ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ – процес створення великого машинного виробництва й на цій основі переходу від аграрного до індустріального суспільства.

Індустріалізація в УСРР (1925-1941 рр.): причини, цілі, особливості, основні тенденції та наслідки для подальшого збереження життя та здоров’я населення України.

ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ – процес створення великого машинного виробництва й на цій основі переходу від аграрного до індустріального суспільства.

Індустріальне суспільство - стадія історичного розвитку людства, якій властиве домінування промислового виробництва над аграрним, кількісне переважання міського населення над сільським; високий рівень промислового виробництва характеризується його механізацією та автоматизацією, використанням досягнень науковотехнічного прогресу, що зумовлює великі якісні зміни і в інших сферах суспільного життя - соціально-побутовій, політичний, культурний-духовній. Поняття індустріального суспільства було сформульоване авторами теорій стадій економічного зростання - французьким соціологом Р. Ароном та американським економістом і політологом У.Ростоу. У. Ростоу та його послідовники характеризували високорозвинене індустріальне суспільство ще одним поняттям - суспільство масового споживання. Так, процес переходу від аграрного суспільства до індустріального почали розглядати як універсальний для всього людства шлях і характеризувати поняттям «модернізація».

 

Концепція постіндустріального суспільства розроблена Деніелом Беллом.

Він виділяє три стадії розвитку суспільства.

Доіндустріальне суспільство (аграрне) змагається з природою. Для нього характерна висока залежність від природних багатств і ручної праці. Динаміка його зростання сильно залежить від чисельності населення.

Індустріальне суспільство залежить від джерел енергія. Темпи зростання визначає організація виробництва масової продукції та масових ринків.

Постіндустріальне суспільство залежить здебільшого від інформації. Застава його динамічного зростання полягає в успішності кодифікації теоретичних знань.

Причини індустріалізації:

1) потреба в швидких темпах модернізації, щоб наздогнати та перегнати капіталістичні країни Заходу. На базі НЕПу промисловий розвиток СРСР у середині 20-х років досяг довоєнного (1913 р.) рівня,однак країна суттєво відставала від передових капіталістичних держав (значно менше вироблялося електроенергії, сталі, чавуну, добувалося вугілля і нафти, господарство в цілому перебувало на до індустріальній стадії розвитку);

2) продовження плану ГОЕЛРО (схвалений у грудні 1920 р. VIII Всеросійським з’їздом Рад, передбачав розвиток народного господарства на основі електрифікації, мав основному фінансуватися за рахунок продрозкладки і лише на третину – зарубіжними позиками);

3) прагнення побудувати перше в світіт комуністичне суспільство для робочих та селянським мас.

Цілі індустріалізації:

1) забезпечення економічної самостійності й незалежності СРСР;

2) зміцнення обороноздатності СРСР (створення потужного воєнно-промислового комплексу);

3) створення матеріально-технічної бази для модернізації як промисловості, так і сільського господарства;

4) стимулювання неухильного зростання продуктивності праці (створення нових галузей промислововсті);

5) підвищення матеріального добробуту й культурного рівня трудящих.

 

Курс на індустріалізацію був проголошений на XIV з‘їзді ВКП(б) в грудні 1925 р.

Курс на індустріалізацію в УСРР проголошений на IX з‘їзді КП(б)У в грудні 1925 р.

Наголошувалося на принципово важливій ролі важкої промисловості для процесу модернізації та реконструкції країни, УСРР.

 

Особливості та труднощі проведення індустріалізації в СРСР:

1) величезні за масштабами перетворення мали здійснюватися на гігантській території;

2) гостро повстало питання про розвинуту інфраструктуру (дороги, мости та ін..), стан якої значною мірою не відповідав потребам;

3) заплановану модернізацію необхідно було проводити швидкими темпами, щоб остаточно не відстати від капіталістичних країн, по-перше; по-друге, для зміцнення обороноздатності;

4) залишалася актуальною зовнішня загроза для СРСР (білогвардійська еміграція, націоналістичні рухи в Західній Європі, фашизм та ін..);

5) хронічна нестача кваліфікованих кадрів на промислових підприємствах;

6) дефіцит обладнання (на більшості заводів і фабрик воно було застарілим, значну частину необхідних для модернізації машин і устаткування своя промисловість взагалі не виробляла);

7) нестача коштів;

1 шлях добування коштів (Л. Каменєв, Л. Троцький): інтенсивніше перекачування коштів із села в місто за рахунок підвищення податків і цін на промислові товари. Це ідея «надіндустріалізації». Засуджено на XV з‘їзді ВКП(б)в грудні 1927 р.

