Тест депрессии Зунга - депрессия, диагностика депрессии online

©

1.		Я чувствую подавленность и тоску.		никогда иногда часто постоянно
2.		Утром я чувствую себя лучше всего.		никогда иногда часто постоянно
3.		У меня бываю периоды плача или близости к слезам.		никогда иногда часто постоянно
4.		У меня плохой ночной сон.		никогда иногда часто постоянно
5.		Аппетит у меня не хуже обычного.		никогда иногда часто постоянно
6.		Мне приятно смотреть на привлекательных женщин (мужчин), разговаривать с ними, находиться рядом.		никогда иногда часто постоянно
7.		Я замечаю, что теряю вес.		никогда иногда часто постоянно
8.		Меня беспокоят запоры.		никогда иногда часто постоянно
9.		Сердце бьётся быстрее, чем обычно.		никогда иногда часто постоянно
10.		Я устаю без всяких причин.		никогда иногда часто постоянно
11.		Я мыслю также ясно как всегда.		никогда иногда часто постоянно
12.		Мне легко делать то, что я умею.		никогда иногда часто постоянно
13.		Чувствую беспокойство и не могу усидеть на месте.		никогда иногда часто постоянно
14.		У меня есть надежды на будущее.		никогда иногда часто постоянно
15.		Я более раздражителен, чем обычно.		никогда иногда часто постоянно
16.		Мне легко принимать решения.		никогда иногда часто постоянно
17.		Я чувствую, что полезен и необходим.		никогда иногда часто постоянно
18.		Я живу достаточно полной жизнью.		никогда иногда часто постоянно
19.		Я чувствую, что другим людям станет лучше, если я умру.		никогда иногда часто постоянно
20.		Меня до сих пор радует то, что радовало всегда.		никогда иногда часто постоянно

Шкала Занга для самооценки депрессии (англ. Zung Self-Rating Depression Scale) — тест для самооценки депрессии, разработанный в Университете Дюка психиатром доктором Уильямом Зунгом^[1]. Этот инструмент самооценки психического состояния подтвердил свою эффективность для предварительной диагностики и скрининга депрессивного расстройства^[2][3][4][5].

Шкала Занга для самооценки депрессии переведена на многие языки, адаптирована и валидизирована в различных этнических и культурных средах^[6][7][8]. В России тест адаптирован Т. И. Балашовой в отделении наркологии НИИ им. Бехтерева. Тест позволяет оценить уровень депрессиипациентов и определить степень депрессивного расстройства.

При помощи шкалы Занга испытуемый или врач могут произвести самостоятельное обследование или скрининг депрессии. Тест «Шкала Занга» обладает высокой чувствительностью и специфичностью и позволяет избежать дополнительных экономических и временных затрат^[9], связанных с медицинским обследованием этических проблем.

В тестировании учитывается 20 факторов, которые определяют четыре уровня депрессии. В тесте присутствуют десять позитивно сформулированных и десять негативно сформулированных вопросов. Каждый вопрос оценивается по шкале от 1 до 4 (на основе этих ответов: «никогда», «иногда», «часто», «постоянно»). Результаты шкалы могут быть от 20 до 80 баллов. Эти результаты делятся на четыре диапазона:

· 20–49 — нормальное состояние;

· 50–59 — лёгкая депрессия;

· 60–69 — умеренная депрессия;

· 70 и выше — тяжелая депрессия.

Полная процедура тестирования с обработкой занимает 20–30 минут.

Тематичний апперцептивний тест (ТАТ)

