Управління якістю освіти: інституціональний підхід

 

Виконала:

Софілканич Еріка Олександрівна,

слухач курсів, заступник директора з НВР,

Мукачівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №16

Керівники:

Химинець Василь Васильович,

доктор фізико-математичних наук, професор

Лазар Іван Васильович,

завідувач кабінету школознавства,

курсової підготовки та перспективного

педагогічного досвіду

 

Ужгород - 2013

ЗМІСТ

1. Вступ................................................ с. 3

2. Якість освіти як поняття.................................с. 4-5

3. Формування інституціонального підходу до управління

якістю освіти – вимога часу..............................с. 6-7

4. Проблеми створення єдиної системи оцінки якості освіти.....с. 8-10

5. Тенденції управління якістю освіти на локальному рівні..... с. 11-16

6. Висновки............................................. с. 17

7. Література........................................... с. 18

 

 

ВСТУП Пріоритетом розвитку суспільства у ХХІ столітті, як визнало світове співтовариство, беззаперечно є якість освіти, якому підпорядковані всі інші показники людського життя. Ми є свідками якісних змін як у розвитку цивілізації, так і обставин життя людини, а значить у функціонуванні освіти й розумінні її якості. У виступах науковців, зазначається, що якість освіти є наріжним каменем сучасної парадигми освіти, безперечним пріоритетом освітньої політики більшості країн, і Україна не стала винятком у цьому процесі. Адже світ збагнув, що у високотехнологічному інформаційному суспільстві якість освіти стає головним аргументом людського розвитку, в забезпеченні такого рівня життєвої та професійної компетентності людини, який би задовольняв її прагнення до самовдосконалення і саморозвитку і, як наслідок, потреби суспільства в освічених і висококультурних громадянах. Проблема інституціонального підходу до управління якістю освіти є актуальною через ряд чинників:

- гнучкість та динамічність сучасного життя, що вимагає від особи постійного оволодіння новими компетенціями;

- перехід на електронні інформаційно-комунікаційні технології та розвиток електронного управління закладів освіти;

- усвідомлення цінності людського капіталу;

- вступ України в загальний Європейський освітній простір (Болонський процес);

- нерівність стартових можливостей для навчання дітей у сім’ях, які мають різний соціальний статус і проживають на різних за рівнем соціально-економічного розвитку територіях, що визначає необхідність вирівнювання стартових можливостей за рахунок пред’явлення єдиних вимог до якості освіти.

Якісна освіта розглядається сьогодні як один з індикаторів високої якості життя, інструмент соціальної та культурної злагоди, економічного зростання та декларується як на міжнародному так і вітчизняному рівнях. А будь-яка держава (і Україна в тому числі), що дбає про свій рейтинг цивілізованості у світі та про своє майбутнє, повинна розробляти стратегію і тактику управління якістю освіти.

ЯКІСТЬ ОСВІТИ ЯК ПОНЯТТЯ

Доступність і якість – основні принципи державної політики у сфері освіти. Це орієнтує загальну середню освіту на формування змісту, який би був спрямованим не лише на отримання фундаментальних або спеціальних знань, а й на освоєння креативних і соціальних компетентностей, формування готовності й мотивації до навчання, навчання протягом усього життя. Цього вимагають споживачі освітніх послуг: вихованці та учні, їх батьки, держава, установи, ринок праці. Тому сучасне розуміння якості освіти невід’ємне від запиту, який формується замовниками (споживачами).

Треба звернути увагу, що якість може використовуватися як абсолютне, так і відносне поняття. Якість у побутовому контексті співвідносне з точки зору найвищого стандарту, який неможливо перевершити. Лише деякі навчальні заклади можуть запропонувати своїм вихованцям таку «високу якість» освітнього досвіду. Про якість як поняття відносне можна судити, якщо продукція або послуга відповідає стандартам та вимогам споживача. Саме в цьому контексті поняття «якість» використовується в освітній практиці:

1) якість – це відповідність стандартам або специфікації;

2) якість – це відповідність запитам споживача.

