Індивідуальні та творчі завдання.

Особливості розмноження найпростіших

Найпростіші можуть розмножуватися нестатевим і статевим шляхом. Найпростішою формою розмноження є поділ клітини навпіл, унаслідок чого утворюються дві дочірні клітини. Нові, дочірні особини починають рухатися, живитися і швидко досягають розмірів материнської. В амеби й інфузорії поділ відбувається впоперек тіла, у євглени зеленої – вздовж.

За несприятливих умов зовнішнього середовища (наприклад, підвищення або зниження температури) вегетативні форми найпростіших перетворюються на цисти (від грец. kystis — пузир). Вони перестають живитися, рухатися й покриваються товстою оболонкою, процеси обміну речовин при цьому різко сповільнюються. При відновленні сприятливих умов із цисти знову виходить активна вегетативна форма. Інцистування — захисна реакція, яка виникла в процесі еволюції і забезпечує виживання в несприятливих умовах. Цисти можуть зберігатися протягом тривалого часу — місяцями й навіть роками (деякі джгутикові до 15 років).

 

Додаток В

У вас на партах лежить матеріал про кожного представника. (На кожній парті: текст, порожній бланк таблиці. Завдання — опрацювати запропонований текст, виділити основні моменти, зафіксувавши їх у формі таблиці.)

І група. Вияснити особливості будови та життєдіяльності амеби звичайної;

ІІ група. Які особливості будови та життєдіяльності евглени зеленої;

ІІІ група. Що особливого в будові та життєдіяльності інфузорії-туфельки.

Додаток В

 

Додаток Г

 

І група

Амеба протей

Амеба протей — одна з великих вільноживучих амеб. Амебу можна зустріти в прісних водах, у невеликих ставках і канавах з мулистим дном. Її розмір — 0,5 мм. Вона схожа на маленьку, ледве помітну простим оком безбарвну драглисту грудочку, що постійно змінює свою форму. Здатна утворювати псевдоподії (випинання цитоплазми). Ці тимчасові структури служать не лише для руху, але і для заковтування їжі. Амеба – всеїдна тварина.

У тілі амеби є ядро. Розмножується амеба шляхом поділу клітини надвоє. Процес цей починається з поділу ядра. Після цього на тілі амеби з'являється перетяжка, що перетягує тіло амеби на дві половинки, у кожну з яких відходить по одному ядру. Темп розмноження залежить від живлення і температури. За рясного живлення і температури 25 °С амеба розмножується один раз на добу.

У цитоплазмі амеби є світлий пухирець. Це — скоротлива вакуоль. Вона заповнюється рідиною, що надходить у неї з навколишньої цитоплазми. Досягти певного розміру, вакуоль зменшується, її вміст виливається назовні через пору. Разом з рідиною з тіла амеби виводяться і продукти обміну речовин. У такий спосіб вона бере участь у виділенні. Вода, що постійно надходить у цитоплазму, містить кисень, тому скоротлива вакуоль бере участь і в процесі дихання.

У цієї тварини немає спеціалізованих сенсорних органел, але вона реагує на багато подразників. Наприклад, амеба може розпізнати різні види їжі, «тікає» від яскравого світла, високих концентрацій низки речовин й постійного механічного подразнення.

У разі настання несприятливих умов (висихання водойми або нестачі їжі) амеба інцистується. При цьому вона округляється і виділяє двошарову оболонку.

 

Група ІІ

Евглена зелена

Евглена живе в дрібних прісних водоймах, дуже забруднених свіжими органічними речовинами, що легко розкладаються. Її можна зустріти в гнилих калюжах, канавах, біля скотарень, у сирій землі поряд із ними.

Евглена має веретеноподібну форму тіла, загострену назадньому кінці й округлу на передньому. На передньому кінці — глотка, що веде в резервуар. У передній частині розташована скорочувальна вакуоль і червоне вічко. Вона служить для орієнтації евглени та складається з жирових крапель, просочених червоним пігментом.

Є один джгутик — органоїд руху. З допомогою джгутиків організм угвинчується в навколишнє середовище.

Форма тіла стала. Це зумовлено тим, що зовнішній шар ектоплазми утворює щільну еластичну пелікулу. У цитоплазмі містяться зелені хроматофори, що несуть хлорофіл. У клітині є ядро. Нестатеве розмноження супроводжується поділом ядра, після чого розділяється вся клітина. Джгутик при цьому відокремлюється або відходить до однієї з клітин.

