Спеціалізація підприємства.

Визначення структури товарної продукції підприємства та рівня спеціалізації. Виробничий напрям підприємства.

Типове завдання 1.

За даними таблиці визначити показники структури виручки від реалізації продукції в середньому за три роки, виробничий напрям підприємства та коефіцієнт зосередження товарного виробництва. Зробити висновок про рівень спеціалізації підприємства.

Вихідні дані.

Таблиця - Виручка від реалізації продукції підприємства

 

Види продукції	В середньому за 2007 - 2009 рр.
тис. грн.
Зерно
Овочі
Соняшник
Виноград
Молоко
Пририст живої маси свиней
Разом по сільському господарству

Розв’язок.

Структуру виручки від реалізації характеризує питома вага окремих видів товарної продукції в загальній сумі виручки. Питому вагу визначають як виражену у відсотках частку від ділення грошової виручки від продажу відповідного виду продукції на загальну суму грошових надходжень.

Так, по зернових показник питомої ваги у виручці визначено наступним чином:

2856 тис. грн. / 5577 тис. грн. х 100% = 51,2%,

- для овочів 143 / 5577 х 100% = 2,6%,

- для соняшника – 356 тис. грн. / 5577 тис. грн. х 100% = 6,4% і т.д.

Результати розрахунку показників структури наведено в таблиці.

 

Таблиця - Виручка від реалізації продукції підприємства

 

Види продукції	В середньому за 2007 - 2009 рр.
тис. грн.	%	порядковий номер по ранжиру
Зерно		51,2
Овочі		2,6
Соняшник		6,4
Виноград		5,8
Молоко		6,3
Пририст живої маси свиней		27,7
Разом по сільському господарству		100,0	х

 

При формулюванні виробничого напряму підприємства в його назву доцільно включати одну-дві або максимум три галузі, які займають найвищу питому вагу в структурі товарної продукції сільського господарства. Виробничий напрям збігається зі спеціалізацією підприємства, коли розміри товарних галузей відповідають прийнятим критеріям віднесення підприємств до вузькоспеціалізованих (питома вага головної галузі в структурі товарної займає 50 і більше відсотків), спеціалізованих на виробництві продукції двох галузей (їх питома вага більше 67%, в тому числі кожної з галузей не менше 25%) і спеціалізованих на виробництві продукції трьох галузей, коли їх питома вага становить 75 і більше відсотків, в тому числі кожної з них не менше 20-24%. За цих умов вважається, що підприємство спеціалізується на виробництві відповідних (одного, двох чи трьох) видів продукції. В іншому разі мову ведуть лише про виробничий напрям підприємства. Причому недоцільно в його назву вносити ті галузі, які хоч і займають в структурі товарної продукції друге або третє місце, але їх питома вага менше 8-10%.

Розраховані показники структури виручки за даними таблиці дозволяють зробити висновок, що підприємство може вважатись спеціалізованим на виробництві продукції двох галузей: виробництва зернових і свинарства. Питома вага продукції цих галузей становить 78,9%, що перевищує 75%. Питома вага продукції інших видів не перевищує 8%. Таким чином спеціалізацію підприємства можна визначити як зерно-свинарську.

Ефективність виробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру галузей, які є провідними, а й від того як розвинені інші галузі, що мають товарний характер. Чим більше в господарстві таких галузей, тим, як правило, менші їх розміри і нижча концентрація виробництва. Це інколи негативно відбивається на кінцевих результатах господарювання. Щоб врахувати ступінь розвитку усіх товарних галузей у підприємстві, необхідно визначити і проаналізувати коефіцієнт спеціалізації господарства або коефіцієнт зосередження товарного виробництва (Кз):

де Пв_і – питома вага і-ї галузі в структурі товарної продукції, %;

N _і – порядковий номер і-ї галузі в ранжированому ряду, побудованому за спадаючою ознакою: перше місце присвоюється галузі з найбільшою питомою вагою в структурі товарної продукції, а останнє – з найменшою.

Даний коефіцієнт (Кз) дозволяє судити про рівень спеціалізації аграрного підприємства з урахуванням всіх його товарних галузей. Прийнято вважати, що підприємство є: - багатогалузевим, коли коефіцієнт не перевищує 0,20,

- зі слабким рівнем спеціалізації – 0.21-0.30,

- із середнім - 0.31-0.40;

- вищим середнього – 0.41-0.50;

- високим- 0.51-0,60;

- глибоким – понад 0.6.

 

За даними таблиці розраховуємо коефіцієнт спеціалізації:

 

Кз = 100 / [51,2 х (2х1-1)+ 27,7 х (2х2 – 1) + 6,4 х (2х3 – 1) +6,3х (2х4 – 1) +5,8 х (2х5 – 1) +2,6 х (2х6 – 1) +] = 100 / (51,2 + 83,1 + 32,0 + 44,1 + 52,2 +

+ 28,6) = 100 / 291,2 = 0,34.

 

Таким чином, підприємство характеризується середнім рівнем спеціалізації.