Отже, під якістю освіти ми розуміємо певну збалансовану відповідність освіти (як процесу, як результату та як освітньої системи) потребам, цілям, умовам і соціальним нормам (стандартам) освіти.

Узагальнюючи, можемо стверджувати, що якість освіти - це:

1) багатовимірна модель соціальних норм і вимог до особистості, освітнього простору, у якому відбувається її розвиток, та системи освіти, яка реалізує модель на певних етапах навчання;

2) інтегральна характеристика реальних досягнутих результатів освітніх процесів і навчальних програм;

3) міра відповідності нормативним вимогам, соціальним та особистісним очікуванням.

Розглянемо можливі напрями оцінки якості освіти:

Напрями	Що піддається експертизі
Якість організації навчально-виховного процесу	Наявність сучасних технічних засобів навчання, навчальне обладнання, дидактичні матеріали, підручники, посібники, кваліфіковані педагогічні кадри, довідкова, художня та інша література
Якість змісту освіти	Програми, за якими здійснюється навчання, робочий навчальний план, календарні плани педагогів, програми гуртків, секцій
Якість результату освіти	Здоров’я школярів, підсумки державної підсумкової атестації, творча активність учнів, участь у олімпіадах, конкурсах, змаганнях, працевлаштування випускників тощо.

Важливо розрізняти якість результату та якість процесу освіти.

Результатом освіти є зміни в компетентності школяра, оцінка яких входить як складова частина до навчально-виховного процесу. Сьогодні активно розробляються процедури незалежної оцінки компетентності школяра, тобто результативних показників освіти.

Не викликає сумніву необхідність таких розробок. Але якими би досконалими не були методи оцінки якості результату навчально-виховного процесу, вони не дають прямої інформації про те, яким чином можна цю якість підвищувати. Адже впливати на якість результату – це означає змінювати що-небудь у самому процесі, який призводить до цього результату.Отже, розробка підходів до оцінки якості освіти є одним із найважливіших завдань розвитку національної системи освіти на сучасному етапі.

ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОГО ПІДХОДУ ДО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТИ – ВИМОГА ЧАСУ

В останні десятиліття інституціональна методологія активно розвивається і застосовується. Що ж слід розуміти під цим терміном? Інституалізація – це процес упорядкування, формалізації та стандартизації.

З позицій інституціонального підходу освіта є одним із елементів соціально-економічних стосунків, що відбивають взаємодію соціальних груп для досягнення цілей і виконання завдань навчання, соціалізації, виховання, розвитку особистості, професійної підготовки, задоволення інших освітніх потреб. Як особливим чином організована діяльність, яка спирається на систему спеціалізованих освітніх установ, освіта саме і є інститутом, підсистемою інституціонального середовища.

Проблема оцінки якості освіти не є новою. Її розробкою займались і займаються вчені та дослідники: В. Кремінь, І. Бабин, В.Шинкарук, М.Поташник, О.Бєлкін, В. Лазарєв, Т. Шамова, С.Шишов, В.Кальней, Ю. Конаржевський, П.Третьяков, В.Ледньов, Г.Єльникова, Т.Лукіна, В.Ладсман та інші.

В Аналітичній доповіді про стан моніторингу якості освіти в Україні викладені результати експертного дослідження і оцінка стану системи моніторингу якості освіти в Україні як важливого чинника ефективного реформування національної освітньої системи. У ній зазначалося, що в Україні впродовж останніх 20 років неодноразово декларувалися наміри створити національну систему моніторингу якості освіти. Однак через відсутність політичної волі у владних структурах, надмірний рівень централізації управління освітньою галуззю національна система моніторингу якості освіти не функціонує. Натомість, в країні використовуються окремі форми досліджень різних аспектів функціонування освітніх систем. Як правило, всі вони називаються «моніторинговими» і орієнтовані в основному на процеси, що відбуваються в системі, а не на оцінювання результатів її функціонування. Органи управління освітою усіх рівнів, які організовують і проводять дослідження зазвичай індикаторами якості освіти використовують результати участі школярів у олімпіадах, конкурсах, що проводяться МАН України, ЗНО навчальних досягнень випускників загальноосвітніх навчальних закладів для оцінювання якості освіти, кількість медалістів тощо. Адже у них просто немає іншого інструменту, який би дав можливість виміряти результативність освітньої діяльності, незважаючи на те, що зазначені вище форми не можна вважати адекватними і повними засобами моніторингу і оцінювання якості освіти.

