Мета, завдання та етапи підготовки курсової роботи

Методичні рекомендації до виконання курсової роботи підготовлено відповідно до програми навчальної дисципліни «Міжнародна економіка» для студентів спеціальностей 6.030502 «Економічна кібернетика», 6.030504 «Економіка підприємства», 6.030507 «Маркетинг», 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030509 «Облік і аудит».

Курсова робота виконується відповідно до цих затверджених в установленому порядку методичних рекомендацій для закріплення та поглиблення теоретичних знань та вмінь студентів і є важливим етапом у засвоєнні навчального матеріалу.

Час, потрібний для виконання курсової роботи, – 36 год самостійної роботи.

Основна мета курсової роботи – на підставі поглибленого вивчення курсу навчальної дисципліни «Міжнародна економіка» практично закріпити теоретичні знання об’єктивних закономірностей, реальних процесів та специфічних особливостей міжнародної економіки та обрати, оцінити й проаналізувати основні тенденції розвитку країни (регіону) в міжнародному економічному інтеграційному просторі, спираючись на світовий досвід.

Виконуючи курсову роботу студенти засвоюють та систематизують знання і навички з обраної тематики, отримують досвід та навички в роботі зі спеціалізованою літературою, розвивають навички творчої роботи і методики наукового дослідження.

Важливо, щоб на початковому етапі підготовки до написання курсової роботи викладач разом зі студентом визначилися щодо можливостей та ступеня самостійності роботи студента у вирішенні поставлених завдань.

Підготовка до курсової роботи складається з декількох етапів:

– вибір варіанта роботи;

– складання бібліографії, ознайомлення із законодавчими актами, нормативними документами та іншими джерелами, що стосуються теми курсової роботи;

– обробка та аналіз отриманої інформації;

– формулювання висновків;

– оформлення курсової роботи відповідно до встановлених вимог.

Обсяг роботи – від 25 до 35 сторінок друкованого тексту шрифтом Times New Roman 14 на папері формату А4.

На етапі вибору варіанта роботи студент повинен узгодити тему з керівником. Студент за допомогою керівника ознайомлюється з літературними джерелами з предмета дослідження та узагальнює зіб-раний матеріал. Після цього необхідно разом із керівником скласти план курсової роботи і починати працювати над її написанням і оформ-ленням. Зібраний та опрацьований матеріал студент групує, обробляє і систематизує відповідно до узгодженого з керівником плану курсової роботи. На даному етапі уточнюється структура роботи і підбирається ілюстративний матеріал. Керівник курсової роботи обробляє та редагує чорновий варіант роботи. Завершену роботу необхідно оформити згідно з вимогами методичних рекомендацій.

На останньому етапі оформлена та відредагована курсова робота передається в деканат для перевірки керівником за тиждень до контрольного терміну. Контрольний термін закінчення роботи визначається за відповідним графіком. Після перевірки керівник допускає роботу до захисту. Якщо виконано курсову роботу з порушеннями, її повертають студенту на доопрацювання. Повертаючи роботу студенту, викладач повинен вказати причину (причини) неможливості її захисту.

На призначений за розкладом захист курсової роботи запрошується завідувач кафедри. Доповідач повинен визначити мету, проаналізувати об’єкт курсової роботи, завдання і ступінь їх досягнення, зробити висновки. Він повинен продемонструвати знання з теми виконаної роботи.

На підставі виконаної курсової роботи студенту за підсумками захисту викладач виставляє оцінку у відомість і залікову книжку.

ЗАВДАННЯ НА КУРСОВУ РОБОТУ

Для виконання курсової роботи пропонуються варіанти подані в табл. 1. Варіант обирається за сумою трьох останніх цифр залікової книжки. Варіанти роботи можуть бути змінені викладачем.

Таблиця 1

Варіанти курсової роботи

Порядковий номер за списком групи	Країна
	Чорногорія
	Хорватія
	Словенія
	Сербія
	Боснія і Герцеговина
	Македонія
	Грузія
	Азербайджан
	Польща
	Словаччина
	Угорщина
	Румунія
	Російська Федерація

Закінчення табл. 1

Порядковий номер за списком групи	Країна
	Білорусь
	Литва
	Латвія
	Естонія
	Казахстан
	Узбекистан
	Туркменистан
	Вірменія
	Киргизстан
	Монголія
	КНР
	Молдова
	Індія
	В’єтнам
	Ізраїль
	Алжир
	Ірландія
	Люксембург
	Норвегія
	Таджикистан
	Україна
	Болгарія

СКЛАД, ОБСЯГ І СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота повинна складатися з таких частин:

1. Титульна сторінка (дод. А).

2. Зміст.

3. Вступ.

4. Основна частина.

5. Висновки.

6. Список літератури, в тому числі адреси інтернет-сайтів та назви статей у засобах масової інформації, якщо такі було використано.

