Державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу (ст. 259 КЗпП України).

До таких органів належать перш за все Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, що був утворений у складі Міністерства праці та соціальної політики на базі його структурних підрозділів — головної державної

інспекції праці та Державної експертизи умов праці України¹ і підвідомчі йому територіальні державні інспекції праці в областях, містах Києві та Севастополі, які відповідно входять до складу управлінь праці та зайнятості населення обласних державних адміністрацій, управлінь праці та зайнятості Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Вони утворюють єдину систему нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності.

Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю та територіальні інспекції праці свою діяльність здійснюють у взаємодії з органами державного управління охороною праці, органами державної податкової служби, правоохоронними органами, місцевими органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, профспілковими об'єднаннями, представниками сторін, які підписали галузеві, регіональні угоди та колективні договори.

Контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється щодо основних інститутів трудового права: прийому на роботу; зміни умов трудового договору; припинення трудових правовідносин; ведення трудових книжок; робочого часу і часу відпочинку; оплати праці, гарантій і компенсацій; укладення та виконання галузевих і регіональних угод, колективних договорів; трудових відносин у разі банкрутства та приватизації підприємств; відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків; праці жінок, молоді, інвалідів та інших категорій громадян, які потребують соціального захисту; трудової дисципліни і матеріальної відповідальності працівників; виплати працівникам допомоги з державного соціального страхування.

Відповідно до покладених на них завдань Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю та територіальні інспекції праці виконують, зокрема, такі функції:

¹ Про утворення Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю: Постанова Кабінету Міністрів України від ЗО серпня 2000 р. № 1351 // Офіційний вісник України. — 2000. — 15 вересня. — № 35. — Ст. 1503.

контролюють додержання законодавства про працю на підприємствах, вимагають усунення виявлених порушень;

вносять на розгляд власника (керівника) підприємства або уповноваженого ним органу, органів державної виконавчої влади пропозиції, спрямовані на усунення і попередження порушень законодавства про працю, а у необхідних випадках доводять їх до відома органів прокуратури;

складають у випадках, передбачених законодавством, протоколи про адміністративні правопорушення вимог законодавства про працю, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення згідно із законодавством;

сприяють організації правового навчання власників (керівників) підприємств або уповноважених ними органів та проведенню роз'яснювальної роботи щодо законодавства про працю;

ведуть прийом громадян, розглядають листи, заяви, скарги громадян, підприємств з питань додержання законодавства про працю;

мають право залучати до перевірок підприємств громадських інспекторів праці.

Крім зазначених вище функцій, Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю визначає головні напрями та пріоритети діяльності територіальних інспекцій, порядок подання ними звітності, надає їм необхідну організаційну і методичну допомогу, вивчає практику і узагальнює досвід їх роботи; скасовує необґрунтовані рішення територіальних інспекцій щодо порушень законодавства про працю, розглядає скарги на дії працівників державної інспекції; узагальнює встановлену звітність територіальних інспекцій про їх діяльність і готує зведені доповіді про діяльність державної інспекції; аналізує додержання законодавства про працю, готує пропозиції щодо його удосконалення.

Посадовим особам Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та територіальних інспекцій праці надається право:

безперешкодно відвідувати підприємства з метою контролю за дотриманням законодавства про працю;

знайомитися з документами та одержувати від міністерств, інших центральних та місцевих органів державної виконавчої

16 Трудове право України

влади і органів місцевого самоврядування, підприємств копи наказів, розпоряджень, протоколів, дані обліку і звітності та інформацію з питань додержання законодавства про працю, інші документи і відомості, необхідні для виконання інспекцією своїх завдань;

у разі виявлення порушень законодавства про працю давати власнику (керівнику) підприємства або уповноваженому ним органу приписи про їх усунення. Приписи посадових осіб інспекції підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням у місячний термін про вжиті заходи;

ставити перед власниками (керівниками) підприємств або уповноваженими ними органами питання про накладення стягнення на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю та зайнятість населення, та ін.

