Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Тема: ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ.

1. Поняття трудового права
2. Колективний договір та угода
3. Трудовий договір
4. Припинення трудового договору
5. Робочий час
6. Час відпочинку
7. Оплата праці
8. Матеріальна відповідальність працівників
9. Трудова дисципліна

1. Поняття трудового права

Праця – незмінний супутник людства протягом усього часу його існування. Всі досягнення людської цивілізації є результатом праці. Саме праця дозволяє людині не лише створювати матеріальні блага для себе та своїх близьких, а й самоутверджуватись у суспільстві, реалізовувати власний творчий потенціал, досягати все нових вершин. Саме виходячи із цього надзвичайного значення праці для кожної людини Конституція України статтею 43 закріпила право кожної людини на працю. Дане право включає в себе можливість особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає. Українська держава зобов’язалась створювати умови для повного здійснення її громадянами права на працю, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Констиутція України заборонила використання примусової праці як грубе порушення права людини на працю. Ті, хто працює, відповідно до норм Конституції, мають право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Крім того, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Законом захищається право на своєчасне одержання винагороди за працю.

Таким чином, право громадян України на працю – це право на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, – включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, що забезпечується державою.

Трудове право – галузь права, яка регулює відносини, що виникають у процесі реалізації особою права на працю. Суб’єктами трудового права є: працівник, працедавець, профспілка.

Цікаво знати, що умовно всіх тих, хто працює, поділяють на дві групи: перша, «сині комірці» – це робітники, які займаються фізичною працею, та друга, «білі комірці» – працівники та службовці, люди інтелектуальної праці.

 

Основними джерелами трудового права є

• Конституція України (ст. 43, 44, 45)
• Кодекс законів про працю від 10.12.1971
• Закони України “Про колективні договори і угоди” від 1 липня 1993 року
• “Про відпустки” від 15 листопада 1996 року
• “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року

 

2. Трудовий договір

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

 

Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватися угодою сторін.

Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

 

Трудовий договір укладається з 16 років, як виняток – з 15 років, а учнями – з 14 років (лише якщо робота не завдає шкоди здоров’ю, не заважає навчанню, а також є дозвіл одного із батьків).

 

Форми трудового договору: письмова, усна

Види трудового договору: 1) безстроковий;

2) н а визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) на час виконання певної роботи.

 

При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку. У випадках, коли це необхідно за характером праці – документ про освіту, про стан здоров’я та інші документи. Забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, прописку та документи, подання яких не передбачено законодавством.

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п’яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Для робітників (робочих (рос.) строк випробування становить не більше ніж 1 місяць. Строк випробування для інших не повинен перевищувати 3 місяців, як виняток він може становити 6 місяців. Випробування не встановлюється для:

осіб, які не досягли вісімнадцяти років;

молодих робітників після закінчення ПТУ;

молодих спеціалістів після закінчення ВНЗ;

осіб, звільнених у запас;

інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи.

Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування.

 

3. Колективний договір та угода

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях, які використовують найману працю.