Які є біогеохімічні провінції в світі та Україні

Організм людини, як і будь який живий організм володіє певним запасом міцності, що дозволяє йому витримувати зміни навколишнього середовища. Але, якщо фактори середовища виходять за межі адаптаційних можливостей організму, то ефективність окремих адаптивних систем знижується, або пристосувальна здатність взагалі втрачається. В організмі починаються патологічні процеси, що призводять до захворювань. Патологічний стан під впливом несприятливих факторів середовища проявляється найчастіше в отруєннях, алергічних реакціях, злоякісних пухлинах, спадкових хворобах, уроджених аномаліях.

Нестача або надлишок у довкіллі тих чи інших хімічних елементів і речовин великою мірою визначає здоров’я конкретних популяцій. Захворювання, пов’язані з регіональними едафічними (ґрунтовими), гідрологічними чи епідеміологічними особливостями, дістали назву ендемічних захворювань.Сьогодні, коли природні та техногенні потоки речовин утворюють єдиний техно-біогеохімічний потік, багато вчених об’єднують біогеохімічні, техногенні та геохімічні аномалії в техно-біогеохімічні провінції. Всі патологічні процеси, що викликані дефіцитом, надлишком або дисбалансом макро-та мікроелементів називають мікроелементозами.

Антропогенне забруднення довкілля може спровокуватитехногенні мікроелементози.Відомо, що поблизу промислових підприємств утворюються зони з підвищеним вмістом свинцю, миш’яку, ртуті, кадмію, нікелю та інших токсичних елементів Вони є загрозою для життя та здоров’я людини. Мікроелементози досить широко поширені у всьому Світі. Найбільш типовими та поширеними гіпомікроелементозами є нестача цинку, міді, залізодефіцитні стани. Найбільш типовими гіперелементозами штучного походження є свинець, ртуть, миш’як, марганець, кадмій Таким чином, мікроелементози являють в сучасному Світі важливу проблему, хоча в більшій мірі серед населення поширені дефіцити мак­ро- и мікроелементів.

На території СНГ виявлено та вивчено біогеохімічні провінції з дефіцитом йоду в грунтах та кормах, дефіцитом та надлишком фтору у питній воді, надлишком бору в кормах, надлишком та дефіцитом міді в грунтах, дефіцитом кобальту та ін. Розрізняють біогеохімічні провінції з пониженим вмістом окремих елементів, що пов’язані з особливостями складу ґрунтоутворюючих порід або з інтенсивним проявленням елювіального процесу. Також виділяють біогеохімічні провінції з підвищеним вмістом елементів, що формуються в розташуванні рудних родовищ, в районах акумулятивних ландшафтів.

Підвищені концентрації можуть бути також зумовлені викидами крупних промислових підприємств та забруднюючим впливом мегаполісів. Наприклад, в середньому в Росії приблизно 2/3 дорослих и 3/4 дітей можуть бути віднесені до групи ризику по гіпоелементозам, тобто дефіцитам від одного до декількох важливих макро- і мікроелементів одночасно. Приблизно 1/3 населення зазнають впливу гіперелементозів, а в індустріальних районах, і особливо в зонах екологічного лиха, гіперелементози можуть зустрічатися серед 90% дитячого і дорослого (по окремим професійним групам) населення.

Визначення наявності рухомих форм мікроелементів у грунтах України, проведене Інститутом фізіології рослин НАНУ, дало можливість розподілити всю територію України на 4 геохімічні зони:

1. Західна зона об’єднує Рівненську, Волинську, Львівську, Закарпатську, Тернопільську, Івано-Франківську і Чернівецьку області. Грунти в цій геохімічній зоні характеризуються дефіцитом йоду, кобальту, цинку, марганцю і в окремих місцях (Рівненська та Волинська області) – міді. Водні джерела цієї зони бідні на йод, особливо в Закарпатській області.

2. Північно-східна зона. До неї входять північні райони Сумської, Чернігівської, Київської і Вінницької областей, Житомирська і Хмельницька області. Тут виявлено дефіцит рухомих форм цинку і кобальту, а в окремих місцях- марганцю і міді. У грунтах і водних джерелах Житомирської, Чернігівської, північних районах Київської і Сумської областей - встановлено дефіцит йоду.

3. Центральна геохімічна зона – це південні райони Вінницької, Київської, Чернігівської і Сумської областей, Черкаська і Полтавська області, а також північні райони Одеської, Кіровоградської і Харківської областей.

4. Південна геохімічна зона – охоплює Миколаївську, Херсонську, Дніпропетровську, Запорізьку, Донецьку, Луганську області, південні і центральні райони Одеської та Кіровоградської областей.

Грунти центральної і південної зон порівняно краще забезпечені мікроелементами, однак тут виявлено дефіцит рухомих форм цинку і в окремих місцях – кобальту, надлишок марганцю і бору. Надмірну кількість бору містять солончакові грунти, особливо в Криму.