Опис методики Тематичний апперцептивний тест був розроблений у Гарвардській психологічній клініці Генрі Мюрреєм з співробітниками в другій половині 30-х років. Тематичний апперцептивний тест (ТАТ) являє собою набір з 31 таблиці з чорно-білими фотографічними зображеннями на тонкому білому матовому картоні. Одна з таблиць - чистий білий аркуш. Досліджуваному пред'являється у певному порядку 20 таблиць з цього набору (їх вибір визначається статтю і віком досліджуваного). Його завдання полягає у складанні сюжетних оповідань на основі зображеної на кожній таблиці ситуації (більш докладний опис та інструкції будуть наведені нижче). У рядових ситуаціях порівняно масового психодіагностичного обстеження ТАТ, як правило, не виправдовує витрачених зусиль. Його рекомендується застосовувати у випадках, що викликають сумніви, що вимагають тонкої диференціальної діагностики, а також у ситуаціях максимальної відповідальності, як при відборі кандидатів на керівні пости, космонавтів, пілотів і т.п. Його рекомендують використовувати на початкових етапах індивідуальної психотерапії, оскільки він дозволяє відразу виявити психодинаміку, яка у звичайній психотерапевтичній роботі стає видно лише через неабиякий час. Особливо корисний ТАТ в психотерапевтичному контексті у випадках, що вимагають невідкладної і короткострокової терапії (наприклад, депресії з суїцидальним ризиком).   Історія створення методики Тематичний апперцептивний тест був вперше описаний у статті К. Морган і Г. Мюррея в 1935 році. У цій публікації ТАТ був представлений як метод дослідження уяви, що дозволяє охарактеризувати особистість обстежуваного завдяки тому, що завдання тлумачення зображених ситуацій, яке ставилося перед обстежуваним, дозволяла йому фантазувати без видимих ​​обмежень і сприяла ослабленню механізмів психологічного захисту. Теоретичне обгрунтування і стандартизовану схему обробки та інтерпретації ТАТ отримав дещо пізніше, в монографії "Дослідження особистості" Г. Мюррея. Остаточна схема інтерпретації ТАТ і остаточна (третя) редакція стимульного матеріалу були опубліковані в 1943 році. Проективна психодіагностична методика, розроблена 1930-х в Гарварді Генрі Мюрреєм і Крістіаной Морган. Метою методики було дослідження рушійних сил особистості - внутрішніх конфліктів, потягів, інтересів і мотивів. Після другої світової війни тест став широко застосовуватися психоаналітиками і клініцистами для роботи з порушеннями в емоційній сфері пацієнтів.   Адаптації та модифікації методики Про ТАТ можна говорити щонайменше в двох значеннях. У вузькому значенні - це конкретна діагностична техніка, розроблена Г.Мюрреєм, в широкому значенні - це метод особистісної діагностики, втіленням якого є не тільки тест Мюррея, але і цілий ряд його варіантів і модифікацій, розроблених пізніше, як правило, для більш приватних і вузьких діагностичних або дослідницьких завдань.   Процедура проведення Ситуація і атмосфера проведення обстеження Повне обстеження за допомогою ТАТ рідко займає менше 1,5-2 годин і, як правило, розбивається на два сеанси, хоча можливі й індивідуальні варіації. При порівняно коротких оповіданнях з невеликим латентним часом всі 20 оповідань можуть вкластися в годину - годину з невеликим (1 сеанс). Можлива і зворотна ситуація - довгі роздуми і довгі розповіді, коли двох сеансів виявляється недостатньо, і доводиться влаштовувати 3-4 зустрічі. У всіх випадках, коли число сеансів більше одного, між ними робиться інтервал у 1-2 дні. При необхідності інтервал може бути більше, але не повинен перевищувати одного тижня. При цьому обстежуваний не повинен знати ні загальну кількість картин, ні те, що при наступній зустрічі йому належить продовження тієї ж роботи - в іншому випадку він несвідомо буде готувати заздалегідь сюжети для своїх оповідань. На початку роботи психолог заздалегідь викладає на стіл (зображенням вниз) не більше 3-4 таблиць і потім у міру необхідності дістає таблиці по одній в заздалегідь приготовленою послідовністю з столу або сумки. На питання про число картин дається ухильну відповідь; разом з тим перед початком роботи обстежуваний повинен бути налаштований на те, що вона триватиме не менше години. Не можна дозволяти обстежуваному проглядатися заздалегідь інші таблиці. При проведенні обстеження в два сеанси зазвичай процедура ділиться на дві рівні частини по 10 картин, хоча це не обов'язково. Необхідно враховувати втому обстежуваного, зниження мотивації до виконання завдання. У будь-якому випадку незалежно від числа сеансів категорично не рекомендується переривати обстеження перед таблицями 13, 15 і 16 - черговий сеанс не повинен починатися з будь-якої з них. Загальна ситуація, в якій проводиться обстеження, повинна відповідати трьом вимогам: 1. Повинні бути виключені всі можливі перешкоди. 2. Обстежуваний повинен відчувати себе досить комфортно. 3. Ситуація і поведінку психолога не повинні актуалізувати у обстежуваного будь-яких мотивів і установок.   Перша вимога має на увазі, що обстеження має проводитися в окремому приміщенні, в яке ніхто не повинен входити, не повинен дзвонити телефон і як психолог так і обстежуваний не повинні нікуди поспішати. Обстежуваний не повинен бути втомленим, голодним або під впливом афекту. Друга вимога передбачає, по-перше, що обстежуваний повинен сидіти в зручному для нього положенні. Оптимальне положення психолога - збоку, так, щоб обстежуваний бачив його периферичним зором, але не заглядав у запису. Вважається оптимальним проведення обстеження ввечері після вечері, коли людина кілька розслабляється і слабшають механізми психологічного захисту, що забезпечують контроль над змістом фантазій. Перед початком роботи з ТАТ добре провести яку-небудь коротку і цікаву методику, яка допоможе обстежуваному втягнутися в роботу, наприклад, малюнок неіснуючої тварини (Дукаревіч, Яниїн, 1990) або короткий відбірний тест (Бузін, 1992). По-друге, психолог своєю поведінкою повинен створювати атмосферу безумовного прийняття, підтримки, схвалення всього, що говорить обстежуваний, уникаючи при цьому направляти його зусилля в певне русло. С. Томкінс, кажучи про вирішальне значення контакту з обстежуваним для успішності обстеження, вказує на індивідуальні особливості, які психолог повинен мати на увазі: "Деякі з обстежуваних потребують поваги, інші в симпатії і підтримки їх творчих зусиль. Є люди, найкраще реагують на домінантну поведінку експериментатора, але інші реагують на це проявом негативізму або повним відходом із ситуації. Якщо обстежуваний перебуває у стані гострої тривоги або в іншому гострому стані, тестування протипоказане, оскільки розповіді будуть відображати лише його актуальну проблему... "{Tomkins, 1947, с.23). У будь-якому випадку рекомендується частіше (в розумних межах) хвалити і підбадьорювати обстежуваного, уникаючи при цьому конкретних оцінок чи порівнянь. "Важливо, щоб обстежуваний мав підстави відчувати атмосферу співчуття, увагу, добру волю і розуміння з боку експериментатора"{Murray, 1943, с.