У вступі подається загальна характеристика курсової роботи, а саме: обґрунтування актуальності теми, визначення цілей, конкретизація завдань. Також необхідно надати характеристику методів аналізу, інформаційної бази, що використовується. Саме у вступі формулюються мета (яка тісно пов’язана з назвою дослідження) та основні завдання курсової роботи, а також вказується предмет, об’єкт і методи дослідження, його науково-теоретична основа. Поставлені завдання повинні конкретизувати основну мету роботи, а їх визначення пов’язано з назвами основних розділів. Вступна частина є найбільш теоретичним і методологічним розділом, бо саме тут обґрунтовується спосіб аналізу певних проблем, що розв’язуються в дослідженні, чи проводиться історичний екскурс щодо певної проблематики чи питання. Рекомендований обсяг вступу – до 6 сторінок.

Основна частина дослідження складається з 2–3 розділів, які за потреби можуть підрозділятися на декілька підрозділів. Пункти та підпункти повинні бути приблизно однакового обсягу.Дослідження теми курсової роботи необхідно підтверджувати статистичною інформацією в динаміці (за 3-5 років). Зібрану статистичну інформацію потрібно обов’язково проаналізувати та відобразити у графіках та таблицях. Дослідження має ґрунтуватися на узагальнені матеріалу декількох джерел, якими можуть бути не тільки наукові обґрунтування, але й інтернет-сайти, матеріали журналів та газет. У роботі повинні бути посилання на відповідні джерела в дужках.

В основній частині обов’язково слід розглянути такі питання:

1. Загальні відомості про країну.

До загальних відомостей про країну відносять географічне розташування країни, адміністративний устрій, населення, історичний розвиток економічних зв’язків країни. Також необхідно висвітлити, до яких економічних регіональних утворень входить країна і з якими державами
тісно співпрацює. Необхідно виділити основні галузі міжнародної спеціалізації країни та надати і проаналізувати основні показники міжнародної торгівлі (обсяги експорту, імпорту, торговельне сальдо, торго-вельний оборот, платіжний баланс та торговельний баланс).

2. Загальна характеристика економіки країни.

Необхідно розглянути і проаналізувати основні макроекономічні показники країни (валовий внутрішній продукт, валовий внутрішній продукт на душу населення, темпи зростання та темпи приросту, показники інфляції або дефляції, рівень безробіття тощо). Макроекономічні показники слід надавати в динаміці з 2008 р. дотепер. Необхідно проаналізувати вплив всесвітньої економічної кризи на основні макроекономічні показники країни в цілому і на основні показники міжнародної торгівлі країни.

Характеризуючи економіку країни необхідно зупинитися на таких питаннях:

– виробнича та торговельна товарна структура;

– міжнародна торговельна структура послуг, обсяги інвестицій у країну та окремо розглянути сектори виробництва;

– роль транснаціональних корпорацій у становленні та функціонуванні економіки країни;

– національна валютна система країни;

– фондові, товарні та фінансові біржі.

Висновки як заключний розділ курсової роботи можна оформити у вигляді чітких тез, що стосуються розділів роботи. Рекомендований обсяг висновків – до 3 сторінок.

Список використаних джерел (в алфавітному порядку, не менше 15 опрацьованих джерел) необхідно подати після висновків і додатків.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДО ВИКОНАННЯ РОЗРАХУНКОВО-ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ

Характеризуючи економіку країни, необхідно проаналізувати основні тенденції розвитку країни в міжнародному економічному інтеграційному просторі в майбутньому, спираючись на аналіз у динаміці поданих нижче економічних показників, які відображаються в макроекономічних показниках країни. Для цього варто почати з аналізу стану платіжного балансу.

1. Платіжний баланс країни.

Платіжний баланс країни відображає співвідношення валютних надходжень із-за кордону та її закордонних платежів за певний період часу.

При аналізі платіжного балансу країни необхідно:

– надати в динаміці статистичні дані і джерела інформації (бажано за останні п’ять років);

– проаналізувати зовнішньоторговельний баланс, який стосується експорту й імпорту товарів та послуг;

– за наявності статистичних даних проаналізувати баланс платежів за послуги й односторонні трансферти. Односторонні трансферти є некомерційними платежами. Баланс платежів за послуги – це надходження та витрати на транспорт, страхування, пошту, телеграф-ний та телефонний зв’язок, комісійні операції, культурний обмін, туризм, утримання дипломатичних і торговельних представництв, відсотки та дивіденди на інвестиції, ліцензійні платежі тощо. Зовнішньо-торговельний баланс платежів за послуги й односторонні трансферти утворюють разом платіжний баланс за поточними операціями або поточний баланс. Цей баланс визначає обсяг чистих доходів (надходжень) або чистих витрат конкретної країни з її міжнародною торгівлею товарами, послугами, а також трансфертами;

– проаналізувати баланс руху капіталів і кредитів. Цей баланс є співвідношенням ввезення та вивезення як приватного, так і держав-ного капіталу, а також одержаних і наданих міжнародних кредитів. Такий баланс можна розуміти як співвідношення продажу та купівлі активів;

– надати висновки щодо економічного розвитку країни в май-бутньому, а саме проаналізувати залежності стану платіжного балансу з основними макроекономічними показниками (ВВП, інфляцією, безробіттям тощо).

