Клієнти з шизоїдними розладами

Шизоїдна особистість

Уперше термін "шизофренія" як назву хвороби людини використав відомий психіатр Buden Blculerb (1911p), який окреслив контури шизоїдної особистості за основними симптомами шизофренії. Найважливіші з них він описав відомою формулою "чотирьох А" (цит. по: Kennedy, 1977):

1. Афективність.

У хворого шизофренією порушується емоційна сфера, його емоційне життя стає дуже бідним. Почасти емоційні реакції, неадекватні (наприклад, сміх у розповіді про смерть близької людини), тобто емоційне переживання не відповідає змісту думок.

2. Асоціативність.

Шизофренікам властива втрата логічної послідовності думок. На основі асоціацій, які вільно виникають, у них перестрибування від однієї думки до іншої. Спосіб мислення здається дивним і хаотичним, відповіді на запитання абсолютно неадекватні. Іноді асоціативні порушення можуть бути дуже тонкими і важко помітними.

3. Аутизм.

Мислення шизоїда надто суб'єктивне й егоцентричне. Він здається заглибленим у мрії й фантазії, які поступово підмінюють реальність. Почасти словам надається особливий зміст, і консультанту важко зрозуміти, про що говорить клієнт. Такий індивідуальний словник свідчить про аутичність мислення.

4. Амбівалентність.

Хоч більшість людей відчувають у них чи інших ситуаціях, шизоїдна особистість амбівалентна майже у всьому. Вона переповнена суперечливими почуттями, поглядами у ставленні до інших людей і до своїх життєвих умов. Шизоїдні клієнти відчувають багато складностей у стосунках з іншими людьми. Вони недовірливі, тому у них дуже мало, або взагалі немає друзів. Інколи шизоїдні особистості зав'язують дружні стосунки з подібними собі, одначе такі стосунки не тривалі і, як правило, короткі.

Шизоїдні клієнти бояться близькості, інтимності, тому що реакції інших людей викликають у них амбівалентні почуття. Від близькості вони захищаються, уникаючи будь-яких емоційних проявів у міжособистісних стосунках. Оскільки почуття важливі в житті людей, шизоїдна особистість балансує на грані переживання беззмістовності життя. Уникання близьких стосунків шизоїдні клієнти пояснюють тим, що такі стосунки їх виснажують, а також обтяжуючі для оточуючих. "Збереження" себе в спілкуванні приводить до обережності і не дозволяє вести спонтанно. Виникнення настанови на уникання близьких міжособистісних зв'язків пояснюються (Бинт, 1980) специфічною поведінкою батьків у дитинстві. Догляд за малюком відбирає у батьків багато фізичної й психічної енергії, і шизоїдні батьки, яким чужий світ дитини, ЇЇ потреби, відчувають себе виснаженими. У результаті дитина не отримує необхідної їй любові й розуміння. У неї формується впевненість, що любов можлива лише в уяві. Пізніше, у зрілому віці, емоційні стосунки сприймає не як взаємозбагачень, а як виснажливі, і найбільш безпечним виявляється ухилення від них.

Намагаючись поповнити дефіцит контактів із зовнішнім світом, шизоїдна особистість створює багатий уявний світ. Недоступність реальних стосунків і справжньої любові шизоїди компенсують в уяві, наділяючи себе величністю. Плоди уяви шизоїдна особистість старається повернути до реальності. В міжособистісних стосунках це виражається позою вищості.

Шизоїдні індивіди можуть відчувати залежність від інших, враховуючи, що не здатні потурбуватись про себе чи влаштувати своє життя. Почуття безсилля - одна з причин регресії таких клієнтів до примітивних форм пристосування до оточення. З іншого боку, шизоїдній особистості боляче почувати себе залежною, тому що це вражає її гордість.

Особливості шизоїдної особистості ускладнюють встановлення й підтримування з нею контакту. Консультант часто відчуває, як підмітила Storr (1980), що у шизоїдів відрізняється "довжина хвиль". У стосунках із такими клієнтами дуже важлива зацікавленість і бажання допомогти, а не діагностичний підхід. За тяжкими порушеннями маскується унікальна людина, і навіть невелика частина простої людяності консультанта може дати непогані результати і полегшити страждання шизоїдного клієнта.

Завдання консультанта

Шизоїдна особистість є однією з найскладніших у роботі консультанта чи психолога, а найгірший її прояв - шизофренія - із найглибших і найдосконаліших порушень психіки.

Шизоїдні особистості потрапляють на психологічне консультування чи психотерапію з різних причин. Частіше причиною звернення недовір'я, що оточуючі здатні їх зрозуміти й допомогти, тому вони шукають допомоги у спеціалістів, від котрих очікують розуміння своїх проблем. Як правило, шизоїди жаліються на не змогу встановити й підтримувати стосунки, особливо з особами протилежної статі, на нездатність сконцентруватись й закінчити розпочату роботу, на поганий настрій.

Консультанту слід розуміти ступінь ізоляції шизоїдного клієнта. Перший контакт повинен бути інтелектуальним. Шизоїдного клієнта легко налякати безпосереднім проникненням у його емоційне життя. Консультант також повинен мати на увазі протиріччя між бажанням клієнта бути з людьми й страхом перед оточуючими. Поспішність в установленні з клієнтом близького контакту може спровокувати його втечу з консультації. Одначе, якщо консультант буде дуже нейтральним і надмірно віддалиться від клієнта той може відчувати себе відштовхненим. Не слід забувати, що оптимальна дистанція у взаємостосунках - кращий подарунок шизоїдному клієнту.

Консультант повинен пам'ятати, що в консультуванні шизоїд-ний клієнт веде себе, як і в інших життєвих ситуаціях, наприклад, у сім'ї. Ці клієнти часто стараються, щоб люди, які їх оточують, відчували себе винними.

Коли клієнти говорять, що консультант ще більш заплутав їхні проблеми, це не проста констатація факту, а швидше психологічна маніпуляція. У консультанта провокується почуття провини в надії, що він розізлиться, і тоді клієнт отримає підтвердження неефективності його роботи.