На думку експертів, існуюча практика веде до посилення контрольно-наглядових функцій органів управління освітою, що фактично заважає навчальним закладам здійснювати ефективну освітню діяльність та нівелює їхню відповідальність за її результати. Будь-якого ж нормативного документа, який регламентує створення внутрішніх систем оцінювання якості освіти в навчальних закладах, в нашій державі не існує. Тобто поява та діяльність внутрішніх систем оцінювання якості роботи навчального закладу повністю залежать від особистої волі та бажання керівника, рівня його фахової підготовки, наявності в нього необхідних компетенцій та організаторських умінь і здібностей, усвідомлення потреби у функціонуванні подібних систем. Таким чином, проведений аналіз існуючих форм і систем оцінювання додатково підтверджує, що в Україні не здійснюється систематичний моніторинг якості освітньої діяльності на загальнонаціональному, регіональному рівнях та у навчальних закладах. В Україні немає спеціалізованої інституції, яка б у національному масштабі планувала стратегію, розробляла методологію, єдиний інструментарій, програмне забезпечення моніторингових досліджень у галузі освіти; здійснювала збір, інтеграцію, обробку, аналіз та інтерпретацію даних, отриманих за результатами досліджень; забезпечувала їх оприлюднення та інформування громадськості про стан справ.

ПРОБЛЕМИ СТВОРЕННЯ ЄДИНОЇ СИСТЕМИ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ОСВІТИ

Отже, створення єдиної системи оцінки якості освіти є актуальним напрямом діяльності. Проте визначення критеріїв і показників якісної освіти нині представляється достатньо складним, оскільки на різних рівнях освіти під її якістю розуміється абсолютно різне. Тому основним завданням моніторингу в рамках системи підтримки якості освіти є вивчення уявлень учасників навчально-виховного процесу та зацікавлених сторін про якість окремих елементів навчально-виховного процесу й можливі шляхи підвищення його ефективності.

Якість освіти – поняття суперечливе і у той же час динамічне. Коли змінюються зовнішні умови, зазнають зміни й форми організації освітнього процесу, зміст освіти, а отже, критерії та механізми їх оцінки. Із поняття якості освіти не можна також вилучити елемент суб’єктивності. Навіть ті показники, які називають об’єктивними (рівень навчальних досягнень учнів з предмету, відсоток випускників, які стали студентами, рівень кваліфікації педагогів тощо),не позбавлені суб’єктивності. Безумовно, ці показники є об’єктивними з тієї точки зору, що вони виражаються в конкретних цифрах, фактах, а методика їх отримання по можливості виключає вплив суб’єктивних чинників. Але, з іншого боку, рішення про те, чи є або ні цей показник дійсним проявом якості освіти, значною мірою є суб’єктивним або таким, що ґрунтується на існуючих стереотипах. Тому постає логічне запитання: хто і як повинен вирішити, чи є послуги, що надаються навчальним закладом, якісними. Найбільш виправданим, на наш погляд, є використання тих «об’єктивних показників», які зафіксовані в державних нормативних актах, бо саме через такі показники формулюються закріплені на державному рівні уявлення про якість освіти.

На сучасному етапі можна виділити дві складові оцінки якості освіти.

Перша – змістовна, коли оцінюється відповідність змісту освіти державним і регіональним вимогам, і тому можуть застосовуватися як традиційні, так й інші форми оцінки (тестовий контроль, методи кваліметрії). Аналізуються результати порівняльних досліджень міжпредметного характеру, державної підсумкової атестації, зовнішнього незалежного оцінювання, атестаційно-ліцензійних процедур. Можна застосовувати й такі форми, як соціологічне дослідження, анкетування, серед усіх учасників НВП – учнів, педагогів, батьків.

