Узагальнення роботи внутрішнього аудитора

Тема 7. Документація внутрішнього аудитора

Зміст

1. Узагальнення роботи внутрішнього аудитора

2. Розроблення та реалізація системи заходів внутрішнього аудиту

 

Узагальнення роботи внутрішнього аудитора

 

Формування підсумкової контрольної інформації є завершуючим етапом процесу внутрішнього аудиту фінансово-господарської дія­льності фірми. Носії цієї інформації є офіційними документами, які відображають думку аудитора по відношенню до вірогідності та об'єктивності фінансової звітності. У зв'язку з цим необхідно чітко визначати вимоги до структури, змісту і оформленню робочої доку­ментації внутрішнього аудитора.

Робоча документація аудиторської перевірки готується внутрі­шніми аудиторами і перевіряється керівником служби внутрішнього аудиту. В цих документах подається перелік отриманої інформації, а також результати її аналізу.

Робоча документація внутрішньої аудиторської перевірки може зберігатися на паперових або магнітних носіях. Якщо робоча документація внутрішнього аудитора зберігається не на паперових носіях, необхідно врахувати можливості її дублю­вання.

Внутрішні аудитори готують висновки, що стосуються фінансо­вої інформації, і в робочій документації повинно зазначатися, чи підтверджується ця інформація необхідними бухгалтерськими запи­сами.

Уся робоча документація з аудиту перевіряється на предмет під­твердження аудиторського висновку і правильності виконання всіх процедур його проведення. Здійснення такого контролю повинно мати документальне підтвердження. Робоча документація внутріш­нього аудитора належить до власності суб'єкта господарювання.

Архіви робочої документації з проведення аудиту повинні знахо­дитись у службі внутрішнього аудиту, і доступ до них мають тільки уповноважені особи.

Внутрішні та зовнішні аудитори (як правило) надають один од­ному доступ до робочої документації.

Доступ зовнішніх аудиторів до робочої документації внутрішніх аудиторів може бути наданий лише з дозволу керівника підпри­ємства або керівника служби внутрішнього аудиту.

Підсумкова інформація за результатами внутрішнього аудиту має бути оформлена Аудиторським звітом і Аудиторським висновком.

Структура вступного розділу аудиторського звіту може мати такий вигляд:

1. Заголовок (найменування конкретного документа аудиторсь­кого звіту).

2. Повна назва підприємства (або об'єкта, який підпадав ауди­ту).

3. Прізвище внутрішнього аудитора, який проводив аудиторсь­ку перевірку.

4. Посилання на реквізити календарного плану діяльності служ­би внутрішнього аудиту, відповідно до якого проведено ау­дит.

5. Період і час проведення робіт.

6. Визначення межі відповідальності керівництва підприємства і аудиторів.

7. Масштаб аудиту і склад перевіреної документації (відповідно до плану).

8. Посилання на нормативну базу, якою керувався аудитор під час проведення аудиту.

Зміст основного розділу аудиторського звіту залежить від типу підприємства, особливостей його функціонування, видів діяльності та від конкретного завдання, визначеного керівництвом підприємст­ва.

Головними моментами основного розділу аудиторського звіту можуть бути:

1. Загальні відомості про фірму. Тут наводяться дані про особли­вості діяльності підприємства, його організаційну структуру, по­тенціал, чисельність персоналу, основні показники діяльності зві­тного року та їх динаміки, оцінку змісту засновницьких докумен­тів.

2. Економіка і бізнес-планування. Відмічаються результати пере­вірки обґрунтування показників бізнес-плану та їх виконання, до­тримання договірних зобов'язань, основні напрями фінансової стратегії підприємства.

3. Комерційна (або інші види) діяльність. Викладаються резуль­тати оцінки стану організації і технології процесу збуту. Необ­хідний акцент належить зробити на діагностиці маркетингових досліджень.

4. Формування статутного капіталу. Викладаються результати оцінки формування статутного капіталу як сукупності внесків за­сновників (власників) у майно підприємства в грошовому виразі, оцінки формування капіталу за рахунок нематеріальних активів (ціна торгової марки, інтелектуальна власність, ноу-хау тощо).

5. Операції з грошовими коштами, цінними паперами та інши­ми цінностями. Наводяться результати аудиту цільового вико­ристання грошових коштів, які зберігаються в касі, на поточному, валютному та інших рахунках у банках, законності всіх операцій, які здійснюються з грошовими коштами й цінними паперами (ак­ції, облігації, векселі тощо). Цей підрозділ включає пункти, що відображають результати аудиту операцій з товарно-матеріальними цінностями, основними засобами, малоцінними предметами і т.ін. Крім того, важливо виділити ступінь забезпе­чення збереження всіх видів цінностей, а також якість ведення аналітичного обліку.

6. Розрахунки. Відображаються результати аудиту стану розрахунків за всіма рахунками.

7. Формування фінансових результатів і використання прибут­ку. Викла-даються результати аудиту операцій формування витрат, доходів за всіма видами діяльності; вивчення причин виникнення втрат; обґрунтованості основних показників за напрямами використання прибутку. Доцільно виділити пункт, який відображає питання перевірки правильності визначення оподаткованого прибутку, формування цільових фондів.

8. Кредити та фінансування. Викладаються результати оцінюван­ня ефективності використання, своєчасності погашення і забезпеченості кредитів. Доцільно виділити питання аудиту окремих джерел фінансування. Особливий акцент необхідно зробити на визначенні показників кредитоспроможності підприємства.

