Інфекційні хв. Свиней пастерельоз, бешиха

Білет 21

Матеріально – технічне забезпечення вет мед. Ветеринарний облік, звітність, фінансування

Ветеринарна звітність складається з окремих форм державної статистичної звітності і є основним джерелом інформації про ветеринарно-санітарний стан тваринництва, результатів роботи установ, організацій державної служби ветеринарної медицини, служб ветеринарної медицини господарств незалежно від форм власності та їх підприємств та організацій по діагностиці і ліквідації хвороб тварин, ветеринарному нагляду при транспортуванні, переробці тварин, продукції та сировини тваринного походження, а також торгівлі ними. Дані ветеринарної звітності складають інформаційну базу для керівництва ветеринарним обслуговуванням тваринництва.

Ветеринарний облік дає об‘єктивну оцінку про ветеринарно-санітарний стан тваринництва, обсяг та ефективність заходів по збереженню поголів‘я тварин, результатів надзору за санітарною якістю продукції тваринництва, транспортування тварин, продуктів та сировини тваринного походження.

Первинну реєстрацію захворювань та загибелі тварин, а також діагностичних досліджень, профілактичних, лікувальних, ветеринарно-санітарних заходів та ветеринарно-санітарної експертизи, яку здійснюють посадові особи служби ветеринарної медицини, ведуть в журналах, книгах, карточках єдиного зразку.Записи в документах обліку потрібно проводити під час виконання відповідної роботи або після її завершення.

Документи обліку.

Облік хворих тварин та лікувальної роботи:

1. Журнал для реєстрації хворих тварин.

Журнал призначений для реєстрації хворих тварин, запису наданої їм лікувальної допомоги та кінцевого результату хвороби.

2. Журнал для запису протиепізоотичних заходів. (сільгосп облік ф.№2 вет).

Джерела фінансування ветеринарних заходів.

Згідно статтям Закону України “ Про ветеринарну медицину” фінансування та матеріально-технічне забезпечення органів і установ державної ветеринарної медицини, сплата внесків до Міжепізоотичного бюро та інших міжнародних організацій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Позабюджетними джерелами фінансування органів і установ державної ветеринарної медицини та оплати праці їх працівників є:

- надходження від підприємств, установ, організацій та громадян за виконання робіт за договорами і за надання платних послуг (спеціальні кошти установ та організацій державної ветеринарної служби);

- відрахування від суми адміністративних штрафів, які накладаються державними інспекторами ветеринарної медицини, спрямовуються на розвиток матеріальної бази системи державної ветеринарної медицини;

- добровільні внески підприємств, установ, організацій і громадян;

- відрахування від страхових платежів;

- інші джерела не заборонені законодавством

Бюджетні асигнування.

За рахунок держбюджетних асигнувань фінансуються обов’язкові або вимушені протиепізоотичні заходи згідно з переліком, що затверджуються кабінетом Міністрів України Заходи щодо запобігання і ліквідації інфекційних захворювань тварин, лабораторно-діагностичні та радіологічні дослідження харчових продуктів і сировини тваринного та рослинного походження, дослідження на трихинельоз та інші ветеринарно-санітарні та протиепізоотичні заходи (за переліком, що затверджує Кабінет Міністрів України), а також невідкладна лікувальна допомога у випадку загрози життю тварин здійснюється за рахунок відповідних бюджетних коштів і відрахувань від страхових платежів (стат.25 Закону України “ Про ветеринарну медицину”)

До держбюджетних асигнувань відносяться також епізоотичні кошти, які виділяються з державного бюджету з цільовим призначенням на боротьбу з інфекційними та інвазійними захворюваннями. За рахунок цих коштів можливо придбати біологічні, хіміко-терапевтичні, антигельмінтні препарати, антибіотики, медикаменти, дезінфекційні, дератизаційні, дезінвазійні засоби, а також інструменти та перев’язочний матеріал, захисний одяг для робітників, залучених на боротьбу з епізоотіями. Дозволяється фінансувати за рахунок епізоотичних коштів виплату заробітної плати та витрат на відрядження робітниками ветеринарної медицини та шоферам залученим на боротьбу з епізоотіями, утримання тимчасових спеціальних ветеринарно-санітарних загонів та постів, утримання автотранспорту, який використовується для боротьби з епізоотіями.

Інфекційні хв. Свиней пастерельоз, бешиха

ПАСТЕРЕЛЛЕЗ(ГЕМОРРАГИЧЕСКАЯ СЕПТИЦЕМИЯ) (Pasteurellosis)Бактериальная болезнь многих видов млекопитающих и птиц. Характеризуется при остром течении симптомами геморрагической септицемии, при подостром и хроническом — крупозной или катаральной пневмонией.

