Тема 9. Спеціальні цільові фонди держави

План

1. Джерела доходів і напрями видатків Фонду соціаль­ного страхування від нещасного випадку на виробництві.

2. Тимчасові фонди цільового призначення, їх характе­ристика.

 

Питання 1. Джерела доходів і напрями видатків Фон­ду соціального страхування від нещасного випадку на ви­робництві

 

Слід зауважити, що страхування від нещасного випадку та професійного захворювання є самостійним видом загально­обов’язкового державного соціального страхування, із допомо­гою якого здійснюється соціальний захист з охорони життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Завданнями такого виду страхування є:

1. проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобі­гання нещасних випадків на виробництві, професійних захво­рювань та інших випадків загрози здоров’ю застрахованих, викликаних умовами праці;

2. відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворю­вань;

3. відшкодування матеріальної та моральної шкоди за­страхованим і членам їхніх сімей.

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соці­ального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - ФССНВ) - це некомерційна самоврядна організація. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.

Потрібно з’ясувати джерела надходжень у ФССНВ. Да­ний Фонд має автономну, незалежну систему фінансування. Фінансування Фонду здійснюється за рахунок:

· внесків роботодавців;

· капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників;

· доходів, отриманих від розміщення тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

· коштів, отриманих від стягнення штрафних санкцій із підприємств і працівників за порушення законодавства з безпеки праці;

· благодійних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить чинному законодавству України.

Необхідно зазначити, що працівники не несуть жодних витрат на страхування від нещасного випадку. Розмір страхо­вого внеску для роботодавців залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму та професійної захворю­ваності, належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму та професійної захворюваності, неналежний стан охорони праці).

Страхові тарифи, диференційовані по групах галузей економіки (видах робіт), залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законодавчо. Страхувальник здійснює страховий внесок у ФССНВ у порядку та строки, що визначаються страховиком.

Основними напрямами використання ФССНВ є:

· створення резервів коштів Фонду для забезпечення його стабільного функціонування;

· проведення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків на виробництві;

· відшкодування матеріальної та моральної шкоди за­страхованим і членам їхніх сімей шляхом здійснення соціальних виплат із Фонду;

· відновлення здоров я та працездатності потерпілих від нещасних випадків на виробництві.

Під час вивчення даного питання слід ознайомитись із переліком соціальних послуг і виплат, які здійснюються даним Фондом у разі настання страхового випадку відповідно до чинного законодавства України.

 

Запитання для самоперевірки

1. У чому полягає мета страхування від нещасного випад­ ку на виробництві та професійного захворювання?

2. Укажіть джерела фінансування ФССНВ.

3. Як встановлюється розмір страхового внеску для робо­тодавців?

4. Які основні напрями використання ФССНВ?

5. Назвіть соціальні послуги та виплати, які здійснює ФССНВ.

 

 

Питання 2. Тимчасові фонди цільового призначення, їх характеристика

 

Відомо, що бюджет є основним централізованим фондом грошових коштів держави, що забезпечує реалізацію її функцій. Однак у державі можуть виникати певні потреби, які мають особливе значення, тому має бути відповідне гарантоване фінансове забезпечення. З цією метою і створюються фонди цільового призначення.

Цільові фонди поділяються на дві групи. Першу станов­лять постійні фонди, створення яких пов’язане з виділенням окремих функцій держави. В Україні такими фондами є спеці­альні фонди для гарантованого забезпечення видатків із загаль­нодержавного пенсійного та соціального страхування.

Другу групу становлять тимчасові фонди, які форму­ються з метою прискореного вирішення актуальних проблем. Дані фонди створюються у разі конкретної необхідності і після вирішення проблеми припиняють свою діяльність.

Слід зазначити, що склад тимчасових фондів цільового призначення досить мобільний. У різні роки до їх складу в Україні належали Фонд розвитку паливно-енергетичного комп­лексу, Державний інноваційний фонд, Фонд охорони праці, Фонд “Чорнобиль”, Фонд соціального захисту інвалідів, Фонд охорони навколишнього природного середовища та ін.

Під час вивчення даного питання потрібно з’ясувати мету створення, джерела фінансування та напрями використання Фонду “Чорнобиль” та Фонду охорони навколишнього природ­ного середовища.