Посадові особи Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та територіальних інспекцій праці зобов'язані:

забезпечувати якісне проведення перевірок додержання законодавства про працю, об'єктивність їх результатів;

надавати допомогу підприємствам у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням законодавства про працю, організацією правового навчання працівників;

зберігати державну, службову і комерційну таємницю, отриману під час здійснення своїх посадових повноважень, не повідомляти підприємствам відомостей щодо осіб, які звернулися до них із заявою, скаргою, якщо цього вимагає заявник;

проводити роботу з роз'яснення та пропаганди законодавства про працю, аналізувати його застосування.

Важливе місце серед органів нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю займають органи державного нагляду за охороною праці, зокрема Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду як урядовий орган державного управління був утворений у складі Міністерства з питань надзвичайних

ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи внаслідок ліквідації Державного комітету України з нагляду за охороною праці на підставі Указу Президента України «Про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи» від 20 квітня 2005 р. № 681/2005.

У межах своїх повноважень Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Органи цього Державного департаменту здійснюють державний нагляд за дотриманням законодавства про охорону праці. Згідно з Законом України «Про охорону праці»¹ і Кодексом України про надра² на нього покладено також обов'язки по здійсненню гірничого нагляду, що включає в себе державний нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною, а також використанням і переробкою мінеральної сировини. Порядок організації державного нагляду за охороною праці в системі Державного департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду визначається відповідно до положення про цей департамент, що підлягає затвердженню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 р. № 590.

Основними завданнями Державного департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду у сфері охорони праці є: комплексне управління охороною праці на державному рівні; реалізація державної політики у сфері охорони праці та виробничої безпеки, державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також за проведенням робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх охороною, використанням і переробкою мінеральної сировини; координація робіт з профілактики травматизму невиробничого характеру; проведення експертизи проектної документації та видача дозволів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об'єктів і засобів виробництва.

Цей орган відповідно до покладених на нього завдань:

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 49. — Ст. 668.

² Там само. — 1994. — № 36. — Ст. 340.

бере участь у формуванні державної політики у сфері охорони праці та профілактики травматизму виробничого і невиробничого характеру, охорони надр, розробляє механізм реалізації цієї політики;

організовує та здійснює державний нагляд за додержанням у процесі трудової діяльності вимог законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативно-правових актів про охорону праці;

розробляє за участю міністерств та інших центральних органів виконавчої влади і профспілок проект «Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища», організовує її виконання, забезпечує систематичне інформування населення про хід реалізації передбачених Програмою заходів, погоджує і контролює виконання галузевих і регіональних програм, а також комплексних заходів, здійснюваних підприємствами з цих питань;

здійснює державний гірничий нагляд;

здійснює державний нагляд за безпечним проведенням робіт на виробництвах та об'єктах підвищеної небезпеки, зокрема: контролює виконання вимог щодо вибухопожежобезпеки технологічних процесів під час експлуатації об'єктів і виробництв енергетики, нафтогазового комплексу, металургійних, коксохімічних, хімічних, нафтохімічних, нафтогазопереробних, інших ви-бухопожежонебезпечних виробництв та об'єктів, що пов'язані з використанням або зберіганням токсичних речовин, а також речовин, що здатні утворювати пилоповітряні або парогазові вибухонебезпечні суміші; здійснює контроль за станом та готовністю аварійно-диспетчерських, аварійно-рятувальних та газорятува-льних служб енергетики, нафтогазового комплексу, металургійних, коксохімічних, хімічних, нафтохімічних, нафтогазопереробних виробництв щодо локалізації та ліквідації наслідків аварій; здійснює нагляд за проектуванням, виготовленням, випробуванням, монтажем, ремонтом, реконструкцією, налагодженням, експлуатацією та технічним діагностуванням (обстеженням) підйомних споруд, парових і водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском, трубопроводів пари та гарячої води, устаткування та технологічних об'єктів енергетики, нафтогазового комплексу, металургійних, коксохімічних, хімічних, нафтохімічних, нафтогазопереробних виробництв, інших виробництв та об'єктів підвищеної небезпеки;

здійснює державний нагляд за своєчасним забезпеченням спецодягом, іншими засобами колективного та індивідуального захисту працівників відповідно до нормативно-правових актів;

здійснює державний нагляд за безпечним проведенням робіт з утилізації зброї, звичайних видів боєприпасів, виробів ракетної

техніки.

