Схема морфологічного розбору сполучника

С П О Л У Ч Н И К

 

Сполучник — незмінна службова частина мови, яка служить для зв’язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають лексичного значення, вони не є членами речення. На відміну від прийменників вони не пов’язуються з формами повнозначних слів: Чорна хмара з-за лиману небо, сонце криє, й синє море звірюкою то стогне, то виє (Т.Шевченко). Не тільки село, а й поля та ліси завмерли в очікуванні грози.

 

КЛАСИФІКАЦІЯ СПОЛУЧНИКІВ

 

Ø За походженням сполучники поділяються на:

· первинні (непохідні) – це дуже давні сполучники, які не поділяються на складові частини; їх усього декілька: і (й), а, та, чи, або, бо ні;

· вторинні (похідні): - це сполучники, що утворилися від непохідних сполучників та слів інших частин мови (займенників і прислівників, часток і прийменників): або (а+бо), зате (за+те), якщо (як+що), якби (як+би), щоб (що+б), мовбито (мов+би+то), неначебто (не+наче+б+то), тому що, через те що тощо.

 

Ø За будовою сполучники поділяються на:

· прості – у яких не вичленовуються складові частини: і, й, а, та, чи, бо, що, як, коли, хоч;

· складні – у яких можна вичленувати дві (і більше) складових частин: щоб, якщо, якби,ніби, аніж, проте, або, немовби тощо;

· складені –являють собою сполучення двох і більше слів, що пишуться окремо: тому що, через те що, так що, для того щоб, як тільки, тимчасом як, незважаючи на те що, у міру того що, унаслідок того що, завдяки тому що.

Прості	Складні (пишуться завжди разом)	Складені (пишуться завжди окремо)
і, й, а, але, та, чи, би, як, коли, хоч	якби (як + би), щоб (що + б), зате (за + те), немов (не + мов)	тому що, дарма що, для того щоб, так що

Ø За способом уживання у реченні сполучники поділяються на:

Одиничні	Повторювані	Парні
і, й, та, а, але, зате, проте, однак, бо, коли	і...і, ні,..ні, або...або, то...то, не то...не то, чи то…чи то	хоч...але, не тільки...а й, як...так і, якби...то й
Караюсь, мучуся, але не каюсь.	Місяць... то виринав, топотопав.	Як дбаєш, так і маєш.

Ø За синтаксичними функціями сполучники поділяються на два розряди:

· сполучники сурядності, які поєднують однорідні члени або рівноправні частини складного речення: Ластівка день починає. а соловей його кінчає.

· сполучники підрядності, які поєднують головну й залежну частини складного речення: Сова каже, що її діти кращі.

За своїм значенням сполучники сурядності та підрядності поділяються на групи. Сполучники сурядності:

- єднальні: і, й, та, і…і, ні…ні, ані…ані;

- протиставні: а, але, та, проте, зате, однак;

- розділові: або, чи, хоч, то…то, або…або, чи…чи, хоч….хоч, то…то, не то…не то, чи то…чи то.

Сполучники підрядності:

- часові: коли, як, доки, перед тим як;

- причинові: бо, тому що, через те що, у зв’язку з тим що;

- мети: щоб, для того щоб, аби;

- умовні: як, якщо, якби, коли;

- допустові: хоч, дарма що, хай;

- порівняльні: як, наче, неначе, мов, мовби;

- з’ясувальні: що, щоб, як.

Кому ставлять перед другим із розділових сполучників, якщо вони поєднують однорідні члени речення або частини складного речення. Між частинами складного речення перед сполучниками сурядності або підрядності ставлять кому.

Сурядні (з’єднують однорідні члени речення або частини складносурядного речення)	Підрядні (поєднують головну та залежну частини складнопідрядного речення)
єднальні: і, й, та (і), ні...ні, ані...ані, не тільки... а й	причинові: бо, тому що, через те що, оскільки, у зв'язку з тим що
часові: коли, тільки, як, щойно, лед­ве, як тільки, після того як
протиставні: а, але, та (але), зате, проте, однак	умовні: якщо, якби, як, аби, коли, коли б, якщо...то
мети: щоб, аби, для того щоб, з тим щоб
розділові: або, чи, хоч, або...або, чи...чи, хоч...хоч, то...то, чи то...чи то, не то...не то	допустові :хоч, хоча, дарма що, незважаючи на те що, хай, нехай
порівняльні: я к, мов, наче, неначе, немов, ніби, немовбито
з'ясувальні: що, щоб, як
міри та ступеня: аж, що аж, що й
наслідкові: так що

 

Сполучники зате, проте, якби, щоб треба відрізняти від однозвучних з ними самостійних слів те, як, що, які з прийменниками за, про або з частками би, б пишуться окремо:

Сполучники	Самостійні частини мови з прийменниками або частками
1. Бійці замовкли, пластинку зняли, проте (але) пісня продовжувала звучати (0. Гончар).	1. Звився жайворонок високо під чисте, неначе нове, небо і заспівав про те, що мертва земля ожила знов (М. Коцюбинський).
2. На гору доступитися нелегко, зате (але) з гори зручніше боронитись (Леся Українка). Сполучники проте, зате можна замінити сполучником але.	2. Ти знаєш за те люблю тебе, що думки маєш ти у високості. До займенника те, вжитого з прийменником про або за, можна поставити питання (про що?).
3. Хай буде мир,щоб нам щодня учитися за партою (І. Нехода).	3. Що б не сталося, ми не розлучимось (Леся Українка). Займенник що логічно наголошений, а частка б може змінювати позицію в реченні.
4.Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя (Т. Шевченко).	4. Як би ти славила тепер в житті розквітлий світ і рідну землю милу (В. Масенко). Прислівник як завжди виділяється наголосом, а частку би можна перенести в інше місце речення.

ПРАВОПИС СПОЛУЧНИКІВ

 

ü Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо; також слова: абощо, тощо.

ü Окремо пишуться:

а) сполучники з частками б, би, ж, же :або ж, адже ж, але ж, а як же, бо ж, коли б, коли б то, отже ж, хоча б, хоч би;

б) складені сполучники: дарма що, для того щоб,замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, незважаючи на те що, після того як, при цьому, тай, так що, тимчасом як, тому що, у міру того як,через те що й под.

ü Через дефіс пишуться сполучники отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то.

 

Чергування сполучників «І» - «Й»
І	Після приголосного	Вірю в пам'ять і серце людське.
Після паузи, що на письмі позначається крапкою, крапкою з комою, двокрапкою, трьома крапками	Нема вже тієї хатини – і я в сивині, як у сні.
На початку речення перед приголосним	І долом геть усе село понад водою простягалось.
Й	Між голосними	Оце й уся правда. Співали Галина й Андрій.
Після голосного перед приголосним	Навчає баєчка великого й малого.
Чергування «Й» та «І» НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ
При зіставлені понять	Дні і ночі, батьки і діти, війна і мир
Перед словом, що починається на Й, Є, Ю, Ї, Я	Ольга і Йосип. Куди, для чого, хто й як?

 

 

Схема морфологічного розбору сполучника

1. Частина мови (службова).

2. Група за походженням (первинні і вторинні).

3. Група за будовою (прості, складні, складені).

4. Група за вживанням (одиничні, повторювані, парні).

5. Група за значенням (сурядні, підрядні).

6. Зауваження до вимови й написання.