Розділ 3: управліннястратегічним потенціалом

Динамічний розвиток суб`єктів господарювання та їх конкурентоспроможність забезпечує розвиток всіх функціональних підсистем управління, де вагоме місце відводиться управлінню потенціалом підприємства.

Процес управління потенціалом підприємства охоплює:

- стратегії розвитку підприємств;

- систему підприємницьких можливостей;

- тип поведінки підприємств;

- типологію потенціалу;

- механізми управління потенціалом;

- алгоритми формування потенціалу;

- технологію управління потенціалом;

- правила формування потенціалу підприємства;

- системи управління ним.

Управління стратегічним потенціалом підприємства забезпечує результативне використання ресурсів і ефективне функціонування самого підприємства. Особливістю даного управління у сучасних умовах є те, що воно гарантує інтеграцію економічних процесів на підприємстві.

Створення системи управління стратегічним потенціалом підприємства допомагає впорядкувати процеси формування потенціалу підприємства відповідно до внутрішніх закономірностей господарської діяльності і необхідна для:

- виявлення поточного стану стратегічного потенціалу підприємства;

- перевірки відповідності поточного рівня стратегічного потенціалу підприємства обраній стратегії;

- розвитку стратегічного потенціалу підприємства;

- виявлення найкращих способів використання стратегічного потенціалу підприємства.

Управління стратегічним потенціалом підприємства як підсистема стратегічного управління підприємством виконує наступні функції [15, c. 200]:

- формує стратегічним потенціал підприємства відповідно до цілей і завдань розвитку підприємства;

- пошук альтернативних можливостей та вибір найбільш перспективних;

- оцінка ступеня достатності стратегічного потенціалу підприємства для досягнення загальної стратегії підприємства;

- визначення ступеня впливу елементів стратегічного потенціалу підприємства на його рівень;

- прийняття рішення щодо розвитку стратегічного потенціалу підприємства.

У економічній літературі виділяють наступні принципи, покладені в основу управління стратегічним потенціалом підприємства [16, с. 48]:

- принцип достатності, необхідний для забезпечення конкуренто- спроможності і стратегічного розвитку підприємства;

- принцип стабільності, зумовлений життєвим циклом підприємства і заданим періодом часу;

- принцип системності, відповідає за розгляд внутрішніх взаємозв’язків, аналіз впливу кожного з функціональних потенціалів на стратегічний потенціал підприємства і загальну стратегію підприємства, формування правельних управлінських рішень з урахуванням факторів внутрішнього та зовнішнього середовища;

- принцип безперервності, забезпечує спостереження за поточним рівнем стратегічним потенціалом підприємства, вияв відхилення і формування управлінських коригуючих рішень, що є постійним та безперервним процесом;

- принцип збалансованості, допомагає виключити можливості надмірного впливу показників одного з функціональних потенціалів на стратегічний потенціал підприємства через побудову збалансованої системи коефіцієнтів;

- принцип оптимальності використання ресурсів, що забезпечує адекватність на всіх етапах застосування ресурсів очікуваним результатам, які залежать від діяльності системи управління стратегічного потенціалу підприємства;

- принцип забезпеченості управління стратегічним потенціалом підприємства інформаційно-технологічним інструментарієм, що дає змогу здійснювати прогнозні, планові, аналітичні та оперативні управлінські розрахунки із застосуванням адекватного арсеналу методів і засобів;

- принцип гнучкості та здатності підприємства реагувати на зміни рівня стратегічного потенціалу підприємства залежно від зміни цілей і загальної стратегії підприємства, забезпечення конкурентоспроможності й розвитку підприємства

Наш інформаційний пошук [17—24] показав, що доцільно виділити такі підходи до управління стратегічним потенціалом підприємства:

1. Г.О. Шульга [17, с. 9] пропонує здійснювати процес стратегічного управління розвитком підприємства, який представлений у вигляді таких блоків: розробка стратегічного набору; створення програми заходів по трансформації виробничого і управлінського потенціалу; оцінка пріоритетності і послідовності реалізації заходів; розробка комплексної програми по формуванню стратегічного потенціалу розвитку підприємства, її введення (застосування); створення системи стратегічного контролю. Перевагою реалізації розглянутого підходу до управління стратегічним потенціалом підприємства, вважаємо, досягнення узгодженості процесів нарощування останнього і здійснення стратегії підприємства. Проте недоліком є зосередження лише на виробничій та управлінській складових стратегічного потенціалу підприємства.