Посадові особи Державного департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, його територіальних управлінь та державних інспекцій відповідно до своїх повноважень мають право:

безперешкодно в будь-який час без попереднього повідомлення відвідувати підконтрольні підприємства, установи і організації для перевірки додержання вимог законодавства про охорону праці та надр, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з цих питань;

залучати спеціалістів органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

надсилати (надавати) керівникам та посадовим особам підприємств, установ і організацій, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень вимог законодавства про охорону праці та надр;

зупиняти до усунення порушень вимог законодавства про охорону праці експлуатацію підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів і дільниць, машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, а також роботу, пов'язану з використанням надр, якщо ці порушення створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

брати участь у перевірці знань з питань охорони праці посадових осіб та працівників, які експлуатують підйомні споруди, парові і водогрійні котли, посудини, що працюють під тиском, трубопроводи пари та гарячої води;

контролювати додержання встановленого порядку допуску працівників до роботи, їх інструктування, навчання та перевірку знань з питань охорони праці;

заслуховувати звіти посадових осіб центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій з питань охорони праці та надр.

Для реалізації покладених на Державний департамент завдань утворюються територіальні органи.

Територіальні органи безпосередньо підпорядковуються Державному департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду і здійснюють державний нагляд на території (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя) за додержанням вимог законодавчих, інших нормативно-правових актів про охорону праці та державний гірничий нагляд на підприємствах, в установах, організаціях та їх філіях усіх форм власності, за виробничою діяльністю окремих підприємців, а також на об'єктах Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Державного комітету у справах охорони державного кордону, Служби безпеки та інших військових формувань України, де працюють громадяни за трудовими договорами, згідно з укладеними угодами між Державним департаментом, зазначеними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади.

Територіальний орган Держдепартаменту не залежить від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих органів виконавчої влади.

Одним із його основних завдань є здійснення державного нагляду за додержанням у процесі трудової діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також за проведенням робіт з геологічного вивчення надр, їх охороною і використанням, переробкою мінеральної сировини.

Для виконання своїх функцій зазначений територіальний орган має у своєму складі державні інспекції, які є його структурним підрозділом, що здійснюють функції державного органу щодо організації управління охороною праці та здійснення нагляду за додержанням законодавчих й інших нормативних актів про охорону праці.

Держінспекція відповідно до покладених на неї функцій організовує і здійснює державний нагляд за:

функціонуванням системи управління охороною праці на підприємствах;

додержанням на підконтрольних підприємствах вимог законодавчих, державних, міжгалузевих, галузевих нормативних актів про охорону праці;

відповідністю вимогам нормативних актів про охорону праці діючих технологій, технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, а також придбаних за кордоном;

безпекою і технічним станом будівель, споруд, устаткування, інших засобів виробництва;

своєчасним забезпеченням працівників спецодягом та іншими засобами індивідуального та колективного захисту і утриманням їх відповідно до чинних нормативних актів;

виготовленням, монтажем, ремонтом, реконструкцією, налагодженням і експлуатацією машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва згідно з вимогами нормативних актів про охорону праці;

додержанням вимог законодавства про охорону праці при укладенні трудового договору (угоди);

санітарно-побутовим забезпеченням працюючих на підприємствах, проведенням обов'язкових медичних оглядів окремих категорій працівників;

охороною праці жінок, неповнолітніх та інвалідів; відповідністю вимогам нормативних актів про охорону праці об'єктів виробничого, соціально-культурного та побутового призначення, а також тих, що будуються чи реконструюються; виготовленням, транспортуванням, зберіганням, використанням, випробуванням та обліком вибухових матеріалів і виробів на їх основі;

