Внутрішньо-організаційна та зовнішньо-організаційна моделі психологічної служби.

Організаційно-функціональні моделі психологічної служби можуть бути класифіковані, в першу чергу, за таким критерієм як територіально-організаційна підпорядкованість психологів. Відповідно можуть бути виділені такі моделі психологічної служби:

- "внутрішньо-організаційна" модель – модель, при якій психологічна допомога управлінському персоналу та працівникам організації надається психологом, який працює безпосередньо в організації (у школі, банку, фірмі тощо);

- "зовнішньо-організаційна" модель – модель, при якій психологічна допомога управлінському персоналу та працівникам організації надається психологом, який працює за межами організації, наприклад, у відомчих територіально-консультативних центрах (у системі освіти, скажімо, це будуть районні, міські центри психологічної служби).

Так, "внутрішньо-організаційна" модель має такі переваги:

· конкретне знання психологом проблем організації, соціально-психологічних особливостей колективів та індивідуально-психологічних особливостей клієнтів;

· можливість системного вивчення проблем; реалізація процесуальної стратегії надання психологічної допомоги тощо.

Разом з тим, внутрішньо-організаційна модель має такі недоліки:

· підпорядкованість штатного психолога керівнику;

· його матеріальна залежність від адміністрації; необхідність підтримування постійного психологічного контакту з працівниками та керівниками організації тощо.

До переваг "зовнішньо-організаційної" моделі слід віднести:

· незалежність від керівництва організації; більш об'єктивну оцінку ("погляд з боку");

· наявність досвіду роботи з іншими організаціями тощо.

До недоліків цієї моделі належать:

· територіальна віддаленість консультпунктів;

· недостатнє знання конкретних проблем організації;

· наявність феномена "тимчасового", "чужого" спеціаліста, який не надто зацікавлений в успішній діяльності організації тощо.

Слід зазначити, що психологічна допомога може також здійснюватися незалежними консультативними фірмами (приватними. державними), які сьогодні досить активно створюються поза межами відомчих психологічних служб.

Організаційно-функціональні моделі психологічної служби можуть бути класифіковані й за таким критерієм як кількісний та професійний склад психологів та інших фахівців. Згідно з цим критерієм, можна виділити такі моделі:

- "індивідуальна" модель – модель, за якої психологічна допомога надається одним практичним психологом;

- "діадна" модель – модель, за якої психологічна допомога надається двома практичними психологами, що можуть бути спеціалістами з різних аспектів проблеми, або психологом та представником суміжних професій (лікар, дефектолог, соціальний педагог, менеджер, економіст тощо);

- "командна" модель – модель, за якої психологічна допомога надається групою практичних психологів, кожен з яких виконує свої соціально-професійні функції, або ж групою різних фахівців, які комплексно сприяють розв'язанню тієї чи іншої проблеми.

Так, до переваг "індивідуальної" моделі належать:

· самостійність практичного психолога у визначенні психологічної проблеми;

· незалежність у виборі методів та способів надання психологічної допомоги;

· відносна швидкість розв'язання професійних завдань;

· відсутність "небажаних свідків" тих чи інших професійних помилок тощо.

Разом з тим, до недоліків цієї форми роботи можна віднести:

· однобічний, часом навіть стереотипний, підхід при визначенні та розв'язанні психологічної проблеми;

· недостатність професійного спілкування, що може негативно вплинути на визначення змісту проблеми ("бачення лише свого аспекту"), вибір методів та форм надання психологічної допомоги;

· відсутність можливості виправити помилки уже у процесі розв'язання професійного завдання, а не після його закінчення тощо.

Серед переваг "діадної" та "командної" моделей слід виділити:

· зростання інтелектуального, творчого потенціалу учасників професійної взаємодії при визначенні та розв'язанні тих чи інших психологічних проблем;

· наявність професійного спілкування, що дає можливість всебічно підійти до визначення змісту проблеми (можливість побачити всі її аспекти, над якими навіть не спеціалізуєшся), виборі методів та форм надання психологічної допомоги;

· можливість вчасно виправити помилки, уже в процесі розв'язання професійного завдання, а не після його закінчення.

Разом з тим, зазначені моделі можуть мати і свої недоліки:

· необхідність узгодження теоретико-методологічних та методичних підходів до аналізу однієї й тієї самої проблеми різними фахівцями та вироблення спільного концептуального апарату;

· можливість виникнення професійно-смислових комунікативних бар'єрів між спеціалістами різних професій у процесі використання професійної термінології з різних галузей;

· конкурентні стосунки між членами групи, прагнення захопити провідні, пріоритетні позиції при взаємодії з керівництвом організації тощо.

Отже, складність завдань практичної психології потребує засвоєння практичними психологами варіативності моделей діяльності психологічної служби.