Загальні аспекти маркетингової діяльності

Зміст і структура виробничих сил і виробничих відносин

В основу розвитку людського суспільства покладено матеріальне вироб­ництво, створення матеріальних благ. Виробництво матеріальних благ у кожній суспільно-економічній формації має свої специфічні особливості, здійснюється за допомогою знарядь праці.

Процес праці включає три основні моменти:

· праця людини;

· предмети праці;

· засоби праці.

·

Праця людини — це змістовна, цілеспрямована діяльність людей, у процесі якої вони видозмінюють зовнішню приро­ду, опосередковують, регулюють і контролюють обмін речей між собою.

Предмети праці — це речі (об'єкти) природи, на які людина впливає в процесі праці, обробляючи їх.

Предмети праці бувають двох видів:

· дані самою природою (наприклад, деревина);

· ті, що підлягають подальшій обробці (руда), їх називають сирим

матеріалом, або сировиною.

Засоби праці — це речі чи комплекс речей, якими людина впливає на предмети праці.

Виробничі сили — це чинники, які забезпечують перетворен­ня речей природи відповідно до потреб людей на матеріальні й духовні блага і визначають зростання продуктивності сус­пільної праці.

До структури виробничих сил належать:

· людина (головна виробнича сила);

· засоби праці:

· предмети праці (засоби виробництва);

· сили природи, які використовуються людьми;

· форми і методи організації виробництва;

· наука;

· інформація.

Оскільки виробничі сили відтворюють відносини людини і природи, то, з одного боку, вони повернуті до сил природи, а з іншого — до систе­ми суспільних, перш за все економічних, відносин, у складі яких виділя­ють техніко-економічні, організаційно-економічні, соціально-економіч­ні, тобто виробничі, відносини.

Виробничі відносини — це суспільна форма розвитку вироб­ничих сил у процесі виробництва, обміну, розподілу та спо­живання матеріальних і духовних благ.

Такою ж суспільною формою є й відносини власності.

Власність можна розглядати, як виробничі відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва, робочої сили, предметів спо­живання, послуг, об'єктів інтелектуальної власності в усіх сферах сус­пільного відтворення.

 

 

Загальні аспекти маркетингової діяльності

Перехід економіки України на ринкові умови господарювання зумовлює перенесення управлінських рішень із виробничих ланок сучасних під­приємств до ланок збуту. Такий підхід було сформульовано ще в 1952 р. на фірмі «Дженерал електрик»: «Маркетингова концепція ставить від­повідальних за маркетинг на початок, а не в кінець процесу виробництва та інтегрує маркетинг у всі сфери фірми. Тому маркетинг своїми дослі­дженнями і звітами констатує та визначає для інженера-розробника, для відділу дизайну та виробництва, чого очікує споживач від кожного виро­бу, яку ціну він хоче дати за це і де та як виникає потреба і попит. Мар­кетинг зумовлює планування виробу, планування виробництва... а також продаж, збут і сервіс виробу».

Перш ніж планувати розробку проекту, слід за допомогою спеціаль­них методів дослідження визначити, на які товари є попит; забезпечити виробництво необхідними ресурсами для задоволення цього попиту; якнайкраще запропонувати товар, своєчасно довівши його до споживача; отримати максимально можливий прибуток.

Таким чином, маркетинг — це комплексна система управ­ління ринком (підприємствами), основними елементами якої є:

· товар;

· ціна;

· місцезнаходження товару;

· стимулювання попиту.

 

У процесі дослідження кожен із цих елементів аналізують і щодо кожного з них розробляють відповідну стратегію і тактику. Звідси ви­пливає формулювання маркетингового планування як управлінського процесу і підтримування відповідності між маркетинговими цілями підприємства та його потенційними маркетинговими можливостями і ресурсами.

Основна мета маркетингового планування — побудувати діяльність підприємства так, щоб органічно і найефективніше поєднати виробниц­тво, задоволення потреб споживачів, прибуток і розвиток підприємства.

На підставі обробки інформації із самоаналізу якостей власної про­дукції підприємство розробляє стратегічний план дій на період більш ніж півтора року, що вказує, які маркетингові дії підприємство має здій­снити з метою:

· виходу на ринок з новим продуктом або послугою;

· припинення реалізації старих товарів або послуг;

· залучення нової групи споживачів;

· розширення (звуження) сфери діяльності.

Наступною змістовою частиною планування маркетингу є розроблен­ня ринкової тактики, яка, на відміну від ринкової стратегії, розроб­ляється на найближчі місяці і являє собою конкретні дії, що виконують­ся з метою реалізації обраної маркетингової стратегії підприємства. В разі необхідності оперативного реагування на зниження проектованого обсягу продажу підприємства застосовують такі тактичні маркетингові прийоми:

· термінове скорочення виробництва;

· форсування рекламної діяльності;

· стимулювання збуту за допомогою зниження цін;

· матеріальне заохочення персоналу, зайнятого збутом;

· в прискорена перевірка якості або деяких споживчих властивостей товарів з наступними рекомендаціями виробництву;

· перевірка ефективності всіх елементів механізму збуту і каналів реалізації.

У випадку, якщо обсяги виробництва не встигають за зростанням по­питу, можливими є такі варіанти тактичних маркетингових заходів:

· збільшення масштабів виробництва;

· скорочення витрат на рекламу і стимулювання збуту;

· підвищення цін;

· часткове згортання збуту, наприклад внаслідок скорочення кіль­кості працівників збуту.