повнотою вивчення родовищ корисних копалин і умов їх розробки, умов будівництва та експлуатації підземних споруд, похованням шкідливих речовин, відходів виробництва, а також правильністю і своєчасністю передачі родовищ корисних копалин для промислового освоєння;

додержанням вимог щодо охорони надр при веденні робіт по їх вивченню, встановленню кондицій на мінеральну сировину, розробці родовищ твердих, рідких і газоподібних корисних копалин і використанню надр для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин;

забезпеченням раціонального використання мінеральних ресурсів при їх переробці, найбільш повним і комплексним вилученням наявних корисних компонентів;

проведенням комплексу маркшейдерських і геологічних робіт;

роботою служб внутрішньовідомчого контролю за станом охорони праці, служб охорони праці та інших структурних підрозділів підприємств щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці;

готовністю воєнізованих та інших професійних аварійно-рятувальних формувань, аварійно-диспетчерських служб до локалізації й ліквідації аварій;

правильним і ефективним використанням коштів фонду охорони праці підприємств, а також надходженням їх до регіонального та галузевого фондів охорони праці;

додержанням порядку зберігання, транспортування і використання отруйних, вогненебезпечних та шкідливих речовин;

своєчасним забезпеченням працівників, які зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою та наданням інших пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці у відповідності до чинного законодавства;

правильністю сплати підприємствами штрафів за нещасні випадки і професійні захворювання, які сталися на виробництві з їхньої вини.

Держінспекція контролює додержання спеціальних вимог, встановлених для осіб, які приймаються на роботу, пов'язану зі зберіганням, використанням та обліком вибухових матеріалів.

Відомчий контроль за додержанням законодавства про охорону праці на підприємствах галузі здійснюють служби охорони праці міністерства, державного комітету, корпорації та іншого об'єднання підприємств, створених за галузевим принципом, які діють на основі «Типового положення про службу охорони праці»¹.

¹ Типове положення про службу охорони праці. Затв. наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 р. № 255 // Офіційний вісник України. — 2004. — № 48. — С 3191.

Цим же Типовим положенням передбачено створення служби охорони праці на підприємствах, у виробничих і науково-виробничих об'єднаннях, кооперативних, колективних та інших організаціях виробничої сфери з числом працюючих 50 і більше осіб, яка підпорядковується безпосередньо керівникові і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти служби охорони праці мають право: безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об'єкти, структурні підрозділи підприємства, зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; одержувати від посадових осіб необхідні відомості, документи і пояснення (письмово чи усно) з питань охорони праці; перевіряти стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на об'єктах підприємства, видавати керівникам перевіреного об'єкта, цеху, виробництва обов'язковий для виконання припис; вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи працівників, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань з охорони праці, не мають допуску до відповідних робіт або порушують нормативні акти про охорону праці тощо.

Нагляд у сфері використання ядерної енергії, відповідно до ст. 5 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р. № 39/95-ВР¹, є одним з основних принципів державної політики у сфері використання ядерної енергії та радіаційного захисту.

Державний нагляд за дотриманням норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки здійснюють Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство охорони здоров'я України, інші органи державної виконавчої влади згідно із законодавством України.

Органи державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки створюють державні інспекції, на які покладається державний нагляд за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки.

Державні інспекції діють згідно з положеннями про них, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. ¹ Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 12. — Ст. 81.

Державний пожежний нагляд за дотриманням роботодавцями законодавства про пожежну безпеку здійснюється державною пожежною охороною.

Пожежна охорона створюється з метою захисту життя і здоров'я працівників, підтримання належного рівня пожежної безпеки на підприємствах, в установах і організаціях.

Основними завданнями пожежної охорони є: здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог; запобігання пожежам і нещасним випадкам на них; гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

Органи державного пожежного нагляду відповідно до покладених на них завдань: розробляють з участю міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади і затверджують загальнодержавні правила пожежної безпеки, які є обов'язковими для всіх роботодавців та працівників; встановлюють порядок опрацювання і затвердження положень, інструкцій та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки, що діють на підприємстві, в установі та організації, розробляють типові документи з цих питань; здійснюють контроль за додержанням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки роботодавцями, керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ та організацій тощо.

Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади, що здійснює контроль і нагляд за додержанням санітарного законодавства, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, відповідно до ст. 31 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»¹ є центральний орган виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. На сьогоднішній день це — Міністерство охорони здоров'я України.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд — це діяльність органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби щодо контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 27. — Ст. 218.

Основними завданнями цієї діяльності є:

нагляд за організацією і проведенням підприємствами, установами, організаціями санітарних і протиепідемічних заходів;

нагляд за дотриманням роботодавцями санітарного законодавства;

проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи умов праці, гігієнічної регламентації небезпечних факторів і видача дозволів на їх використання.

На установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби покладаються функції спеціально уповноважених відповідних адміністративно-територіальних, транспортних та об'єкто-вих органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є:

здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду на підприємствах, в установах, організаціях;

визначення пріоритетних заходів у профілактиці професійних захворювань, а також у охороні здоров'я працівників від шкідливого впливу на них факторів виробництва;

вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров'я працівників залежно від стану середовища праці, встановлення факторів навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров'я працівників;

підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя працівників, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб на підприємства, в установи, організації;

контроль за усуненням причин і умов виникнення та поширення інфекційних і професійних захворювань, отруєнь та їх державний облік;

видача висновків державної санітарно-гігієнічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами виробництва, методичне забезпечення та здійснення контролю під час визначення рівня небезпечності відходів.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється за допомогою вибіркових перевірок дотримання санітарного законодавства за планами органів, установ та закладів державної

санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залежно від санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за дотриманням органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами санітарного законодавства, контроль за проведенням санітарних і протиепідемічних заходів, виконанням програм профілактики захворювань, охорони здоров'я населення у межах відповідних територій здійснюють головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, міст, районів та їх заступники, головні державні санітарні лікарі на транспорті та їх заступники, а також головні державні санітарні лікарі об'єктів з особливим режимом роботи.

Державний контроль за дотриманням законодавства про працю на відповідних територіях здійснюють також місцеві державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Місцеві державні адміністрації відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 p. № 586-XIV¹ в межах, визначених Конституцією та законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за охороною праці та своєчасною і не нижче визначеного державою мінімального розміру оплатою праці. Для реалізації наданих повноважень вони мають право проводити перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форми власності і підпорядкування (ст. 28 Закону).

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») належать повноваження: здійснення контролю за забезпеченням соціального захисту працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці на підприємствах, в установах та організаціях, а також за якістю проведення атестації робочих місць, за умовами праці та надання працівникам відповідно до законодавства пільг та компенсацій за роботу у шкідливих умовах праці; участь у веденні колективних переговорів та укладен-

¹ Офіційний вісник України. — 1999. — 21 травня. — № 18. — Ст. 774.

ні територіальних тарифних угод, вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) щодо підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території; реєстрація колективних договорів та угод, здійснення контролю за їх виконанням; здійснення контролю за поданням відповідно до закону підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності відомостей про наявність вільних робочих місць (посад).

Нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами (ст. 1 Закону України «Про прокуратуру»¹).

Предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: відповідність актів, які видаються підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; додержання законів про соціально-економічні права і свободи громадян та їх захист, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів — також з власної ініціативи прокурора.

При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право: безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи належності; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи роботодавця, одержувати інформацію про стан законності та заходи щодо її забезпечення; ¹ Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 53. — Ст. 793.

вимагати від керівників проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз; викликати посадових осіб та інших працівників, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.

При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право: опротестувати акти роботодавця, а також рішення і дії посадових осіб; порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення; давати приписи про усунення очевидних порушень закону; вносити подання посадовим особам підприємства, установи, організації про усунення порушень трудового законодавства та умов, що їм сприяли; звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів працівників і роботодавців.