Для правильного розуміння й аналізу платіжного балансу необхідно знати основні принципи його побудови, які передбачають:

1) охоплення всіх зовнішньоекономічних операцій країни за пев-ний період (місяць, квартал, рік);

2) систему подвійного запису. Оскільки платіжний баланс – це бухгалтерська балансова тотожність, то кожна відображена в ньому операція має бути подана двома записами, що мають однакове вартісне вираження. Один із цих записів позначається як кредит зі знаком плюс, інший – як дебет зі знаком мінус;

3) наявність економічної території країни, тобто географічної території, що перебуває під юрисдикцією уряду країни, в межах якої можуть вільно переміщуватися робоча сила, товари й капітал;

4) введення інституційних одиниць «резидент – нерезидент». Для відокремлення зовнішньоекономічних операцій від внутрішньо-економічних. МВФ рекомендує враховувати лише операції між резидентами і нерезидентами країни;

5) визначення ринкової ціни. Для реєстрації операцій у платіжному балансі використовуються ринкові ціни, тобто ціни, за якими укладаються реальні угоди між незалежним покупцем і незалежним продавцем;

6) вибір розрахункової одиниці. При складанні платіжного балансу країни слід використовувати ту розрахункову одиницю, яка застосовується у внутрішніх розрахунках і обліку, а для перерахування даних на долари США рекомендується використовувати курс національної валюти до долара США, що фактично діяв на ринку на дату складання платіжного балансу;

7) визначення часу реєстрації. Оскільки кожна операція у платіжному балансі має бути подана двома записами, обидва ці записи в ідеалі мають бути зроблені одночасно – в момент здійснення операції;

8) встановлення джерел інформації. Для складання платіжного балансу використовуються митна статистика, статистична звітність грошового сектору, інформація про обсяг зовнішнього боргу, дані про операції з іноземною валютою тощо.

Повна схема складання платіжного балансу, рекомендованого МВФ, містить 112 статей. Агрегована схема зводить ці статті d сім блоків (груп) (табл. 2).

Таблиця 2

Схема платіжного балансу

Блок	Назва блока, статті	Дебет	Кредит
А	Поточні операції (поточний ПБ)
	Товари: експорт ФОБ		+
	Товари: імпорт ФОБ	–
	Інші товари, послуги та доходи: кредит		+
	Інші товари, послуги та доходи: дебет	–
	Всього:товари, послуги та доходи

Продовження табл. 2

Блок	Назва блока, статті	Дебет	Кредит
	Приватні односторонні перекази	–	+
	Всього, за винятком державних, односторонні перекази	–	+
	Державні односторонні перекази
В	Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал
	Прямі інвестиції	–	+
	Інший довгостроковий капітал	–	+
	Національний держсектор	–	+
	Банківський сектор	–	+
	Всього:А + В (базисний баланс)
С	Короткотерміновий капітал
	Національний держсектор	–	+
	Банківський сектор	–	+
	Інші сектори	–	+
D	Похибки та пропуски		+
	Всього: А + В + С + D
Е	Компенсуючі статті
	Переоцінка золотого запасу	–	+
	Спеціальні права запозичення (SDR)	–	+
	Переоцінка валютних резервів	–	+
	Всього:A + B + C + D + E
F	Надзвичайне фінансування	–	+
	Всього:A + B + C + D4 – E + F
G	Зобов’язання у складі валютних резервів іноземних державних органів	–	+
	Всього:A + B + C + D + E + F + G (баланс офіційних розрахунків, підсумковий баланс)

Закінчення табл. 2

Блок	Назва блока, статті	Дебет	Кредит
H	Підсумкова зміна резервів
	Монетарне золото (державний золотий запас)
	Спеціальні права запозичення (SDR)	+	–
	Резервна позиція в МВФ	+	–
	Валютні активи	+	–
	Інші вимоги	+
	Використання кредитів МВФ	–	–

Навіть агрегована схема складання платіжного балансу досить складна. Для полегшення виконання курсової роботи детально розглянемо статті, блоки й сальдо платіжного балансу.

Статті балансу поточних операцій. Для практичних і аналітичних цілей найбільш важливою частиною платіжного балансу є баланс поточних операцій, тобто блок А. Саме цей блок охоплює зовнішню торгівлю товарами та послугами, яка залишається голов-ною формою зовнішньоекономічних зв’язків у світі, а також такі великомасштабні операції, як переказ доходів від раніше вивезених та ввезених капіталів, грошові перекази приватних осіб та безо-платну допомогу (так звані трансферти) тощо. Слід звернути увагу на той факт, що експорт та імпорт у платіжному балансі оцінюється в цінах ФОБ, тоді як у зовнішньоторговельній статистиці – в цінах СІФ (плюс страхування та транспортні витрати).