2. Колесніков О. О. [18, с. 6.] пропонує при управлінні СПП проведення таких дій: виявлення структури потенціалу; аналіз конкурентних переваг і слабких сторін діяльності підприємства; формування методики діагностики потенціалу, оцінка його елементів; виявлення синергетичного впливу елементів; інтегральна оцінка конкурентоспроможності підприємства; розробка загальної й локальної стратегій зі зміцнення й розвитку потенціалу. На нашу думку, перевагою цього підходу є спроба управління саме стратегічним потенціалом підприємства, але недоліком є відсутність зв’язку управління стратегічним потенціалом підприємства зі стратегічним управлінням підприємством, не приділення уваги до співвідношенням між стратегією підприємства та його стратегічним потенціалом.

3. Пробоїв О. [19, с. 38—39] визначає такі етапи управління:

- Введення складових стратегічного потенціалу підприємства та основних обмежень з урахуванням даних аналізу фактичної діяльності підприємства, які характеризують тенденції його розвитку в усіх функціональних сферах діяльності та відображають стратегічні позиції на ринку.

- Упорядкування й оцінювання структурних компонентів стратегічним потенціалом підприємства що дозволяє ідентифікувати можливість ефективної реалізації стратегічних напрямів розвиткупідприємства, при цьому використовується порівняння існуючих параметрів використання стратегічного потенціалу підприємства при наявних потужностях, ресурсному забезпеченні та ринковій ситуації, із потенційними параметрами.

- Необхідність розробки відповідних управлінських рішень з використанням технологій фінансового інжинірингу, якщо результати порівняння свідчать про негативні тенденції досліджуваної системи та недостатній фактичний рівень використання стратегічного потенціалу підприємства.

- Розроблення та реалізація методик нарощування стратегічного потенціалу підприємства на основі реальних опціонів, як одного із дієвих інструментів фінансового інжинірингу за умов непередбачуваних впливів зовнішнього середовища за наявності неточної та неповної інформації. Недоліками цього підходу, вважаємо: по-перше, прийняття рішень лише щодо нарощування стратегічного потенціалу підприємства за допомогою інструментів фінансового інжинірингу, по-друге, відірваність управління стратегічним потенціалом підприємства від стратегічного управління підприємством, по-третє, неврахування реалізації стратегічних цілей за допомогою останнього.

4. О. В. Коренков [20, с. 11] пропонує управляти потенціалом підприємства на основі визначення ступеня необхідності та доцільності залучення наявних резервів того чи іншого функціонального потенціалу, а також розробці системи заходів, згідно з якими наявні на підприємстві резерви використання потенціалу будуть використані у роботі та виявлені у кінцевих результатах діяльності підприємства. На нашу думку, перевагою цього підходу є розроблення методики визначення резервів потенціалу підприємства, але недоліками є відсутність зв’язку між стратегічним потенціалом підприємства та стратегічними цілями підприємства, незрозумілість визначення резервів стратегічного потенціалу підприємства по кожному підприємству в групі.

5. О. В. Ревенко [21, с. 13] загальний процес прийняття управлінського рішення щодо стратегічного напрямку розвитку підприємства зводить до такої послідовноті етапів: формування місії, цілей і задач розвитку підприємства; визначення факторів, що впливають на розвиток підприємства; оцінка стратегічного потенціалу та впливу зовнішнього середовища на розвиток; оцінка стратегічної позиції підприємства; вибір стратегічного напрямку розвитку підприємства; аналіз і вибір варіативних елементів стратегії та стратегічного контролю залежно від різноманітності шляхів досягнення успіху; реалізація стратегії розвитку підприємства; стратегічний контроль та оцінка обраної стратегії. Ми вважаємо, що перевагою розглянутого підходу є спроба визначити місце стратегічного потенціалу підприємства у стратегічному управлінні, але недоліками є його відірваність від стратегічних цілей підприємства, а також відсутність управління саме стратегічного потенціалу підприємства після його оцінки.

