Предмет і методи сучасної економіки праці.

Предмет економіки праці - це праця як доцільна діяльність людей, що завжди і одночасно є взаємодією між людиною і природою, відношенням між: людьми в процесі і з приводу виробництва.

В кожний даний момент процесу праці передують матеріальні засоби виробництва, інформація, наявність професійних знань, трудовий досвід, певний тип соціально-трудових відносин. У процесі праці відбуваються вдосконалення трудових навиків і досвіду, підвищення рівня емпіричних і наукових знань, покращання засобів праці, розвиток соціально-трудових відносин, тим постійно примножуються виробничі сили праці, тобто здатність людини як робочої сили створювати зростання все більш різносторонніх матеріальних і духовних благ.

Природа соціально-трудових відносин є такою, що при їх вивченні треба враховувати їх постійну мінливість, при чому їх перебудова посилює цю властивість.

Формування наукових засад економіки праці почалося в 20-ті роки. Великий вплив на розвиток цієї науки меє Міжнародна організація праці (МОП), членом якої з 1934 р. (початку в складі СССР) є Україна. В МОП відшліфовувався категоріальний і понятійний аппарат сфери праці, відпрацьовувалися міжнародні трудові норми, здійчнювалась наукова розробка і реалізація численних програм майже для всіх країн світової співдружності, вІ ході якої світова співдружність відпрацьовувала і освоювала одну спільну професійну мову Важливо, що економіка праці в Україні розвивається як невід'ємна частина всієї системи економічної науки з використанням вітчизняних досліджень фізіології і психології праці, ергономіки, галузей медицини, що займаються професійними захворюваннями, соціології, трудового права, естетики праці та ін.

Важливо відмітити, що економіка праці довший час розвивалась як конкретно-економічна а не теоретична дисципліна. Під предметом економіки в першу чергу розуміли організацію трудової діяльності, проблеми оплати, нормування, умов і продуктивності праці, планування праці і аналіз трудових показників.

Ідеї наукової організації праці (НОП), що зародилися в 20-ті роки довший час були основними напрямками розвитку економіки праці як науки і навчального предмету. В 60-ті роки в радянській теорії і практиці отримали розвиток дослідження, присвячені проблемам формування, розподілу і використання робочої сили, її планування в масштабах підприємства і всього суспільства.

Важливо, що одні й тіж категорії, поняття і терміни в соціалістичній і ринковій економіці праці часто відображували різні за соціально-економічною природою явища. Ідеологізація економіки праці була суттєвою. Та все ж ця наука розвивалася в термінах, прийнятих світовою співдружністю, мала в собі раціональні, конструктивні позитивні знання, що відображували об'єктивні причинно-наслідкові звязки в трудових відносинах, забезпечувала відпрацювання сучасних знань в галузі економіки і організації праці.

Проблеми предмету економіки праці умовно можна розділити на три блоки:

1. Технологія планування персоналу, нормування праці, розробка

тарифних сіток т.ін.;

2. Філософія виміру продуктивності праці, концепція охорони і безпеки праці т.ін.;

3. Соціальне партнерство, трудові конфлікти, ринок праці.

Сучасна економічна думка не пропонує ні для дослідження ні для навчання одномірної, непротирічивої, "моністичної" базової економічної теорії. Сталася зміна загально-теоретичного базису економічної науки. Питання економіки праці зачіпаються при вивченні макро- та мікроекономік. Принциповим для розвитку сучасної економіки праці є те, що соціальні трудові відносини в соціальній ринковій економіці різко підвищують рівень складності теоретичних і практичних знань в галузі економіки праці. Через необхідність об'єктивного відображення вних інтересів (часто суперечливі) суб'єктів соціального партнерства. Тому важливо, щоб економіка праці не перетворилась на служку тільки одному з них, не переслідувала його відомчі інтереси.

При вивченні нами курсу економіки праці є важливим врахування досягнень світової науки про соціально-трудову сферу і зарубіжної педагогічної практики. Однак при цьому не може бути й мови про сліпе копіювання. Досвід вивчення економіки у вищій школі показав, що теоретична концепція, яка є відірваною від реальної дійсності, побудована на прикладах економіки інших країн, не дає повноцінного освоєння сучасного економічного знання, а отже і не сприяє підготовці повноцінних спеціалістів. Прикладом такого є спроба побудови моделей вітчизняного ринку праці на засадах досвіду розвинутих країн: в пропонованих моделях автори в якості еталону для українського ринку праці одночасно пропонують - ефективність соціального партнерства і соціального захисту трудящих на ринку праці Швеції; високу результативність роботи служб зайнятості і центрів професійної освіти в Німеччині та Франції; гнучкість відносин найму та звільнення, яка є на ринку праці у США.