9. Стан бухгалтерського, податкового обліку. Дається оцінка ступеня вирішення орга­нізаційних і методологічних питань обліку. Викладаються результати оцінки вірогідності і об'єктивності бухгалтерської звітності і податкової звітності. До­цільно виділити результати аудиту інформаційних систем, відо­бразити ступінь реалізації в техно-робочих проектах комп'ютеризації обліку контрольної функції.

10. Експертна діагностика фінансового стану підприємства. Тут доцільно зосередити характеристику і методику розрахунку ос­новних аналітичних показників, які оцінюють фінансовий стан підприємства. Наводяться основні рекомендації по фінансовій стратегії підприємства.

Аудиторський висновок внутрішнього аудитора має містити ін­формацію про обсяг роботи, період перевірки та вид думки перевіряючого.

За кожним із вказаних положень основний розділ аудиторського звіту повинен містити не тільки аргументацію по відношенню до виявлених відхилень (порушень, помилок), а й рекомендації щодо їхнього усунення та запобігання в майбутньому.

Аудиторський висновок внутрішнього аудитора ґрунтується на відомостях, які відображені в аудиторському звіті, що визначає його форму і вид думки:

• безумовно-позитивна;

• умовно-позитивна;

• негативна.

В аудиторському висновку внутрішнього аудитора повинно бути відображено, наскільки діяльність підрозділу, який перевіряється, відповідає існуючим законам і нормативним вимогам.

Аудиторський висновок внутрішнього аудитора має містити ін­формацію, яка відображає достовірність та повноту фінансової до­кументації підприємства про правильність ведення бухгалтерського обліку.

В аудиторському висновку внутрішнього аудитора слід звернути увагу на виявлення помилок, шахрайства та інших подібних випадків у діяльності підприємства, а також усіх ситуацій, які можуть стано­вити ризик збитків для господарюючого суб'єкта.

Опрацювання висновків та рекомендацій, як правило, відбуваєть­ся під час аудиторської перевірки або після її проведення. Таким чи­ном, внутрішні аудитори уникають ризику неправильного розуміння або тлумачення фактів, тобто суб'єкт аудиту може дати пояс­нення, висловити свою думку щодо виявлених у результаті перевірки фактів, висновків та рекомендацій.

Аудиторський висновок внутрішнього аудитора містить основну інформацію та резюме. У висновок також можуть бути включені:

• факти виявлених порушень;

• рекомендації з попередніх аудиторських перевірок;

• інформація про характер здійсненої перевірки (планова, на запит, погоджені процедури).

В аудиторський висновок внутрішнього аудитора обов'язково вклю­чають усі важливі факти, які необхідні для підтвердження або запобіган­ня неправильним судженням. Менш важливу інформацію (факти) можна передавати усно або шляхом неофіційного листування.

У висновках подаються рекомендації, які гуртуються на виявле­них під час перевірки недоліках та порушеннях. Вони зобов'язують керівників підрозділів вживати відповідних заходів. В аудиторсько­му висновку можна зазначати вжиті підрозділом заходи після останньої аудиторської перевірки або інформацію щодо введення суворого контролю над операціями.

Внутрішній аудитор у процесі обговорення матеріалів перевірки повинен погодити із суб'єктом аудиту всі питання, що стосуються цієї перевірки. Якщо внутрішній аудитор та керівник підрозділу, що перевіряється, не дійшли згоди щодо якогось питання, це висвітлю­ється в аудиторському висновку. Письмові коментарі суб'єкта ауди ту можна включати у висновок як додаток, а також подавати в голо­вній частині висновку або в супровідному листі.

Після завершення аудиторської перевірки внутрішні аудитори складають висновок і підписують його. Внутрішній аудитор, упов­новажений підписати аудиторський висновок, повинен призначатися керівником підрозділу внутрішнього аудиту.

Керівник служби внутрішнього аудиту або призначена ним особа зобов'язані перевірити та затвердити аудиторський висновок перед остаточним складанням.

Аудиторський висновок внутрішнього аудитора надається тим співробітникам підприємства, які можуть вжити заходів щодо усу­нення виявлених недоліків або гарантувати їх виконання. Аудитор­ський висновок обов'язково надається керівникам підрозділу, що перевіряється, а керівництву підприємства тільки резюме.

Аудиторський висновок внутрішнього аудитора може надаватися іншим зацікавленим особам або тим, чиї інтереси були порушені в результаті проведення перевірки.

Аудиторський звіт і аудиторський висновок внутрішнього ауди­тора підписують і скріплюють печаткою окремо, оскільки аудитор­ський звіт (аудиторський акт) містить конференційну інформацію і залишається для внутрішнього користування, а аудиторський висно­вок подається загальним зборам акціонерів.

Інформація конференційного характеру викладається в окремому висновку. Якщо вона стосується керівництва підприємства, то ауди­торський висновок обов'язково надається власникам підприємства.

Керівник служби внутрішнього аудиту розробляє вимоги, що стосуються збереження робочої документації, аудиторських виснов­ків, рекомендацій з проведення аудиторської перевірки.

Ці вимоги повинні відповідати положенням, інструкціям іншим внутрішнім регламентам суб'єкту господарювання щодо збереження службової документації, а також чинному законодавству України.