 

Запитання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте поняття “тимчасові фонди цільового призначення”.

2. Наведіть приклади тимчасових цільових фондів в Україні.

3. Які джерела формування та напрями використання Фонду “Чорнобиль”?

4. Які джерела формування та напрями використання Фонду охорони навколишнього природного середовища?

 

Тема 10. Страховий ринок

План

1. Класифікація страхування. Форми страхування: обов’язкове і добровільне. Види страхування за формою власності, галузями та підгалузями.

2. Показники, що характеризують страховий ринок.

 

 

Питання 1. Класифікація страхування. Форми страху­вання: обов’язкове і добровільне. Види страхування за фор­мою власності, галузями та підгалузями

Слід зазначити, що страхування являє собою досить розгалужену систему відносин, тому класифікується за різними критеріями.

За формою розрізняють добровільне та обов’язкове стра­хування.

Добровільне страхування означає виникнення страхових відносин лише на основі добровільно укладеної угоди (стра­хового поліса) між страхувальником і страховиком у разі мож­ливої участі посередників страхового ринку (страхового бро­кера, страхового агента); воно є частиною цивільних правових відносин.

Обов’язкове страхування існує у сфері інтересів не лише окремих страхувальників, а й суспільства загалом, тобто зумов­лене суспільною доцільністю. Обов’язкове страхування здійс­нюється відповідно до законодавчих актів. В Україні, згідно із чинним законодавством, обов’язкове страхування існує у вигляді:

1. обов’язкового страхування, що поширюється на окремі види професійної діяльності (військовослужбовці, працівники органів юстиції, державних контрольних органів, митники та ін.), пасажирів громадського транспорту, власників транспорт­них засобів;

2. загальнодержавного обов’язкового соціального страху­вання (пенсійне, у зв’язку з тимчасовою втратою працездат­ності, на випадок безробіття, від нещасного випадку на ви­робництві).

За формою власності страхових організацій страхування поділяють на державне (державний сектор страхування) та недержавне (комерційний сектор страхування).

Галузева класифікація страхування здійснюється за об’єктами страхування. Кожний об’єкт (галузь) страхування поділяється на підгалузі, що характеризують деталізацію об’єк­тів страхування, специфічні особливості ризиків.

Існують такі галузі страхування:

· особисте страхування: його об’єктами є життя, здо­ров’я та працездатність громадян;

· майнове страхування: його об’єктами є рухоме та нерухоме майно фізичних і юридичних осіб;

· страхування відповідальності - передбачає виплату відшкодування за завдані збитки третім особам у разі заподіяння їм шкоди;

· страхування ризиків: його об’єктом є недоотриманий прибуток чи збитки при здійсненні певних господарських і фінансових операцій, які є ризикованими.

Під час вивчення даного питання потрібно з’ясувати, на які підгалузі поділяється кожна із зазначених галузей страху­вання.

 

Запитання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте форми страхування.

2. Як класифікують страхування за формою власності?

3. Перелічіть галузі страхування.

4. Що є об’єктами особистого страхування?

5. Назвіть підгалузі майнового страхування.

6. Що розуміється під поняттям “страхування відпові­дальності”?

Питання 2. Показники, що характеризують стра­ховий ринок

Страховий ринок - це економічні відносини, де об’єк­том купівлі-продажу виступають страхові послуги.

Суб’єктами страхового ринку є: страховик, страхуваль­ник, страхові посередники.

Нині в Україні відбувається активний розвиток страхо­вого ринку, про що свідчить низка показників, а саме:

· кількість страхових товариств;

· кількість страхових продуктів (видів страхування). Основними видами страхування є: особисте страхування, стра­хування майна, страхування відповідальності;

· обсяг збору страхових платежів і їх питома вага у валовому внутрішньому продукті;

· обсяг виплат страхового відшкодування та їх питома вага в обсязі зібраних страхових платежів;

· середній розмір статутного фонду на одну страхову компанію. Страховики, які займаються страхуванням життя повніші мати мінімальний розмір статутного фонду - €1,5 млн, інші види страхування - €1млн;

· величина прибутку страхових компаній та їх рента­бельність. Кінцевим результатом діяльності страхових компаній є отримання прибутку від діяльності. Основним видом діяль­ності с страхова; крім цього, страховики мають право займатися інвестиційною та іншими видами діяльності;

· місткість страхового сегмента ринку (сумарний обсяг відповідальності усіх страхових компаній);

· місткість перестрахувального сегмента ринку (розмір сумарного обсягу відповідальності, котрий може перестрахувати на ринку, в розрахунку на один договір перестрахування і на згальну суму договорів);

· сконцентрованість ринку (кількість компаній, котрі утримують найбільші частки ринку). У сучасних умовах це ІІАСК “Оранта”, СКУ “Еталон”, СК “ТАС”.