з). Л. Беллак використовує для характеристики контакту діагноста з обстежуваних поняття раппорта: "це означає, що діагност повинен проявляти інтерес, але цей інтерес не повинен бути надмірним; обстежуваний не повинен відчувати себе засобом задоволення допитливості психолога. Психолог повинен бути доброзичливим, але не надмірно, щоб не викликати у обстежуваного гетеросексуальну або гомосексуальну паніку. Найкраща атмосфера - та, в якій пацієнт відчуває, що вони разом з психологом всерйоз займаються разом чимось важливим, що допоможе йому, а зовсім не загрожує". Третя вимога має на увазі необхідність уникати актуалізації в ситуації обстеження будь-яких специфічних мотивів. Не рекомендовано апелювати до здібностей обстежуваного, стимулювати його честолюбство, проявляти виражену позицію "експерта - людиноведення", домінантність. Професійна кваліфікація психолога повинна викликати довіру до нього, але ні в якому разі не ставити його "над" обстежуваним. При роботі з обстежуваним протилежної статі важливо уникати несвідомого кокетства, стимулювання сексуального інтересу. Всі ці небажані впливи, як зазначалося на початку цієї глави, здатні помітно спотворити результати.   Інструкція Робота з ТАТ починається з пред'явлення інструкції. Обстежуваний зручно сидить, налаштувавшись працювати щонайменше годину-півтори, кілька таблиць (не більше 3-4) лежать напоготові зображенням вниз. Інструкція складається з двох частин. Перша частина інструкції повинна зачитуватися дослівно напам'ять, причому два рази поспіль, незважаючи на можливі протести обстежуваного. Текст першої частини інструкції: «Я буду показувати Вам картини, Ви подивіться на картину і, відштовхуючись від неї, складете оповідання, сюжет, історію. Постарайтеся запам'ятати, що потрібно в цьому оповіданнячко згадати. Ви скажете, що, по-Вашому, це за ситуація, що за момент зображений на картині, що відбувається з людьми. Крім того, скажете, що було до цього моменту, минулого стосовно нього, що було раніше. Потім скажете, що буде після цієї ситуації, в майбутньому по відношенню до неї, що буде потім. Крім того треба сказати, що відчувають люди, зображені на картині або хто-небудь з них, їх переживання, емоції, почуття. І ще скажете, що думають люди, зображені на картині, їхні міркування, спогади, думки, рішення». Цю частину інструкції не можна змінювати (за винятком форми звернення до обстежуваного - на "ви" або на "ти", - яка залежить від конкретних відносин між ним і психологом). М.З. Дукаревіч, якій належить цей варіант інструкції, коментує його наступним чином. Формула "відштовхуючись від неї" важлива в зв'язку з тим, що наша система шкільної освіти привчає нас складати розповіді за картинками, тут же завдання принципово інше - не розшифровувати те, що закладено в зображенні, а відштовхуючись від нього, уявити щось. Слово "оповіданнячком" навмисно вживається з зменшувальним суфіксом, щоб зняти асоціацію з розповіддю як літературною формою і тим самим принизити значущість завдання, послабити внутрішню напруженість, яка може виникати у обстежуваного. З цією ж метою дається синонімічний ряд "оповіданнячко, сюжет, історію". Залежно від своїх індивідуальних особливостей обстежуваний може зв'язати сенс завдання з будь-яким з цих трьох слів, що рятує від ризику неправильного розуміння сенсу завдання, можливого в тому випадку, якщо обмежитися будь-яким одним позначенням. Інструкція містить виділення п'яти моментів, які повинні бути присутніми в оповіданнях: 1) момент (справжнє), 2) минуле, 3) майбутнє, 4) почуття, 5) думки. Багатослівність інструкції і велике число сполучних і розділових оборотів служать цілю чітко розмежувати ці 5 моментів, уникнувши при цьому нумерації: "по-перше, по-друге тощо" Інструкція передбачає можливість вільно варіювати порядок викладу. Кожен з цих п'яти моментів також заданий у вигляді синонимічного ряду, що допускає широкий спектр індивідуальних інтерпретацій і тим самим що сприяє проекції на утримання оповідань індивідуального образу світу та індивідуальних способів переробки інформації. Так, наприклад, ряд "до цього моменту, минулого стосовно нього, раніше" відкриває можливість говорити як про безпосереднє минулому, вимірюваному годинами або хвилинами, так і про віддалене, навіть історичному минулому. Те ж відноситься до майбутнього і іншим пунктам інструкції. Наприклад, одному нічого не говорить слово "емоції", зате зрозуміло слово "почуття", для Іншого слово "почуття" відноситься до чогось піднесеного, зате слово "переживання" цілком споживано, для третього ж слово "переживання" обов'язково означає що - то конфліктне, хворобливе, а от слово "емоції" більш нейтрально. Різні слова мають для різних людей Різний особистісний сенс. Вживання синонімічних рядів дозволяє уникнути зайвої смислової однозначності ситуації для обстежуваного і сприяє тим самим проекції його власних смислів. Після повторення двічі першій частині інструкції слід своїми словами і в будь-якому порядку повідомити наступне (друга частина інструкції): • "правильних" або "неправильних" варіантів не буває, будь-яка розповідь, відповідній інструкції, добра; • розповідати можна в будь-якому порядку. Краще не продумувати заздалегідь всю розповідь, а починати відразу говорити перше, що прийде в голову, а зміни або поправки можна ввести потім, якщо буде в цьому потреба; • літературна обробка не потрібна, літературні достоїнства оповідань оцінюватися не будуть. Головне, щоб було зрозуміло, про що йде мова. Якісь приватні питання можна буде задати по ходу. Останній пункт не цілком відповідає істині, оскільки насправді логіка оповідань, лексика і т.п. входять до числа значущих діагностичних показників. Після того, як обстежуваний підтвердить, що він зрозумів інструкцію, йому дається перша таблиця. У тому випадку, якщо якісь з п'яти основних пунктів (наприклад, майбутнє чи думки героїв) будуть відсутні в його розповіді, то основну частину інструкції слід повторити ще раз. Те ж саме можна зробити ще раз після другого оповідання, якщо і в ньому буде згадано не всі. Починаючи з третього оповідання інструкція більше не нагадується, а відсутність в оповіданні тих чи інших моментів розглядається як діагностичний показник. Якщо обстежуваний буде задавати питання типу "Чи все я сказав?", То на них слід відповідати: "Якщо Ви вважаєте, що все, то розповідь закінчена, переходите до наступної картинки, якщо вважаєте, що ні, і щось потрібно додати, то додайте". Така конструкція має бути присутня у всіх відповідях психолога на запитання обстежуваного: проговорюються всі альтернативи. Інша форма відповіді буде підштовхувати обстежуваного до певного рішення, що небажано. Після закінчення першого і другого оповідань слід запитати у обстежуваного, чи не було інших варіантів. Питання задається обов'язково в минулому часі, щоб обстежуваний не сприйняв його як завдання. Якщо варіанти були, їх слід записати. Після цього варто перепитати про це ще раз через деякий час, пропустивши кілька оповідань, і вже більше до цього не повертатися. При відновленні роботи на початку другого сеансу необхідно запитати у обстежуваного, чи пам'ятає він, що потрібно робити, і попросити його відтворити інструкцію. Якщо він правильно відтворює основні 5 пунктів, то можна починати працювати. Якщо якісь моменти виявляються пропущені, необхідно нагадати "Ви забули ще...", і після цього приступити до роботи, тим паче не повертаючись до інструкції. Мюррей пропонує давати на другому сеансі змінену інструкцію з посиленим акцентом на волі уяви: "Ваші перші десять оповідань були прекрасні, але Ви занадто обмежували себе повсякденним життям. Хотілося б, щоб Ви відволіклися від неї і дали велику свободу своїй уяві". Давати таку додаткову інструкцію має сенс у тому випадку, якщо дійсно перші оповідання відрізнялися явною скутістю і убогістю уяви. В іншому випадку вона може зіграти негативну роль. Тут, як і у всіх інших випадках, необхідно орієнтуватися на індивідуальні особливості обстежуваного. Спеціальні інструкції потрібні при роботі з таблицею 16 (чисте біле поле). Нерідко вона не бентежить обстежуваного, і він без додаткових інструкцій дає повноцінну розповідь. У цьому випадку єдине, що слід зробити - це по закінченні розповіді попросити уявити іншу ситуацію і скласти ще одне оповідання. Коли і він буде завершений, слід попросити зробити те ж саме втретє. Справа в тому, що таблиця 16 виявляє актуально значущі проблеми обстежуваного. Проте в тому випадку, якщо працюють механізми психологічного захисту перешкоджають вільному прояву в цьому разі оповідання особистісних проблем, то ця актуальна проблематика в першому сюжеті витісняється, а в другому і особливо в третьому проявляється найбільш яскраво. Якщо захист не настільки сильний, то найбільш інформативним буде перший варіант. Обстежуваний може після деякої паузи почати абстрактно - філософські міркування про білому світі або про такі речі як світло, чистота і т.