Фінансова стратегія і фінансова тактика

Тема. ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА

Суть, об’єкти і суб’єкти фінансової політики. 1

Складові фінансової політики. 3

Фінансова стратегія і фінансова тактика. 3

Напрями, типи і види фінансової політики. 6

Суть, об’єкти і суб’єкти фінансової політики

Функціонування фінансової системи спрямоване на вирішення певних завдань, що стоять перед суспільством. Уряд кожної держави проводить економічну політику, складовою якої є фінансова політика.

Фінансова політика — комплекс дій і заходів, що здій­снюються державою в межах наданих їй функцій та по­вноважень у сфері фінансової діяльності суб'єктів гос­подарювання та фінансових інституцій, громадян і безпосередньо держави з метою вирішення певних за­вдань і досягнення поставлених цілей.

Тобто, це заходи держави по мобілізації фінансових ресурсів, їх розподілу і використанню на основі фінансового законодавства.

Головним завданням фінансової політики є забезпечення реалізації тієї чи іншої програми фінансовими ресурсами.

Проявляється фінансова політика у:

- Фінансовому законодавстві;

- Системі форм і методів мобілізації фінансових ресурсів;

- Перерозподілі фінансових ресурсів між окремими верствами населення, галузями, регіонами;

- Структурі доходів і видатків держави, тощо.

Фінансова політика відображає суб'єктивну сторону функціо­нування фінансів. Самі по собі фінанси і фінансова система є об'єктивними явищами. Вони існують незалежно від волі окре­мих суб'єктів фінансових відносин і загалом відбивають об'єк­тивні закономірності розвитку. Але механізм функціонування фінансів, організація фінансових відносин і рух грошових потоків, хоча і підпорядковані цим об'єктивним закономірностям, не спрацьовують самі по собі. Їх організовують конкретні суб'єкти, які керуються багатьма чинниками політичного, економічного і гу­манітарного характеру, поєднуючи при цьому як загальносуспі­льні, так і власні інтереси.

Тому фінансова політика завжди є пе­реплетінням широкої гами різноманітних інтересів окремих політичних партій і владних структур, центральних і місцевих ор­ганів влади та управління, різних верств населення тощо.

Суб'єктом вироблення фінансової політики є держава в особі вищих органів влади та управління і основних фінансових орга­нів — Міністерства фінансів та центрального банку, а суб'єктами реалізації -— фінансові органи та інституції. При цьому форму­вання фінансової політики включає концептуальне визначення засад і напрямів цієї політики з позицій вирішення поставлених завдань соціально-економічного розвитку (вищі органи влади та управління) і розроблення конкретних заходів щодо реалізації по­ставлених завдань (Міністерство фінансів та центральний банк).

Напрямок фінансової політики залежить від історичних умов, рівня економічного розвитку, національних традицій, інших чинників. При переході економіки від одного стану до іншого буде змінюватися і напрямок фінансової політики.

Найважливішими умовами результативності фінансової політики є:

- Врахування дії економічних законів;

- Вивчення та використання досвіду попередніх етапів економічного розвитку;

- Врахування специфіки умов сучасності, змін узовнішній і внутрішній політиці;

- Комплексність у розробці заходів, пов’язаних із вдосконаленням фінансових відносин.

Складові фінансової політики.

Фінансова стратегія і фінансова тактика

Фінансова політика розгля­дається у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні вона відображає усі сторони функціонування фінансів і охоплює монетарну (грошово-кредитну) та фіскальну політики.

Монетарна політика являє собою комплекс дій та заходів у сфері грошового ринку. Її механізм засновується на пропозиції грошей та їх вартості як фінансових ресурсів.

Фіскальна політика характеризує дії держави щодо централі­зації частини виробленого ВВП та її суспільного використання. Вона здійснюється шляхом упровадження різноманітних методів мобілізації державних доходів та розподілу цих коштів за окре­мими напрямами державних видатків. Саме фіскальна політика становить основу фінансової політики у її вузькому розумінні. Водночас ця політика ширша, оскільки включає також політику у сферах фондового і страхового ринків та міжнародних фінансів.

Фіскальну політику дещо умовно можна поділити за двома напрямами — на податкову і бюджетну.

