Особливість державного управління та контроль за транспортною системою.

В адміністративно-правовій літературі на додаток до терміна «державне управління» застосовуються поняття «державне регулювання» і «державний контроль».

Державне управління транспортною системою – це особлива складова управління розвитком суспільства, що здійснюється уповноваженими державними органами місцевого самоврядування (у межах повноважень, визначених законом), функціонування яких спрямоване на реалізацію конституційно закріплених положень щодо відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, визначення прав і свобод людини та їх гарантій як спрямованості діяльності держави.

Державний контроль автомобільних перевезень є похідним від «контроль» (франц. controle, contrerole – список, що ведеться у двох екземплярах) – перевірка чого-небудь, наприклад виконання законів, планів, рішень. Він означає перевірку діяльності АТП на предмет виконання законів та встановлених технічних нормативів, правил, обмежень.

Контроль може здійснюватися різними державними органами та службами. Так, контроль АТП може бути технічним, екологічним, фінансовим, податковим, радіаційним тощо і проводитися як регулярно, так і раптово, з попередженням або навіть без такого. Наприклад, під час перевезення небезпечних вантажів через митний кордон України всі транспортні засоби, за винятком тих, що є товаром і ще не експлуатуються, підлягають екологічному контролю, у процесі якого здійснюється перевірка:

- наявності забруднення, підтікання паливно-мастильних матеріалів, охолоджувальних речовин, які можуть спричинити забруднення навколишнього природного середовища;

- наявності табличок системи інформування про небезпеку національного або європейського зразка, іншого додаткового обладнання транспортних засобів, згідно з вимогами Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, ДСТУ 19433-88 і технічних умов, правил, стандартів безпечного перевезення небезпечного вантажу автомобільним транспортом, погоджених у встановленому порядку Управлінням ДАІ МВС України;

- радіаційного стану;

- вмісту оксиду вуглецю та вуглеводнів, рівня викидів диму у спрацьованих газах двигунів автомобілів.

Державне управління перевезеннями вантажів здійснюється за допомогою структурно і логічно побудованої системи засобів державного регулятивного впливу, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування автотранспортної системи з метою подальшого її розвитку та формування ринку автотранспортних послуг в Україні.

Державне регулювання і контроль за перевезенням вантажів можуть здійснюватися зазначеними вище органами за допомогою прямих та непрямих методів регулювання. При цьому застосовувати їх окремо одні від одних неефективно, позаяк імперативні є швидкими за необхідними результатами, а диспозитивні враховують інтерес об’єктів регулювання (суб’єктів-юридичних осіб і приватних перевізників та інших АТП, що надають послуги з перевезення вантажів). Досягнення соціально-економіко-управлінського ефекту буде максимальним за умови гнучкого поєднання жорстких (адміністративних) та м’яких (економічних) методів регулювання. Зважаючи на зазначене вище, перші можна визначити як методи управління, а другі як методи регулювання.

Перші передбачають диктат (більшою чи меншою мірою) державних органів, а другі – гнучке координування, спрямоване на зацікавлення учасників. Розгляд правового управління і регулювання перевезення вантажів одночасно здійснюється в межах різних галузей права: адміністративного, цивільного, господарського. Проте пріоритет має надаватися адміністративно-правовому управлінню й регулюванню як таким, що в сучасних умовах можуть найбільш швидко зумовити досягнення необхідного результату.

До групи засобів управління найчастіше належить видання наказів, указівок, рекомендацій з боку наглядових органів. До цієї групи можна також

зарахувати державну реєстрацію АТП, що здійснюється відповідно до загального Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» і без якої діяльність АТП буде неможливою. Так само до засобів управління можна віднести державну реєстрацію іноземних інвестицій у діяльність АТП. Можна вважати засобом управління державну реєстрацію окремих договорів, що укладають АТП. Зокрема, законодавством передбачена обов’язкова реєстрація договорів купівлі-продажу та лізингу державного майна, концесійних договорів. Встановлення ставок податків та зборів є засобом адміністративного впливу на діяльність АТП. Більшість засобів регулювання визначено як засоби регулятивного впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання, хоча окремі з них (наприклад ліцензування) можна вважати так само засобами управління.

До основних із них було зараховано такі: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; сертифікацію та стандартизацію; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Окремі засоби можна найімовірніше віднести до засобів управління, ніж регулювання. Наприклад, ліцензування не передбачає альтернативи. Якщо на певний вид діяльності в АТП відсутня ліцензія або настав строк її скасування, а дію продовжено не було, то таке АТП не зможе законно надавати послуги з перевезення вантажів.

Але вплив держави на недержавні АТП є досить обмеженим. Роль держави стосовно них виявляється у встановленні правових засад діяльності й контролі за їх додержанням. Цей вплив не має характеру державного управління. Конкретні питання заснування, організації управління, визначення видів діяльності цих АТП розв’язують засновники або уповноважені ними органи. Від форми власності залежить і статус трудових колективів. Трудові колективи державних підприємств мають більш широкі повноваження, пов’язані із затвердженням статуту, внесенням до нього змін і доповнень, визначенням умов наймання керівника, виділення зі складу АТП, вступу і виходу з об’єднання підприємств, оренди, викупу майна тощо.

Державний вплив на обрання напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) може здійснюватися лише через податки, податкові пільги, а також економічні санкції відповідно до чинного законодавства. Держава також гарантує додержання прав і законних інтересів АТП. Відповідний принцип «заборони щодо незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини» передбачено як один із загальних принципів господарювання в Україні.

Державні органи мають виключну компетенцію з управління й регулювання діяльністю АТП та інших підприємств, установ і організацій, користуючись лише тими повноваженнями, що передбачені нормативними актами, якими закріплюються положення про них. Якщо в основу компетенції АТП покладено принцип «дозволено все, що не заборонено законом», то в основі компетенції органів, котрими регульовано їх діяльність, міститься принцип «дозволено лише те, що прямо дозволено законом». Однак уже в межах того, що прямо дозволено законодавством державним органам, останні можуть застосовувати як засоби управління, так і засоби регулювання й контролю. Засоби впливу держави на діяльність АТП із перевезення вантажів класифікувати за трьома зазначеними групами (див. табл. 1).

Таблиця 1

Засоби державного впливу на діяльність АТП із перевезення вантажів

Завдяки наведеній таблиці можна більш наочно розглянути необхідність одночасного комплексного застосування трьох груп засобів державного впливу на діяльність АТП із перевезення вантажів.