Статті, об’єднані під назвою «Інші товари, послуги та доходи», включають:

а) поставки товарів, які важко відділити від поставок послуг;

б) різноманітні послуги;

в) доходи та витрати на використання прав власності (ліцензії, роялті, патенти);

г) доходи від приватних та державних інвестицій за кордон і аналогічні доходи від іноземних інвестицій у країні;

д) операції, пов’язані з політичними та адміністративними функ-ціями держави за кордоном.

Статті «Приватні односторонні перекази»та «Державні односторонні перекази» включають:

а) грошові перекази (трансферти) переселенців, іноземних робіт-ників тощо;

б) безоплатну державну допомогу.

Трансферти включають передачу матеріальних ресурсів між країнами, коли в обмін країна не одержує ніякого вартісного еквівалента, тобто залежно від напрямку трансферту він відображається у платіжному балансі лише за кредитом або за дебетом. Трансферти бувають поточні й капітальні. Поточні трансферти включаються в рахунок поточних операцій платіжного балансу, а капітальні – в рахунок операцій з капіталом. Поточні трансферти не означають передачі права власності на основний капітал, не пов’язані з придбанням або використанням основного капіталу і не передбачають анулювання боргу кредитором.

Статті балансу руху капіталів. Міжнародний рух товарів і послуг, що фіксується в рахунку поточних операцій платіжного балансу, відповідним чином фінансується. Це фінансування відображається в рамках декількох груп статей платіжного балансу, що іноді спрощено називають балансом руху капіталу.

«Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал» (блок В) включає:

а) прямі та портфельні інвестиції;

б) інший довгостроковий капітал, куди входять:

– довгострокові державні та приватні банківські позики;

– виплата (отримання) основної частки боргу за раніше отриманими (наданими) позиками;

– підписка на цінні папери міжнародних фінансових установ.

«Короткотерміновий капітал» (блок С) відображає рух інвестицій строком до одного року включно і характеризує переважно рух короткострокових державних паперів і зобов’язань, банківських депозитів і міжбанківської заборгованості, короткострокових позик.

До балансу руху капіталу примикає блок D «Похибки та про-пуски»,який охоплює не стільки помилки, скільки пропуски, особливо приватні, зроблені під час підрахунку руху короткотермінового капіталу (де кількість щоденних операцій досягає в деяких країнах астрономічних цифр), а також включає контрабанду та неле-гальний рух капіталу.

Статті підсумкового балансу. Ваналізі підсумкового балансу розглядаються всі блоки, крім Н.

«Компенсуючі статті» (блок Е) включають зміни в обсягах (але не самі обсяги):

а) золотого запасу країни за рахунок монетаризації/демонетаризації золота і змін світових цін на золото;

б) спеціальні права запозичення на рахунку країни та її резервної позиції у МВФ через зміну їх обмінного курсу;

в) валютних резервів країни, її зовнішніх вимог та отриманих нею від МВФ кредитів за рахунок зміни обмінних курсів.

«Надзвичайне фінансування» (блок F) охоплює переважно операції з пом’якшення дефіциту ПБ – безоплатні позики МВФ, позики для структурної перебудови від Світового банку, а також прострочення у виплаті, перенесення і списання боргів та виплату цих боргів раніше терміну.

«Зобов’язання в складі валютних резервів іноземних державних органів» (блок G) охоплюють державні депозити в іноземних банках і купівлю (продаж) іноземних цінних паперів державними органами (які розглядають їх як еквівалент валютних резервів).

За визначенням МВФ, платіжний баланс – це статистичний звіт за певний період, який показує: а) операції з товарами, послугами і доходами, здійснені будь-якою країною із закордоном; б) зміну власності та інші зміни в монетарному золоті, спеціальних правах запозичення, що належать даній країні, а також фінансових вимогах і зобов’язаннях щодо закордону; в) односторонні перекази та компенсуючі записи, необхідні для бухгалтерського балансування тих операцій та змін, які взаємно не покриваються.

При аналізі зовнішньоторговельного балансу необхідно звернути увагу на те, позитивне чи негативне його сальдо. Як відомо, зов-нішньоторговельний баланс – це різниця між товарним експортом та імпортом. Якщо експорт більший за імпорт, то говорять про позитивне сальдо торговельного балансу, якщо ж імпорт перевищує експорт – про негативне. Тому в першому випадку маємо активний торговельний баланс, у другому – пасивний. У разі пасивного торговельного балансу в зовнішній торгівлі певної країни виникає дефіцит, який може негативно впливати на макроекономічні показники країни в цілому. Бажано, щоб у курсовій роботі було проаналізовано стан макроекономічних показників країни залежно від стану зовнішньоторговельного балансу.

