Роль представника Верховної Ради України у Конституційному суді України в аспекті взаємодії Верховної Ради України та Конституційного суду України

Здійснення державної влади в Україні, як демократичній, правовій та соціальній державі, здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову за умови незалежного виконання кожним органом державної влади своїх функцій та повноважень у межах, встановлених Конституцією та законодавством України. Кожна з гілок влади у сукупності становить цілісний механізм, складові якого не можуть функціонувати відокремлено та тісно взаємодіють між собою на різних рівнях, шляхом обміну необхідною інформацією, участю у підготовці, розгляді та вирішенні певних питань тощо. Яскравим та специфічним прикладом такої взаємодії є представництво Верховної Ради України у Конституційному суді України, що знаходить своє вираження. Роль представника Верховної Ради України у Конституційному суді України в аспекті їх конституційно-правової взаємодії в наш час не є дослідженою в повній мірі, що зумовлюється відсутністю фундаментальних теоретичних основ сутності взаємодії органів державної влади та глибинного розуміння самої категорії «взаємодії». Відповідно до ст. 72 Закону України «Про Конституційний суд України» від 16.10.1996 № 422/96-ВР, Конституційний Суд України обов'язково залучає до участі в провадженні у справі представників органів влади, акти яких оспорюються за конституційним поданням щодо їх конституційності[1].

20.05.1999 року Верховною Радою України прийнято постанову №691-XIV « Про участь постійного представника Верховної Ради України у конституційному провадженні», якою затверджено положення «Про постійного представника Верховної Ради України у Конституційному суді України»[2]. Законодавчим регламентуванням участі представника Верховної Ради України у конституційному провадженні створено новий специфічний вид взаємодії Верховної Ради України та Конституційного суду України. Аналізуючи чинне законодавство України та практику участі представника парламенту в конституційному провадженні, можна прийти до висновку, що обсяг правової та наукової інформації, що надається та обґрунтовується представником за дорученням Голови Верховної Ради України у межах офіційного пояснення, істотно впливає на формування правової позиції, викладеної у рішеннях Конституційного суду України. В даному аспекті знаходить своє вираження непрямий вплив представника на рішення Конституційного суду України. Окрім того, що представник Верховної Ради України в Конституційному суді України виступає уповноваженим парламенту, він є самостійним та незалежним від інших учасників конституційного провадження, що значною мірою відповідає принципу незалежності органів державної влади України при умові ефективної взаємодії. Участь представника є обов’язковою у конституційному провадженні, коли йдеться про конституційний спір, або офіційне тлумачення норми Конституції України або перевірку конституційності законодавчих актів. Отже, Постійний представник Верховної Ради України виступає особою, правомочною реалізувати (захистити, роз'яснити, витлумачити) офіційну позицію Верховної Ради України. Специфіка взаємодії Верховної Ради України через постійного представника та Конституційного суду України полягає в тому, що його функції виходять із праворозуміння діяльності Верховної Ради України, оскільки не стосуються напряму законодавчого процесу. Представник Верховної Ради України, як законодавчого органу, в конституційному провадженні покликаний довести до Конституційного суду України не тільки зміст права та закону, а і порядок його створення та реалізації. Задля реалізації представником даної функції парламентом йому надано право залучати через керівника Апарату Верховної Ради України науковців і фахівців для проведення юридичної експертизи чинних правових актів, які перевіряються Конституційним Судом України на предмет їх конституційності а також взаємодіяти із структурними підрозділами апарату Верховної Ради України, секретаріатами комітетів Верховної Ради України з метою підготовки пояснень та висновків щодо законів та інших правових актів Верховної Ради України, які перебувають у конституційному провадженні.

Постійний представник парламенту у конституційному провадженні при обґрунтуванні правової позиції Верховної Ради України виконує функцію своєрідного захисту нормативно-правового акту, що перевіряється Конституційним судом України на відповідність Конституції України. Тобто доводячи позицію Верховної Ради України щодо певного нормативно- правового акту, представник виходить з презумпції конституційності даного акту. Особливість правового становища постійного представника Верховної Ради України знаходить своє вираження в тому, що кандидати для призначення на цю посаду не проходять конкурсного відбору. Важливим в цьому питанні є політична довіра та авторитет певного кандидата у парламенті, адже дана особа не повинна мати ознак політичної зацікавленості, сумлінно виконуючи повноваження, покладені на неї законодавством України. Саме такий представник парламенту може забезпечити високий рівень ефективності взаємодії Верховної Ради України та Конституційного суду України. Хоча конституційне провадження відкидає можливість змагальності сторін у процесі, участь Постійного представника Верховної ради України у Конституційному суді України опосередковано забезпечує захист та практичне доведення аргументованої позиції Верховної Ради України з певного питання до складу Конституційного суду України. В цьому полягає основна специфіка сутності взаємодії Представника парламенту та Конституційного суду України.

[1] Закон України «Про Конституційний суд України» від 16.10.1996 № 422/96-ВР

[2] Постанова Верховної Ради України №691-XIV « Про участь постійного представника Верховної Ради України у конституційному провадженні»