 

Запитання для самоперевірки

1. Що таке страховий ринок?

2. У якому розмірі встановлюється статутний капітал для страхової компанії, що займається страхуванням життя?

3. Хто є суб’єктами страхового ринку?

4. Що є об’єктом купівлі-продажу на страховому ринку?

 

Індивідуальні завдання

1. Страхові фонди як матеріальна основа страхового захисту.

2. Структура та правові засади регулювання страхового ринку.

 

 

Тема 11. Фінансовий ринок

План

1. Створення та функціонування бірж в Україні. Ко­місійна і комерційна діяльність на фондовій біржі.

2. Кризові явища в інвестиційній сфері та шляхи їх подолання.

3. Перспективи розвитку фінансового ринку в Україні.

 

 

Питання 1. Створення та функціонування бірж в Україні Комісійна і комерційна діяльність на фондовій біржі

Біржа - це державна або акціонерна організація, що надає приміщення, певні гарантії, розрахункові та інформаційні пос­луги для операцій із цінними паперами або товарами, отри­муючи за це комісійні від операцій. Іншими словами, біржа - це ринок, на якому відбувається оптова торгівля товарами й цін­ними паперами.

Біржі поділяються на фондові, товарні, валютні та біржі праці.

Фондова біржа - це організований і регулярно функціо­нуючий ринок із купівлі-продажу цінних паперів.

Фондову біржу може бути створено не менш як 20-ма засновниками - торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності по цінних паперах за умови внесення ними до статутного фонду не менше ніж 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ).

Фондова біржа - організація, що створюється без мети отримання прибутку та займається виключно організацією укладання угод купівлі й продажу цінних паперів та їх похідних. Дана біржа не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також вико­нувати функції депозитарію.

Фондова біржа працює за такими принципами:

· перевірка якості й надійності цінних паперів;

· установлення на основі аукціонної торгівлі єдиного курсу на однакові цінні папери одного емітента;

· гласність біржових операцій.

Функції фондової біржі:

· відкриває доступ підприємствам до позичкового небанківського капіталу;

· координує розміщення державних цінних паперів;

· забезпечує переміщення фінансового капіталу з однієї сфери діяльності в іншу;

· упорядковує ринкові відносини з приводу обігу фінан­сових інструментів.

Основними учасниками фондових бірж є:

Брокерські компанії - це компанії, що здійснюють ци­вільно-правові угоди щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клі­єнтів.

Дилерські компанії - це компанії, що здійснюють ци- вільно-правові угоди щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику від Свого імені та за свій рахунок із метою перепродажу третім особам.

Маклери - це особи, котрі виступають посередниками при укладанні угод на біржі.

Фондова біржа набуває прав юридичної особи з моменту її реєстрації Кабінетом Міністрів України. Статут і правила фондової біржі затверджує її вищий орган.

У Статуті визначаються:

· найменування та місцезнаходження фондової біржі;

· найменування та місцезнаходження її засновників;

· розмір статутного фонду;

· умови й порядок створення та закриття фондової біржі;

· права та обов’язки членів фондової біржі;

· організаційна структура фондової біржі;

· компетенція й порядок створення керівних органів фондової біржі;

· порядок та умови відвідування фондової біржі;

· порядок та умови застосування санкцій, установлених фондовою біржею;

· порядок припинення діяльності фондової біржі.

Правіша фондової біржі передбачають:

· види угод, що укладаються на фондовій біржі;

· порядок торгівлі на фондовій біржі;

· умови випуску цінних паперів на фондовій біржі;

· умови й порядок передплати цінних паперів, що коти­руються на фондовій біржі;

· порядок формування цін, біржового курсу та їх публі­кації;

· перелік цінних паперів, що котируються на біржі;

· обов’язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок комісій фондової біржі, біржового курсу та їх публікацій;

· системи інформаційного забезпечення біржі;

· види послуг, що їх надає фондова біржа, і розмір плати за них;

· правила розрахунків на фондовій біржі.