При аналізі дефіциту платіжного балансу слід зазначити, що поточний баланс і баланс руху капіталів тісно пов’язані між собою. Дефіцит балансу за поточними операціями показує, що експорту недостатньо на сплату за імпорт. При цьому дефіцит платіжного балансу покривається за рахунок припливу капіталу до країни. У випадку активного платіжного балансу спостерігається відплив капіталу за статтею «Рух капіталів».

Для покриття дефіциту платіжного балансу країна змушена збільшувати свій зовнішній борг або продавати свої активи. Одним із дієвих інструментів скорочення витрат на покриття дефіциту платіжного балансу є жорстка кредитно-монетарна політика держави, яка направлення на обмеження соціальних платежів усередині країни.

Слід зазначити, що деякі країни покривають дефіцит платіжного балансу за рахунок офіційних валютних резервів національних бан-ків, але такі заходи ефективні у випадку, якщо очікується в найближчому майбутньому зростання обсягів експорту. У курсовій роботі бажано проаналізувати, скорочуються чи зростають суми таких резервів, оскільки це є індикатором дефіциту платіжного балансу країни.

При аналізі платіжного балансу визначеної країни бажано стисло розглянути основні теорії платіжного балансу:

– теорія автоматичного саморегулювання платіжного балансу (розроблена Д. Юмом і Д. Рікардо);

– теорія внутрішньої та зовнішньої рівноваги (розроблена
Р. Харродом, Т. Сциповським, Р. Манделем);

– теорія інструментально-цільового методу регулювання платіж-ного балансу (Дж. Мід, Я. Тінберген);

– теорія нормативного регулювання (Дж. Вільямсон і Р. Міллер);

– монетарна теорія (розроблена неокласиками протягом 50–70-х років ХХ ст.);

– теорія міжнародного регулювання платіжного балансу та інші.

У курсовій роботі слід чітко визначитися з платіжним балансом щодо його регулювання, а саме треба викласти пропозиції з усунення його дефіциту. При цьому слід брати до уваги, що невеликі дефіцити платіжного балансу, очевидно, не є небезпечними, їх слід перекрити наступного року активним торговельним балансом. Ліквідація дефіциту платіжного балансу не може бути відкладена на далеке майбутнє. Слід зазначити, що значний дефіцит платіжного балансу зі стійкою тенденцією до зростання вказує на те, що продукція відповідної країни втрачає свою конкурентоспроможність на світовому ринку. У курсовій роботі необхідно проаналізувати чинники дефіцити платіжного балансу, які можуть бути як внутріш-німи, так і зовнішніми (соціально-економічні катаклізми, підвищення цін на енергоносії тощо).

Слід мати на увазі, що тривале загострення дефіциту платіжного балансу призводить, як правило, до скорочення офіційних резервів країни і це підштовхує до запровадження керівництвом країни політики протекціонізму (застосування високих мит, квотування імпорту). Таких заходів іноді виявляється замало і це призводить до того, що країна стає постійним боржником і над нею висить загроза дефолту.

Стан платіжного балансу та умов міжнародної торгівлі країни в курсовій роботі необхідно проаналізувати за допомогою показників міжнародної торгівлі, які відображають стан економіки країни. Показники міжнародної торгівлі згруповано в табл. 3.

Таблиця 3

Показники міжнародної торгівлі країни

Показники обсягів	Показники структури	Показники динаміки	Показники результатів
Експорт	Товарна структура	Темпи росту та приросту відповідних показ-ників	Сальдо торгового балансу
Імпорт	Географічна структура	Сальдо балансу послуг та некомерційних операцій
Зовнішньоторговельний обіг	Видова структура	«Умови торгівлі»
Фізичний обсяг торгівлі	Інституціональна структура	Обсяг експорту, імпорту та зовнішньоторговельного обігу
Генеральна торгівля	Експортна, імпортна, зовнішньоторговельна квота
Спеціальна торгівля

Для оцінки та аналізу основних тенденцій розвитку країни в міжнародному інтеграційному просторі нижче надано ретельний опис показників міжнародної торгівлі країни відповідно до даних табл. 3.

1. Показники обсягів міжнародної торгівлі:

– імпорт – ввезення в країну товарів із-за кордону для реалізації на внутрішньому ринку або вартість товарів, що придбані резидентами окремої країни в іноземців.

– експорт – вивезення з країни товарів, капіталу, цінних паперів, послуг тощо для реалізації на зовнішньому ринку або вартість товарів, проданих резидентами країни іноземцям.

Слід брати до уваги при аналізі, що реекспорт – вивезення з країни товарів, які раніше були ввезені до неї, без їхньої переробки. У курсовій роботі необхідно показати торговельне сальдо, яке означає вартісну різницю між обсягами імпорту та експорту. Для аналізу платіжного балансу країни та її економічного стану необхідно проаналізувати й торговельний оборот – суму вартісних обсягів експорту та імпорту;

– зовнішньоторговельний обіг – сума вартості експорту та імпорту країни, або груп країн за певний період часу: рік, квартал, місяць. Зовнішньоторговельний обіг показує загальні обсяги зовнішньоторговельної діяльності, тобто як експорту, так й імпорту разом:

де ЗТО – зовнішньоторговельний обіг; Е – обсяг експорту (у вар-тісних одиницях); І – обсяг імпорту (у вартісних одиницях).

