Особливості операцій натурального обміну

Змістовий модуль 12.

Компенсаційна торгівля у сфері зовнішньоекономічної діяльності

1. Суть зустрічної торгівлі

2. Особливості операцій натурального обміну

3. Операції, що передбачають участь продавця в реалізації товарів, запропонованих покупцем

4. Компенсаційні угоди на основі виробничого співробітництва.

Суть зустрічної торгівлі

Згідно з термінологією, яка використовується експертами ООН, усі види зустрічних угод об’єднуються поняттям «міжнародні компенсаційні угоди», згідно з якими підприємства різних країн домовляються про те, що конкретні дії (поставка товарів, надання послуг) однієї зі сторін будуть компенсуватись чітко визначеним у відповідних договірних документах способом та у визначених у них розмірах іншими конкретними діями (поставкою товарів, наданням послуг) іншої сторони.

Зустрічна торгівля – достатньо новий спосіб зовнішньоекономічної діяльності, в основі якого лежить підписання зустрічних угод, що взаємопов’язують експортні й імпортні операції. Обов’язковою умовою зустрічних угод є зобов’язання експортера прийняти у вигляді виплати своєї поставки (на повну вартість чи її частину) певні товари покупця або організувати їх придбання в третій країні.

Зустрічна торгівля як форма зовнішньоторговельних відносин отримала розвиток у 1960 рр. при торгівлі між Сходом і Заходом. Її основне положення полягає в укладанні угод такого характеру, що дозволяє визначити види та обсяги майбутніх поставок, їх загальну суму та порядок розрахунків, а також тип і вартість супровідних послуг, науково-технічних знань та досвіду.

Основними чинниками розвитку зустрічної торгівлі є:

1. Завищення курсу місцевої валюти, через що штучно завищені імпортні ціни мають компенсуватися високими експортними цінами.

2. Необхідність приховування реальних експортних цін за умов обмеження міжнародної конкуренції картельними угодами (експорт нафти на бартерній основі фірмами деяких країн-членів ОПЕК, які зобов’язані при комерційному продажу дотримуватись спільного в рамках даної організації рівня цін).

3. Можливість використання зустрічної торгівлі як засобу сприяння маркетингу, тобто активному просуванню нераціональних товарів на світовий ринок.

4. Для недостатньо платоспроможних країн погашення заборгованості з імпорту товарами вважається менш ризикованим, ніж погашення готівковими коштами.

5. Завдяки кращій керованості зустрічна торгівля, як правило, по­легшує країнам середнє та довготермінове планування. Крім цього, зустрічна торгівля ґрунтується на чинниках, які мають більш локаль­ний характер, тобто пов’язані із специфікою конкретних товарів, країн і регіонів, що визначає динаміку і сферу операцій зустрічної торгівлі.

Невід’ємною частиною даних операцій є участь в них банків, які відкривають для контрагентів рахунки «умовного депонування», на які зараховуються платежі покупців за імпортовані товари, а експортери отримують належні їм кошти тільки після виконання усіх своїх зустрічних зобов’язань. Однак існують умови, за якими контрагенти не в змозі вчасно розрахуватися по зобов’язаннях, у цьому випадку вони змушені звертатися в банк за кредитами. В разі зустрічної торгівлі банки охоче фінансують експортні операції, розглядаючи зустрічні зобов’язання як гарантії повернення кредитів імпортерами.

Зустрічна торгівля виступає засобом фінансування імпорту і, на відміну від закупок в кредит, застерігає покупця від виплати постійно зростаючих процентних платежів.

На сучасному етапі зовнішньоторгові зустрічні угоди стали одним з основних видів міжнародного товарообміну. Достатньо сказати, що сьогодні їх частка перевищує 40%.

Існують різні форми зустрічних угод, але причини їх використання однакові: нестача або відсутність валюти для здійснення прямих закупівель товарів чи послуг; необхідність здійснення гарантованих поставок; вихід на нові ринки; спрощення фінансових взаєморозрахунків; необхідність подолання кризових явищ в економіці.

На думку ряду спеціалістів, зустрічна торгівля на сучасному етапі перетворилася в один із важливих інструментів регулювання міжнародного товарообміну, сприяння розвитку економічного і виробничо-технічного співробітництва між країнами і господарськими суб’єктами цих країн.

У зв’язку із зростанням об’ємів міжнародної зустрічної торгівлі зростає і її регулююча роль. Разом з цим розвивається і специфіка міжнародних зустрічних операцій, що відображає умови і процеси, що відбуваються в різних країнах.

Важливою особливістю даного виду торгівлі є її гнучкість, яка дозволяє контрагентам пристосовуватися до умов, що постійно змінюються на світовому ринку, дає можливість окремим країнам ціленаправлено диверсифікувати свій експорт, виходити на нетрадиційні ринки створює умови для економії валюти, прискорює процес зовнішньоторгового обміну товарами й послугами.

За своєю економічною сутністю даний вид торгівлі передбачає дві стадії обміну: перша – експортна операція, друга – імпортна. Багатоопераційність зустрічної торгівлі є її основним недоліком, адже призводить до зниження ефективності експорту внаслідок необхідності додаткового фінансування процесу обігу товарів через посередників. Крім того, у зв’язку із збільшенням тривалості циклу експортної операції в часі, збільшуються терміни обігу грошових коштів, що й зумовлює зростання обігових витрат.

У той же час міжнародна практика свідчить про те, що зустрічна торгівля стає все більш привабливою формою торгівлі й організації комерційних операцій у міжнародній сфері.