п. У цьому випадку, коли він закінчить ці міркування, йому слід сказати: "Справа не в тому, що це біле, чисте і т.д., а в тому, що Ви можете уявити собі на цьому місці будь-яку картину, і далі працювати з нею як з іншими. Що Ви тут уявляєте собі?" Коли обстежуваний дасть опис ситуації, його слід попросити скласти розповідь. Якщо він почне відразу з розповіді, після його закінчення слід попросити обстежуваного описати уявну картину, яка послужила основою для розповіді. Слід припиняти спроби представити на білому полі якусь відому, реально існуючу картину. "Це Рєпін, а Ви складете своє - що б Ви зобразили, якби були художником". У цьому випадку також потрібні три варіанти оповідань, причому філософствування на тему білого кольору в рахунок не йдуть. Можлива, нарешті, реакція подиву чи навіть обурення: "Тут же нічого не зображено!", "Що ж мені розповідати!". У цьому випадку слід почекати деякий час, і якщо обстежуваний не почне складати розповідь за придуманою картині самостійно, йому слід дати інструкцію уявити собі на цьому аркуші будь-яку картину і описати її, а потім скласти по ній розповідь. Потім запитуйте другий і третій варіант. Нарешті, після завершення розповіді за останньою, двадцятої таблиці, Мюррей рекомендує пройтися по всіх творах розповідей і запитати обстежуваного, які були джерела кожного з них - чи спиралася розповідь на особистий досвід, на матеріал прочитаних книг або кінофільмів, на розповіді знайомих або ж є чистою вигадкою. Ця інформація не завжди дає що-небудь корисне, але в ряді випадків допомагає відокремити запозичені сюжети від продуктів власної фантазії обстежуваного і тим самим приблизно оцінити ступінь проективності кожного з оповідань. Мюррей також рекомендує використовувати це опитування для стимулювання вільних асоціацій обстежуваного з приводу вигаданих оповідань, однак це виходить за межі власне процедури ТАТ і може використовуватися як додаткова процедура при глибинному клінічному обстеженні.   Запис результатів і складання протоколу При обстеженні за допомогою ТАТ протоколюванню підлягає наступне: 1. Повний текст всього, що говорить обстежуваний в тій формі, в якій він це говорить, з усіма вставками, відверненнями, застереженнями, аграмматизмами, повтореннями і словами-паразитами. Якщо він хоче виправити щось раніше сказане, слід записати ті виправлення, які він вносить, не змінюючи нічого в попередньому записі. 2. Все, що говорить психолог, обміни репліками з обстежуваним, питання обстежуваного та відповіді психолога, питання психолога та відповіді обстежуваного. 3. Відносно довгі паузи в ході складання розповіді. 4. Латентний час - від пред'явлення картини до початку розповіді - і загальний час розповіді - від першого до останнього слова. Час, витрачений на уточнююче питання, що не приплюсовується до загального часу розповіді. 5. Положення картини. Для деяких картин неясно, де верх, де низ, і обстежуваний може її вертіти. Повороти картини необхідно фіксувати. Положення таблиці відзначають кутом, вершина якого означає верхній край таблиці, або буквами: Λ - основне положення таблиці, > - верхній край таблиці праворуч, v - таблиця перегорнуто, < - верхній край таблиці ліворуч. Якщо обстежуваний буде питати, як правильно тримати, слід відповідати: "Як Вам зручно, так і тримаєте". 6. Емоційний настрій обстежуваного, настрій, динаміку його настрою і емоційних реакцій по ходу обстеження і в процесі розповідання. 7. Невербальні реакції і прояви обстежуваного - жести, міміку, пози: знизив плечима, посміхнувся, насупився, змінив одну позу на іншу (відкриту на скуту або навпаки). Великий обсяг інформації, який необхідно фіксувати, породжує певні технічні складнощі. Цих складнощів можна уникнути, якщо записувати розповіді на магнітофон з подальшою їх розшифровкою. У цьому випадку, безпосередньо в ситуації обстеження, психолога доведеться фіксувати тільки невербальні прояви обстежуваного і повороти картин, і він може цілком присвятити себе підтримці робочої атмосфери та контакту з обстежуваним і контролю за ходом обстеження. Розшифровка запису зажадає додаткового часу і зусиль, однак при цьому буде збережена вся необхідна інформація без пропусків і спотворень. Єдине спотворення, яке може виникнути в цьому випадку - неготовність обстежуваного говорити перед мікрофоном. Прихована запис технічно складна і етично некоректна, тому варто витратити 15-20 хвилин на те, щоб обстежуваний звик до включеного магнітофону - можна щось разом записати, прослухати - якось пограти з ним. Після цього можна починати роботу з ТАТ. Якщо в розпорядженні психолога немає диктофона (або лаборанта - протоколіста), йому доводиться фіксувати одночасно всю інформацію самому і паралельно контролювати хід обстеження і взаємодіяти з обстежуваним. Це неможливо без більш-менш значних втрат інформації, хоча існують деякі рекомендації, покликані полегшити працю психолога в такій ситуації, зокрема, наведений вище спосіб уповільнення темпу мови обстежуваного. Інша рекомендація стосується способу фіксації довгих пауз у ході розповіді. Оскільки важлива не абсолютна, а відносна довжина пауз, можна ритмічно ставити на папері рисочки, коли обстежуваний замовкає. Чим більше рисочок, тим довше пауза. Вся зафіксована інформація зводиться в первинний протокол. Первинний протокол має єдину форму як для клінічного обстеження, так і для навчального або дослідницького досвіду і повинен містити всю інформацію, на підставі будь-якою людиною в будь-який час може бути виконана обробка та інтерпретація результатів за будь-якою інтерпретативною схемою. Вступний лист протоколу (так звана "шапка") повинен містити як загальну інформацію, що вимагається в будь-якому протоколі тестування з будь-якою психодіагностичною методикою (стать, вік, освіта, професія обстежуваного, прізвище психолога, що проводить обстеження, дата обстеження), так і більш розгорнуту характеристику обстежуваного (сімейний стан; члени сім'ї; стан здоров'я; успіхи у професійній кар'єрі; основні віхи в біографії) і ситуації обстеження (місце обстеження; точний час; спосіб фіксації результатів; інші особливості ситуації; ставлення обстежуваного до ситуації обстеження та до психолога). В основній частині протоколу фіксується текст оповідань і всі інші перераховані вище види інформації. Цей протокол є основою для подальшої роботи - вичленування діагностичних показників та інтерпретації результатів обстеження.   