На світлі за наявності в навколишньому середовищі мінеральних солей, що містять необхідні хімічні елементи, відбувається автотрофний спосіб живлення. У їхньому тілі протікає фотосинтез і засвоєння неорганічних солей, при цьому утворюється вуглевод, близький до крохмалю. Якщо евглену помістити в темряву, у розчин, що містить органічні речовини, то вони втрачають хлорофіл, стають безбарвними й починають засвоювати з навколишнього середовища готові органічні речовини. У такий спосіб евглени переходять від автотрофного до гетеротрофного способу живлення. Гетеротрофне живлення здійснюється в них не заковтуванням оформлених часток їжі, а поглинанням розчинених у навколишньому середовищі органічних поживних речовин через пелікулу. Часто розвиваючись у забруднених водах, де є велика кількість розчинених органічних речовин, евглени живляться міксотрофно. Газообмін відбувається всією поверхнею тіла.

За несприятливих умов евглена інцистується. При цьому вона відкидає джгут, округляється і виділяє навколо себе щільну оболонку, що оберігає від висихання. Утворюється циста спокою.

Група ІІІ

Інфузорія-туфелька

Інфузорія туфелька — найпростіший одноклітинний організм розміром близько 0,1 мм. Зустрічається в тих же водоймах, що і евглена, і амеба. Живиться переважно бактеріями та мікроскопічними водоростями. Служить їжею для личинок, дрібних рибок, рачків.

За свою схожість з підошвою жіночого взуття цей вид інфузорій набув другу назву — «туфелька». Форма цього одноклітинного організму постійна і не змінюється зі зростанням або іншими факторами. Все тіло вкрите дрібними віями, схожими на джгутики евглени. Дивно, але цих війок на кожній особини налічується близько 10 тисяч. З їх допомогою клітина пересувається у воді і захоплює їжу.

Клітина покрита щільною мембраною, всередині якої міститься цитоплазма. У цій драглистій рідині розміщені два ядра, велике і мале. Велике відповідає за харчування клітини і виділення, мале — за розмноження. Отвір, який виконує роль рота, розташований з широкої сторони клітини. Він веде в глотку, на кінці якої утворюються травні вакуолі. Будова тіла інфузорії туфельки відрізняється також досить цікавою особливістю — наявністю трихоцист. Це особливі органи, а точніше — органели, службові клітини для живлення і захисту. Помітивши їжу, інфузорія викидає трихоцисти і утримує ними здобич. Їх же вона висуває, коли хоче захистити себе від хижаків.

Інфузорія розмножується двома способами: статево і нестатево. Нестатеве розмноження відбувається 1-2 рази на добу шляхом поперечного поділу тіла навпіл, яке починається з ділення ядер.

Їжею є бактерії. Навколоротові війки створюють струм води в напрямку ротового отвору. Бактерії проникають через рот у глотку і скупчуються на її дні. Інфузорія туфелька харчується безупинно. Грудочка на дні глотки відривається і разом з рідиною спрямовується в цитоплазму, утворюючи травну вакуоль, що здійснює складний шлях, який закінчується тим, що вона наближається до поверхні тіла і через пелікулу її вміст викидається назовні.

У разі настання несприятливих умов — висихання, накопичення продуктів обміну в зовнішньому середовищі — інфузорія інцистується.

 

 

Додаток Д підручник стор 72-73

Домашнє завдання

Завдання для всього класу.

Опрацювати відповідний параграф підручника 16

Індивідуальні та творчі завдання.

1. Скласти сенкани на теми «Амеба», «Інфузорія», «Евглена».

2. Підготувати повідомлення на тему:

- «Одноклітинні твариноподібні організми збудники хвороб людини».

 

«Сенкан» (або сенкен) – це вірш, який складається з п’яти рядків. Під час складання сенканів необхідно дотримуватися таких правил:

1. Перший рядок має містити слово, яке позначає тему (один іменник).

2. Другий рядок – це опис теми, який складається з двох слів (два прикметники).

3. Третій рядок – називає дію, пов’язану з темою, і складається з трьох слів (три дієслова).

4. Четвертий рядок – є фразою, яка складається з чотирьох слів і висвітлює ставлення до теми, почуття з приводу обговорюваного.

5. П’ятий рядок – складається з одного слова-синоніма до першого слова, у ньому висловлюється сутність теми, ніби підбивається підсумок.