Операції зустрічної торгівлі згідно з їх економічною природою поділяють на такі форми: операції натурального обміну; операції, що передбачають участь продавця у реалізації товарів, запропонованих покупцем; операції в рамках промислового співробітництва. На долю операцій натурального обміну припадає приблизно 4-5% міжнародної зустрічної торгівлі, другого – 9-10% і третього – 55-60%.

 

Особливості операцій натурального обміну

 

Всі зустрічні операції, незалежно від форми, об’єднуються одним принципом – компенсації, разом з тим вони відрізняються технологією їх здійснення, що визначається метою і характером цих угод.

1. Операції натурального обміну, або бартерні, є операціями без валютного обміну товарів одного чи різних видів на еквівалентну за вартістю кількість іншого товару без використання фінансового механізму взаємних розрахунків.

Товарообмінні й компенсаційні угоди на безвалютній основі визначають оплату поставок в товарній формі, розрахунки в іноземній валюті не проводяться.

Головною умовою бартерних операцій є те, що товарообмін здійснюється на основі рівності вартостей товарів, що обмінюються, за світовими цінами на момент підписання бартерного контракту, але з урахуванням базисних умов поставки. Наприклад, якщо за бартерним контрактом умови поставок контрагентів різні, то до ціни кожної сторони вносять правки, які враховують різницю у витратах (на страхування, фрахт, транспортування) при виконанні даних умов поставки.

Бартерний контракт за своєю структурою та змістом є нібито подвійним контрактом купівлі-продажу з усіма властивими йому особливостями взаємовідносин сторін. Тому оцінка обмінюваних товарів у єдиній валютній одиниці необхідна для нарахування мит, податків та зборів, для здійснення валютного контролю, транспортного страхування, оцінки та виплати можливих збитків, нарахування та виплати штрафних санкцій, для можливої уцінки товару, на випадок застави товару для забезпечення кредитних зобов’язань тощо. Мита та інші збори кожна із сторін сплачує у своїй країні самостійно, без взаєморозрахунків. Визначення сторін у бартерному контракті відрізняється тим, що кожна з них є продавцем та покупцем, інколи вводять термін «перший постачальник» та «другий постачальник». Строки взаємних поставок по бартерних контрактах практично ніколи не співпадають. Завжди одна сторона є першим, інша – другим постачальником. Загальна сума бартерного контракту визначається сторонами у валюті після внесення поправок, зведених з урахуванням базисних умов поставок. Кількісні обсяги поставок товарів з кожного боку корегуються таким чином, щоб загальна вартість поставок з кожного боку була однакова. Порядок подання претензій з якості, кількості, строків поставок та підрахунку збитків і штрафних санкцій при виконанні бартерного контракту не відрізняється від контракту купівлі-продажу. Бартерні угоди мають такі особливості:

– разовий характер угоди й участь в ній, як правило, двох сторін;

– оформлення угоди одним контрактом;

– визначення в контракті кількості та якості товарів взаємного постачання, інколи без запису в договорі їх грошової оцінки;

– здійснення угоди повністю на основі зустрічних зобов’язань без використання грошових переказів;

– одночасне виконання зустрічних поставок.

Бартерні угоди були дуже поширені в перші роки після другої світової війни в умовах підвищеного попиту на окремі товари і нестачі засобів міжнародних платежів. Частка їх в сучасній міжнародній торгівлі незначна.

Частіше всього зустрічаються угоди типу «сировина – сировина», «сировина – готові вироби» між розвиненими і тими, що розвиваються країнами. В Україні, як і в інших країнах СНД, бартер складає достатньо велику частину зовнішнього товарообігу. Проте в останні роки спостерігається тенденція його зниження. Основною метою застосування міжнародного бартеру є:

- пом’якшення проблеми валютного фінансування імпорту;

- спрощення порядку розрахунків;

- розширення можливостей входження на ринок країни контрагента;

- додаткова можливість одержання технологічного устаткування, застосування якого є не можливим при звичайних комерційних умовах та ін.

В Україні головна причина використання бартеру в зовнішньоторговому обігу – нестача валютних коштів та неплатоспроможність багатьох господарських суб’єктів.

До переваг міжнародного бартеру слід віднести можливість розробки нових ринків збуту продукції та послуг. Бартер виступає засобом активного маркетингу, способом проведення маркетингового аналізу перед початком комерційних платежів. Він корисний щодо збирання інформації і налагоджування ринкових контрактів. Часто він дає компаніям можливість подолання нетарифних бар’єрів та обмежень, що позитивно відображається на конкурентоспроможності фірм на конкретних ринках. В ряді випадків взаємний характер поставок може стати вирішальним фактором у просуванні експортних товарів. Бартер може дати підприємству значну економію на складських і транспортних витратах.

До недоліків бартерної угоди можна віднести таке: партнери позбавляються можливості маневру на ринку, знаходяться у повній залежності один від одного. Ефективність бартерної угоди залежить від зміни цін на ринку на товари, які передаються за угодою. Крім того, інколи експортер змушений погоджуватись на зустрічну поставку непотрібної йому продукції, а потім шукати для неї покупця.

В Україні виконання бартерних операцій регламентується Указом Президента України «Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» №85/95 від 27.01.1995 р., Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. та ін.

Момент реалізації у бартерній операції згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» – це дата виконання експортної частини бартерного контракту, тобто дата відвантаження або передання товарів іншому учаснику. Терміни здійснення бартерної операції встановлені вищезазначеним Указом Президента України: «Товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у терміни, зазначені у такому договорі, але не пізніше ніж 90 календарних днів від дати митного оформлення (дати виписування вивізної вантажно-митної декларації) товарів, які фактично експортовані за бартерним контрактом, а у разі експорту робіт, послуг – від дати підписання акта або іншого документа, що підтверджує виконання робіт, надання послуг».