Інтерпретація результатів Г. Ліндзі виділяє ряд базових припущень, на яких будується інтерпретація ТАТ. Вони носять досить загальний характер і практично не залежать від використовуваної схеми інтерпретації. Первинне допущення полягає в тому, що завершуючи або структуруючи незавершену або неструктуровану ситуацію, індивід виявляє в цьому свої прагнення, диспозиції і конфлікти. Наступні 5 припущень пов'язані з визначенням найбільш діагностично інформативних оповідань або їх фрагментів. 1. Пишучи історію, оповідач зазвичай ідентифікується з однією з дійових осіб, і бажання, прагнення і конфлікти цього персонажа можуть відображати бажання, прагнення і конфлікти оповідача. 2. Іноді диспозиції, прагнення і конфлікти оповідача представлені в неявній або символічній формі. 3. Розповіді мають неоднаковою значущістю для діагностики імпульсів і конфліктів. В одних може міститися багато важливого діагностичного матеріалу, а в інших дуже мало або вона може взагалі відсутня. 4. Теми, які прямо випливають із стимульного матеріалу, швидше за все менш значущі, ніж теми, прямо не обумовлені стимульним матеріалом. 5. Повторювані теми з найбільшою ймовірністю відображають імпульси і конфлікти оповідача. І, нарешті, ще 4 допущення пов'язані з висновками з проективного змісту оповідань, що стосуються інших аспектів поведінки. 1. Розповіді можуть відображати не тільки стійкі диспозиції і конфлікти, але й актуальні, пов'язані з поточною ситуацією. 2. Розповіді можуть відображати події з минулого досвіду суб'єкта, в яких він не брав участь, але був їх свідком, читав про них і т.п. Водночас сам вибір цих подій для розповіді пов'язаний з його імпульсами і конфліктами. 3. У розповідях можуть відбиватися, поряд з індивідуальними, групові та соціокультурні установки. 4. Диспозиції і конфлікти, які можуть бути виведені з розповідей, не обов'язково проявляються в поведінці або відображаються у свідомості оповідача. У переважній більшості схем обробки та інтерпретації результатів ТАТ, інтерпретації передує виокремлення та систематизація діагностично значимих показників на підставі формалізованих критеріїв. В.Е. Реньге називає цю стадію обробки симптомологічним аналізом. На основі даних симптомологічного аналізу робиться наступний крок - синдромологічний аналіз за Реньге, який полягає у виділенні стійких сполучень діагностичних показників і дозволяє перейти до формулювання діагностичних висновків, яка являє собою третій етап інтерпретації результатів. Синдромологічний аналіз, на відміну від симптомологічного, в дуже слабкою мірою піддається якій-небудь формалізації. Разом з тим він неминуче спирається на формалізовані дані симптомологічного аналізу.   Стимульний матеріал Опис стимульного матеріалу Повний комплект ТАТ включає в себе 31 таблицю, одна з яких - чисте біле поле. Всі інші таблиці містять чорно - білі зображення з тим або іншим ступенем невизначеності, причому в багатьох випадках невизначеність стосується не тільки сенсу ситуації, але й того, що власне, зображено. ТАТ, виконаний друкарським способом, друкується на білому Бристольському картоні; при роботі з перефотографували ТАТ необхідно пам'ятати, що відповідні зображення можуть вийти тільки на матовому фотопапері; важливо відповідність оригіналу розмірів таблиць, розміщення на них зображень і полів (у різних таблиць поля мають різну ширину), яскравості (насиченості) і контрастності (розмитості) зображень. Важливо, щоб при копіюванні, зображення не стали ні більш розмитими, ні більш чіткими, ні темнішими, ні більш світлими. Набір, який пред'являється для обстеження, включає 20 таблиць; їх вибір визначається статтю і віком обстежуваного. ТАТ можна застосовувати, починаючи з 14 років, проте при роботі з людьми у віці від 14 до 18 набір таблиць буде дещо відрізнятися від звичайного набору для роботи з людьми старше 18 років - з нього виключаються і замінюються іншими таблиці, найбільш прямо актуалізуючі теми агресії і сексу. Розрізнення "чоловічих" і "жіночих" картин сходить до поняття ідентифікації, на яке спирався Мюррей, який вважав, що схожість обстежуваного з персонажем картини (оповідання) за статтю, віком та іншими параметрами є умовою ефективності проекції. Хоча це положення не знайшло експериментального підтвердження, поділ збереглося. Мабуть, типово чоловічі чи жіночі ситуації краще актуалізують типові для чоловіків або жінок мотиваційні тенденції (у термінах пояснювальній моделі Д. Мак-Клеланда - Дж. Аткінсона), а також краще репрезентують типові для чоловіків, або для жінок життєві відносини (в термінах діяльнісно-смислової пояснювальній моделі). У таблиці дано короткий опис всіх картин. Символами ВМ позначені картини, використовувані при роботі з чоловіками від 14 років, символами GF - з дівчатами і жінками від 14 років, символами BG - з підлітками від 14 до 18 років обох статей, MF - з чоловіками і жінками старше 18 років. Решта картини годяться для всіх обстежуваних. Номер картини фіксує її порядкове місце в наборі.   Кодове позначення таблиці Опис зображення Типові теми і ознаки, які проявляються у оповіданні   Хлопчик дивиться на лежачу перед ним на столі скрипку. Ставлення до батьків, співвідношення автономії та підпорядкування зовнішнім вимогам, мотивація досягнення і її фрустрація, символічно виражені сексуальні конфлікти.   Сільська сцена: на передньому плані дівчина з книгою, на задньому - чоловік працює в полі, жінка постарше дивиться на нього. Сімейні стосунки, конфлікти з сімейним оточенням в контексті проблеми автономії-підпорядкування. Любовний трикутник. Конфлікт прагнення до особистісного зростання і консервативного середовища. Жінка на задньому плані часто сприймається як вагітна, що провокує відповідну тематику. М'язиста фігура чоловіка може провокувати гомосексуальні реакції. Статево-рольові стереотипи. У українському контексті нерідко виникають сюжети, пов'язані з вітчизняною історією і з професійним самоствердженням. 3BM На підлозі поруч з канапою - скорчився фігура швидше за все хлопчика, поруч на підлозі револьвер. Сприймальна стать персонажа може свідчити про приховані гомосексуальних установках. Проблеми агресії, зокрема, аутоагресії, а також депресії, суїцидальних намірів. 3GF Молода жінка стоїть біля дверей, простягнувши до неї руку, інша рука закриває обличчя. Депресивні почуття.   Жінка обіймає чоловіка за плечі; чоловік ніби прагне вирватися. Широкий спектр почуттів і проблем в інтимній сфері: теми автономії і невірності, образ чоловіків і жінок взагалі. Напівоголена жіноча фігура на задньому плані, коли вона сприймається як третій персонаж, а не як картина на стіні, провокує сюжети, пов'язані з ревнощами, любовним трикутником, конфліктами у сфері сексуальності.   Жінка середніх років заглядає через напіввідчинені двері в старомодно обставлену кімнату. Виявляє спектр почуттів, пов'язаних з образом матері. У українському контексті, однак, часто проявляються соціальні сюжети, пов'язані зі своєю інтимністю, безпекою, незахищеністю особистого життя від чужих очей. 6ВМ Невисока літня жінка стоїть спиною до високої молодої людини, винувато опустила очі. Широкий спектр почуттів і проблем у відносинах мати-син. 6GF Молода жінка, що сидить на краю дивана, обертається і дивиться на стоячого, що у неї за спиною чоловіка середніх років з трубкою в роті. Картина замислювалася як симетрична попередньої, що відображає відносини батько-дочка. Однак вона сприймається аж ніяк не так однозначно і може актуалізувати досить різні варіанти відносин між статями. 7ВМ Сивий чоловік дивиться на молодого чоловіка, який дивиться в простір. Виявляє відносини батько-син і похідні від них відносини до авторитетів чоловічої статі. 