За допомогою зовнішньоторговельного обігу можна визначити економічну ефективність експорту та імпорту. Е кономічна ефектив-ність обчислюється шляхом зіставлення досягнутого економічного результату (ефекту) з витратами ресурсів на отримання цього ефекту. Економічні результати й витрати ресурсів мають кількісний вимір, а тому й економічна ефективність може вимірюватися кількісно. Кожному рівню оцінки відповідає свій вид економічних інтересів та свій критерій ефективності. Так, на макроекономічному (народногосподарському) рівні під економічною ефективністю зовнішньої торгівлі розуміють ступінь економії національної праці, що досягається країною внаслідок її участі в міжнародному розподілі праці та зовнішньоторговельному обміні. Критерієм економічної ефективності при цьому є економія національної праці як додаткове джерело зростання валового внутрішнього продукту та інших економічних та соціальних макропоказників. А на рівні підприємств та інших господарських суб’єктів під економічною ефективністю зовнішньоторговельних операцій розуміють ступінь збільшення доходу від цих операцій. Критерієм економічної ефективності тут є прибуток як основна міра ефективності.

Тому в курсовій роботі бажано розрахувати макроекономічний показник ефективності зовнішньоторговельного обігу. Він обчислюється за формулою:

де – ефективність зовнішньоторговельного обігу; – економія витрат у результаті імпорту; – національні витрати на експорт.

Для національної економіки країни в цілому важливо, щоб національні витрати на експорт () були меншими за розмір економії витрат у результаті імпорту (). Тільки в цьому випадку країна заощаджує національну працю, беручи участь у міжнародному товарообміні.

У курсовій роботі необхідно показати і проаналізувати залежність характеру зовнішньоторговельного обігу від рівня інтенсивності зовнішньої торгівлі. Для низького рівня зовнішньоторговельної інтенсивності характерний мінімальний рівень імпорту, необхідний для функціонування економіки, обсяги експорту можуть покрити тільки критичний імпорт. Середній рівень зовнішньоторговельної інтенсивності визначається тоді, коли імпорт задовільно покриває не лише основні потреби, а й дозволяє закуповувати високотехнологічні вироби без налагоджування широкого виробничого співробітництва. Розвинута виробнича кооперація, висока частка комплектуючих, вузлів, деталей тощо в обміні, а також коли зовнішня торгівля впливає на економіку, формуючи її структуру та підвищуючи ефективність, характерна для високого рівня інтенсив-ності зовнішньої торгівлі;

– фізичний обсяг зовнішньої торгівлі – оцінка експорту чи імпорту товарів у незмінних цінах одного періоду (як правило – року) для отримання інформації щодо руху товарної маси, усунувши вплив коливання цін.

Індекс фізичного обсягу розраховується за формулою:

,

де – індекс фізичного обсягу; – ціна товару в базисному періоді; – кількість товару в періоді, що вивчається; – кількість товару в базисному періоді.

– генеральна (загальна) торгівля – прийняте в міжнародній статистиці позначення зовнішньоторговельного обігу з урахуванням вартості транзитних товарів; показує загальне зовнішньоторговельне «навантаження» на країну, включаючи обсяги ввезення, вивезення та транзиту товарів:

де ГТ – показник генеральної (загальної) торгівлі; Е – вартість експорту; І – вартість імпорту; Т – вартість транзитних товарів, перевезених територією країни.

2. Показники структури міжнародної торгівлі

У курсовій роботі необхідно визначити показники структури міжнародної торгівлі: товарну, географічну, видову та інституціональну:

– товарна структура формується під впливом конкурентних переваг, які має країна. Конкурентні переваги є у випадках, якщо в країні на експортні товари (або внутрішні ціни) нижчі від світових. Відмінності в цінах зумовлені різними витратами виробництва, які залежать від двох груп чинників. Необхідно зазначити й проаналізувати природно-географічні чинники (клімат, корисні копалини, родючість ґрунтів тощо) та соціально-економічні чинники. Ці чинники характеризують науково-технічний і економічний рівень розвитку країни, масштаби виробництва, виробничу та соціальну інфраструктуру, масштаби науково-дослідних робіт та сучасність технологій виробництва.

У курсовій роботі слід визначити частку торгівлі продукцією обробної промисловості та частку сировини, напівфабрикатів і продовольства. При поданні матеріалу курсової роботи варто визначити, які галузі посідають провідне місце в експорті даної країни:

– географічна структура – це розподіл торговельних потоків між окремими країнами та їхніми групами, створеними за територіальною або організаційною ознакою;

– видова структура – розподіл товарів за видами товарного обміну;

– інституціональна структура – розподіл торгівлі за суб’єктами і методами товарного обміну.