Друга складова – організаційна. Оцінка якості тут можлива відповідно до нормативів забезпечення безпечного функціонування навчального закладу. Це й дотримання санітарно-епідеміологічних норм, і вимог пожежної, комплексної безпеки, і умов здоровׄязбереження. Тут необхідно сказати і про рівень забезпеченості навчально-виховного процесу матеріалами й технічними засобами, про рівень професійної підготовки кадрів, про наявність сучасної навчально-методичної бази, комфортного освітнього середовища, стійкого психологічного мікроклімату. Насправді, якщо зміст освіти відповідає державним стандартам, але його реалізація здійснюється в умовах, які не відповідають вимогам часу, з використанням застарілих технологій і техніки, а в колективі не сформовані доброзичливі, ділові стосунки, то досягти якісного результату практично неможливо. Серед показників якісної освіти можна розглядати також рівень захворюваності дітей, кількість правопорушень, здійснених підлітками, зайнятість у системі шкільної та позашкільної додаткової освіти, участь вихованців і педагогів у конференціях, конкурсах, фестивалях різних рівнів. Але особливе місце в оцінці діяльності навчальних закладів займає: іх імідж в мікрорайоні, інвестиційна привабливість; міра популярності, багатогранності та результативності програм, що реалізовуються; участь батьківської громадськості в управління освітнім процесом; вступ до ВНЗ і працевлаштування випускників, їх успішна адаптація в житті і суспільстві. Перелік форм оцінки якості освіти, які пройшли апробацію та використовуються в НВП сьогодні, можна би було продовжити й далі. Проте, нині суттєвим є не різноманіття форм, а їх оптимізація, оскільки не секрет, що дублювання звітності або представлення інформації на основі різних підходів не лише гальмують розвиток усієї системи, але й не дозволяють об’єктивно оцінити стан і якість освітнього процесу.

На цей час Кабінет Міністрів України постановою від 14 грудня 2011 р. N 1283 затвердив Порядок проведення моніторингу якості освіти. Документом визначено, що основними завданнями моніторингу є отримання об'єктивної інформації про якість освіти, стан системи освіти, а також прогнозування її розвитку; оцінювання стану системи освіти відповідно до завдань державної політики в галузі освіти; забезпечення органів державної влади статистичною та аналітичною інформацією про якість освіти. Наказом від 22 листопада 2011 року№1343 МОНМС затвердило «Критерії системи рейтингового оцінювання діяльності загальноосвітніх навчальних закладів» та продовжило експеримент щодо запровадження автоматизованої інформаційної системи моніторингу діяльності ЗНЗ України "Рейтинг" на базі даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Щорічно, до 15 лютого, відповідно до затверджених Критеріїв, ЗНЗ вноситиметься інформація за минулий календарний рік до Єдиної державної електронної бази з питань освіти для подальшої обробки в автоматизованій системі моніторингу "Рейтинг".

Проте, у освітянських колах багато питань викликає власне сама ідея рейтингування ЗНЗ у національних масштабах. В умовах відсутності реальної автономії середніх шкіл, централізованого фінансування їхніх видатків, бюджетно-податкових обмежень для здійснення самостійної господарської діяльності, різних умов функціонування цих закладів та інших причин, які не залежать від того, хто працює в школі чи її очолює, чи є доцільним організовувати рейтинги загальнонаціонального масштабу?