2 шлях добування коштів (Г. Петровський – голова ВУЦВК, В. Чубарь – голова РНК УСРР): поступовий по 5-ти річкам розвиток країни.

 

 

План індустріалізації СРСР:

1) план готували ґрунтовно: тільки комісія Ковалевського розробила 50 варіантів можливого економічного розвитку;

2) на XV з‘їзді ВКП(б)в грудні 1927 р. затверджено директиви першого п’ятирічного плану (1928/1929 – 1932/1933 господарські роки);

3) політичною наївністю відзначалась робота над планом в УСРР (Г. Гринько – голова Держплану УСРР). Стосовно п’ятирічного плану (1928/1929 – 1932/1933 господарські роки Держплан УСРР стояв на таких позиціях: План має бути: а) науковим прогнозом об’єктивних можливостей; б) формулюванням завдань, що визначають умови оптимального їх використання; в) системою заходів, що спрямовані на практичне здійснення політичних прагнень державної влади. На практиці пункт в) став домінуючим над пунктами а) та б);

4) XVI партійна конференція у квітні 1929 р. схвалила оптимальний варіант, але він залишився на папері, бо вже в листопаді 1929 р. в газеті «Правда» з’являється стаття Й.В. Сталіна «РІК ВЕЛИКОГО ПЕРЕЛОМУ», в якій проголошується курс на стрімке форсування індустріалізації (у 1931 р. радянські закупки становили 30% світового експорту машин і обладнання, а у 1932 р. – майже 50%).

 

Джерела фінансування закупок СРСР машин у капіталістичних країн та індустріалізації:

1) перекачування коштів із легкої та харчової промисловості у важку промисловість;

2) податки з населення (для села «над податок – постійне зростання цін на промислові товари»);

3) внутрішні позики, спочатку добровільні, а згодом – «під контролем суспільних організацій» (протягом 1927-1929 рр. було випущено 3 державні позики індустріалізації, і населення України підписалося на суму понад 325 млн. крб..);

4) випуск паперових грошей, не забезпечених золотом (у роки першої п’ятирічки інфляційне покриття державних потреб становило 4 млрд. крб.);

5) розширення продажу горілки. У вересні 1930 р. Й.В. Сталін у листі до Молотова писав: «Необхідно, на мою думку, збільшити наскільки можливо виробництво горілки. Необхідно відкинути удаваний сором і прямо й відкрито піти на максимальне збільшення виробництва горілки». Завдяки продажу спиртних напоїв бюджет держави у 1927 р. одержав понад 500 млн. крб.., 1930 р. – 2,6 млрд., а у 1934 р. – 6,8 млрд. крб… Продаж горілки людям, які фізично-психічно виснаженні до чого може привести?;

6) збільшення вивозу за кордон нафти, лісу, хутра, хліба;

7) режим економії. Так, у УСРР при РНК УСРР в 1927 р. було створено комісію з режиму економії на чолі з В. Чубарем, яка лише за рахунок скорочення адміністративно-управлінських витрат зекономила за 2,5 роки 65 млн. крб. Як вплинуло на довіру людей до чиновників та управлінців такий режим економії?;

8) небаченого рівня досягла експлуатація селянства та робітничого класу, інших верств населення, багатьох мільйонів в’язнів ГУЛАГу;

9) «Штурмовщина» (виконати та перевиконати план);

10) Використання різних методів активізації ентузіазму робітників та селян (агітація, мистецтво, музика, методи «соціалістичного змагання», підтримка передовиків, формування та підтримка образу ворога, ідеологія тощо)

Особливості процесу індустріалізації в УСРР:

Особливості індустріалізації в УСРР	Факти, зміст особливостей процесу індустріалізації в УСРР
1. Інвестування в промисловість УСРР, особливо в початковий період індустріалізації, значної частини коштів.	У 1926-1927 рр. капіталовкладення в індустрію СРСР становили майже 1 млрд. крб.., з них 269,4 млн. крб.. припадало на промисловість УСРР. Всього за роки першої п’ятирічки (1928/1929 – 1932/1933 рр.)на промислову модернізацію УСРР виділено понад 20% загальносоюзних капіталовкладень.
2. Побудова і реконструкція в УСРР на початку індустріалізації великих промислових об’єктів	В період технічної реконструкції 20-30-х років у промисловості СРСРосновними вважалися35 об’єктів, серед них в УСРР знаходилося 12 (7 новобудов і 5 докорінно реконструйованих підприємств). До новобудов належали: 3 металургійні заводи (Запоріжсталь, Криворіжсталь, Азовсталь), Дніпробуд, Дніпроалюмінійбуд, Краммашбуд (Краматорськ), Харківський тракторний завод (ХТЗ. До реконструйованих гігантських об’єктів належали: Луганський паровозобудівний, 4 металургійні заводи (у Макіївці, Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Комунарську).
3. Нерівномірність процесу модернізації промислового потенціалу УСРР.	Якщо в роки 1-ої п’ятирічки в УСРР споруджувалися 400 із 1500 промислових підприємств, то в 2-ій – 1000 заводів із 4500, а в 3-ій – 600 заводів із 3000. На початкуіндустріалізації спиралися на існуючу вугільно-металургійну базу (Україна),потім стали створювали другу вугільно-металургійну базу на Уралі.
4. Поява в республіканському промисловому комплексі нових галузей.	Наприклад, у харчовій промисловості УСРР виникли нові галузі: маргаринова, молочна, масло переробна, комбікормова, хлібопекарська. У 1932 р. коли в УСРР був збудований завод «Дніпроспецсталь», то виникла електрометалургія як галузь металургійної промисловості. У 1933 р. – Дніпропетровський алюмінієвий завод зактивізував появу кольорової металургії.
5. Значне відставання модернізації легкої та харчової промисловості від важкої індустрії внаслідок менших масштабів капітального будівництва і недостатньої сировинної бази.	Відповідно до планів 1-ої п’ятирічки, у важку індустрію УСРР передбачалося вкласти 87,% асигнованих коштів, а в легку та харчову – лише 12%.
6. Вищі темпи витіснення приватного сектору в економіці УСРР, ніж у СРСР загалом.	Якщо на початку НЕПу (у 1921 р.)приватний сектор УСРР давав 25% виробництва промислової продукції, то в 1928 р. – 12% (по СРСР – 17%).
НАСЛІДКИ індустріалізації для УСРР: НАСЛІДКИ індустріалізації для УСРР: НАСЛІДКИ індустріалізації для УСРР: НАСЛІДКИ індустріалізації для УСРР: НАСЛІДКИ індустріалізації для УСРР: НАСЛІДКИ індустріалізації для УСРР: НАСЛІДКИ індустріалізації для УСРР: НАСЛІДКИ індустріалізації для УСРР: НАСЛІДКИ індустріалізації для УСРР:	1. Індустріалізація вивела УСРР на якісно новий рівень промислового розвитку. Були побудовані основні із запланованих промислових об’єктів.
2. Докорінно змінилася структура господарства: зросла частка промисловості в порівнянні з часткою сільського господарства в загальному обсязі валової продукції УСРР; у валовій продукції самої промисловості дедалі більше домінує виробництво засобів виробництва; дрібна промисловість (кустарно-ремісничі підприємства, окремі товаровиробники) витісняється великою індустрією.
3. Україна випередила за рівнем розвитку індустрії кілька західноєвропейських країн. УСРР посіла 2-е місце в Європі після Німеччини за виплавкою чавуну, 3-є місце після Англії та Німеччини за виробництвом сталі, 4-е місце у світі за видобутком вугілля.
4. Посилення процесу урбанізації, якщо до індустріалізації в УСРР в містах проживав кожний 5-тий мешканець УСРР, то перед 1941 р. – кожний 3-тій житель УСРР.
5. Українізація міст.
6. Формування національного українського робітничого класу та інтелігенції.
7. Виробництво засобів виробництва (група «А») займала привілейоване місце порівняно з виробництвом предметів споживання (група «Б»).
8. Фактична ліквідація ринкових зв’язків між підприємствами групи «А» і споживачами на місцях.
9. Відрив підприємств групи «А» від кінцевого споживача, що призвело до втрати стимулів розвитку, та до потреби створення державою сприятливих умов для групи «А».
10. У перші п’ятирічки ставку зроблено на побудову й реконструкцію підприємств-монополістів. Так, модернізація запорізького заводу «Комунар» перетворила його на найбільше у світі підприємство з виробництва зернозбиральних комбайнів. Реконструйований паровозобудівний завод у Луганську за проектною потужністю дорівнював найбільшому в світі заводу кампанії «Америкен локомотив». Підприємства-монополісти спочатку поглинали левову частку капіталовкладень у промисловість, а згодом фактично зорієнтували на себе усю економіку країни.
11. Не завжди обґрунтовані були цифри плану, так, наприклад, в УСРР в цукровій промисловості планом п’ятирічки передбачалося побудувати 11 нових підприємств. Однак із часом виявилось, що с/г УСРР не зможе забезпечити сировиною таку кількість потужностей, і було побудовано лише 3. Будівництво сотень об’єктів залишилося незакінченим через нестачу сировини, палива, обладнання, робочої сили. На кінець 1930 р. 40% капіталовкладень у промисловість СРСР було заморожено у незавершених проектах.
12. Промисловий потенціал УСРР формувався диспропорційно: посилювалися і розширювалися традиційно індустріальні райони: Донбас і Придніпров’я, а промисловість досить густо заселеного Правобережжя помітно відставала у темпах розвитку.
13. Витіснення приватного сектору.
14. Протягом перших п’ятирічок остаточно було зламано механізм саморегуляції економіки.
15. Наростаюча централізація економічного життя призвела до формування командно-адміністративної системи.
16. У період перших п’ятирічок особливо чітко виявляється тенденція фактичної монополізації центром управління промисловістю УСРР. Вже в 1927-1928 рр. промисловість групи «А» (важка промисловість) на 89% була в загальносоюзному підпорядкуванні, а група «Б» (легка промисловість) на 50%.
17. Командні методи управління економікою зумовлювали відчуженість робітничого класу від засобів виробництва.
18. Зниження рівня та якості життя основної маси УСРР та СРСР (виникли черги, продовольчі картки, дефіцит необхідного, життя в бараках).

