Розділ I. Психолого-лінгвістичні основи формування мовленнєвої компетентності у говорінні учнів початкової школи

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………....3

Розділ I. Психолого-лінгвістичні основи формування мовленнєвої компетентності у говорінні учнів початкової школи ………….…...8

§1.1. Формування основ мовленнєвої компетентності у говорінніяк мета навчання іноземної мови в початкових класах …………………………8

§1.2. Психологічні особливості молодших школярів ………………..12

§1.3. Лінгвістичні особливості говоріння як виду інтерактивної мовленнєвої діяльності учнів початкового ступеню навчання ………19

Висновки до розділу I ……………………………………………………25

Розділ II. Технологія формування мовленнєвої компетентності у говорінні учнів початкової школи з використанням медіа-освітніх технологій ………………………………………………26

§2.1. Резервні можливості застосування медіа-освітніх технологій у навчанні говоріння учнів початкової школи………………26

§2.2. Вимоги до вправ для формування мовленнєвої компетентності у говорінні з використанням медіа-освітніхтехнологій у тематичному циклі уроків англійської мови ……………………………………….

§2.3. Комплекс вправ для формування мовленнєвої компетентності у говорінні з використанням медіа-освітніхтехнологій на початковому ступені навчання ……………………..31

Висновки до розділу II ……………………………………………………34

Висновки …………………………………………………………………..35

Бібліографія ………………………………………………………………36

Додатки ……………………………………………………………………38

 

§1.4. Зразки практичного застосування медіа-освітніхтехнологій для формування мовленнєвої компетентності у говорінні учнів початкової школи

 

 

Вступ

Актуальність дослідження. Основне призначення іноземної мови як предметної області шкільного навчання – оволодіння учнями умінням спілкуватися іноземною мовою.

Мова йде про формування мовленнєвої компетенції, тобто здатність і готовність здійснювати як безпосереднє спілкування (говоріння, розуміння на слух), так і опосередковане спілкування (читання з розумінням іншомовних текстів, письмо). Формування мовленнєвої компетенції є основною і провідною метою навчання. Сьогодні це особливо популярно. Найбільші труднощі при іншомовному спілкуванні дитина відчуває, коли хоче висловити свої думки, бажання, переконання. Однак, говоріння, роль якого в даний час стала особливо значною, неможливе без розуміння промов співрозмовника, оскільки в процесі мовленнєвої взаємодії кожен виступає як в ролі мовця, так і в ролі слухача.

Говоріння представляє собою вид мовної діяльності, за допомогою якого (спільно зі слуханням) здійснюється усне вербальне спілкування.
Говоріння може мати різну складність, починаючи від вираження ефективного стану за допомогою простого вигуку, називання предмета, відповіді на питання і закінчуючи самостійним розгорнутим висловлюванням. Як відомо, навчання говорінню є зазвичай однією з головних цілей навчання іноземної мови.

За Ф. Кайнц, наприклад, найдосконалішою є та мова, користуючись якою мовець свідомо співвідносить мовні знаки з відповідним змістом, обумовленим мовленнєвою ситуацією. Формуючи свої думки, мовець керується власною ініціативою, самостійно вибирає предметно-смисловий зміст і мовний матеріал, включаючи виражальні засоби мови.

Як же виникає усне говоріння? Як навчати говорінню учнів початкових класів? Які методи і засоби використовувати для навчання говорінню?
Цими проблемами займалися Л.В. Занков [1], Л.С. Виготський [2], І.М. Верещагіна, І.А. Зимова [3]. Особливості та динаміка розумових операцій у процесі розвитку комунікативної компетенції розглядаються в роботах Н.Б. Буртового, Н.С. Колмогорова, Ю.І. Пассова.

В теперішній час значно зріс вплив медіа засобів на особистість. Провідну роль у цьому процесі займає телебачення. Поступово воно витісняє газети і журнали, конкурує з радіо. Конкуренція з пресою пояснюється появою на телебаченні нових технологій: цифрове, супутникове телебачення, комп’ютерні технології. В зв’язку з цим помітно зросла оперативність передачі інформації і як наслідок ускладнена можливість контролю за чистотою ефіру.

Ще одним засобом впливу на особистість є нещодавно винайдений, апробований, такий доступний високошвидкісний Інтернет. Декілька років тому цей засіб комунікації застосовували лише на великих підприємствах, організаціях різного профілю. На сьогодні ж за допомогою Інтернету можна отримати інформацію значно легше, ніж будь яким іншим способом, навіть не виходячи з дому. Ось цим і займаються сучасні діти, в яких лише починається формування особистості.

Саме медіа-освітні технології, які виокремилися в окрему частину педагогіки – медіадидактику, що розробляє теорію медіаосвіти й навчання, науково обґрунтовує зміст медіаосвіти, вивчає закономірності, принципи, методи й організаційні форми навчання із залученням медіапродуктів та опертям на мас-медіа, - втілюють принципи гуманізації освіти, сприяють підвищенню інтелектуального, культурного, духовного, морального рівня школяра. Тому ми вважаємо, що саме засоби медіа-освітніх технологій будуть ефективними при формуванні мовленнєвої компетентності у говорінні учнів початкової школи.

Виходячи з недостатньої розробленості проблеми в методиці та враховуючи її актуальність для практичного застосування у початковій школі, ми обрали темою курсової роботи „Формування мовленнєвої компетентності у говорінні учнів початкової школи засобами медіа-освітніх технологій”.

Об’єкт дослідження – процес формування мовленнєвої компетентності у говорінні молодших школярів.

Предмет дослідження –? педагогічні (чи/та методичні) умови ефективного формування мовленнєвої компетентності у говорінні учнів початкової школи засобами медіа-освітніх технологій.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити сукупність педагогічних умов використання медіа-освітніх технологій у процесі формування мовленнєвої компетентності у говорінні молодших школярів.

Гіпотеза дослідження: ефективність формування мовленнєвої компетентності у говорінні засобами медіа-освітніх технологій може суттєво підвищитися, якщо буде забезпечено реалізацію наступних педагогічних умов:

· створення у процесі формування мовленнєвої компетентності у говорінні засобами медіа-освітніх технологій фону оптимізму;

· обґрунтування принципів добору засобів медіа-освітніх технологій, які забезпечують спрямоване формування у молодших школярів мовленнєвої компетентності у говорінні;

· виявлення особливостей медіа-освітніх технологій та осмислення з учнями їх динаміки;

· забезпечення використання засобів медіа-освітніх технологій на уроках іноземної мови.

Для досягнення мети і перевірки висунутої гіпотези у дослідженні вирішувалися такі завдання:

· проаналізувати стан проблеми у психолого-педагогічній теорії та методиці;

· обґрунтувати педагогічні умови формування мовленнєвої компетентності у говорінні молодших школярів засобами медіа-освітніх технологій;

· визначити рівень формування мовленнєвої компетентності у говорінні учнів початкової школи;

· простежити динаміку формування мовленнєвої компетентності у говорінні учнів в умовах перебігу навчально-виховного процесу.

Методи дослідження: У дослідженні було використано комплекс теоретичних, емпіричних, статистичних методів, серед яких: теоретичний аналіз та систематизація наукових даних з проблеми; метод спостереження; методичний експеримент; статистичні методи обробки результатів дослідження.

Експериментальна база дослідження.? Дослідно-експериментальна робота здійснювалась на базі Житомирського ліцею №25 імені М. О. Щорса.

Наукова новизна: докладніше розглянута проблема використання медіа-освітніх технологій як засобу формування мовленнєвої компетентності у говорінні молодших школярів.

Теоретична значущість дослідження полягає у науковому осмисленні досягнень педагогічної думки, місця і ролі медіа-освітніх технологій у формуванні мовленнєвої компетентності у говорінні та світоглядних орієнтацій молодших школярів.

Практична значущість дослідження: зібрана і узагальнена інформація може бути використана майбутніми педагогами з метою підвищення ефективності процесу формування мовленнєвої компетентності у говорінні.

Апробація результатів дослідження: матеріали дослідження можуть застосовуватись для вивчення та обговорення на студентських конференціях, випробуватись на практиці.

Структура роботи зумовлена логікою дослідження і складається з вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.

 

 

Розділ I. Психолого-лінгвістичні основи формування мовленнєвої компетентності у говорінні учнів початкової школи

§1.1. Формування основ мовленнєвої компетентності у говорінніяк мета навчання іноземної мови в початкових класах

У світлі сучасних методичних уявлень навчання англійської мови у початковій школі становить автономну концептуально обумовлену систему. Її вихідними концептами є цілі, зміст, принципи, методи і засоби навчання.

Методична категорія "Мета навчання" має динамічний характер. Вона зумовлена:

1) соціальним замовленням суспільства, яке є стратегічним орієнтиром шкільної мовної політики в галузі навчання іноземної мови;

2) рівнем розвитку теорії і практики навчання цього предмета, що створює відповідний контекст (сприятливий або несприятливий) для впровадження нових методичних ідей у практику масового викладання;

3) умовами викладання, зокрема: типом навчального закладу, матеріально-технічним забезпеченням навчального процесу, рівнем професійної підготовки вчителів, особливостями контингенту тих, кого навчають. Вирішальну роль у визначенні мети навчання іноземної мови, звичайно, відіграють перші два фактори.

Дійсно, розвиток співробітництва нашої Держави з іншими країнами світу, постійне розширення інтернаціональних зв'язків (суспільних, політичних, економічних, культурних тощо) на тлі відомих процесів глобалізації суттєво загострили потреби у практичному оволодінні громадянами України іноземною мовою, особливо англійською, яка є найпоширенішою мовою міжнародного спілкування. При цьому мається на меті:

· реальне спілкування з носіями мови;

· отримання пізнавально-цінної або практично корисної інформації з англомовних писемних джерел та Інтернету;

· практична професійна діяльність англійською мовою;

· життєва орієнтація в сучасному лінгвістичному міжкультурному просторі в якості професійно спроможної, освіченої, культурної та високоморальної особистості.

Отже, в наш час, як зазначає психолог В.Андрієвська: "Практична доцільність вивчення іноземної мови ні в кого сумніву не викликає". Тому більшість батьків дуже прихильно ставляться до раннього запровадження іноземної мови в загальноосвітній школі. А в нормативних матеріалах - Державному стандарті початкової загальної освіти (2000 р.) і Програмах з іноземних мов (1996; 2001 р) – наголошується важливість практичного оволодіння учнями іноземною мовою.

Визначення практичної мети навчання іноземної мови значною мірою зумовлено специфікою цього навчального предмета. Вона, як відомо, полягає в його призначенні – навчати іноземної мови як засобу спілкування, що є вже усталеною світовою тенденцією.

Спілкування може бути безпосереднім, здійснюваним в усній формі в процесі таких видів мовленнєвої діяльності як аудіювання (сприйняття та розуміння усного мовлення) і говоріння (продукування усного мовлення), а також опосередкований, що відбувається за допомогою письмових видів мовленнєвої діяльності: читанню (розуміння письмового мовлення) і письма (продукування писемного мовленню) Аудіювання і читання - це рецептивні види мовленнєвої діяльності. Вони використовуються для розпізнавання інформації. А говоріння та письмо – продуктивні види мовленнєвої діяльності. Їх застосовують для продукування мовлення. Кожний із видів мовленнєвої діяльності виконує дві важливі навчальні функції - засобу навчання і мети навчання.

Говоріння – продуктивний вид мовленнєвої діяльності, за допомогою якого (спільно з аудіюванням) здійснюється усне вербальне спілкування. Змістом говоріння є вираження думок в усній формі. В основі говоріння лежать вимовні, лексичні, граматичні навички. У більшості методів навчання говоріння є одним з найважливіших напрямків викладання. По більшій чи меншій ролі програмування висловлювання розрізняють ініціативну (активну) мову, реактивну (відповідну), репродуктивну (стохастичну) мову. Психологічна структура акту говоріння включає чотири фази:
1) спонукально-мотиваційну, при якій проявляється потреба людини у спілкуванні під впливом певного мотиву і при наявності певної мети висловлювання;
2) аналітико-синтетичну, представлену у вигляді згорнутих розумових дій з програмування та формулювання думок (тут функціонує механізм внутрішнього оформлення висловлювання, що забезпечує вибір слів і граматичне прогнозування);

3) виконавчу – звукове та інтонаційне оформлення думки (на початковому етапі навчання перехід програми висловлювання до її виконання відбувається через рідну мову);

4) контролюючу, завдання якої – сигналізувати про можливі помилки і сприяти їх виправленню; контроль передбачає наявність у мовця еталон, який формується у результаті мовної практики та звірення власної мови з еталоном. [1]

Говоріння як мета початкового курсу спрямоване на розвиток в учнів здатності орієнтуватись і взаємодіяти у мовленнєвому середовищі, котре моделюється на уроці. Воно використовується як засіб і мета навчання іншомовного спілкування. В якості засобу його широко застосовують на етапі тренування при формуванні навичок вимови, лексичних та граматичних репродуктивних навичок. Говоріння як мета передбачає реалізацію набутих учнем умінь вирішувати комунікативні завдання: про щось (когось) повідомити, розповісти, описати, висловити своє ставлення до почутого (прочитаного), вести бесіду із застосуванням знайомого мовного матеріалу.

Тому навчання іноземної мови має бути організовано у такий спосіб, щоб те, що було на певному етапі метою, на наступному стало б засобом досягнення більш складної мети навчання. Звідси передумовою ефективної навчальної діяльності вчителя іноземної мови є чітке усвідомлення ним сутності кінцевої мети навчання і проміжних практичних цілей, реалізація яких на відповідних етапах шкільного курсу наближує досягнення запланованого кінцевого результату.

Отже вихідним орієнтиром методичної діяльності вчителя іноземної мови, який навчає молодших школярів, є практична мета навчання цього предмета у загальноосвітній школі. У відповідності до вимог чинної програми (2001р.) вона полягає у практичному опануванні учнями мовленнєвих умінь на рівні, достатньому для здійснення іншомовного спілкування в чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні, читанні та письмі в типових ситуаціях. Оволодіння учнями іншомовним спілкуванням передбачає формування в них певного рівня комунікативної компетенції, яка реалізується за допомогою мовленнєвих умінь, розвинених на основі мовних, лінгвокраїнознавчих і країнознавчих знань та навичок мовлення. Навчання іноземної мови у початковій школі (І-ІVкласи) має закласти основи реалізації цієї мети на елементарному рівні.