6. Але найчастіше [22, с. 6; 23; 24, с. 152] використовується підхід до управління стратегічним потенціалом підприємства, запропонованим Т. Йеннером, який включає такі стадії: система стратегічного планування; система реалізації; система контролю. Отже, основним завданням стратегічного управління в даному підході є організація власного потенціалу з чіткою орієнтацією на ринкову ситуацію. Цю загальну задачу доцільно розбити на два окремі завдання принципового значення. В короткостроковому плані на перше місце висувається проблема поточної ефективності, тобто перетворення існуючих ресурсів і компетенцій у ринкові конкурентні переваги, тоді як в довгостроковій перспективі проблема полягає в розвитку нових ресурсів і компетенцій, які дозволили б використовувати ринкові шанси.

Проаналізувавши усі існуючі підходи щодо управління стратегічним потенціалом підприємства, робимо висновок, що й досі ще не розроблено чіткого плану щодо управління даним потенціалом, який би враховував його складові елементи і стратегічні цілі при прийнятті стратегічних рішень.

Найбільш доцільним ми вважаємо методику Лучкова М.С., за якою доцільно визначити такі єтапи управління стратегічним потенціалом підприємства:

1. Виявлення поточного рівня стратегічного потенціалу підприємства з допомогою його узагальнюючої структури і з використанням експертного методу, результати розрахунку якого згруповані у зведеній таблиці 3.1.

2. Оцінка рівня використання досліджуваної категорії з допомогою узагальнюючого коефіцієнту стратегічного потенціалу підприємства за критерієм відповідності загальній стратегії підприємства.

 

 

Таблиця 3.1. Схема з управління стратегічним потенціалом підприємства

 

3. Впровадження відповідних рішень щодо управління стратегічним потенціалом підприємства, а саме:

- підвищення ефективності використання як усього стратегічного потенціалу підприємства, так і окремих його складових;

- використання наявних та необхідних ресурсів з метою підвищення рівня найбільш вагомих складових стратегічного потенціалу для досягнення стратегії підприємства;

- перерозподіл ресурсів у структурі стратегічного потенціалу підприємства та ін.

На даному етапі управління обирається один з чотирьох шляхів застосування стратегічного потенціалу підприємства, а саме:

- орієнтація на існуючий стратегічний потенціал підприємства на освоєних ринках, де підприємство зосереджує основну увагу на своїх сильних сторонах. Така орієнтація може призвести до послаблення конкурентних позицій, особливо на динамічних ринках;

- створення нового стратегічного потенціалу на уже освоєних ринках, що є головним напрямком розвитку підприємства у разі, коли оброблені ринки володіють достатнім потенціалом зростання чи коли у підприємства немає засобів для експансії на інших ринках. З формуванням нового потенціалу підприємство прагне поліпшити чи зберегти свої конкурентні позиції;

- освоєння нових ринків за допомогою існуючого стратегічного потенціалу. Підприємство на базі своїх ресурсів і компетенцій шукає нові можливості чи ринки, де ці ресурси зможуть прибутково використовуватись. Очевидною проблемою при такій орієнтації у більшості випадках є відсутність ринкових «ноу-хау», що ускладнює профілізація товарів та послуг у споживачів та формування ефективної збутової мережі;

- створення нового стратегічного потенціалу для освоєння нових ринків, що є найважчим шляхом, оскільки підприємство не знайоме із специфікою нового ринку та змушене розвивати компетенції, які мають забезпечити йому довгострокові переваги перед конкурентами. У зв’язку із суттєвими ризиками подібна ситуація виправдана лише у тих випадках, коли ринок обіцяє забезпечити надзвичайно високий прибуток. Зазвичай, це типово для ринків, що зароджуються та на яких новий постачальник товарів та послуг не відчуває тиск з боку існуючих на цих ринках конкурентів. Подібна ситуація не виправдана, коли ринок не володіє високим потенціалом зростання, що може призвести до великих ризиків, а наявні ресурси підприємства не гарантують експансії

4. Контроль за використанням стратегічного потенціалу підприємства, рішення щодо щодо створення якого орієнтовані на майбутнє. Йдеться про те, щоб завчасно знайти деградацію задіяного стратегічного потенціалу та появу нового. Особливе значення мають передумови, обумовлені вимогами клієнтів. Значно важливі передумови, пов’язані з конкурентами, оскільки ресурси підприємства втрачають свою цінність саме під впливом їх активності. Також необхідна перевірка на спроможність внутрішньо-фірмових передумов. На підприємствах з широко диверсифікованими програмами особливою увагою користуються стратегічні установки загального фірмового масштабу, які знову ж таки залежать від шансів на різних ринках.

