Форма організації страхових компаній – акціонерна.

Залучений та власний капітал страхових компаній вкладається в акції та облігації приватних корпорацій, а також у державні ЦП. Це головні статті активів страхових організацій. Страхові компанії можуть надавати довгострокові кредити підприємствам (переважно у формі іпотеки (під заставу нерухомого майна)).

Пенсійні фонди – це спеціалізовані фінансові установи, основним завданням яких є акумуляція грошових коштів, призначених для пенсійного забезпечення громадян.

За формою власності пенсійні фонди можуть бути приватними або державними.

Приватні пенсійні фонди створюються різними фірмами і корпораціями для виплати пенсій та допомоги своїм працівникам.

Державні пенсійні фонди створюються з ініціативи центральних та місцевих органів влади.

Кошти пенсійних фондів формуються за рахунок регулярних відрахувань із заробітної плати, із прибутку підприємств, із бюджетів різних рівнів (для ДПФ), а також за рахунок прибутку від операцій фондів.

Як і страхові фонди, пенсійні фонди вкладають свої кошти в ЦП організацій та Державні ЦП, а також надають довгострокові кредити.

Ресурси ФК формуються за рахунок випуску власних боргових зобов’язань

облігацій або векселів, а також короткострокових кредитів банків.

Основна функція ФК – надання кредитів покупця споживчих товарів шляхом придбання у торгівельних фірм боргових зобов"язнь, якими оформляється продаж.

Схема операцій слідуюча:

1. Купуючи товар покупець сплачує частину вартості (~ 20%), а на решту суми бере торговельний кредит.

2. Фінансова компанія і торгова організація укладають договір, на підставі якого ФК направляє ТО суму, яка = ціні товару – оплачена сума.

3. Покупець являється боржником ФК, погашає свою заборгованість протягом обумовленого строку щомісячними внесками з виплатою відповідних %.

Розвиток фінансових компаній пов”язаний із потребами товаровиробників у швидкому збуті своєї продукції. Як правило, це стосується автомобільної промисловості, електропобутових приладів та предметів тривалого користування.

Кредитні спілки – це кооперативні організації, що створюються з метою акумуляції заощаджень членів спілки та їх взаємного кредитування.

Ресурсами кредитних спілок формуються за рахунок вступних пайових внесків, а також їх періодичних внесень. Кредитні спілки можуть користуватися кредитами КБ, а також випускати власні боргові зобов”язання – облігації.

Кредитні спілки видають позики своїм членам на різноманітні споживчі потреби.

Кредитні спілки можуть інвестувати вільні кошти у короткострокові боргові зобов”зання.

Ломбарди – кредитні установи, які здійснюють видачі позичок під заставу рухомого майна (цінних речей). Перші ломбарди були у Франції засновані вихідцями з провінції Ломбардії (Італія).

Ломбарди можуть бути як приватн і, так і державні. Вартість заставленого майна повинна перевищувати суму кредиту на 20-50%. Строки – до 3 місяців. Інша сфера діяльності ломбардів – зберігання речей за плату.

Лізингові компанії – фінансові посередники, що спеціалізуються на придбанні предметів тривалого користування (транспортних засобів, обладнання, машин тощо) та передачі їх в оренду фірмам – орендарям для використання у виробничій діяльності, які поступово сплачують їх вартість протягом визначеного строку (5-10 і більше років).

Оформляються лізингові угоди договорами оренди. Ресурси лізингових компаній формуються з власного капіталу та банківських позичок. Особливістю лізингового посередництва є те, що в ньому кредитування здійснюється в товарній формі і має довгостроковий характер, що дуже зручно для позичальників. В Україні лізинг має хороші перспективи в умовах, особливо в сільському господарстві, малому та середньому бізнесі.

Факторингові компанії (фактори) – фінансові посередники, що спеціалізуються на купівлі у фірм права на вимогу боргу.

Ці права існують, як правило, у вигляді дебіторських рахунків за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Сплату по цих рахунках при настанні строків одержує факторингова компанія. оформляється така операція спеціальним договором між фактором та його клієнтом, що продає свої вимоги.

Факторинг є складною фінансовою операцією, в якій поєднуються елементи кредитування з посередницькими послугами. Тому дохід від факторингової операції формується з двох частин – з процента на виплачену клієнту суму та комісію, яка розраховується на суму куплених у клієнта розрахункових документів. Строк такого кредиту досить короткий, тому рівень процента по ньому невисокий. Однак великі суми платіжних документів, що купуються, та стягування комісії на всю їх суму забезпечують достатні доходи, щоб розвивати цей бізнес.

Такі компанії звичайно створюються при банках і широко користуються позичками цих банків для здійснення своїх операцій. Окремі банки самостійно виконують такі операції для своїх клієнтів.

В Україні факторинговий бізнес почав активно розвиватися в 1990 – 1992 рр. Спочатку банки надавали факторингові послуги, а потім було створено кілька факторингових компаній. Проте з поглибленням платіжної кризи цей бізнес став надзвичайно ризикованим і був згорнутий. У перспективі можливе його відродження, але масштаби розвитку будуть залежати від стану платіжної дисципліни в економіці та від розвитку короткострокового банківського кредиту на платіжні потреби клієнтів типу овердрафт.