7GF Жінка сидить на кушетці поруч з дівчинкою, кажучи або читаючи їй щось. Дівчинка з лялькою в руках дивиться вбік. Виявляє відносини між матір'ю і дочкою, а також (іноді) до майбутнього материнства, коли лялька сприймається як немовля. Іноді в розповідь буває вставлений сюжет казки, яку мати розповідає або читає дочці, і, як зазначає Беллак, ця казка і виявляється найбільш інформативною. 8ВМ Хлопчик-підліток на передньому плані, збоку видно ствол рушниці, на задньому плані нечітка сцена хірургічної операції. Ефективно актуалізує теми, пов'язані з агресією і честолюбством. Невпізнавання рушниці свідчить про проблеми з контролем агресії. 8GF Молода жінка сидить, спершись на руку, і дивиться в простір. Може виявляти мрії про майбутнє або поточний емоційний фон. Беллак вважає всі розповіді по цій таблиці поверховими, за рідкісними винятками. 9ВМ Четверо чоловіків у комбінезонах лежать покотом на траві. Характеризує відносини між однолітками, соціальні контакти, відносини з референтною групою, іноді гомосексуальні тенденції або страхи, соціальні упередження. 9GF Молода жінка з журналом і сумочкою в руках дивиться з-за дерева на іншу нарядно одягнену жінку, ще молодша, що біжить по пляжу. Виявляє відносини з однолітками, часто суперництво між сестрами чи конфлікт матері з дочкою. Може виявляти депресивні і суїцидальні тенденції, підозрілість і приховану агресивність, аж до параної.   Голова жінки на плечі чоловікові. Відносини між чоловіком і жінкою, іноді прихована ворожість до партнера (якщо в оповіданні тема розставання). Сприйняття двох чоловіків на картині змушує припустити гомосексуальні тенденції.   Дорога, що йде по ущелині між скелями. На дорозі - неясні фігури. З скелі висовується голова і шия дракона. Актуалізує інфантильні і примітивні страхи, тривоги, страх нападу, загальний емоційний фон. 12М Молодий чоловік лежить на кушетці з закритими очима, над ним схилився літній чоловік, його рука протягнута до обличчя лежачого. Ставлення до старших, до авторитетів, страх залежності, пасивні гомосексуальні страхи, ставлення до психотерапевта. 12F Портрет молодої жінки, за нею літня жінка в хустці з дивною гримасою. Відносини до матері, хоча найчастіше жінка на задньому плані описується як свекруха. 12BG Човен, прив'язана до берега річки в лісистому оточенні. Людей немає. Беллак вважає цю таблицю корисною тільки лише при виявленні депресивних і суїцидальних тенденцій. 13MF Молода людина стоїть, закривши обличчя руками, за ним на ліжку напівоголена жіноча фігура. Ефективно виявляє сексуальні проблеми і конфлікти у чоловіків і жінок, страх сексуальної агресії (у жінок), почуття провини (у чоловіків). 13В Хлопчик сидить на порозі хатини. Багато в чому аналогічна таблиці 1, хоча менш ефективна. 13G Дівчинка піднімається сходами. Беллак вважає цю таблицю мало корисної, як і решта суто підліткові таблиці ТАТ.   Силуїть чоловіка на тлі освітленого віконного отвору. Беллак вважає, що фігура може сприйматися і як жіноча, що говорить про статевої ідентичності обстежуваних, однак наш досвід не підтверджує цього - фігура однозначно сприймається як чоловіча. Таблиця актуалізує дитячі страхи (темряви), суїцидальні тенденції, філософські та естетичні нахили.   Немолодий чоловік з опущеними руками стоїть серед могил. Ставлення до смерті близьких, власні страхи смерті, депресивні тенденції, прихована агресія, релігійні почуття.   Чиста біла таблиця. Дає багатий різнобічний матеріал, однак лише для обстежуваних, котрі не відчувають складнощів зі словесним вираженням думок. 17ВМ Оголений чоловік підіймається або спускається по канату. Страхи, тенденція до втечі від небезпеки, гомосексуальні почуття, образ тіла. 17GF Жіноча фігура на мосту, схилилася над поручнями, позаду високі будівлі і маленькі людські фігурки. Корисна для виявлення суїцидальних тенденцій у жінок. 18ВМ Чоловік схоплений ззаду трьома руками, фігури його супротивників не видні. Виявляє тривоги, страх нападу, страх гомосексуальної агресії, потреба в підтримці. 18GF Жінка стулила руки на горлі іншої жінки, схоже, зіштовхуючи її з драбини. Агресивні тенденції у жінок, конфлікт матері з дочкою.   Смутні зображення хатини, занесеної снігом. Користь під питанням.   Самотня чоловіча постать вночі під ліхтарем. Як і у випадку таблиці 14, Беллак вказує, що фігура нерідко сприймається як жіноча, але наш досвід це не підтверджує. Страхи, почуття самотності, інколи оцінюється позитивно.   Кодове позначення таблиці Зображення     3BM 3GF     6ВМ 6GF 7ВМ 7GF 8ВМ 8GF 9ВМ 9GF     12М 12F 12BG 13MF 13В 13G         17ВМ 17GF 18ВМ 18GF         Послідовність пред'явлення дуже важлива. Таблиці розрізняються, по-перше, по конкретній сфері життєвих відносин, яку кожна з них зачіпає (перші картини - більш універсальні, звичні, буденні сфери; останні картини - більш специфічні, індивідуально значимі сфери), по-друге, по емоційному тону, який задається розташуванням, позами та особами людей, світлотінню, контрастами самих зображень і т.п. і, по-третє, за ступенем реалістичності. Перші картини дуже реалістичні, в картинах 8-10 виникає проблема співвіднесення між собою частин зображення і зв'язування їх в одне ціле, в картині 11 персонажа немає, що викликає труднощі у виконанні інструкції, картина 12 є фантастичною, картини 13-15 зачіпають глибоко заховані конфлікти, картина 16 являє собою чисте біле поле, картини 17-20 теж досить незвичайні. Г. Мюррей вважав, що оскільки перші 10 картин зачіпають більш повсякденні теми, а другі 10 - більш фантастичні, оповідання по перших 10 картинам повинні відображати потреби, втілені у повсякденній поведінці, а по другим 10 картинам - витіснення або сублімовані бажання. Експериментального підтвердження цьому, однак, отримано не було. Проте один і той самий ознак може мати різне значення при появі його в перших або в останніх оповіданнях. Це, а також та обставина, що одні картини актуалізують певні конфлікти і афекти, а інші їх "гасять", обгрунтовує необхідність суворо дотримуватися послідовність пред'явлення картин. Використання неповного набору також небажано. Воно може з'явитися наслідком дефіциту часу, однак при цьому великий ризик отримання односторонніх результатів, в яких одні сторони особистості обстежуваного проявляться непропорційно яскраво, а інші не проявляться зовсім. З іншого боку, є й авторитетні думки на користь звуження набору картин. А. Хартман проводив спеціальне опитування 90 професіоналів, які ранжирували таблиці ТАТ за ступенем їх корисності для діагностики. Узгодженість оцінок виявилася досить високою. На підставі цих оцінок він виділив базовий набір, до якого входять 8 таблиць: 1, 2, 3ВМ, 4, 6ВМ, 7ВМ, 13MF, 8ВМ. Л. Беллак на підставі свого особистого досвіду також вважає, що для індивідуального обстеження достатньо обмежитися 10-12 таблицями. Цей обсяг, з його точки зору, оптимальний, і дозволяє провести всі обстеження за одну сесію. Необхідні при обстеженні будь-якого чоловіка таблиці: 1, 2, 3ВМ, 4, 6ВМ, 7ВМ, 11, 12М, 13MF; для жінок в базовий набір входять 1, 2, 3ВМ, 4, 6GF, 7GF, 9GF, 11, 13MF. До них Л. Беллак рекомендує додавати кілька інших таблиць в залежності від тих особистісних проблем, прояв яких може передбачати діагност.   Література: 1. Леонтьев Д.А. Тематический апперцептивный тест. 2-е изд., стереотипное. М.: Смысл, 2000. — 254 с. 2. Соколова Е.Т. Психологическое исследование личности: проективные методики. - М., ТЕИС, 2002. – 150 с.

