освіти, а також підвищує співпрацю і конкуренцію між вищими навчальними закладами. Отже мобільність має стати ознакою Європейського простору вищої освіти. Впродовж декади до 2020 року, ми ставимо за мету підвищення мобільності, забезпечення її високої якості і урізноманітнення її видів і обсягу. У 2020 році щонайменше 20% осіб, що закінчуватимуть навчання в країнах Європейського простору вищої освіти, мають мати період навчання або стажування за кордоном.

19. В кожному з трьох циклів можливості для мобільності мають бути створені в структурі ступеневих програм. Спільні ступені і програми, як і вікна мобільності мають стати більш загальною практикою. Більше того, політика мобільності має ґрунтуватися на низці практичних заходів, що відносяться до фінансування мобільності, визнання, доступної інфраструктури, візових правил і дозволів на роботу. Необхідними вимогами є гнучкі траєкторії навчання і активна інформаційна політика, повне визнання навчальних досягнень, підтримка навчання та повна портативність грантів і займів. Мобільність має також призводити до більш збалансованого потоку студентів, що приїжджають та виїжджають на навчання в усьому Європейському просторі вищої освіти, і ми ставимо за мету кращий рівень участі різних груп студентів.

20. Для залучення до вищих навчальних закладів висококваліфікованих викладачів і дослідників, необхідними є привабливі робочі умови і кар’єрні шляхи, а також відкритий міжнародний прийом на роботу. Кадрові структури мають бути адаптовані до сприяння мобільності викладачів і дослідників-початківців; визначатимуться рамкові умови для забезпечення відповідного доступу мобільних викладачів до соціального забезпечення та сприяння портативності їх пенсій і додаткових пенсійних прав, що забезпечить краще використання існуючих правових рамок.

 

• Збір даних

21. Покращений і посилений збір даних допоможе здійснювати моніторинг прогресу досягення цілей, встановлених у порядку денному соціального виміру, працевлаштування і мобільності, а також в усіх інших пріоритетних областях, та слугуватиме основою як для аналітичного звіту, так і порівняння.

 

• Багатовимірні інструменти прозорості

22. Ми зазначаємо, що існують декілька поточних ініціатив щодо розробки механізмів надання більш детальної інформації про вищі навчальні заклади в ЄПВО для забезпечення більшої прозорості їхньої різноманітності. Ми вважаємо, що такі механізми, включаючи ті, що допомагають системам і закладам вищої освіти відповідно визначати і порівнювати свої сили, мають розроблятися за тісних консультацій з ключовими зацікавленими сторонами. Ці інструменти прозорості мають бути тісно пов’язаними з принципами Болонського процесу, зокрема забезпеченням якості і визанням, ґрунтуватися на порівнянних даних і відповідних індикаторах для опису різноманітних профілів вищих навчальних закладів та їх програм.

 

• Фінансування

23. Вищі навчальні заклади досягли більшої автономії, в той час швидко зросли очікування того, що вони будуть чутливо реагувати на потреби суспільства і будуть підзвітними. В рамках громадської відповідальності ми визнаємо, що державне фінансування залишається основним пріоритетом у гарантуванні рівного доступу та подальшого сталого розвитку автономних вищих навчальних закладів. Більша увага має приділятися знаходженню нових і диверсифікованих джерел і методів фінансування.