Этиология. Возбудитель — Pasteurella multocida, реже — P. hae-Minlytica. Эпизоотические вспышки пастереллеза с острым проявлением болезни по типу геморрагической септицемии у взрослого крупного рогатого скота, молодняка и диких жвачных в наших условиях обычно вызывает P. multocida типа В, а у птиц — P. multocida I ипа А. Спорадическую заболеваемость пастереллезом (подострое п хроническое течение болезни по типу энзоотической пневмонии) чаще вызывают у телят P. multocida типа А и P. haemolytica; у свиней — P. multocida типов А и D и P. haemolytica. Патогенные и вирулентные свойства пастерелл варьируют в широких пределах и наиболее выражены в пределах того типа животных, от которого они выделены. Пастереллы разных серотипов сходны по морфологическим, культуральным и антигенным свойствам. Это мелкие неподвижные овальные палочки размером 1,5-0,25 мкм; грамотрицательные, биполярные; спор не образуют; растут на обычных питательных средах, но лучше в присутствии крови; аэробы и факультативные анаэробы. По антигенной структуре классифици­рованы 4 капсульные серогруппы: А, В, D и Е и 12 соматических типов. Устойчивость у пастерелл невысокая, в естественных условиях они сравнительно быстро погибают. Высушивание инактивирует их за 5-7 дней. В навозе, крови, холодной воде они остаются жизнеспособными 2-3 нед, в трупах — до 4 мес, в замороженных тушках птиц — в течение года; при нагревании до 70-90°С гибнут за 5-10 мин. Малоустойчивы к действию дезинфицирующих средств (1-я группа по устойчивости).

Симптомы. Инкубационный период — от нескольких часов до 2—3 сут, иногда больше. Болезнь протекает сверхостро, остро, подостро и хронически в зависимости от вирулентности возбудителя и устойчивости животного. Сверхострое и острое течение: повышение температуры до 41-42 С; угнетение; отказ от корма; жажда; нарушение деятельности сердечно-сосудистой и дыхательной системы; возможен понос (примесь слизи и крови). Болезнь быстро прогрессирует, и через несколько часов (сверхострое) или несколько дней (острое течение) животное погибает с симптомами сердечной недостаточности, отека головы и легких. Подострое и хроническое течение: характерны лихорадка и локализация патологического процесса в отдельных системах.

В зависимости от места локализации различают кишечную, грудную и отечную формы.Кишечная форма: изнурительный понос, фекалии шоколадного или красноватого цвета с примесью крови; жажда; отсутствие аппетита; истощение. Грудная форма: выделение из носа серозных, затем слизистогнойных истечений, иногда с кровью; затрудненное дыхание; кашель вначале сухой, затем влажный с обильной мокротой. Отечная форма: воспалительные отеки в подкожной клетчатке век, языка, гортани, шеи, живота, конечностей; затрудненное дыхание и глотание; выделение тягучей слюны; явления сердечной недостаточности. При подостром течении животные погибают через 7-8 дней.В хозяйствах с промышленной технологией пастереллез у крупного рогатого скота и свиней протекает как секундарная инфекция при вспышке ОРЗ..

Диагноз. Устанавливают комплексно на основании клинико- эпизоотологических данных и результатов бактериологического исследования с обязательной проверкой выделенных пастерелл на вирулентность (биопроба на белых мышах). Для исследования в лабораторию высылают кусочки паренхиматозных органов, лимфоузлы, трубчатую кость, взятые не позднее 3-5 ч после гибели животного. При постановке диагноза исключают у взрослого крупного рогатого скотасибирскую язву, пироплазмидозы, эмкар; у молодняка — стафилококковую и стрептококковую инфекцию, сальмонеллез, колибактериоз, респираторные вирусные инфекции (парагрипп-3,инфекционный ринотрахеит и др.), проявляющиеся по типу энзоотической бронхопневмонии. У свиней пастереллез дифференцируют от чумы, рожи, сальмонеллеза; у овец — от сибирской язвы, пироплазмидозов, клостридиозов, стрептококкоза; у кур — от ньюкаслской болезни, инфекционного ларинготрахеита.

Лечение. Больных животных помещают в теплое, сухое помещение. Обеспечивают полноценное кормление и проводят лечение комплексно, применяя гипериммунную сыворотку, антибиотики, сульфаниламидные препараты, глюкозу и симптоматические средства. Курс лечения зависит от состояния животного. Птиц, больных пастереллезом, не лечат.

Профилактика и меры борьбы. Для предупреждения пастереллеза необходимо обеспечить охрану благополучного хозяйства от заноса возбудителя с больными животными, пастереллоносителями, с кормами. Особое внимание уделяют соблюдению общих ветеринарно-санитарных правил, обеспечению животных и птиц нормальными зоогигиеническими условиями содержания и рациональным кормлением. При установлении пастереллеза среди свиней, в хозяйствах вводят ограничения. Всё поголовье неблагополучной группы обследуют клинически, больных и подозрительных по заболеванию животных изолируют и лечат, больных кроликов и птицу убивают, остальных вакцинируют. Проводят текущую дезинфекцию, трупы животных и птиц утилизируют или сжигают. Ограничения с хозяйства снимают через 14 дней после поголовной вакцинации животных и последнего случая заболевания при условии проведения заключительной дезинфекции.

