Заходи забезпечення чистоти повітря

Повітря робочої зони

Повітряне середовище характеризується мікрокліматом у вузькому значенні (метеорологічні умови і склад повітря). Під мікрокліматом виробничих приміщень розуміють клімат внутріш­нього середовищ виробничого приміщення, який визначається поєднаними діями на організм людини, температури, вологості, швидкості руху повітря та теплових випромінювань.

Отже, основними параметрами мікроклімату є: температура, відносна вологість, швидкість переміщення повітря та інтенсивність теплового випромінювання.

Значне відхилення параметрів мікроклімату від оптимальних або допустимих може спричинитися до ряду фізіологічних порушень в організмі людини, до різкого зниження її працездатності і навіть до професіональних захворювань.

Санітарно-гігієнічне нормування умов мікроклімату здійснюється за
ДСН 3.3.6.042-99, які встановлюють оптимальні і допустимі параметри мікроклімату залежно від загальних енерговитрат організму при виконанні робіт і періоду року.

Допустимі мікрокліматичні умови - поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіо-логічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров’я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепло відчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Таблиця Оптимальні норми температури, відносної вологості і швидкості переміщення повітря в робочій зоні виробничих приміщень з незначними надлишками явного тепла (СН 245-71)

 

Категорії робіт за енерговитратами	t, °С	Ψ, %	V, м/с
Легкі: до 172 Дж/с	20-23* 20-25	40-60	0,2-0,5
Середньої важкості: 172-293 Дж/с	17-19 20-23	40-60	0,2-0,5
Важкі. понад 293 Дж/с	16-18 18-21	40-60	0,3-0,7

 

Класифікацію шкідливих речовин дає ГОСТ 12.1.005-88. а також СН 245-71 „Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий”. Ці документи встановлюють гранично допустимі концентрації шкідливостей (ГДК), мг/м³. ГДК – це така концентрація шкідливостей, яка не викликає помітного шкідливого впливу на організм людини протягом всього періоду її трудової діяльності. Встановлено ГДК для понад 3 тис. найменувань шкідливостей.

За ступенем небезпеки для організму людини речовини поділяють на:

□ надзвичайно небезпечні - до 0,1 мг/м³;

□ високонебезпечні - від 0,1 до 1 мг/м³.

□ помірно небезпечні - від 1 до 10 мг/м³,

□ малонебезпечні - > 10 мг/м*.

 

Крім того, речовини поділяють на:

□ токсичні, що розчиняються в біосередовищі людини (кров, лімфа, слина). Вирішальне значення при цьому має хімічний склад речовини і не має значення її агрегатний стан;

□ нетоксичні, що не розчиняються в біологічному середовищі людини. Вирішальне значення при цьому має розмір (дисперсність) пилу, форма частинок, агрегатний стан речовини.

Пил поділяють на:

□ дрібний - до 5 мкм. Він найбільш небезпечний, бо здатний літати в повітрі, дуже погано змочується водою, легко проникає в органи дихання, що викликає захворювання легенів під загальною назвою пневмоконіози. Відповідно до того, який пил вдихала людина, ця хвороба має назву (антракоз) - при вдиханні часток вугілля., сідероз (заліза), сілікоз (кремнію), сілікатоз (сілікатів), але суть захворювання від цього не змінюється. Частки пилу, що знаходяться в потоці повітря, газу, називають аерозолями;

□ середній - від 5 до 10 мкм;

□ грубодесперсний - > 10 мкм. Він найменш небезпечний, швидко осідає на предмети, устаткування, підлогу. Пил, що осів, має назву аерогель.

Пари та гази поділяють на:

□ подразні - хлор, аміак.

□ отруйні - ртуть, бензол;

□ задушливі - вуглекислий газ, метан, азот.

 

Заходи забезпечення чистоти повітря

До них належать:

1. Механізація і автоматизація виробничих процесів. Найважливішим при цьому с те, що людина виводиться з небезпечної зони, а застосування роботів, телемеханіки не тільки підвищує продуктивність, але і покращує умови праці.

2. Застосування технологій, які виключають утворення шкідливостей (заміна токсичних речовин на нетоксичні, перехід з твердою та рідинного палиш на електричне високочастотне нагрівання, пилоподавлення водою тощо).

3. Застосування вентиляції, раціонального опалення, кондиціювання повітря.

Питання застосування вентиляції і методи розрахунків будуть розглянуті далі. Щодо опалення, то до найбільш поширених відносять системи:

□ водяного опалення - найбільш ефективні в санітарно-гігієнічному відношенні;

□ парового опалення – влаштовують головним чином на підприємствах, де використовують пару для виробничих потреб.

□ повітряного опалення – завчасно зігріте повітря подають приточними вентиляційними каналами або опалювальними агрегатами, встановленими на колонах або стінах приміщення на висоті 3 - 4 м.

Кондиціювання повітря - це створення та автоматичне підтримування в приміщенні, незалежно від зовнішніх умов, стабільних значень температури, вологості, чистоти і швидкості переміщення повітря, відбір сторонніх запахів, іонізація повітря.

4. Застосування засобів індивідуального захисту.

5. Очищення повітря в промислових установках.

 

Найбільш поширеним і ефективним засобом регулювання якістю повітря робочої зони є вентиляція