3. Показники динаміки міжнародної торгівлі

Показники динаміки міжнародної торгівлі бажано відображувати у вигляді таблиць, графіків або діаграм. До цих показників відносять:

– показник темпів зростання експорту. Він розраховується за формулою:

де – темпи зростання експорту; – обсяг експорту в звітному році; – обсяг експорту в базовому році;

– показник темпу зростання імпорту. Він розраховується за формулою:

де – темпи зростання імпорту; – обсяг імпорту в звітному році; – обсяг імпорту в базовому році.

– показник темпу зростання зовнішньоторговельного обігу. Він розраховується за формулою:

де – темпи зростання зовнішньоторговельного обігу; – обсяг зовнішньоторговельного обігу за звітний рік; – обсяг зовнішньоторговельного обігу за базисний рік;

– показник темпу приросту експорту. Він визначається за фор-мулою:

де – темпи зростання експорту; – темпи зростання експорту за звітний рік; – темпи зростання експорту за базисний рік;

– показник темпу приросту імпорту. Він обчислюється за формулою:

де – темпи зростання імпорту; – темпи зростання імпорту за звітний рік; – темпи зростання імпорту за базисний рік;

– показник темпу зростання зовнішньоторговельного обігу. Він розраховується за формулою:

де – темпи приросту зовнішньоторговельного обігу; – темпи зовнішньоторговельного обігу за звітний рік; – темпи зовнішньоторговельного обігу за базисний рік.

4. Показники результатів міжнародної торгівлі

– сальдо – різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу. Сальдо торговельного балансу:

,

де – сальдо торговельного балансу; – вартість товарного експорту; – вартість товарного імпорту;

– індекс «умови торгівлі» – відношення експортних цін країни до її імпортних цін. Якщо розглядати випадок, коли країна експортує та імпортує один товар, то умови торгівлі показують, яку кількість товару А отримує країна за кожну одиницю проданого товару В. Якщо індекс обчислюється щодо великої сукупності товарів, то він визначається як співвідношення індексів експортних та імпортних цін. Для цього розраховується індекс експортних цін (в одиницях націо-нальної чи іншої валюти):

де – індекс експортних цін; – частка кожного і -го товару в загальній вартості експорту в базисному році; – відношення поточ-ної експортної ціни на цей товар до його ціни в базисному році.

Аналогічно обчислюється й індекс імпортних цін:

де – індекс імпортних цін; – частка кожного і -го товару в загальній вартості імпорту в базисному році; – відношення поточної імпортної ціни на цей товар до його ціни в базисному році.

Остаточно індекс «умови торгівлі» розраховується як співвідношення двох індексів:

,

де – індекс «умови торгівлі»; – індекс експортних цін (в одиницях національної чи іншої валюти); – індекс імпортних цін.

– індекс «концентрації експорту» (індекс Хіршмана) застосовується у світових зіставленнях і показує, наскільки широкий спектр товарів експортує країна. При 239 класифікованих видах продукції (за методологією ООН) він має такий вигляд:

де – індекс «концентрації» експорту країни j (j – індекс країни); 239 – кількість видів продукції за класифікацією ООН; і – індекс товару (від 1 до 239); – вартість експорту товарів «і» країною «j»;
х – загальна вартість експорту країни «j», яка розраховується за формулою:

;

– коефіцієнт імпортної залежності країни – відношення обсягу імпорту певного товару до обсягу його споживання в країні. Імпортну залежність можна охарактеризувати як залежність країни від зовнішнього ринку в яких-небудь товарах або їх групах внаслідок відсутності в країні необхідних для виробництва потужностей, сировини, кваліфікованих кадрів або за умов економічного та політичного характеру або за умов економічного та політичного характеру.

Коефіцієнт імпортної залежності (Z_ij) обчислюється за формулою:

де – обсяг імпорту і -го товару в країну j; – обсяг споживання (реальна місткість ринку) і -го товару в країні j. Обсяг споживання розраховується за формулою:

де – обсяг виробництва товару в країні j; – обсяг імпорту товару в країні j; – обсяг експорту товару і з країни j;

– індекс «чистої торгівлі» показує за кожним із товарів (або товарною групою) рівень перевищення експорту над імпортом (за позитивного значення індексу) або рівень перевищення імпортом експорту (при від’ємному значенні індексу):

де NT – показник чистої торгівлі; E_i – експорт товару і; I_i – імпорт товару j;

– індекс диверсифікації експорту – це індекс відхилення товарної структури експорту країни від структури світового експорту. Використовується, як правило, для визначення відмінностей у структурі зовнішньої торгівлі країн, експорт яких є достатньо різнобічним. Розраховується на базі абсолютного відхилення частки того чи іншого товару в експорті країни від його частки в світовому експорті. Для цього використовується формула:

де – індекс диверсифікації експорту країни j; h_ij – частка товару і в загальному експорті країни j; h_i – частка товару і в загальному світовому експорті;

