Самостійна робота повинна бути виконана в зошиті для аудиторних занять або на CD- диску.

Дисципліна Кримінальне право

Самостійна робота № 25

Тема. Злочини проти власності

Тема Кримінально-правова характеристика злочинів проти власності

Мета.

Навчальна. Навчити орієнтуватися в чинному кримінальному законодавстві; застосовувати набуті знання в майбутній професійній діяльності; аналізувати кримінально-правові норми, знати поняття, значення, кримінально-правову кваліфікацію злочинів проти власності.

Виховна. Розвивати аналітичні здібності, увагу, пам’ять, спостережливість, акуратність, самостійність суджень і висновків.

 

Питання, винесені на самостійне опрацювання:

1. Кримінально-правова характеристика вимагання (ст. 189 КК)
2. Кримінально-правова характеристика обставин, що обтяжують знищенням або пошкодженням майна

Завдання:

1.За питаннями, які винесені на самостійне опрацювання скласти конспект, особливо акцентуючи увагу на особливостях кваліфікації та кримінально-правовій характеристиці вимагання, а також обставинах, що обтяжують знищенням або пошкодженням майна.

Методичні рекомендації для виконання самостійної роботи:

Самостійна робота повинна бути виконана в зошиті для аудиторних занять або на CD- диску.

При відповіді на перше питання, необхідно зосередити увагу на тому, що Вимагання (ст. 189 КК) має своїм безпосереднім додатковим об'єктом відносини у сфері охорони безпеки життя, здоров'я, честі, гідності, особистої недоторканності потерпілих.

Предметом вимагання є не тільки майно, а й право на май­но, а також дії майнового характеру. Право на майно — це доку­мент, що дозволяє отримати в свою власність майно (напри­клад, заповіт на квартиру, договір дарування машини, боргова розписка тощо).

Дії майнового характеру — це, наприклад, вимога підвищити в посаді, видати безкоштовну путівку на курорт тощо.

Об'єктивна сторона вимагання виражається у вимозі пере­дачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру, поєднаній із погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, сво­бод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Отже, діяння полягає в активній поведінці та може виявля­тися в незаконній вимозі: а) майна; б) права на майно; в) вчи­нення будь-яких дій майнового характеру, на які винний не має права.

Потерпілими можуть бути: власник; особа, якій майно ввіре­но на законній підставі; близькі родичі цих осіб (батьки, діти, бабуся, дідусь, сестри, брати).

Спосіб вимагання — це погроза заподіяння шкоди потерпі­лому або його близьким родичам, зміст якої може бути різним. Це не тільки погроза насильством, хоча вона зустрічається най­частіше, а й обмеженням прав, свобод або законних інтересів вказаних осіб, пошкодженням чи знищенням їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або роз­голошенням відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (наприклад, розголосити дані про усиновлення потерпілим дитини, про наявність захворювання, про інтимне життя, про злочинну діяльність тощо). Ці відомості можуть бути дійсними або вигаданими, ганебними або не таки­ми. Погроза може бути виражена усно, письмово, жестами, де­монстрацією зброї тощо. У будь-якому разі важливо встанови­ти, що винний, застосовуючи погрозу, прагне до того, щоб у по­терпілого склалося переконання про реальність, дійсність реалізації цієї погрози, якщо він не виконає пред'явленої вимо­ги. Тому, навіть у тому випадку, якщо винний і не думав розго­лошувати відомості або погрожував непридатною зброєю або її макетом, а потерпілий сприймав таку погрозу як реальну, — вчинене є вимаганням.

При вимаганні суб'єкт злочину вимагає передати майно в майбутньому (завтра, через тиждень). При цьому саму погрозу також звернено в майбутнє: її буде реалізовано лише після того, як не буде виконано вимогу. У потерпілого є час прийняти пев­не рішення — виконувати чи не виконувати цю вимогу.

Вимагання вважається закінченим із моменту пред'явлення вимог, тобто з моменту погрози. Якщо винний при відмові по­терпілого від виконання вимоги з помсти реалізував свою по­грозу та умисно заподіяв потерпілому або його близьким родичам шкоду, необхідна кваліфікація за сукупністю певної части­ни ст. 189 і відповідної статті Особливої частини КК, яка перед­бачає відповідальність за фактично спричинену шкоду (наприк­лад статті 122 або 194).

