Формування особистої ідентичності в юності.

Актуальність дослідження особистої ідентичності молоді визначається необхідністю розуміння психологічних змін у процесах розвитку особистості, що простежуються в тенденціях розвитку сучасного суспільства. Завдяки змінам, що відбуваються в сучасному суспільстві, молоді люди мають великий вибір ідеологічних, соціальних та професійних можливостей.

Ідентичність - це результат самоусвідомлення та визначення свого я. Здатність до самоусвідомлення і самопізнання притаманна виключно людині як суб'єкту свідомості, спілкування і певних дій стосовно самої себе. Кінцевим продуктом процесу самопізнання є динамічна система уявлення людини про себе.

Самооцінка - це певне ставлення до себе: до своїх якостей, можливостей, фізичних та духовних сил

Самооцінка це особистісне судження про особисту цінність, що виражається в установках, властивих індивіду. Таким чином, самооцінка відображає ступінь розвитку у людини почуття самоповаги, відчуття особистої цінності і позитивного ставлення до всього того, що входить у сферу особистого Я. Тому низька самооцінка передбачає несприйняття себе, самозаперечення, негативне ставлення до своєї особистості.

Можна виділити кілька джерел формування самооцінки на різних етапах становлення особистості. Для юнацького віку є актуальним порівняння з іншими людьми. Групи однолітків відіграють у дитинстві та юності дуже важливу роль, особливо для розвитку ідентифікації та формування установок.

Періодом виникнення свідомого я, хоч би як поступово формувались окремі його компоненти, вважається підлітковий і ранній юнацький вік. Практично всі психологи вказують на ранню юність як на критичний період формування самосвідомості й розглядають розвиток самосвідомості як центральний психічний процес перехідного віку.

Розвиток самосвідомості та інтересу до особистого Я у підлітків веде до змін у характері. У ранньому юнацькому віці (15-17 років) в рамках становлення нового рівня самосвідомості відбувається формування відносно стійкого уявлення про себе. До 16-17 років виникає особливе особистісне новоутворення, яке в психологічній літературі позначається терміном самовизначення. Проблемі самовизначення присвячено чимало досліджень психологів.

Результати проведених досліджень дають їй змогу твердити, що основним психологічним новоутворенням раннього юнацького віку слід вважати не самовизначення як таке (особисте, професіональне, ширше - життєве), а психологічну готовність до самовизначення, яка передбачає:

· а) сформованість на високому рівні психологічних структур, в першу чергу самосвідомості;

· б) розвиненість потреб, що забезпечують змістовну наповненість особистості, серед яких центральне місце займають моральні підвалини, ціннісні орієнтації і тимчасові перспективи;

· в) виникнення чинників індивідуальності як результат розвитку й усвідомлення своїх здібностей та інтересів кожним старшокласником

Головним завданням, що постає перед індивідом у ранній юності, за Еріксоном, є формування почуття ідентичності на противагу ролевій невизначеності особистого Я. Юнак повинен відповісти на запитання Хто я? і Який мій подальший шлях?. У пошуках особистої ідентичності людина вирішує, які дії є для неї важливими, і виробляє певні норми для оцінки своєї поведінки та поведінки інших людей. Цей процес пов'язаний також з усвідомленням особистої цінності та компетентності..

Пошук ідентичності може відбуватись по-різному. Один із способів вирішення проблеми ідентичності полягає у випробуванні різних ролей. Деякі молоді люди після ролевого експериментування і моральних пошуків починають просуватись у напрямку тієї чи іншої мети. Інші зовсім можуть уникнути кризи ідентичності. До таких належать ті, хто беззаперечно приймає цінності своєї сім'ї і обирає ниву діяльності, підказану батьками. Деякі молоді люди на шляху тривалих пошуків ідентичності стикаються зі значними труднощами. Нерідко ідентичність здобувається лише після довгих і виснажливих проб та помилок.

У ряді випадків людині так і не вдається досягнути справжнього відчуття особистої ідентичності. Важливим фактором у формуванні ідентичності стають ціннісні орієнтації, тобто елементи структури особистості, які характеризують змістовний бік її устремлінь.

У формі ціннісних орієнтацій в результаті надбання цінностей фіксується найвагоміше і найважливіше для людини. Ціннісні орієнтації - це стійкі інваріантні утворення (одиниці) моральної свідомості - головні її ідеї, поняття, ціннісні блоки, смислові компоненти світосприйняття, які виражають суть моральності людини, а отже, і загальні культурно-історичні умови та перспективи.