 

 

Методика "Сложные аналогии"

Цель: методика используется для выявления того, насколько испытуемому доступно понимание сложных логических отношений и выделение абстрактных связей. Предназначена для испытуемых подросткового, юношеского возраста и взрослых.,

Описание: методика состоит из 20 пар слов - логических задач, которые предлагается решить испытуемому. Его задача - какой из шести типов логической связи заключен в каждой паре слов. В этом ему поможет "шифр" - таблица, в которой приводятся образцы использующихся типов связи и их буквенное обозначение А, Б, В, Г, Д, Е.

Испытуемый должен определить отношение между словами в паре, затем найти "аналог", то есть выбрать в таблице "шифр" пару слов с такой же логической связью, а после этого отметить в ряду букв (А, Б, В, Г, Д, Е) ту, которая соответствует найденному аналогу из таблицы "шифр". Время выполнения задания ограничено тремя минутами.

Материал: бланк методики, бланк протокола регистрации ответов.

Инструкция: "На бланке перед Вами 20 пар, состоящих из слов, которые находятся между собой в логической связи. Напротив каждой пары 6 букв, которые обозначают 6 типов логической связи. Примеры всех 6 типов и соответствующие им буквы приведены в таблице "шифр".

Вы должны во-первых, определить отношение между словами в паре. Затем подобрать наиболее близкую к ним по аналогии (ассоциации) пару слов из таблицы "шифр". И после этого в буквенном ряду обвести кружком ту из букв, которая соответствует найденному в таблице "шифр" аналогу. Время выполнения задания - 3 минуты.

Материал:

Шифр

А. Овца - стадо. Б. Малина - ягода. В. Море - океан.

Г. Свет - темнота. Д. Отравление - смерть. Е. Враг – неприятель.

 

1. Испуг – бегство А, Б, В, Г, Д, Е

2. Физика - наука А, Б, В, Г, Д, Е

3. Правильно - верно А, Б, В, Г, Д, Е

4. Грядка - огород А, Б, В, Г, Д, Е

5. Пара- два А, Б, В, Г, Д, Е

6. Слово - фраза А, Б, В, Г, Д, Е

7. Бодрый – вялый А, Б, В, Г, Д, Е

8. Свобода - воля А, Б, В, Г, Д, Е

9. Страна - город А, Б, В, Г, Д, Е

10. Похвала - брань А, Б, В, Г, Д, Е

11. Месть - поджог А, Б, В, Г, Д, Е

12. Десять - число А, Б, В, Г, Д, Е

13. Плакать - реветь А, Б, В, Г, Д, Е

14. Глава-роман А, Б, В, Г, Д, Е

15. Покой - движение А, Б, В, Г, Д, Е

16. Смелость - геройство А, Б, В, Г, Д, Е

17. Прохлада - мороз А, Б, В, Г, Д, Е

18. Обман - недоверие А, Б, В, Г, Д, Е

19. Пение - искусство А, Б, В, Г, Д, Е

20. Тумбочка - шкаф А, Б, В, Г, Д, Е

Ключ:

 

Д

Б

Е

А

Е

А

Г

Е

В

Г

Д

Б

Е

А

Г

Е

В

Д

Б

В

Оценка: Оценка в баллах                     Количество правильных ответов         15-16   12-14   10-11   8-9

Анализ результатов.

Если испытуемый правильно, без особого труда решил все задания и логично объяснил все сопоставления, это дает право заключить, что ему доступно понимание абстракций и сложных логических связей.

Если испытуемый с трудом понимает инструкцию и ошибается при сопоставлении, только после тщательного анализа ошибок и рассуждений можно сделать вывод о соскальзывании умозаключений, о растекаемости мышления, о произвольности, нелогичности рассуждений, о диффузности, расплывчатости мысли на фоне понимания логических связей, о ложном понимании аналогии логических связей.

Наибольшее информативное значение имеют рассуждения испытуемого. Обычно наибольшую трудность вызывает соотношение понятий "бережливость - скупость", "прохлада - мороз".

6. Методика визначення й порівняння понять

Для визначення поняття необхідно проаналізувати цілий ряд ознак предмету або явища і виділити з них найбільш істотне. Ступінь точності визначення залежить від ознак, які вибирає обстежуваний для характеристики того або іншого предмету або явища.