– обсяг експорту, імпорту або зовнішньоторговельного обігу на душу населення. Варіанти названого обсягу розраховуємо за формулами:

де – експорт на душу населення; – імпорт на душу населення; – зовнішньоторговельний обіг на душу населення; E – вартість національного експорту за рік; I – вартість національного імпорту за рік; ЗТО – зовнішньоторговельний обіг країни за рік
(Е + І); Ч – чисельність населення країни на відповідний рік;

– експортна квота, яка в міжнародних зіставленнях використовується не лише для характеристики рівня інтенсивності зовнішньої торгівлі країни, а й для оцінки рівня відкритості національного господарства, участі в міжнародному розподілі праці. Вони обчислюються за формулою:

,

де Е – річний обсяг експорту країни; ВВП – валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період;

– імпортна квота як частка імпорту в валовому внутрішньому продукті країни характеризує також рівень залежності країни від імпорту товарів та послуг. Вона визначається за формулою:

,

де К_і – квота імпортна; I – річний обсяг імпорту країни; ВВП – валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

У міжнародних зіставленнях використовується коефіцієнт імпорт-ної залежності як світової економіки, так і економіки груп країн та окремих країн.

Зовнішньоторговельна квота обчислюється за формулою:

,

де К_зт – квота зовнішньоторговельна; Е, І – річний обсяг експорту та імпорту країни; ВВП – валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

ПОРЯДОК ЗАХИСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Дату та час захисту курсових робіт визначає кафедра. Для допус-ку до захисту курсової роботи студенту необхідно мати готову курсову роботу з відгуком наукового керівника з відповідною поміткою «допущений до захисту».

До захисту студент повинен підготувати доповідь (5–7 хв). У доповіді необхідно чітко й коротко викласти основні положення курсової роботи.

Доповідь не повинна бути перевантажена цифровими (статистичними) даними. Ці дані слід наводити для доведення або ілюстрації висновку за темою курсової роботи.

Для більшої наочності необхідно підготувати роздатковий матеріал (таблиці, графіки) для членів комісії.

По закінченні доповіді члени комісії та присутні студенту ставлять питання. Комісія визначає рівень теоретичної підготовки студента.

Курсова робота оцінюється згідно з вимогами Положення про рейтингову систему оцінювання набутих студентом знань та вмінь з навчальної дисципліни «Міжнародна економіка».

Оцінка результатів захисту курсової роботи визначається на засіданні відповідної комісії. При оцінці результатів виконання курсової роботи береться до уваги оригінальність та науково-практичне значення теми, якість виконання і оформлення роботи, а також зміст доповіді й відповідей на запитання, вміння автора публічно виступати та аргументувати свою точку зору. Висока оцінка керівника може бути знижена в результаті невпевненого захисту.

Оцінка за виконання студентом курсової роботи оголошується після захисту всіх робіт на відкритому засіданні комісії.

 

Додаток А

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

Інститут заочного та дистанційного навчання

 

 

Курсова робота

з дисципліни «Міжнародна економіка»

Оцінка та аналіз основних тенденцій розвитку країни
(підставляємо ту країну, яку визначив керівник)
в міжнародному інтеграційному просторі

 

Виконав студент:

___________________________

(група, курс, спеціальність)

___________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

___________________________

(номер залікової книжки)

 

Прийняв:

___________________________

(посада, прізвище, ініціали)

 

 

Київ 20__

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Білоцерківець В. В. Міжнародна економіка: підручник /
В. В. Білоцерківець, О. О. Завгородня, В. К. Лебедєва та інші, за ред. А. О. Задої, В. М. Тарасевича. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 416 с.

2. Брюне А. Геополитика меркантилизма. Новый взгляд на мировую экономику и международные отношения / А. Брюне, Ж.-П. Гишар. – М.: Новый хронограф, 2012. – 232 с.

3. Дахно І. І. Міжнародна економіка: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / І. І. Дахно. – К.: МАУП, 2007. – 243 с.

4. Економічні проблеми ХХІ століття: міжнародний і український виміри: монографія / за ред. С. І. Юрія, Є. В. Савельєва. – К.: Знання, 2007. – 595 с.

5. Киреев А. Международная экономика / А. Киреев. – М.: Международные отношения, ч. І, 2002. – 415 с.

6. Киреев А. Международная экономика / А. Киреев. – М.: Международные отношения, ч. ІІ, 2002. – 481 с.

7. Козак Ю. Г. Міжнародна економіка: навч. посіб. / Ю. Г. Козак та ін., – 3-є вид. перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 560 с.

8. Козик В. В. Міжнародні економічні відносини: навч. посіб. / В. В. Козик, Л. А. Панкова, Н. Б. Даниленко. – 4 вид., стер. – К.: Знання, 2003. – 406 с.

9. Корбау Р. Міжнародна економіка / Р. Корбау; пер. з англ.,
Р. Косодія. – Суми: «Козацький вал», 2004. – 652 с.