Оцінка фінансового стану підприємства, її необхідність і значення.

Одним із інструментів з'ясування реальної конкурентоспроможності є аналіз фінансового стану підприємства. Аналіз фінансового стану навіть найблагополучнішого підприємства є постійною необхідністю, бо не можна вести господарство без аналізу його доходів і витрат. Це було важливо завжди, а тим більше - нині, коли на зміну безгосподарності й безвідповідальності приходить підприємництво, сувора дисципліна й ощадливість. Закони ринкової економіки потребують відповідного способу мислення й поведінки всіх її учасників. Ринкова економіка приводить у рух усі ресурси, аби кожна вкладена в підприємство гривня давала найвищий прибуток. Щоб забезпечити це, необхідно постійно аналізувати фінансовий стан, проводити обґрунтоване наукове дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсів у процесі господарської і торговельної діяльності кожного підприємства.

Фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі даних його фінансової звітності.

Головною метою фінансового аналізу є отримання визначеного числа основних параметрів, що дають об’єктивну і обґрунтовану характеристику фінансового стану підприємства, його прибутковості, збитковості, змін в структурі активів і пасивів в розрахунках з дебіторами і кредиторами.

При цьому в оцінюванні поточного фінансового стану важливу роль відіграє його прогноз на найближчу та більш віддалену перспективу, тобто очікувані параметри діяльності підприємства в майбутньому.

Отже, фінансовий аналіз – це оцінка фінансового стану та основних результатів діяльності підприємства з метою виявлення резервів підвищення його вартості та забезпечення ефективного розвитку підприємства.

Фінансовий стан підприємства треба систематично і всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці – за кілька періодів; дасть змогу визначити ”больові точки” у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціональнішого розміщення.

Неефективне використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства, і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні та реалізації продукції, до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства, забезпечення його власними оборотними коштами;

- об’єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища суб’єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності

- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Основними напрямами фінансового аналізу є обґрунтування та інформаційне забезпечення прийняття підприємством адекватних рішень за такими трьома основними видами його діяльності:

- операційна діяльність (управління фінансовими результатами діяльності, поточна прибуткова політика, ефективне використання фінансових ресурсів);

- фінансова діяльність (управління джерелами формування фінансових ресурсів та їх розподілом, управління пасивами та ін.);

- інвестиційна діяльність (управління структурою, обсягами та складом активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних проектів).

Існує кілька видів фінансового аналізу.

За організаційними формами проведення виділяють два головні види фінансового аналізу:

а) внутрішній;

б) зовнішній.

Внутрішній аналіз проводять фахівці самого підприємства.

Зовнішній аналіз здійснюють аналітики, котрі є сторонніми щодо підприємства особи і не мають доступу до його внутрішньої інформаційної бази. Через це такий аналіз є більш формалізованим та загальним. Різниця у змісті зовнішнього та внутрішнього аналізу пов’язана також з різницею завдань, що їх виконують ці обидва види аналізу.

Особливості зовнішнього фінансового аналізу:

- значна кількість суб’єктів аналізу – користувачів інформації про діяльність підприємства;

- різноманітність цілей і інтересів суб’єктів аналізу;

- наявність типових методик аналізу, стандартів обліку і звітності;

- орієнтація аналізу тільки на публічну зовнішню звітність підприємства;

- обмеженість завдань аналізу як наслідок попереднього фактора;

- максимальна доступність результатів аналізу для користувачів інформації.

Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу в основному складається з аналізу:

1) показників прибутку;

2) показників рентабельності;

3) фінансового стійкості, ринкової активності, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;

4) ефективності використання позичкового капіталу;

5) економічної діагностики фінансового стану підприємства і рейтингової оцінки емітентів.

Фінансовий аналіз за даними фінансової звітності називається класичним.

Основним змістом внутрішнього аналізу фінансового стану підприємства є аналіз:

- майна (капіталу) підприємства та впливу його використання на фінансовий стан підприємства;

- фінансової стійкості та стабільності підприємства;

- ділової активності підприємства;

- динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;

- кредитоспроможності підприємства;

- ефективності використання власних та залучених фінансовий ресурсів;

- ліквідності та платоспроможності підприємства;

- самоокупності підприємства;

- комплексна оцінка фінансового стану підприємства.

Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.

Отже, зовнішній і внутрішній фінансовий аналіз відрізняються такими ознаками:

- за суб’єктами аналізу: якщо за зовнішнього фінансового аналізу – це підприємство та його ділові партнери, то за внутрішнього – тільки підприємство;

- інформаційною базою: якщо за зовнішнього фінансового аналізу – це публічна фінансова звітність, то за внутрішнього – бухгалтерський управлінський облік та звітність;

- відкритістю результатів аналізу: якщо результати зовнішнього фінансового аналізу є відкритими, то результати внутрішнього – комерційна таємниця;

- регламентацією правил здійснення: якщо за зовнішнього фінансового аналізу їх установлює держава, то за внутрішнього – саме підприємство.

За обсягом дослідження виділяють повний та тематичний фінансовий аналіз підприємства:

а) повний фінансовий аналіз проводять з метою комплексного вивчення всіх аспектів фінансової діяльності;

б) тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом такого аналізу може бути ефективність використання активів підприємства чи фінансових ресурсів з окремих джерел, рівень фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, оптимальність фінансової структури капіталу та ін.

Залежно від об’єкта аналізу можна виділити такі його види:

- аналіз фінансової діяльності підприємства в цілому;

- аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць та підрозділів;

- аналіз окремих фінансових операцій.

З огляду на терміни та цілі проведення виокремлюють попередній, поточний (оперативний) та прогнозний фінансовий аналіз:

- попередній (ретроспективний) фінансовий аналіз пов’язаний з вивченням умов фінансової діяльності підприємства в цілому чи здійсненням окремих фінансових операцій, оцінка власної платоспроможності за потреби отримання банківського кредиту;

- поточний (оперативний) фінансовий аналіз провадиться в процесі поточної фінансової діяльності з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як правило, він обмежується невеликим проміжком часу (місяць, квартал).

- прогнозний (перспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за прогнозними або очікуваними даними, які порівнюють з даними відповідного звітного періоду. Він дає змогу глибше й повніше проаналізувати перспективний фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства, ніж попередній (ретроспективний) та поточний, оскільки базується на звітних матеріалах, а також уможливлює прогнозування діяльності підприємства в майбутньому.

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства створила певні прийоми й методи його здіснення.

Існує 6 основних прийомів аналізу:

1) горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожної позиції звітності з відповідним показником за попередній період;

2) вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

3) трендовий аналіз – порівнювання кожної позиції звітності з відповідними показниками за кілька попередніх періодів та визначення тренду – основної тенденції динаміки показників;

4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв’язків показників;

5) порівняльний аналіз – внутрішньогосподарський аналіз різних показників звітності самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми проти показників конкурентів або середньогалузевих та середніх показників;

6) факторний аналіз – визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження.

Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства – об’єктивної його оцінки та виявлення на цій підставі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів – можуть застосовуватися різні методи. Існують різні методи фінансового аналізу.

Перший рівень класифікації виділяє неформалізовані та формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв’язках та залежностях. До них відносять: методи експертних. оцінок і сценаріїв, психологічні, морфологічні, порівняльні, побудови системи показників, побудови системи аналітичних таблиць. Ці методи характеризуються певним суб’єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітиків.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, у підґрунтя яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи: ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, виокремлювання ізольованого впливу факторів, відсоткових чисел, диференційний, логарифмічний, інтегральний, простих і складних відсотків, дисконтування.

У процесі фінансового аналізу широко використовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи оброблення рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності утворює методологію та методику аналізу.

Отже, під час аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі(нормативні, дескриптивні, предикативні) аналізу. Їх кількість і широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.

Підбиваючи підсумки, слід відмітити, що необхідність та значення оцінки фінансового стану зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за умов ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в найоптимальнішому використанні фінансових ресурсів, а також пошуки у цій сфері резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.