 

Бешиха свиней

Erysipelas suum

Загальна інформація Бешиха свиней — інфекційне захворювання сви­ней, яке характеризується при гострому перебігу септицемією, підгострому — появою на шкірі темно-фіолетових плям, при хронічному— ендокардитом, артритами й некрозом шкіри. Поширене в усіх країнах світу.

Симптоми Інкубаційний період триває 1—8, здебільшого 3— 5 діб. Перебігає блискавично, гостро, підгостро, хронічно. При блиска­вичному перебігу підвищується температура тіла, іноді відмічають нервові явища, смерть настає через кілька годин. При гострій формі бешихи спостерігається гарячка (42—42,5 °С), втрата апетиту, при­гнічення, кон'юнктивіт, блювота, запори, що змінюються проносом. На шкірі з'являються еритематозні плями, що поступово змінюються на яскраво-червоні, ромбоподібні, які при надавлюванні бліднуть. Зго­дом вони зливаються і набувають темно-червоного кольору. Відзна­чають синюшність шкіри в ділянці підщелепного простору, черевйих стінок. За відсутності лікування тварини гинуть на 2—3-ю добу. При підгострому перебігу хвороби (кропивниця) ознаки такі ж самі, але розвиваються повільніше. За своєчасного лікування температура спа­дає й тварини видужують. Підгострий і хронічний перебіг хвороби характеризується розвит­ком варикозного ендокардиту, артритів, некрозів шкіри, виснаженням.

Патологічні зміни Шкіра у ділянці вух, підгруддя та черева ціанотична. Соматичні й вісцеральні лімфовузли збільшені, гіперемійовані, селезінка і печінка кровонаповнені, нирки набряклі, темно-червоного кольору, в кірковому шарі виявляють крововили­ви (геморагічний гломерулонефрит). Серцеві м'язи рихлі. На на­бряклій слизовій оболонці шлунка й тонкого кишечнику крапкові крововиливи.

Діагноз Діагноз ставлять на основі клініко-епізоотологічних даних і резуль­татів бактеріологічного дослідження. В лабораторію направляють шматочки внутрішніх органів і трубчасту кістку.

Лікування Застосовують антибіотики пеніцилінового, тетрациклiового рядів і сироватку проти бешихи. З лікувальною метою сироватку вводять у дозі 1 —1,5 мл/кг живої маси, пеніцилін — 2 3 тис. ОД/кг маси з інтервалом 6—8 год.

Ветсанекспертиза Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів забою при бешисі свиней вимагає від лікаря проведення відповідних ветеринарно-санітарних та господарських заходів з метою виявлення потенційного джерела збудника, зупинення поширення інфекційних хвороб тварин та зараження людей. У разі виявлення заразних хвороб необхідно вживати заходів відповідно до чинних інструкцій.

Профілактика Профілактика бешихи полягає в суворому дотриманні загальних ветеринарно-санітарних правил та технологічних вимог утримання свиней. Значну увагу приділяють де­зінфекції, дезінсекції, дератизації. Проти бешихи необхідно вакцину­вати всіх свиней, починаючи з 2-місячного віку. При виявленні хвороби у господарстві вводять обмеження. Хворих та підозрілих на захворювання ізолюють і лікують. Клінічно здорових вакцинують і спостерігають за ними протягом десяти діб. Обмеження знімають через 14 діб після останнього випадку видужання чи загибелі тварини за умови вакцинації всього поголів'я й проведення заключної дезінфекції. Приєднаний файл:

Збудник хвороби Збудник — бактерія — Erysipelotrix insidiosa (Bad. rhusiopathiae suis., Erysipelotrix rhusiopathiae) — нерухома, не утворює спор і капсул, грампозитивна паличка, завбільшки 1—2 х 0,2—Ю,5 мкм. У старих культурах та в організмі утворює ниткоподібну форму. У трупах зберігається кілька місяців, при розсіяному світлі вижи­ває до 4 тижнів, під дією прямих сонячних променів гине за кілька годин. Температура +70 °С вбиває збудника за 2—5 хв, 100 °С — за кілька секунд. Гине під дією 2%-го розчину їдкого натру та формаль­дегіду, 3%-го освітленого розчину хлорного вапна.

Епізоотологія Хвороба перебігає спорадично, рідше — у вигляді ензоотії чи обмежених епізоотій. Виникає частіше у літній період. Хворіють переважно свині від 3-місячного до 12-місячного віку. Крім свиней, можуть хворіти коні, велика рогата худоба, вівці, собаки, північні олені, інші ссавці та птиця. Люди також сприйнятливі до цієї хвороби. Джерелом збудника є хворі й перехворілі тварини. Резервуа­ром інфекції можуть бути різні види птиці, риби, гризуни, а факторами її передачі — інфікований корм і вода, підстилка, грунт, предмети догляду та ін. Зараження відбувається аерогенно, аліментарно або через пошкоджену шкіру. Після потрапляння палички бешихи в кров і паренхіматозні органи тварини розвивається септицемія.