Міністерство фінансів України й місцеві фінансові ор­гани здійснюють контроль за випуском та обігом цінних па­перів, призначають державних представників на фондовій біржі. Вони уповноважені контролювати дотримання положень Стату­ту і Правил фондової біржі та мають право участі в роботі її керівних органів.

Операціями на біржах дозволено займатися лише членам біржі.

Діяльність фондової біржі припиняється у тому разі, коли число її членів стало менше десяти. Якщо у фондовій біржі зали­шилося 10 членів, її діяльність припиняється у разі неприйняття нових членів протягом шести місяців. Діяльність фондової біржі припиняється відповідно до чинного законодавства України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств.

Першими фондовими біржами у світі були такі: Ам­стердамська біржа (1602 р.). Лондонська біржа (1770 р.), Нью-Йоркська біржа (1792 р.). Спершу розвиток бірж був пов’язаний із зростанням державного боргу, тому що вкладені в облігаційні послуги капітали могли перетворюватися в гроші. Після того, як з’явилися перші акціонерні товариства, об’єктом біржового обо­роту стають акції. Нині у світі налічується близько 200 фон­дових бірж, об’єднаних у Міжнародну федерацію фондових бірж. Найбільшими з них є фондові біржі Нью-Йорка, Лондона та Токіо - на них припадає до 60 % загальносвітового обсягу торгівлі цінними паперами. У кожній країні існує своя інтерна­ціональна, історично сформована система бірж.

На ринку цінних паперів України діють сім фондових бірж:

1. Донецька фондова біржа.

2. Київська міжнародна фондова біржа.

3. Кримська фондова біржа.

4. Придніпровська фондова біржа.

5. Українська міжбанківська валютна біржа.

6. Українська міжнародна фондова біржа.

7. Українська фондова біржа.

Крім фондової, одну з провідних ролей у системі ринкової інфраструктури відіграє товарна біржа. Це одна з найважливіших складових ринкового механізму, що виник давно.

Товарна біржа - різновид товарного ринку купівлі-продажу масових, як правило, сировинних і сільськогосподарських товарів. Реалізація продукції на товарній біржі здійснюється без попереднього огляду товарів, за зразками та стандартами із завчасно встановленими розмірами мінімальних партій. Це означає, що власне товари на біржу не доставляються. З ними тільки здійснюються біржові операції, а їх наявність засвідчу­ється документами, що характеризують кількість і якість това­рів. Відмітною особливістю товарної біржі в країнах із рин­ковою економікою є їх спрямованість на купівлю-продаж одно­рідних товарів (нафти, зерна, цукру, бавовни, какао, кави, кау­чуку тощо). Угоди на операції товарної біржі укладаються, як правило, на строк від 6 до 14 місяців з урахуванням особли­востей товару, в т.ч. сезонності його виробництва. Крім того, встановлено нормативні строки ліквідації термінових операцій.

За сферою діяльності, функціями та роллю біржі поді­ляються на національні та міжнародні.

На біржах укладаються дві основні види угод: на операції з реальним товаром і на строкові (ф’ючерсні) операції За пер­шого виду угоди товари переходять від продавця до покупця, за другого, - рух товару необов’язковий, оскільки продаються тіль­ки права на товар. Ці операції нерідко завершуються виплатою різниці між ціною контракту в день його укладання й ціною п день його реалізації. Якщо ціна підвищилася, різницю сплачує продавець, і навпаки, якщо вона знизилася, - покупець. Отже, в операціях на товарних біржах тісно переплітаються купівля-продаж реальної о товару, ф’ючерсні операції.

Слід зауважити, що ф’ючерсні біржі торгують не това­рами, а контрактами або правом на реалізацію товарів. Вони виконують цінопрогнозуючі й цінострахуючі функції, тобто формують майбутні ціни й завбачають їхні відхилення. Існуючі біржі в Україні можна віднести, у кращому випадку, до ціновиявляючих, тобто до таких, які дають змогу виявити реальну ціну.

