Дослідження на граничний вміст домішок

В розділі ДФУ „Випробування на граничний вміст домішок ” наводяться методи контролю неспецифічних домішок, в основному неорганічних катіонів та аніонів.

Випробування на хлориди СІ‾

Хлориди визначають за реакцією з розчином аргентуму нітрату у присутності кислоти нітратної розведеної:

CI¯ + AgNO₃ → AgCI↓ + NO₃¯

Опалесценція випробуваного розчину не має перевищувати опалесценцію еталона.

Випробування на сульфати SO₄²‾

Сульфати визначають за реакцією з розчином барію хлориду у присутності кислоти оцтової та еталонного розчину сульфату спиртового:

Опалесценція випробуваного розчину не має перевищувати опалесценцію еталона/

Випробування на солі амонію NH₄⁺

Амонію солі:

Домішку визначають за допомогою лужного розчину калію тетрайодмеркурату (реактив Несслера):

Через 5 хв. жовте забарвлення випробовуваного розчину має бути не інтенсивнішим за забарвлення еталона.

Випробування на солі кальцію Ca²⁺

Кальцій визначають за реакцією з розчином амонію оксалату в оцтовокислому середовищі в присутності еталонного розчину кальцію спиртового:

Ca²⁺ + (NH₄)₂C₂O₄ → CaC₂O₄↓ + 2NH₄⁺

Опалесценція випробуваного розчину не повинна перевищувати опалесценцію еталону.

Випробування на солі важких металів

Важкі метали. Визначення домішки важких металів проводять взаємодією з тіоацетамідним реактивом:

Коричневе забарвлення випробовуваного розчину не має бути інтенсивнішим за забарвлення еталона.

Випробування на арсен

Арсен. (метод Б) – базується на відновленні сполук арсену натрію гіпофосфітом NaH₂PO₂ у присутності кислоти хлористоводневої конц. та калію йодиду до металевого арсену:

NaH₂PO₂ + HCI → NaCI + H₃PO₂

As₂O₃ + 3H₃PO₂ → 2As↓ + 3H₃PO₃

As₂O₅ + 5H₃PO₂ → 2As↓ + 5H₃PO₃

Після нагрівання на водяній бані забарвлення має бути не інтенсивнішим за забарвлення еталона.

Випробування на солі магнію Mg²⁺

Магній. Визначення проводять у лужному середовищі взаємодією з розчином гідроксихіноліну в хлороформі:

Жовто-зелене забарвлення органічного шару не повинно перевищувати забарвлення еталону.

Випробування на солі калію К⁺

Калій. Для визначення домішки калію використовують свіжоприготовлений розчин натрію тетрафенілборату – біла опалесценція випробуваного розчину не має перевищувати опалесценцію еталона.

K⁺ + NaB(C₆H₅)₄ → KB(C₆H₅)₄↓ + Na⁺

Випробування на солі алюмінію АІ³⁺

Алюміній. Визачення домішки алюмінію у лікарських речовинах проводять з розчином гідроксихіноліну в хлороформі – інтенсивність флуоресценції випробовуваного розчину має не перевищувати флуоресценцію еталона:

2.Фізико-хімічні способи визначення домішок- визначення прозорості, кольоровості, рН середовища, спектрофотометрія, хроматографія та інші.

Наявність домішок найчастіше викликає зміну забарвлення розчинів лікарських речовин або розчинності у воді та інших розчинниках. Тому критеріями чистоти є колір та /або прозорість рідин.

Визначення прозорості та ступеня каламутності рідин.

Прозорість та ступінь каламутності рідин визначають порівнянням з розчинником або еталоном. Спостереження проводять у розсіяному денному світлі через 5 хвилин після приготування еталона вздовж вертикальної осі пробірок на чорному фоні. Рідину вважають прозорою, якщо вона витримує порівняння з водою або розчинником, використаним для приготування рідини, або її каламутність не перевищує каламутність еталону 1.

Еталонів каламутності - 4.

Визначенні ступеня забарвлення рідин.

Визначення ступеня забарвлення рідин проводять візуально шляхом порівняння з відповідними еталонами. Забарвлення дослідного зразка за інтенсивністю не повинне перевищувати забарвлення еталона. Розчин вважають безбарвним, якщо він забарвлений не інтенсивніше, ніж вода, або еталон В_9. Визначення ступеня забарвлення проводять на білому фоні.

Визначення рH середовища.

Невідповідність лікарської речовини за цим показникам може бути наслідком присутності домішок більш кислотного або основного характеру. Контроль може здійснюватися:

за зміною забарвлення кислотно - основних індикаторів (індикаторний метод);

інструментальним методом - потенціометричним визначенням (електрохімічний метод), заснованим на вимірюванні електрорушійної сили електродної пари і визначенні рН розчину, тобто негативного логарифму концентрації іонів водню.

Визначення рН є обов`язковим, наприклад, для всіх ін`єкційних розчинів, оскільки значення рН цих розчинів повинно наближатися до рН сиворотки крові, щоб вони не чинили подразнюючу дію.

Визначення рН ін`єкційних розчинів проводять за допомогою методу потенціометрії.

 

Література:

1. Ніжник Г.П. Фармацевтична хімія: підручник. - К.: ВСВ «Медицина», 2010. 352 с.

2. Фармацевтична хімія. За заг. ред. Проф. Безуглого П.О.- Вінниця, НОВА КНИГА,2006.- 552с.

3. Безуглий П.О., Грудько В.О., Леонова С.Г. та ін. Фармацевтичний аналіз. - X.: НФАУ,

2001. -240 с.

4. Беликов В.Г. Фармацевтическая химия - М.: Высш. пік., 1985. - 768 с.

5. Мелентьева Г.А., Антонова Л.А. Фармацевтическая химия. - М.: Медицина, 1985. - 480 с.

6. Прокопенко Т. С., Проценко Р. О. Фармацевтична хімія: Навч. посібник.- X.: Вид-во НФАУ,

2002. 142 с.

7. Державна Фармакопея України.-Іе вид.-РІРЕГ, 2001. - 556 с.

Питання для самопідготовки:

1 Джерела та причини забруднення лікарських засобів.

2. Фактори нестабільності лікарських засобів.

3. Процеси, що відбуваються при зберіганні лікарських засобів.

4. Ознаки і причини нестабільності.

5. Класифікація домішок.

6. Способи визначення домішок.

7. Загальні положення, яких необхідно дотримуватися при визначенні домішок (проведення випробувань на чистоту.