Даний вид контролю орієнтований на перевірку ефективності задіяного стратегічного потенціалу та на результати робіт із задіяння нових ресурсів і компетенцій підприємства.

Наведена вище схема з управління стратегічним потенціалом як складової стратегічного управління підприємством та її аналіз дозволяють прийняти більш виважені стратегічні рішення, надати рекомендації щодо підвищення результативності використання потенціалу, готовності підприємства щодо змін у зовнішньому середовищі.

ВИСНОВКИ

На сьогоднішній день серед економістів існують досить різні трактування поняття «Стратегічний потенціал». Проаналізувавши різні думки, суть стратегічного потенціалу можна розкрити загальним визначенням. Стратегічний потенціал – це взаємоповязана сукупність ресурсів, які знаходяться в розпорядженні підприємством та мають найважливіше значення для досягнення поставлених цілей підприємства, оцінки свого становища в майбутньому, опираючись на прогнози змін в зовнішньому середовищі.

Основними структурними елементами стратегічного потенціалу є: фінансовий потенціал, виробничий потенціал, інноваційний потенціал, маркетинговий потенціал, трудовий потенціал.

Існує безліч методів для оцінювання стратегічного потенціалу. Цей процес дуже важливий, тому що знаючи свої можливості підприємство більш точно планує свою стратегію діяльності. Нами була вивчена ціла класифікація, але найбільш доцільним для використання ми визначили метод запропонований Н. Б. Кирич та Н. Я. Марченко. Їх метод поєднує в собі методи експертних оцінок та розрахункові методи, що дає змогу оцінити не тільки рівень стратегічного потенцалу, але й ефективність його використання. В результаті оцінки стратегічного потенціалу за цією методикою автори пропонують нам і метод визначення стратегії підприємства.

Вивчаючи стратегічний потенціал ми прийшли до висновку, що дуже важливим моментом є саме процес управління стратегічним потенціалом підприємства, адже він відбувається в умовах нестабільності зовнішнього середовища. Завдання полягає в тому, щоб проаналізувати вплив зовнішнього середовища, внутрішнього середовища, визначити всі потенційні загрози та як можливо їх усунути.

Нами було вивченно підходи різних авторів до управління стратегічним потенціалом підприємства, внаслідок чого можемо зробити висновок, що досі ще не розроблено чіткого плану щодо управління данним потенціалом, який би враховував всі його складові елементи і стратегічні цілі при прийнятті стратегічних рішень. Найбільш доцільним ми вважаємо методику Лучкова М.С.. За допомогою його підходу до управління стратегічним потенціалом, як складової стратегічного управління підприємством та її аналіз дозволяють прийняти більш виважені стратегічні рішення, надати рекомендації щодо підвищення результативності використання потенціалу, готовності підприємства щодо змін у зовнішньому середовищі.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

1. Артемьев Б. В. Проблемы оценки потенциала предприятия / Б. В. Артемьев // Віс- ник Східноукраїнського національного університету імені Вадима Даля: зб. наук. праць. — 2014. — Ч. 2. — № 4(98). — С. 7—11.

2. Блонська В. І. Методичні підходи до оцінки потенціалу підприємства у ході формування стратегічних переваг / В. І. Блонська, С. Я. Нагірна // Наук. вісн. НЛТУ України: зб. наук.-техн. пр. – Львів: РВВ НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.2. – С. 150–155.

3. Гузенко О. І. Оцінка стратегічного потенціалу підприємства в умовах формування конкурентних переваг / О. І. Гузенко // Торгівля і ринок України: [Зб. наук. пр.]. – 2013. – № 27. – С. 308–315.