Найбільш точним вважається визначення, при якому наголошується родова і видова відмінність (наприклад, «стіл — це меблі, необхідні в побуті або для роботи»). Правильне, але менш точне визначення засноване лише на родових ознаках («стіл — це меблі»). На нижчому ступені знаходиться визначення за призначенням предмету («стіл — для того, щоб їсти або писати»). Абсолютно недостатнім є визначення, що відзначає лише наочні ознаки предмету («стіл — дерев’яний, на чотирьох ніжках»).

При дослідженні методикою визначення понять слід відзначати не тільки здатність обстежуваного виділяти основні ознаки, але й побудову визначення, чіткість формулювання. Цією методикою легко виявляється розпливчатість думок, надмірна деталізація, схильність до резонерства.

Близька до описаної методика порівняння понять. При цьому відбувається не лише аналіз властивостей предмету або явища, але й встановлюються певні відносини між декількома предметами, явищами. У зв’язку з цим порівняння понять більш складний розумовий процес, ніж визначення понять. Порівняння понять включає аналіз і синтез, що вимагає диференціювання істотних ознак на загальних і різних для декількох об’єктів.

При порівнянні декількох понять виконання завдання йде в два етапи: спочатку виділяються істотні ознаки кожного з них, а потім з них вибираються загальні для цих об’єктів і виділяється різниця між ними. При порівнянні однорідних об’єктів першими виявляються родові, другими — видові ознаки. До відносно однорідних понять відносяться: годинник-хронометр, трамвай-тролейбус, т.п.

Разом з цим Т.К. Мелешко (1966) пропонує для порівняння різнорідні поняття: тарілка-ложка, плащ-ніч, годинник-річка, глобус-метелик, черевик-олівець.

Проведені автором дослідження методикою порівняння неоднорідних понять показали, що хворі на шизофренію часто користуються мало характерними для здорових, «нестандартними» ознаками. Хоча «стандартність» тієї або іншої ознаки характеризується статистичними показниками, цей варіант використовується при діагностично направленому психологічному експерименті, оскільки при цьому виявляється легкість виділення хворими «слабких» ознак.

Порівняння понять допомагає виявити інтелектуальну недостатність, резонерські думки.

7. Розуміння переносного значення прислів’їв і метафор

Методика застосовується для дослідження особливостей мислення — його рівня, цілеспрямованості й критичності. Обстежуваному називають декілька розповсюджених метафор («світла голова», «золоті руки», «кам’яне серце») і прислів’їв («Яблуко від яблуні недалеко падає», «Куй залізо, поки гаряче», «Слово не горобець — вилетить, не зловиш») і просять пояснити їх абстрактний, переносний сенс.

Буквальне тлумачення прислів’я або метафори свідчить про недостатність рівня узагальнення. Якщо обстежуваний вірно пояснює переносне значення прислів’я, це ще не означає, що мислення у нього абсолютно не порушене, оскільки при поясненні прислів’їв обстежуваний проявляє свої знання. Для виконання завдання не потрібне узагальнення нового матеріалу. Процес узагальнення нового матеріалу досліджується іншими, більш складними варіантами цієї методики.

Порівняння прислів’їв. Обстежуваному пропонують картки, на яких написані спеціально підібрані прислів’я, і дають завдання згрупувати їх, виділивши парами аналогічні або протилежні за значенням.

При підборі пар прислів’їв обстежувані виявляють не лише розуміння переносного значення окремих прислів’їв. Зіставляючи їх, вони диференціюють істотні ознаки від другорядних, випадкових.

Результати дослідження цим варіантом методики свідчать про особливості асоціативних зв’язків, сприяють виявленню асоціацій за «слабкою» ознакою. Прикладом останнього може служити узагальнення прислів’їв: «Що посієш…» і «Куй залізо…», коли хворий дає наступне пояснення: «Перш ніж сіяти, треба спочатку кувати. Як скуєш плуг — так і посієш».

Віднесення фраз до прислів’їв. Цей варіант запропонований Б.В.Зейгарник (1958). При віднесенні фраз до прислів’їв трудність полягає в можливості зісковзування на приблизний сенс.

Обстежуваному пропонують серію табличок, на яких написані прислів’я або метафори, і значно більшу кількість карток з фразами. Серед фраз є відповідні переносному сенсу прислів’їв і лише схожі у формально-лексичному відношенні.

Переконавшись, що обстежуваний розуміє переносне значення прислів’їв, йому пропонують підібрати до кожного прислів’я відповідну за значенням фразу. До кожного прислів’я дається на вибір 2-3 фрази.

Обстежуваний зіставляє прислів’я з фразами і таким чином немов би переносить засвоєний принцип роботи на новий матеріал. Цей варіант завдання вимагає більш високого рівня узагальнення, ніж одне лише пояснення переносного значення прислів’їв і метафор.

5. Методика виключення

Дані, що отримуються при дослідженні методикою виключення, дозволяють судити про рівень процесів узагальнення і абстрагування, про здатність випробовуваного виділити істотні ознаки предметів або явищ.

Існує два варіанти методики виключення — словесний та наочний.

1.Словесний варіант проводиться за допомогою бланка, що містить серії з п’яти слів. Обстежуваному говорять, що 4 з 5 слів в серії є в якійсь мірі однорідними поняттями і можуть бути об’єднані за загальною ознакою, а 1 слово не відповідає цим вимогам і повинно бути виключено. Якщо обстежуваний відразу не засвоїв інструкцію, то 1-2 приклади і наступний вирішуються разом з ним: «Василь, Федір, Семен і Порфирій — імена, а Іванов — прізвище». Переконавшись в тому, що принцип виконання завдання обстежуваний засвоїв, йому пропонується самостійно виконувати подальші приклади, викреслюючи олівцем на спеціальному бланку підлягаюче виключенню слово. За відсутності бланка експериментатор зачитує серії слів і відзначає в протоколі характер рішення.

2.Наочний варіант проводиться за допомогою набору карток, кожна з яких містить зображення 4 предметів. Дається інструкція: «Із зображених на малюнку 4 предметів 3 мають між собою загальне, їх можна об’єднати в одну групу, а 1 істотно від них відрізняється і повинен бути виключений». Як і в попередньому варіанті, окремі серії пред’являються обстежуваному в певній послідовності, з наростаючою складністю. Разом із здійснимими завданнями в цю методику іноді спеціально вводять серії малюнків, де не можна такого роду узагальнення провести. Здорові в таких випадках або заявляють, що завдання не має рішення, або дають обумовлено формальну відповідь. Такого роду завдання без рішення застосовують при обстеженні хворих на шизофренію. Істотну роль відіграє відношення обстежуваного до припущених помилок — чи сам він їх відмітив або за допомогою експериментатора, як він мотивує помилкові рішення і наскільки вони доступні корекції.