Наслідки вступу України до ЄЕП.

На думку багатьох фахівців, реалізація концепції ЄЕП за російським сценарієм загальмує нормальний розвиток економіки України, негативно позначиться на життєвому рівні пересічного українського громадянина, перешкоджатиме досягненню європейських стандартів і, зрештою, унеможливить членство України в європейських та євроатлантичних структурах. Натомість прихильники ЄЕП стверджують, що передбачені в ньому механізми можна буде використати як інструмент:

— відновлення перерваних розпадом СРСР кооперативних зв’язків та пожвавлення роботи тих галузей промисловості й окремих підприємств, що зупинились чи потрапили у стагнацію;

— збереження ринків Росії та інших країн СНД для українських товарів;

— зміцнення економіки України;

— забезпечення Україні доступу до дешевих російських енергоносіїв;

— підвищення рівня життя громадян України;

— сприяння вступу України до ЄС.

Розглянемо кожен із цих аргументів окремо.

Аргумент перший щодо відновлення кооперативних зв’язків, які існували за часів СРСР.

Нові незалежні держави успадкували єдиний економічний простір та кооперативні зв’язки, які існували в межах колишнього СРСР. Крах комуністичного режиму, зникнення єдиного центру і запровадження у нових незалежних країнах ринкової економіки цілком природно викликали радикальні політичні та економічні зміни.

У минулому радянська пропаганда постійно розвивала тезу про розквіт економік республік як складових єдиного економічного простору СРСР, наводячи численні статистичні дані про випуск різних видів продукції та щорічне зростання їх обсягів. Окремі політики й державні діячі порівнюють ці дані з показниками сучасного економічного розвитку нових незалежних держав у спробах довести доцільність відновлення порушених економічних зв’язків.

Однак при цьому ігнорують той факт, що, попри блискучі статистичні дані, економічна система СРСР збанкрутувала, і саме це було однією з головних причин розпаду радянської імперії. На мікроекономічному рівні, де економічні негаразди відчуває пересічна людина, банкрутство системи проявлялося, зокрема, у постійному дефіциті товарів широкого вжитку, хронічних чергах, випуску неякісної продукції, затоварюванні, приписках, штучному ціноутворенні, прихованому безробітті, а також у наявності численних тіньових схем.

Загибель економічної системи СРСР була спричинена волюнтаристською економічною політикою, яка нехтувала потребами громадян та суспільства і внаслідок здійснення якої економічні зв’язки у межах радянського геополітичного простору часто встановлювалися й існували всупереч економічній доцільності. Після розпаду СРСР ці зв’язки штучно ніхто не розривав, вони припинились природно саме тому, що були штучними. Отже, первинне джерело економічної кризи і спаду виробництва на пострадянському геополітичному просторі криється не у розриві зв’язків, а в банкрутстві економічної системи СРСР як такої.

Процес подолання економічної кризи, що останніми роками намітився в Україні, та збільшення обсягів виробництва відбуваються завдяки запровадженню ринкових механізмів, структурним реформам, технологічному оновленню та модернізації підприємств, а також диверсифікації торгових зв’язків із зовнішнім світом. Зазначимо, що в цьому процесі важливу роль відіграють і ті старі коопераційні зв’язки, підгрунтям яких була економічна доцільність і які вписуються у вимоги ринкової економіки. Такого роду зв’язки не припинялись, і тому проблеми їх відновлення просто не існує.

Отже, пропагандистська теза про відновлення «старих коопераційних зв’язків» є фальшивою і спекулятивною. В умовах відсутності тоталітарного імперського центру і розбудови національних господарських комплексів на ринкових засадах її практична реалізація неможлива.