Бібліографічний опис джерел інформації.

Науково-технічна бібліотека

Основи інформаційної культури

Методичні рекомендації для користувачів

Київ 2013

Основою інформаційної культури є знання про інформаційне середовище та закони його функціонування, уміння орієнтуватися в інформаційних потоках, користуватись даними, які зосереджені на різних носіях, із застосуванням методів і засобів сучасних інформаційних технологій.

Інформаційна культура користувача представляє собою комплекс навичок, який включає усвідомлений вибір тематики, систематичність і послідовність інформаційного пошуку, уміння знаходити потрібні видання за допомогою довідково-пошукового апарату, застосовувати раціональні прийоми роботи з джерелами інформації. Важливою складовою інформаційної культури є комп'ютерна грамотність: теоретичні знання та навички роботи (насамперед, навігації) в Інтернеті.

Методика пошуку та обробка і нформації

Знання методики пошуку джерел інформації є обов‘язковим для кожного дослідника-початківця, студента, аспіранта.

Необхідні видання допоможе підібрати путівник по фондам бібліотеки – довідково-пошуковий апарат (ДПА), який складається з комплексу каталогів і картотек, фонду довідкових, бібліографічних та реферативних видань, фонду виконаних довідок.

Бібліотека веде традиційні карткові каталоги: Алфавітний та Систематичний, і Електронний каталог (БД KNUTD - Сводный каталог НТБ КНУТД). Кожен каталог має цільове призначення, що дозволяє користувачам проводити інформаційний пошук у різних аспектах.

Якщо вам відомо прізвище автора або назва книги, звертайтесь до алфавітного каталогу.

Алфавітний каталог допомагає розшукати усі книги визначеного автора, які є у фонді бібліотеки, з’ясувати наявність конкретної книги. Картки (бібліографічні записи) у каталозі розташовані в алфавіті прізвищ авторів, назв видань, найменувань установ і організацій, які публікують свої праці. Прискорюють пошук каталожні роздільники: буквені, складові, іменні.

Щоб знайти публікації, які містять інформацію за визначеною темою, необхідно переглянути відповідні рубрики систематичного каталогу.

Для спрощення пошуку до систематичного каталогу складений алфавітно-предметний покажчик (АПП). В АПП найменування предметів і понять, відображених у каталозі, розташовані в алфавітному порядку з зазначенням індексу розділу за УДК (Універсальною десятковою класифікацією), у якому можна знайти відповідні видання. Наприклад: Легка промисловість - 67/68.

Для детального роз’яснення роботи в електронному каталозі звертайтесь до видання бібліотеки «Методика інформаційного пошуку в електронному каталозі НТБ КНУТД».

 

Критерієм оцінювання знайденої інформації є можливість її практичного використання при написанні наукової роботи. Достовірність наукових фактів значною мірою залежить від достовірності першоджерел. Офіційні видання державних або громадських організацій, установ і відомств містять матеріали, точність яких викликає найменше сумнівів. Достовірність і практичну цінність мають наукові видання: монографії, присвячені дослідженню визначеної проблеми або теми, збірники матеріалів наукових конференцій. Про достовірність інформації свідчить також науковий і професійний авторитет автора.

Серед найбільш оперативних джерел інформації чільне місце займають наукові статті з періодичних видань, у яких стисло й конкретно викладаються результати досліджень, дані про їх фактичну або можливу реалізацію, економічну чи виробничу ефективність. Обираючи джерела, які містять тільки останні дані, необхідно точно зазначати, звідки взяті матеріали. Вивчення робіт авторів, які раніше працювали над подібною проблемою, допомагає науковцю-початківцю уникнути дублювання у наукових дослідженнях і використати досвід і знання попередників.

Результати вивчення літератури за темою дослідження оформлюються у вигляді тематичних оглядів, рефератів. З тексту джерел робляться виписки, цитати.

Після вивчення джерела одразу зробіть його повний бібліографічний опис, необхідний для організації особистої бібліографічної картотеки.

Створення картотеки сприяє послідовності у вивченні теми, полегшує оформлення бібліографічного апарату наукової праці, який складається зі списку використаних джерел та бібліографічних посилань, оформлених відповідно до чинних стандартів.

 

Бібліографічний опис джерел інформації.

На кожне друковане видання або інший документ складається бібліографічний опис, який містить необхідні відомості про книгу, її частину або статтю, наведені у певному порядку, з визначеними розділовими знаками.

Об‘єктом складання бібліографічного опису є друкований твір, книга, окремий том (випуск) багатотомного або серійного видання, нормативно-технічний документ (стандарт, специфікація), електронний документ, складова частина документа (розділ, глава), стаття з періодичного видання.

Бібліографічний опис у списку використаних джерел до дисертації, у бібліографічних посиланнях, у списку друкованих робіт науковця, при підготовці будь-якої наукової роботи повинен відповідати вимогам чинних стандартів: ДСТУ ГОСТ 7.1: 2006 "Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання", ДСТУ ГОСТ 7.80: 2007 "Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги і правила", а також ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила".

Бібліографічний опис складається з обов‘язкових та факультативних елементів, за своїми функціями об‘єднаних в області, послідовність яких строго регламентована і не може бути змінена.

Обов‘язкові елементи опису містять бібліографічні відомості, які забезпечують ідентифікацію документа, їх наводять при складанні будь-якого опису.

Обов‘язкові елементи:

- основний заголовок

- відомості про авторів (індивідуальних або колективних)

- область видання

- область вихідних даних (місце та рік видання)

- кількісна характеристика (кількість сторінок)

- область серії

- міжнародний стандартний номер книги (ISBN)

Області та елементи розділені відповідними знаками (крапка, кома, тире, двокрапка, коса риска, дужки).

Бібліографічний опис джерел, використаних у науковому дослідженні, наводиться з включенням лише обов‘язкових елементів. Зразки бібліографічних записів наведені нижче.

 

Опис складається на мові видання. Джерелом бібліографічних відомостей є титульна сторінка видання.

 

Опис книг розпочинається з прізвища автора у називному відмінку. Після прізвища автора вказують його ініціали. При описі книги двох або трьох авторів, наводиться прізвище та ініціали першого з них, а за косою рискою після області заголовку вказуються перший, другий і третій автори через кому. Якщо у видання 4 автори – опис починається з заголовка, за косою рискою вказуються усі автори; при 5-ох авторах і більше – також, але наводимо прізвища трьох авторів /та ін./.

 

Дані про колективного автора (установи, організації) подають в офіційній формі, в називному відмінку. Видання колективного автора, назва якого змінювалася, описують під його останньою офіційною назвою. У заголовку опису публікацій вищих органів державної влади та управління перед їх найменуванням вказується назва країни: Україна, Верховна Рада, Кабінет Міністрів.

Якщо книга написана колективом авторів, або являє собою збірку матеріалів, то опис починається з заголовка (опис під назвою). За косою рискою після заголовка вказуються укладачі, редактори, перекладачі (спочатку ініціали, потім прізвище), наводяться їх функції. Відомості про авторів, редакторів, перекладачів та інших осіб, зазначені на звороті титульної сторінки книги, наводять у квадратних дужках.