Частина 2 ст. 189 передбачає відповідальність за вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового станови­ща, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому. У частині 3 кваліфіко­ваним визнається вимагання, поєднане з насильством, небез­печним для життя чи здоров'я особи, або таке, що завдало май­нової шкоди у великих розмірах, а в ч. 4 — вимагання, що завда­ло майнової шкоди в особливо великих розмірах або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження.

Такі кваліфікуючі ознаки, як повторність, вчинення вима­гання за попередньою змовою групою осіб, завдання значної шкоди або майнової шкоди у великих або в особливо великих розмірах, вчинення вимагання організованою групою або з по­грозою вбивства або спричинення тяжких тілесних ушкоджень (тобто погроза насильством, небезпечним для життя чи здоро­в'я), за своїм змістом аналогічні ознакам крадіжки та розбою, розглянутим раніше.

Кваліфікуючими ознаками, специфічними для вимагання, є: вчинення вимагання службовою особою з використанням свого службового становища; пов'язане з пошкодженням чи знищен­ням майна (ч. 2 ст. 189); з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи (ч. 3), а також поєднане із заподіянням тяжко­го тілесного ушкодження (ч. 4). У всіх цих випадках загальним є те, що вимагання пов'язане ареальним завданням шкоди потер­пілому: вимога передати майно, право на майно, вчинити дії майнового характеру в майбутньому підкріплюється негайним, у момент вимоги, фізичним насильством, а також пошкоджен­ням або знищенням майна. Ці дії відіграють роль залякування, попередження про серйозність вимоги, реальну можливість ви­конання погрози, якщо вимогу не буде виконано. Вказане на­сильство охоплюється складом вимагання та не потребує до­даткової кваліфікації.

Аналіз об'єктивних і суб'єктивних ознак вимагання і, особ­ливо, його кваліфікованих видів, свідчить, що воно дуже схоже на склади насильницького грабежу (ч. 2 ст. 186) та розбою (ст. 187) і, тому, щоб уникнути помилок у кваліфікації, слід виділя­ти ті ознаки, за якими ці злочини відрізняються: 1) при вима­ганні винний погрожує застосуванням насильства, пошкоджен­ням або знищенням майна, розголошенням відомостей, а при насильницькому грабежі та розбої має місце тільки погроза на­сильством; 2) при вимаганні винний погрожує застосувати на­сильство та вчинити інші дії в майбутньому, якщо не буде вико­нано вимоги, а при насильницькому грабежі та розбої — негай­но; 3) при вимаганні вимога стосується не тільки передачі майна, а й прав на майно або вчинення дій майнового характеру, а при грабежі та розбої — тільки майна; 4) при вимаганні погроза зав­дання шкоди існує не тільки для потерпілого, а і його близьких родичів, а при грабежі та розбої — для особи, яка зазнала нападу (насильства); 5) реальне застосування насильства при вима­ганні переслідує мету підкріплення вимоги, залякування потер­пілого, а при грабежі та розбої — воно є способом вимоги негай­ної передачі майна.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 189 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 189 — позбавлення волі на строк від трьох до семи років; за ч. З ст. 189 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна; за ч. 4 ст. 189 — позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.

 

При відповіді на друге питання самостійної роботи необхідно зосередити увагу на тому, що некорисливі злочини проти власності є не менш небезпечними.

Умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК). Без­посереднім об'єктом цього злочину є відносини власності з на­лежності матеріальних благ (при знищенні майна) і вико­ристання матеріальних благ (при пошкодженні майна). Додат­ковим об'єктом злочину (ч. 2 ст. 194) виступає життя і здоров'я людини.

Предмет злочину — майно, що належить державним, колек­тивним організаціям, а також індивідуальне чи приватне май­но. Воно може бути рухомим і, на відміну від викрадення, заволодіння і привласнення чужого майна, нерухомим — будівлі, споруди, обладнання тощо. Майно як предмет злочину повинно мати товарну, мінову вартість. При цьому воно має бути для особи, яка вчиняє цей злочин, чужим — тобто належати на праві власності іншій особі, на це майно винний не має ні дійсного, ні уявного права.