Важливе значення в біржових операціях відіграє так зване хеджування, тобто страхування від можливих збитків унаслідок зміни цін при здійсненні контрактів на реальний то­вар. Фірма, що продає товар на біржі й у майбутньому постачатиме його за існуючим рівнем цін, одночасно купує ф’ючерсні контракти на той самий строк і на ту саму кількість товару. Водночас фірма, що купує товар із поставкою його в майбут­ньому, тут і продає на біржі ф’ючерсні контракти. Саме ф’ю­черсні контракти страхують операції на купівлю реального товару від можливих збитків у зв’язку зі зміною ринкових цін на цей товар.

У Законі України “Про товарну біржу” визначено її пра­вове становище як посередницької структури, що має на меті отримання прибутку. Вона є організацією, що об’єднує фізичних і юридичних осіб, які здійснюють виробничу й комерційну діяльність у формі надання послуг в укладанні біржових угод, вивченні товарних цін, попиту й пропозиції товарів, вивченні, упорядкуванні й полегшенні товарообігу й пов’язаних із ним торговельних операцій. Діяльність товарної біржі регламен­тується, крім даного Закону та чинного законодавства України, Статутом біржі, правилами біржової торгівлі та біржового ар­бітражу.

Товарна біржа здійснює свою діяльність за такими прин­ципами:

· рівноправність учасників біржових торгів;

· застосування вільних ринкових цін;

· публічне проведення біржових торгів.

Чинним законодавством України також обумовлено пра­ва і обов’язки товарної біржі та її членів, перелік основних положень Статуту, зокрема у ньому визначаються:

· найменування та місцезнаходження біржі;

· склад засновників;

· види фондів, що утворюються біржею, та їх розміри;

· органи управління біржею, порядок їх утворення та компетенція, організаційна структура біржі;

· порядок прийняття в члени біржі та припинення член­ства;

· права та обов’язки членів біржі й біржі перед третіми особами, а також членів біржі перед біржею й біржі перед її членами;

· порядок та умови застосування санкцій;

· майнова відповідальність членів біржі;

· порядок припинення діяльності біржі.

 

Найвищим органом управління товарної біржі є загальні збори її членів. У період між загальними зборами членів товарної біржі управління нею здійснює біржовий комітет (рада біржі).

Контрольним органом товарної біржі є контрольна реві­зійна комісія. Біржовий комітет і контрольна комісія обираються загальними зборами членів товарної біржі, компетенція та пов­новаження комітету й комісії визначаються Статутом товарної біржі.

Для управління товарною біржею та забезпечення її функцій на біржі створюються виконавча дирекція та спеціальні підрозділи: розрахункова палата, біржовий арбітраж, котиру­вальна комісія та інші підрозділи й допоміжні служби, необхідні для її діяльності. Підрозділи біржі діють на основі положень, що затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або уповноваженим ним органом.

Товарна біржа припиняє діяльність за рішенням загаль­них зборів членів біржі, а також за рішенням суду, господар­ського суду або інших уповноважених на це державних органів у випадках, передбачених чинним законодавством України.

 

Запитання для самоперевірки

1. Дайте визначення поняття “біржа”.

2. Які існують види бірж?

3. Що таке фондова біржа?

4. У чому полягають функції фондової біржі?

5. Хто є учасниками торгів на фондовій біржі?

6. Що передбачають Правила фондової біржі?

7. Хто здійснює контроль за роботою фондової біржі?

8. У яких випадках припиняється діяльність фондової біржі?

9. Що таке товарна біржа?

10. У чому полягає відмінність товарної біржі від фон­дової?

11. У яких випадках припиняється діяльність товарної біржі?

 

 

Питання 2. Кризові явища в інвестиційній сфері та шляхи їх подолання

 

Інвестиції - усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційна діяльність - це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Об’єкт інвестиційної діяльності - майно (основні та обо­ротні кошти, цінні папери, науково-технічна продукція, майнові права).

Суб'єкти інвестиційної діяльності (інвестор і учасник) це громадяни, юридичні особи України та зарубіжних країн, а також держава.

Інвестор - суб’єкт інвестиційної діяльності, який прий­няв рішення вкладати власні або залучені майнові й інтелек­туальні цінності в об’скг інвестування.

Учасники - це суб’єкти, які забезпечують реалізацію інвестицій.