Дати періоду:

Дата	Подія
1928 р.	Оголошена 1-а п’ятирічка
Січень 1929 р.	В газеті «Правда» опублікована стаття В.І. Леніна «Як організувати змагання» для популяризації методу «соціалістичного змагання» для підняття ентузіазму робітників.
1929 р.	На пленумі ЦК ВКП(б) прийнято рішення: «За будь-яку ціну прискорити розвиток машинобудування й інших галузей важкої промисловості».
Листопад 1929 р.	Опублікована в газеті «Правда» стаття В. Сталіна «Рік Великого перелому»
1931 р.	Заява В. Сталіна: «Ми відстали від передових країн на 50-100 років. Ми повинні пробігти цю відстань за 10 років. Або ми зробимо це, або нас зімнуть».
Листопад 1929 р.	Пленум ЦК ВКП(б) У ухвалив рішення «за будь-яку ціну» прискорити розвиток машинобудування й інших галузей великої промисловості.
1933-1937 рр.	Почалася 2-га п’ятирічка.
1937-1941 рр.	Почалася 3-тя п’ятирічка

Домашнє завдання:

1) підготувати фотоекскурсію на новобудови перших п’ятирічок та реконструйовані гіганти промисловості УСРР;

2) знайти та підібрати портрети основних діячів індустріалізації П. Ангеліна, О. Стаханов, партійні робітники та ін..;

3) підібрати плакати 1925-1941 рр., в яких відображаються основні плани та результати індустріалізації;

4) із «Наслідків індустріалізації для УСРР» вибрати позитивні та негативні тенденції індустріалізації УСРР. Записати їх в таблицю

позитивні тенденції індустріалізації УСРР	негативні тенденції індустріалізації УСРР

5) сформулювати тестові завдання з 5-ма варіантами відповіді для перевірки знання з теми в групах.

 

 

ТЕМА: