Припинення договору оренди.

Стаття 781 Цивільного Кодексу містить норму, згідно з якою договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи – наймача, або ліквідації юридичної особи – наймодавця або наймача. У разі припинення договору найму за умов ст. 781, то обов’язки і права перейдуть до спадкоємця - в першому випадку, і до зміненого власника речі. Отже справа торкнеться правонаступництва.

Законом передбачені й інші умови припинення договору оренди. Договір може бути припинений як за ініціативою наймодавця. Наймодавцю надається право відмовитися від договору найму за умов передбачених ст. 782 ЦК: у разі несплати орендної плати протягом 3 місяців поспіль. Це були умови припинення договору оренди, та є ще умови його розірвання, в якому ЦК дає виключний перелік обставин, за яких наймодавець або наймач можуть вимагати розірвання договору. Так, договір вважається розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. При цьому для припинення договору наймодавцю не обов’язково звертатися до суду з письмовою заявою або письмово попереджувати наймача.

Ст. 783 містить виключний перелік умов, за яких наймодавець має право розірвати договір:

1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо цей обов’язок був покладений на нього.

Наймодавець набуває права не відмовитися від договору а вимагати його припинення. Цей перелік обставин, однак не є виключним. За загальним правилом, встановленим ст. 651 договір може бути зміненим або припиненим за рішенням суду на вимогу однієї із сторін або в разі порушення умов зазначених в договорі.

Наймач, на відміну від наймодавця, має право вимагати розірвання договору лише у двох випадках:

1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

2) наймодавець не виконує свого обов’язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Знову ж таки цей перелік не є виключним, оскільки договір можна розірвати в разі порушення інших умов договору наймодавцем за згодою сторін або за рішенням суду. На наймача у будь-якому випадку розірвання договору покладається обов’язок повернути наймодавцеві орендовану річ в стані, в якому була одержана, або з урахуванням нормального зносу передбаченого договором. Якщо наймач не поверне річ, наймодавець має право вимагати неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ст. 785 ЦК).

Законом встановлені і строк позовної давності в один рік щодо вимог про відшкодування збитків у зв’язку з пошкодженням речі, яка була передана в користування.

3. Договір прокату

За договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк (ст. 787 ЦК).

Правове регулювання цього договору здійснюється спеціальними правилами, закріпленими в § 2 гл. 58 ЦК та правилами щодо прокату окремих видів майна.

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний або реальний, відплатний.

Договір прокату є договором приєднання, оскільки наймодавець може встановлювати типові умови договору прокату; крім того, належить до публічних договорів.

Сторонами договору є наймодавець і наймач. Наймодавцем може бути як юридична, так і фізична особа, для якої надання речей у користування є видом підприємницької діяльності, а наймачем — лише повнолітня фізична особа за наявності у неї паспорта. Щоб одержати автомобіль, мотоцикл, моторолер, моторний човен або катер, обов'язково подають документ, який засвідчує право керувати цими транспортними засобами.

Предметом договору є рухома річ, яку використовують для задоволення побутових невиробничих потреб. Однак предмет договору прокату може бути використано і для виробничих потреб, якщо це встановлено договором.

Плата за прокат речі встановлюється за тарифами наймодавця.

Наймач має право відмовитися від договору прокату та повернути річ наймодавцеві у будь-який час. Причому плата за прокат речі, яку наймач сплатив за весь строк договору, зменшується відповідно до тривалості фактичного користування річчю.

Специфіка договору прокату полягає в тому, що: а) наймач не має права на укладення договору піднайму; б) наймач не має переважного права на купівлю речі в разі її продажу наймодавцем; в) капітальний і поточний ремонт речі здійснює наймодавець за свій рахунок, якщо він не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача.

Форма договору — усна. Організація прокату видає письмовий документ, наприклад, квитанцію.

Надання предметів прокату на пляжах, катках, лижних станціях, у парках та зонах відпочинку може здійснюватися під грошову заставу, розмір якої визначає наймодавець. А особам, які відпочивають у санаторіях і будинках відпочинку предмети прокату надаються не більше, ніж на термін перебування їх у цих закладах за пред'явленням паспорта і санаторно-курортної книжки.

Побутові машини, побутова радіоелектронна апаратура та інші предмети побутової техніки мають бути опломбовані. За збереження пломби відповідає наймач.

 

4. Договір лізингу

За таких умов одним із найбільш перспективних механізмів забезпечення підприємств новим обладнанням є лізинг (англ. "lease" - здавати в оренду, найм, орендувати, наймати) - різновид підприємницької діяльності, спрямованої на інвестування власних, позичкових або залучених коштів шляхом надання майнового кредиту.

Лізингові операції є також одним із шляхів залучення додаткових іноземних інвестицій у вигляді обладнання, сільськогосподарської техніки, транспортних засобів тощо.

Лізинг здійснюється за договором лізингу, що регулює правовідносини між його суб´єктами. Відповідно до ст. 806 ЦК України договором лізингу є договір, за яким одна сторона (лізингодавець) передає або зобов´язується передати другій стороні (лізингоодер-жувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Основу правового регулювання лізингових відносин становить ЦК України. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених у § 6 гл. 58 ЦК України. Крім того, до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж і положення про договір поставки, якщо інше не визначено у законі. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Світова практика протягом понад століття напрацювала численні види лізингових правочинів. Критерії їх класифікації різні:

1 ) за об´єктами:

- лізинг рухомого майна, що було і не було у вжитку;

- лізинг нерухомого майна;

- лізинг виробничих комплексів тощо;

2 ) за сектором ринку, в якому здійснюється лізинг:

- внутрішній;

- міжнародний;

3) за способом передачі об´єкта лізингу у власність лізингоодержувача:

- строковий;

- безстроковий щодо викупу;

- умовний

4) за характером лізингових платежів:

- лізинг з грошовим платежем;

- лізинг з компенсаційним платежем;

- лізинг зі змішаним платежем.

ЦК України виділяє два види лізингу: прямий і непрямий.

Прямий лізинг є двостороннім правочином між лізингодавцем та лізингоодержувачем. Він передбачає, що у лізинг передається об´єкт, який є власністю лізингодавця і набутий без попередньої домовленості з лізингоодержувачем.

Особливістю непрямого лізингу є те, що в лізинг передається майно, спеціально придбане лізингодавцем для цього у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов. Він може укладатися у формі багатостороннього правочину або у формі цілої низки правочинів. Непрямий лізинг є класичним видом лізингових відносин і досить часто застосовується у світовій практиці.

Загальна характеристика договору лізингу. Договір лізингу є двостороннім (при прямому лізингу) або багатостороннім (при непрямому лізингу), відплатним (майно передається в користування за встановлену плату — лізингові платежі), реальним (коли договір є укладеним з моменту передачі лізингодавцем лізингоодержува-чеві майна у користування) або консенсуальним (коли лізингодавець зобов´язується передати лізингоодержувачеві майно у користування).

Сторонами договору лізингу є лізингодавець і лізингоодержу-вач. У договорі непрямого лізингу також бере участь продавець (постачальник).

Лізингодавцем є юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу.

Однак фінансовий лізинг є видом фінансових послуг, тому лізингодавцем за цим договором можуть виступати лише фінансові установи (банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії тощо), а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичні особи-суб´єк-ти підприємницької діяльності (п. 5 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Лізингоодержувач - це фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лі-зингодавця.

Продавцем (постачальником) за договором лізингу є фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу.

Для укладення договору лізингу сторони повинні досягнути згоди за всіма істотними умовами, якими є:

1) предмет лізингу;

2) строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

3) розмір лізингових платежів;

4) інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пред мето м договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, що віднесена відповідно до законодавства до основних фондів (ч. 1 ст. 807 ЦК України).

Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об´єкти, а також речі, встановлені законом (ч. 2 ст. 807 ЦК України). Відповідно до ч. 5 ст. 292 ГК України, ч. 2 ст. З Закону України "Про фінансовий лізинг" не можуть виступати предметом цього договору і цілісні майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

Право власності на предмет лізингу належить лізингодавцеві. У разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов´язки лізингодавця переходять до нового власника предмета лізингу.

Строк договору лізингу визначається сторонами, але строк дії договору фінансового лізингу не може бути меншим одного року.

Протягом строку лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі в порядку, встановленому договором лізингу. Вони можуть складатися із:

1) суми, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

2) платежу як винагороди лізингодавцю за отримане у лізинг майно (процентних і комісійних платежів);

3) компенсації відсотків за кредитом;

4) інших витрат лізингодавця, що безпосередньо пов´язані з виконанням договору фінансового лізингу (витрат лізингодавця, пов´язаних із сплатою податків, доставкою, страховкою тощо).

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Договір прямого лізингу укладається за загальними правилами про порядок укладення договорів (статті 638-650 ЦК України).

Відповідальність продавця (постачальника) предмета договору лізингу. Особливості договору лізингу проявляються і у відповідальності щодо продажу (поставки) предмета договору непрямого лізингу (ст. 808 ЦК України). Так, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов´язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо.

У випадку, коли вибір продавця (постачальника) предмету договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов´язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Ремонт і технічне обслуговування предмета лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).

Відмова від договору лізингу. Кожна із сторін має право відмовитися від договору лізингу. Така відмова є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про цю відмову.

Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше ЗО днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. При цьому лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше ЗО днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".