ТЕНДЕНЦІЇ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТИ НА ЛОКАЛЬНОМУ РІВНІ

Освіта – найвеличніше із земних благ, якщо вона найвищої якості. Інакше вона абсолютно не потрібна. Р. Кіплінг

Інституціональний рівень оцінки якості діяльності освітніх установ, зокрема загальноосвітньої школи визначається ліцензуванням, атестацією закладу. В свою чергу сучасна українська практика оцінки якості освіти припускає значне посилення ролі самооцінки, самообстеження освітньої установи. Цей процес вже успішно розвивається в системі середньої освіти. Зокрема, проведені в м.Харкові організаційні заходи та дослідження дозволили сформувати єдині провідні вимоги до систем управління якістю освіти в загальноосвітніх навчальних закладах, які входять до загальної структури управління загальноосвітнім навчальним простором міста.

Практичний досвід упровадження систем управління якістю освіти дозволяє виділити основні стадії управління якістю:

1) проектування шкільних систем управління якістю освіти і планування управління якістю освіти;

2) управління якістю освіти;

3) моніторинг процесів і корекція.

Якість загальної середньої освіти: повна збалансована відповідність потребам, цілям, умовам, затвердженим освітнім нормам і стандартам, яка встановлюється з метою виявлення причин порушення цієї відповідності та управління процесом поліпшення встановленої якості (Т.О.Лукіна).
Інструментом визначення та оцінювання якості освіти виступає освітній моніторинг.
Monitoring (англ.) – “старанне спостереження, нагляд за процесом та змінами, щовідбуваються”.
Monitor – той, хто попереджує, нагадує, радить (англ.).
Моніторинг якості загальної середньої освіти – спеціальна система збору, обробки, зберігання та розповсюдження інформації про стан ЗСО, інтерпретація зібраних фактів та прогнозування на їх підставі динаміки і основних тенденцій її розвитку та розробка науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень стосовно підвищення ефективності функціонування освітньої галузі. Основу моніторингу якості освіти складають масові точні педагогічні вимірювання (відповідно до певної мети).

На практиці виконання головного завдання управління якістю світи багато в чому залежить від моніторингу якості та його основи – оцінки якості. Саме моніторинг як модернізована функція педагогічного менеджменту може вирішити проблему керованості змінами в процесі реформування освіти й підвищення відповідальності кожного з учасників навчального процесу за якість освіти.

Потребу у єдиному всеохоплюючому комплексному підході щодо процедур та критеріїв оцінювання, враховуючи постійну зміну вимог до діяльності загальноосвітніх навчальних закладів, педагогічних кадрів, досягнень учнів відчувають усі учасники освітнього процесу у місті Мукачеві. Та наразі розробки критеріальної бази системи оцінювання якості освіти у місті немає. Відстежуються тільки окремі її елементи.

В місті Мукачеві постійно відбувається моніторинг рівня навчальних досягнень учнів загальноосвітніх навчальних закладів з базових дисциплін; відстежуються результати державної підсумкової атестації та динаміка отримання атестатів та свідоцтв з відзнаками, результати зовнішнього оцінювання навчальних досягнень випускників та результати участі школярів у предметних учнівських олімпіадах, турнірах, конкурсах; відбувається вивчення потреб та результативності післядипломної освіти педагогів.

Одним із пріоритетних завдань Мукачівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №16

було визначено забезпечення державних стандартів освіти, рівного доступу до якісної освіти. Зупинимося на кількох аспектах, що характеризують якісні та кількісні зміни у розвиткові освітньої установи. На протязі останніх років значно збільшено контингент учнів. Цьому сприяло і покращення іміджу школи у мікрорайоні міста, і зміцнення матеріально-технічної бази та ряд інших чинників. Простежується позитивна тенденція щодо зростання кількості учнів школи на протязі останніх років (інформація узагальнена в таблиці):

Навчальний рік	2007-2008	2008-2009	2009-2010	2010-2011	2011-2012	2012-2013
Загальна кількість учнів

Це вплинуло і на середню наповнюваність класів, що до прикладу у 2010 р становила 23,6 учнів, 2011- 25 учнів, 2012- 26,5 учнів.

