Об’єкт, що передається у позику.

Договір позики та кредитний договір.

Розрахункові відносини. План

1. Загальна характеристика договору позики. Сфера застосування та джерела правового регулювання.

 

2. Укладення та форма договору позики. Сторони договору.

 

 

3. Зміст договору позики.

 

4. Права та обов’язки сторін за договором позики. Наслідки порушення договору.

 

 

5. Кредитний договір.

 

6. Поняття і зміст розрахункових правовідносин.

 

1. Належить до групи договорів про надання послуг.

Стаття 1046. Договір позики 1. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у
власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші
речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується
повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)
або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За загальною характеристикою договір позики є:

- односторонній;

- реальний (є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками);

Особливості передання грошей готівкою або у безготівковій формі.

- відплатний (може бути безвідплатним, або безпроцентним)

 

Сфера застосування договору позики визначається з урахуванням його суб’єктного складу (позикодавцем та позичальником можуть бути будь-які учасники цивільних відносин) та об’єктів, які передаються за договором позики (грошові кошти та інші речі, визначені родовими ознаками – не можуть передаватися за договором позики індивідуально-визначені речі).

За цими критеріями у законодавстві України виділяються окремий різновид договору позики: кредитний договір.

До джерел правового регулювання договору позики належать: нормативно-правові акти (акти цивільного законодавства):

- Цивільний кодекс;

- Господарський кодекс України;

- Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р.;

- Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р.

- Підзаконні правові акти Національного банку України.

2. Цивільним кодексом України не встановлено спеціального порядку укладення договору позики.

Його укладення здійснюється в загальному порядку, встановленому для укладення цивільно - правових договорів, передбаченому ст.ст. 641-646 ЦК України.

 

Стаття 1047. Форма договору позики 1. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його
сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом
розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках,
коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Недотримання письмової форми договору позики не означає його недійсності. 2. На підтвердження укладення договору позики та його умов
може бути представлена розписка позичальника або інший документ,
який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової
суми або визначеної кількості речей.

Таким іншим документом може бути борговий цінний папір, наприклад, вексель або облігація.

Сторони у договорі позики.

Сторонами у договорі є позикодавець та позичальник.

Ними можуть бути будь-які учасники цивільних відносин у межах свого рівня дієздатності.

3. Зміст договору позики складають його умови.

Істотними умовами договору позики є:

1) предмет договору позики;

2) об’єкт, що передається у позику;

3) проценти за користування позикою;

4) строк договору позики.

 

Предмет договору.

Предметом договору є послуга фактичного характеру, яка полягає у переданні у власність позичальника грошових коштів або інших речей визначених родовими ознаками.

Незважаючи на те, що за договором позики майно передається у власність він не належить до групи договорів про передання майна у власність, оскільки за цим договором інша сторона (позичальник) зобов’язується повернути відповідне майно.

 

Об’єкт, що передається у позику.

Таких об’єктів може бути два:

1) грошові кошти;

2) інші речі визначені родовими ознаками.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошові кошти за договором позики, за загальними правилом, мають надаватися у гривнях.

Якщо за договором позики визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором.

Використання іноземної валюти за договором позики допускається на підставі індивідуальної ліцензії НБУ.