Спеціально-кримінологічне попередження злочинності неповнолітніх та особливості індивідуальної профілактики правопорушень неповнолітніх

Спеціально-кримінологічне попередження злочинності неповнолітніх реалізується у таких основаних напрямах:

1. Допомога дітям, які перебувають у складних умовах життя і виховання;

2. Оздоровлення мікроклімату в сім’ях, які потребують державної і громадської допомоги у справах виховання дітей, їх гармонійного розвитку;

3. Застосування заходів морально-профілактичного впливу щодо морально занедбаних підлітків;

4. Комплексне вивчення і узагальнення матеріалів кримінальних, адміністративних, цивільних справ щодо причин і умов, які сприяли вчиненню правопорушень (злочинів) неповнолітніми чи їх втягненню у злочинну діяльність;

5. Комплексні заходи опіки над підлітками, які повернулись із спеціальних установ для дітей;

7. Правове виховання неповнолітніх, що охоплює: а) - знання місця і значення права в суспільстві, і принципів правового регулювання, б) - володіння нормами й основними інститутами галузей права у межах необхідних для побутової, учбової, трудової і громадської діяльності, в) - набуття навиків застосування норм права в конкретних життєвих ситуаціях, засвоєння правомірних варіантів поведінки в критичних або конфліктних ситуаціях, г) - ставлення до права як високої соціальної цінності і носія ідеї справедливості, г) - особисте дотримання вимог правової поведінки, та водночас готовність сприяти правомірній поведінці інших осіб. Важливою умовою правового виховання є сприйняття вище наведених складових не лише на інформативному чи інтелектуальному рівні, але й на емоційному, що є запорукою високого рівня правової культури неповнолітнього в майбутньому дорослому житті.

Перспективним напрямом спеціально-кримінологічного попередження злочинності неповнолітніх може стати розвиток реституційного правосуддя в Україні, що успішно практикується у багатьох державах світу.

Індивідуальна профілактика неповнолітніх правопорушників має свої особливості, зумовлені соціальною незрілістю, фізичною та психологічно не сформованістю особистості у віці до 18 років. Все це вказує на пріоритетність використання психолого-педагогічних засобів виховного впливу на неповнолітніх правопорушників, які в найбільшій мірі проявляються у доборі специфічних методів вивчення неповнолітніх правопорушників, а також методів профілактики з неповнолітніми правопорушниками.

До специфічних методів вивчення неповнолітніх правопорушників, зокрема, відносять: - метод спостереження; - метод вивчення; - метод бесіди; - біографічний метод; метод експерименту, який полягає у штучному створенні умов в цілях прогнозування поведінки неповнолітнього в реальній ситуації та застосовується у виняткових випадках, вкрай обережно та з обов’язковим залученням психолога, педагога; метод експертних оцінок.

За результатами вивчення особистості неповнолітнього можуть використовуватися такі спеціальні методи індивідуальної профілактики неповнолітнього:- метод формування суспільної свідомості; - метод прикладу; - метод формування навичок соціально корисної поведінки; - метод передачі інформації. Окрім цього, не втрачає актуальності такий традиційний метод як метод переконання.

Індивідуальну профілактику правопорушень (злочинів) неповнолітніх доцільно здійснювати поетапно, а саме:

1 - Рання профілактика, яка спрямована на оздоровлення мікросередовища і допомогу неповнолітнім, що опинилися в складних життєвих ситуаціях, в несприятливих умовах життя і виховання ще до того часу, як негативна дія цих чинників позначиться на поведінці неповнолітнього.

2 - Безпосередня профілактика має на меті виправлення дитини зі значним ступенем дезадаптації, що проявляється у формі вчинення нею правопорушень незлочинного характеру. Дані заходи необхідно застосовувати, коли на попередньому етапі не вдалось відвернути негативний вплив мікросередовища, а тому в особи вже сформувалася схильність до правопорушень. Як і на попередній стадії, доцільно нормалізувати умови життя і виховання, оздоровити мікросередовище.

3- Етап дозлочинної поведінки передбачає заходи, спрямовані на недопущення переходу неповнолітнього на злочинний шлях. За змістом дані заходи аналогічні заходами безпосередньої профілактики.

4 - Профілактика рецидиву полягає у здійсненні впливу до неповнолітніх, які раніше вже вчиняли злочини.

Профілактика злочинів неповнолітніх за своєю сутністю є виховною діяльністю у якій необхідно спиратися на позитивні якості, які є у кожної дитини.

Отже, центральним об’єктом індивідуальної профілактики правопорушень (злочинів) неповнолітніх є особистість неповнолітнього та оточуюче мікросередовище, що призводять до формування антисоціальних поглядів, переконань і звичок, які згодом можуть реалізуватися у формі злочинної поведінки.

ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ 6:

1. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України від 24 січня 1995 року із змінами від 11 грудня 1998р., 8 липня 1999р., 3 квітня 2003р., 3 лютого 2004р., 20 січня 2005р., 1 січня 2005р., 7 лютого.2007р., від 14 квітня.2009 р., 9 вересня 2010 р., // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №6. – Ст.36; 1999. – №4. – Ст.35; 1999. – №36. – Ст.318; 2003. – №28. – Ст.211; 2004. – №19. – Ст.251; 2005. – №1. – Ст.198; 2006. - № 12. - Ст.104; 2007. - № 15. - Ст.194; 2009. -N 36-37. - Ст.511; 2011. - N 4. - Ст.18.

2. Про охорону дитинства: Закон України від 16 червня 2003 р., № 364-р
// Урядовий кур'єр. - 6 червня 2001 р. - № 98

3. Концепція запобігання та викоренення найгірших форм праці дітей: Розпорядження Кабінету міністрів України від 16 червня 2003 р. № 364-р // Офіційний вісник України. 2003 р., № 25, Ст. 1214.

4. Про Рекомендації парламентських слухань "Про проблему бездомних громадян та безпритульних дітей і шляхи її подолання": Постанова Верховної Ради України від 3 лютого 2004 р. // Державний вісник України. - 2004.- №4. - С.15-16.

5. Благута Р.І. Взаємодія слідчого з експертами психологами в процесі вивчення особи неповнолітнього правопорушника. // Вісник ЛІВС при НАВС України. Додаток. – 2003 №1(1) – С.74-81.

6. Васильківська І. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні: деякі аспекти // Право України. – 2004 – №1 – С. 95-97

7. Волкова С. Прокурори опікуються правами дітей. // Прокуратура, людина, держава. – 2004. – №8 (38). – Ст.92-98.

8. Вугера О. Вплив засобів масової інформації на процес формування особистості неповнолітнього (за матеріалами соціального дослідження). // Підприємство, господарство і право. – 2004. – №6. – Ст.117-120.

9. Гоголева Л.Л., Женунтий В.И., Цибуленко Т.Д. Вовлечение несовершеннолетних в преступную деятельность: Виктимологический аспект. Учебное пособие. – К.: КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1991. – 94с.

10. Гушал В.Й. Бурий О.А. Аналіз правопорушень серед неповнолітніх в судово-психіатричній практиці у різних суспільно-економічних умовах. Вісник ЛІВС при НАВС України. Додаток. – 2003. – №1(1). – С.146-154.

11. Дитячі об'єднання України: Спецвипуск // Шкільний світ. - 2004.- №21-23. - С.126-127.

12. Заросинський Ю. Причини й умови злочинності неповнолітніх потребують теоретичного і практичного розроблення// Право України. – 2004 – №3 – С. 64-67

13. Коваленко І.І. Правові та соціальні аспекти злочину неповнолітніх в Україні. // Вісник ЛІВС при НАВС України. – 2003. – №3. – Ст.160-169.

14. Левицька Л. Захист неповнолітніх потерпілих: кримінологічний і кримінально-процесуальний аспекти. // Підприємство, господарство і право. – 2004. – №6. – Ст.113-116.

15. Миньковский Г.М., Тузов А.П. Профилактика правонарушений среди несовершеннолетних. – К., 1985.

16. Мойсеєва О. Віктимність неповнолітніх як психолого-правовва проблема// Право України. – 2000 – №7 – С. 999-101

17. Мороз Л.І. Сучасні стратегії запобігання злочинності неповнолітніх: Метод. посіб. для тренерів / Л.І. Мороз, Ю.Б. Ірхін, О.А. Лев енець; За заг ред. С.І. Яковенка. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2006. – 120 с.

18. Павлик О. Прагнення до "гострих" відчуттів як один з мотивів протиправної поведінки неповнолітніх. // Право і Безпека. – 2004. – №3’3. – Ст.205-208.

19. Петров Д.М. Причины и условия возникновения и развития наркотизма среди несовершеннолетних // Актуальні проблеми політики. Зб. наук. праць. – Вип. 20. – Одеса, 2004.

20. Петрушенко Микола. У суспільстві не повинно бути чужих дітей // Урядовий кур'єр. - 2005.- 11 черв. - С.1-2.

21. Смирнов А.А. Цели принудительных мер воспитательного характера как формы реализации уголовной ответственности // Право і безпека – 2004 – №3′2. – Ст.112-115

22. Стасюк Г.П. Злочинність неповнолітніх: вивчення і профілактика. // Вісник ЛІВС при НАВС України. – 2003. – №2(1). – Ст.274-276.

23. Сучасні стратегії міліції щодо профілактики злочинності неповнолітніх: навчальний посібник / Л.І. Мороз, Р.Г. Коваль, Н.М. Прокопенко [та ін.]. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2008. – 210 с.

24. Якимова С.В. Окремі питання удосконалення профілактики злочинів неповнолітніх на залізниці в Західному регіоні України // Актуальні проблеми профілактики злочинності та правопорушень серед неповнолітніх: Матеріали науково-практичної конференції 22-23 листопада 2002 р. – Львів: ЛІВС при НАВСУ, 2004. – С. 138-142.