Податкова політика ха­рактеризує діяльність держави у сфері оподаткування — устано­влення видів та співвідношення податків, визначення платників та підходів до них (уніфікований чи диференційований), устано­влення ставок оподаткування, надання податкових пільг тощо. Вона відображає як потреби держави у коштах, так і вплив пода­тків на діяльність підприємств і громадян.

Бюджетна політика являє собою діяльність щодо формування бюджету держави, його збалансування, розподіл бюджетних коштів тощо. Залежно від структури бюджетних видатків ця політика може мати соціальне, економічне чи військове спрямування. Крім того, бюджетна політика визначає засади бюджетного устрою країни і побудови її бю­джетної системи, а також організацію міжбюджетних відносин.

Фінансова політика у сферах фондового та страхового ринків характеризується діями держави щодо їх розвитку і регулювання, створення відповідних гарантій клієнтам страхових компаній та інституційних інвесторів. Оскільки вказані фінансові інституції є самостійними комерційними структурами, держава може вплива­ти на них, як і на інших суб'єктів підприємницької діяльності, тільки засобами регуляторної політики.

Фінансова політика у сфері міжнародних фінансів пов'язана з налагодженням взаємовідносин держави з міжнародними органі­заціями і фінансовими інституціями, членство в яких є доброві­льним. З одного боку, воно передбачає членські внески, а з іншо­го— можливості отримання фінансової допомоги. Сутність по­літики полягає у визначеності щодо участі в цих організаціях та інституціях і у встановленні засад співпраці.

Важливою складовою фінансової політики є боргова політика держави. Вона починається з визначення співвідношення між по­датковими і позиковими фінансами. Перші засновуються на фор­муванні доходів бюджету за рахунок податків й обов'язкових платежів, а другі — на використанні в певних межах державних позик. Боргова політика визначає межі та умови державного запо­зичення, співвідношення між його формами, між кредиторами держави, а також порядок і механізм погашення державного боргу.

Дієздатність фінансової політики значною мірою визначається узгодженістю її окремих складових. І монетарна й фіскальна, і податкова й бюджетна, і політика фінансового ринку та боргова політика держави мають бути спрямовані в одну сторону. Тільки скоординована й узгоджена політика може дати позитивні ре­зультати. Фінанси являють собою єдиний організм, в якому всі складові досить тісно взаємозв'язані, а тому прорахунки в будь-якому напрямі фінансової політики неодмінно ведуть до негатив­них наслідків.

Фінансова політика залежно від тривалості періоду, на який во­на розрахована, і характеру завдань, що вирішуються, включає фі­нансову стратегію і фінансову тактику. Причому вони тісно взає­мозв'язані. Стратегія визначає сутність і напрями тактики. У свою чергу, тактичні можливості обмежують вибір стратегії, адже без­глуздо визначати стратегічні цілі і завдання, для вирішення яких недостатньо належних тактичних засобів. Водночас слід наголоси­ти на тому, що тільки та фінансова політика, яка ґрунтується на поєднанні та взаємоув'язці стратегії і тактики, їх єдності і підпорядкованості, може бути успішною. Фінансова політика, що не має стратегічних орієнтирів, а полягає лише у вирішенні тактичних за­вдань, має обмежений характер і, як правило, малоефективна.

Фінансова стратегія — це політика, що розрахована на дов­готермінову перспективу і вирішення глобальних завдань соці­ально-економічного розвитку. Спрямованість фінансової страте­гії визначається конкретними завданнями розвитку суспільства на певному історичному етапі розвитку. В умовах економічної кризи головним завданням є фінансове забезпечення макроекономічної стабілізації, в умовах економічного розвитку — досяг­нення оптимальних темпів зростання ВВП. Водночас за будь-яких умов основою фінансової стратегії є надійне забезпечення потреб економіки фінансовими ресурсами і створення достатніх стимулів для ефективної діяльності суб'єктів господарювання. Фінансова стратегія зорієнтована на певну модель фінансових відносин у суспільстві.

Фінансова тактика являє собою поточну політику, спрямо­вану на вирішення конкретних завдань відповідного періоду, що випливають із розробленої фінансової стратегії. Вона здійснює­ться через переорієнтацію фінансових ресурсів та змін в органі­зації фінансової діяльності. Фінансова тактика більш мобільна, оскільки полягає у вчасному реагуванні на економічні проблеми і диспропорції. Ії головне завдання — досягнення стратегічних ці­лей розвитку.