Значення інвестиційної діяльності полягає у забезпеченні розвитку економіки країни та господарської діяльності підпри­ємств усіх форм власності.

Упродовж останніх років в Україні має місце глибока криза в інвестиційній сфері (інвестиційної діяльності), адже існує великий розрив між попитом на інвестиції та пропозицією на них; відбувається зменшення інвестиційних ресурсів; відсутні достатні гарантії для іноземних інвестицій тощо.

Основні причини кризового явища в інвестиційній сфері:

· перепрофілювання, закриття та продаж непрацюючих, низькорентабельних та збиткових підприємств;

· підтримка вітчизняних товаровиробників;

· залучення іноземних інвестицій;

· отримання іноземних кредитів;

· створення спільних підприємств з іноземними фірма­ми у переробній промисловості, а також у галузях, які обумов­люють науково-технічний прогрес;

· зменшення інвестиційних можливостей бюджетів усіх рівнів, а також підприємств і населення;

· тривалий процес приватизації державного майна;

· антиінвестиційний синдром у банківській сфері, обу­мовлений переходом банків на короткострокові кредити, як правило, у торговельно-посередницькій діяльності.

Основні шляхи подолання кризових явищ в інвестиційній сфері:

· зниження соціальної напруги, подолання залишкового підходу у виділенні коштів на потреби соціальної сфери;

· скорочення фонду виробничого будівництва за раху­нок державних коштів і формування надійних інвестиційних джерел, у першу чергу, - власних коштів підприємств та інших джерел;

· скорочення централізованих державних капіталовкла­день, що виділяються на безповоротній основі. Перехід до нових принципів централізованого фінансування інвестиційної діяль­ності;

· створення ринку підрядних робіт; зацікавленість буді­вельників у здійсненні замовлень;

· прискорення у кілька разів темпів вибуття застарілого виробничого обладнання;

· створення ефективних форм і механізмів управління інвестиційною діяльністю;

· забезпечення стабільності у сфері оподаткування.

 

Запитання для самоперевірки

1. Дайте визначення поняття “інвестиції”.

2. Що таке інвестиційна діяльність?

3. Хто є учасниками інвестиційної діяльності?

4. Які причини обумовлюють кризові явища в інвести­ційній сфері?

5. Які основні шляхи подолання кризових явищ в інвес­тиційній діяльності?

Індивідуальні завдання

1. Фінансовий ринок.

2. Цінні папери.

3. Фондова біржа.

4. Товарна біржа.

5. Інвестиційний капітал та джерела його утворення.

 

 

Питання 3. Перспективи розвитку фінансового ринку в Україні

 

Фінансовий ринок - це ринок, на якому здійснюється купівля-продаж фінансових ресурсів. Необхідність функціону­вання фінансового ринку полягає в тому, що має місце незбіг потреби в фінансових ресурсах в одного суб’єкта ринку з їх наявністю в іншого суб’єкта; тобто, в одних власників є над­лишок коштів, а в інших - виникає потреба в них.

Суб'єктами фінансового ринку є: держава, підприємства.

До об’єктів фінансового ринку належать: кредити, цінні напери, фінансові послуги.

Значення фінансового ринку полягає в нижчезазначеному:

· сприяння виробничому та соціальному розвитку під­приємств;

· збільшення власного капіталу за рахунок продажу цін­них паперів;

· сприяння зниженню інфляційного процесу в Україні.

Для розвитку фінансового ринку Україні необхідно:

· подолати економічну кризу;

· повернути громадянам України вилучені заощадження в Ощадному банку;

· індексувати заробітну плату, пенсію, стипендії відпо­відно до зростання цін (з урахуванням індексів інфляції);

· забезпечувати створення інвестиційних фондів як на підприємствах, так і в масштабах держави;

· посилювати контроль за діяльністю суб’єктів господа­рювання (фізичних і юридичних осіб) із метою правильного нарахування податків, повного та своєчасного перерахування їх до бюджетів і до цільових позабюджетних фондів (Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування із тимчасової непрацездатності, центру зайнятості та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві).

 

Запитання для самоперевірки

1. Що таке фінансовий ринок?

2. У чому полягає необхідність функціонування фінансо­вого ринку?

3. Розкрийте значення фінансового ринку.

4. Укажіть необхідні умови для подальшого розвитку фінансового ринку.