Укомплектованість закладу педагогічни­ми кадрами складає 100 %, що досягнуто шляхом виваженого на­вантаження вчителів з урахуванням їх­ніх побажань та виробничої необхідності. У нашому закладі працює 41 педагог. З них вищу педагогічну освіту має 38 вчителів, базову вищу -1, середню спеціальну - 2. Розподіл педагогічних кадрів нашого колективу на основі оцінювання професійної діяльності педагогів у ході атестації видно із наступної діаграми: спеціалістів 9-го тарифного розряду - 2, спеціаліст – 8, спеціалістів ІІ категорії – 6, спеціалістів І категорії – 4, спеціалістів вищої категорії – 21. Окрім цього, педагоги школи мають звання «старший вчитель» – 9 осіб, «вчитель-методист» – 6, Заслужений вчитель України - 1.

Виходячи із сучасних освітніх запитів, учні школи мають можливість навчатись у класах з поглибленим вивченням англійської мови, починаючи з 1-го класу, за Типовими навчальними планами спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов (у 2012-2013 н.р. це 13 класів із 20). Викладання іноземних мов здійснюють 9 вчителів із різним досвідом та кваліфікацією. Сподіваємось, що цей симбіоз дасть хороші плоди.

Варіативна частина навчального плану повною мірою зорієнтована на запити споживачів освітніх послуг. Уведено додаткові курси за вибором у початкових класах: «Логіка» - у класах із збільшеною кількістю годин на вивчення математики та «Риторика» - у класах з поглибленим вивченням англійської мови. Продовжено поглиблене вивчення англійської мови у 10-у та 11-му класах, у яких разом з тим рівномірно відкориговане навчальне навантаження з інших предметів для якісної підготовки до складання ЗНО. Учні 10-11 класів вивчають спецкурс «Країнознавство», що формує їх мовну та соціокультурну компетенції. Налагоджена робота факультативів.

У закладі налагоджена дієва система внутрішкільного контролю. Систематично дирекція школи здійснює моніторинг рівня навчальних досягнень учнів школи за підсумками семестрового та річного оцінювання. Це дає змогу прослідкувати динаміку показників та виробити певні управлінську рішення.

Динаміка навчальних досягнень учнів школи

на протязі 2010-2011 та 2011-2012 н.р.

Рівні навчальних досягнень	Кількість учнів	% всіх учнів
2010-2011	2011-2012	2010-2011	2011-2012
Початковий 1-3 б.
Середній 4-6 б.
Достатній 7-9 б.
Високий 10-12 б.
ІІ-IV рівень, %
ІІІ-IVрівень, %

Детальному аналізові піддаємо також результати державної підсумкової атестації учнів.

Одним із основних принципів роботи школи є розкриття в процесі навчання дитячої обдарованості. Зміст роботи з обдарованими учнями включає низку завдань, одне із найголовніших – виявлення обдарованості дітей та максимальне сприяння їх розвиткові. Упровадженню в життя цього принципу сприяє спільна, цілеспрямована діяльність педагогічного колективу, що дає певні результати. Наступна діаграма демонструє кількісне зростання результативності виступів на міських предметних олімпіадах у загальному підсумку на протязі чотирьох останніх навчальних років.

Результативність виступу учнів школи на обласних олімпіадах за останні 5 років наведена в таблиці:

2007-2008 н.р.	2008-2009 н.р.	2009-2010 н.р.	2010-2011 н.р.	2011-2012 н.р.

Рішенням 15 сесії Мукачівської міської ради 6-го скликання №301 від 29.09.2011 стипендіатом щомісячної премії (200 грн.) Мукачівської міської ради обдарованим і талановитим учням у галузі освіти став учень 11 кл. Цюп’як Томаш (який за наслідками ІІІ (обласного) етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з астрономії, що проводилася вперше в 2010-2011 н.р., здобув І місце), а його вчителя Алмашій І.Г. за підготовку учня відзначено щомісячною премією Мукачівської міської ради «За ініціативу, творчість і педагогічний пошук» у розмірі 400 грн. Такою ж премією в галузі культури був нагороджений учень 4 кл. Біланинець Денис (дипломом ІІ ступеня в обласному конкурсі індивідуальних виконавців – учнів молодших класів по класу гітари).