4. Калінеску Т.В., Романовська Ю.А. Принципи побудови моніторингу реалізації механізму розвитку стратегічного потенціалу підприємства // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - №8 (78). - 2004. - 274 с.

5. Касьянова Н.В. Економіко-математична модель оцінки стратегічного потенціалу машинобудівного підприємства / Н. В. Касьянова // Вісн. Донбас. держ. машинобудів. акад. – 2009. – № 3 (13). – С.116–120.

6. Клейнер Г.Б. Предприятия в нестабильной экономической

7. Марченко Н. Я. Проблематика оцінки стратегічного потенціалу підприємства / Н. Я. Марченко // Економічні механізми регулювання та контролю зовнішніх та внутрішніх економічних процесів: Міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 19 серп. 2011 року. – К.: Аналіт. центр «Нова економіка», 2011. – С. 7–8.

8. Параконный А. В. Классификация методов оценки экономического потенциала пред- приятия / А. В. Параконный, С. В. Параконный // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Вадима Даля: зб. наук. праць. — 2006. — Ч. 1. — № 4(98). — С. 174—178.

9. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навч. посіб. / [Добикіна О. К., Ри- жиков В. С., Касьянюк С. В. та ін.]. — К.: Центр учбової літератури, 2014. — 208 с.

10. Репіна І. М. Підприємницький потенціал: методологія оцінки та управління / І. М. Репіна // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. — 1998. — № 2. — С. 262—271.

11. Федонін О. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навч. посіб. / Федо- нін О. С., Рєпіна І. М., Олексюк О. І. — К.: КНЕУ, 2003. — 316 с.

12. Шакура О. А. Методичний підхід щодо оцінки стратегічного потенціалу підприємства / О. А. Шакура, О. Л. Ремеслова // Торгівля і ринок України: [Зб. наук. пр.]. – 2010. – № 29. – С. 155–160.

13. Шершньова З. Є. Стратегічне управління / З. Є. Шершньова, С. В. Оборонська. — К.: КНЕУ, 1999. — 384 с

14. Електронний ресурс: http://buklib.net/books/36597/

15. Кібук Т.М. Методичне упорядкування управління стратегічним потенціалом підприємства / Т.М.Кібук // Зб. наук. пр. «Економічний простір». – 2009. – № 23/2. – С. 194–203.

16. Кібук Т.М. Алгоритм оцінка стратегічного потенціалу підприємства / Т.М.Кібук // Materily 4 mezinrodnivedecko-praktickaconference – 27 rijna – 05 listopdu 2008 r. – Praha: PublishingHouse «EducationandScience», 2008. – С. 47–53.

17. Шульга Г. О. Стратегічне управління розвитком підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управ- ління підприємствами» / Г. О. Шульга. — Харків, 2001. — 19 с.

18.. Коренков О. В. Управління потенціалом розвитку промислових підприємств: авто- реф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.01 «Економіка, організа- ція і управління підприємствами» / О. В. Коренков. — К., 2003. — 18 с.

19. Колесніков О. О. Управління стратегічним потенціалом підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами» / О. О. Колесніков. — Х., 2010. — 18 с.

20. Пробоїв О. Алгоритм оптимізації стратегічного потенціалу акціонерних товариств / О. Пробоїв // Вісник КНТЕУ. — 2006. — № 2. — С. 35—41.

21. Ревенко О. В. Стратегічне управління розвитком підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управ- ління підприємствами» / О. В. Ревенко. — Х., 2006. — 20 с.

22. Богдан О. І. Стратегічне планування на підприємствах інформаційно-технічного об- слуговування: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами» / О. І. Богдан. — Дніпропетровськ, 2003. — 18 с.

23. Создание и реализация потенциала успеха как ключевая задача стратегического ме- неджмента [Електронний ресурс] / Томас Йеннер // Менеджмент и маркетинг. — 1999. — № 2/99. — Режим доступу до журн.: http://vasilievaa.narod.ru/ptpu/15_2_99.htm.

24. Мізюк Б. М. Стратегічне управління підприємством / Мізюк Б. М. — Львів: Коопос- віта ЛКА, 1999. — 388 с.