П’ятий рік поспіль на базі нашої школи працює та розвивається Всеукраїнський громадський дитячий рух «Школа безпеки» - наша гордість та опора у виховному процесі. Уже ввійшло в традицію, що команда «Барсові діти» успішно представляє Закарпатську область на Всеукраїнських та Міжнародних змаганнях. Щорічно на базі школи проводяться міські збори-змагання юних рятувальників, що входять у перелік обов’язкових міських заходів закладів освіти.

Під час здійснення управлінської діяльності адміністрація уникає жорсткого контролю, не критикує різко недоліків у роботі вчителів, натомість радить «А я би зробив(ла) так»; помічає оригінальні прийоми, використані вчителем під час проведення уроку, цікаві неординарні підходи, наголошуючи на тому, що контроль має бути гнучким, на основі моніторингової діяльності всього НВП загалом. Керівництво всіляко підтримує ініціативу, творчість, підтримує таких вчителів і пропагує їх досвід серед інших членів колективу. Створює умови для того, щоб учитель розвивався. Намагається у міру своїх можливостей стимулювати кращих (це виявляється у диференційованому підході до щорічного преміювання працівників за сумлінну працю).

Усвідомлюємо, що забезпечення високої якості освіти є пріоритетом і тому намагаємось рухатись у векторі надання якісних освітніх послуг, а також створення своєї, локальної системи управління якістю освіти, елементи якої, безумовно, присутні у практиці нашого закладу.

 

ВИСНОВКИ

Система освіти України нараховує понад 22 тисячі загальноосвітніх навчальних закладів, які здійснюють освіту особистості і закладають основу формування моральних якостей свідомого громадянина. Ефективність вирішення стратегічних суспільних завдань, визначених у нормативних документах, у першу чергу залежить від якості управління, що здійснюється безпосередньо у закладах, відповідної компетенції і здібностей їх керівників. Тому проблема підвищення якості управління освітою є на часі для керівників різних рангів.

Окрім інституціонального закріплення цієї проблеми органами державної та місцевої влади, дуже важливим є усвідомлення необхідності роботи з підтримки якості освіти усіх учасників навчально-виховного процесу. Адже за своєю суттю робота щодо підтримки якості в освітній системі є свого роду механізмом рефлексії. ЇЇ основне завдання – осмислення уявлень про якість освіти та пошук шляхів підвищення її рівня.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Аналітичнадоповідь про стан моніторингу якості освіти в Україні / І. І. Бабин, Л. М. Гриневич, І. Л. Лікарчук та ін. – Х.: Факт, 2011. —

96 с.

2. Вернидуб, Р.

Інституційний рівень управління якістю освіти / Роман Вернидуб // Директор школи, ліцею, гімназії: Науково-практичний журнал. - 2012. - N 3. - С. 108-111

3. Григораш, В.В.

Організація діяльності керівника школи / Віктор Григораш. – Х.: Основа, 2011. – 224 с.

4. Гриневич, Л.М.

Методологічні засади цілісності системи моніторингу якості освіти / Л.М. Гриневич // Освіта і управління. – 2010. – № 4. – С. 18–25.

5. Житник, Б.О.

Управління якістю освіти: інституціональний підхід / Борис Житник. – Х.: Основа, 2011. – 128 с.

6. Маслов, В.І.

Наукові основи та функції процесу управління загальноосвітніми навчальними закладами: Навчальний посібник / В.І. Маслов. – Тернопіль: Астон, 2007. – 150 с.

7. Наказ МОНМС України Про затвердження Критеріїв системи рейтингового оцінювання діяльності загальноосвітніх навчальних закладів від 22 листопада 2011 N 1343 [електронний ресурс].

8. Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку проведення моніторингу якості освіти від 14 грудня 2011 року N1283 [електронний ресурс].

9. Ростовська, В.І.

Формування професійної компетентності заступника директора з навчально-виховної роботи / В.І.Ростовська. – Х.: Основа, 2008. – 128 с.