Знищення і пошкодження спеціальних видів майна або природних багатств в їх природному стані вимагає кваліфікації за іншими статтями КК. Зокрема, знищення або пошкодження лісових масивів та зелених насаджень, незаконна порубка лісу, умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охо­рону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду, за наявності ознак складу злочину, підлягає кваліфікації за ст. 245 або ст. 246, або ст. 252; пошкодження шляхів сполучення і транспор­тних засобів — за ст. 277; нищення, руйнування чи псування па­м'яток історії або культури — за ст. 298. Застосовуються спе­ціальні норми (статті 290, 292, 347,352, 399 і 411) і у випадках знищення чи пошкодження інших спеціальних видів майна. Стаття 194 тут не застосовується, за винятком випадків, якщо знищення або пошкодження спеціальних видів майна підпадає під ознаки ч. 2 ст. 194 і карається більш суворо, ніж передбачено санкціями спеціальних норм.

Об'єктивна сторона злочину полягає у знищенні або по­шкодженні чужого майна, що заподіяло шкоду у великих роз­мірах.

Знищення чужого майна — це такий протиправний руйную­чий вплив на майно, внаслідок якого воно повністю втрачає свою споживчу або економічну цінність, приведення його до та­кого стану, за якого воно взагалі не може бути використане за своїм призначенням, причому втрачені майном властивості не може бути відновлено. Предмет — майно (речі, гроші, цінні па­пери, будівлі, споруди тощо) — внаслідок знищення перестає існувати як таке.

Пошкодження чужого майна полягає в такому протиправ­ному впливі на предмет, внаслідок якого він частково, не в пов­ному обсязі втрачає свої споживчі властивості та економічну цінність і при цьому істотно обмежується можливість його ви­користання за призначенням. Пошкоджене майно може бути відновлене і знову набути тимчасово або частково втрачених корисних якостей для використання його за функціональним призначенням лише за необхідних фінансових, трудових та інших витрат.

Суспільно небезпечні наслідки як ознака об'єктивної сторо­ни злочину полягають у шкоді у великих розмірах. Шкода у великих розмірах — поняття оціночне, яке уточнюється у кож­ному конкретному випадку, з урахуванням матеріального ста­новища потерпілого. Між знищенням або пошкодженням чужо­го майна і заподіяною шкодою має бути встановлено причин­ний зв'язок.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується умис­ною формою вини — прямий або непрямий умисел.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, а за ч. 2 ст. 194— особа, яка досягла 14-річного віку.

Частина 2 ст. 194 передбачає відповідальність за те саме діян­ня, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально небезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо ве­ликих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Щодо загибелі людей (людських жертв) та інших тяжких наслідків має бути необережна форма вини. Якщо при знищенні або пошкодженні чужого майна особа бажала або свідомо до­пускала настання смерті потерпілого або настання інших тяж­ких наслідків (наприклад спричинення тяжкого тілесного уш­кодження), вчинене потрібно кваліфікувати за ч. 2 ст. 194 і за відповідною статтею КК, що передбачає відповідальність за злочин проти життя та здоров'я особи.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 194 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 194 — позбавлення волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років.

Погроза знищення майна (ст. 195 КК). Об'єкт злочину — відно­сини власності. Додатковий об'єкт — особиста безпека людини.

Об'єктивна сторона злочину полягає у погрозі знищення чу­жого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загально небезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися здійснен­ня цієї погрози. Поняття погрози та поняття знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загально небезпечним способом висвітлено при аналізі статей 129 і 194.

Цей злочин з усіченим складом і вважається закінченим із моменту здійснення погрози, за наявності реальних підстав побоюватися ЇЇ здійснення. Якщо після погрози майно знищено, вчинене слід кваліфікувати зач. 2 ст. 194.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Мотиви і мета погрози можуть бути різними — помста, нена­висть, нездорова конкуренція тощо. Якщо погроза здійснюєть­ся з хуліганських мотивів у процесі вчинення хуліганських дій, вчинене охоплюється ст. 296 (хуліганство) та додаткової кваліфікації за ст. 195 не потребує. Погроза знищення майна, по­єднана із вимаганням, тобто вимогою передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характе­ру на користь винного, кваліфікується за ст. 189 як вимагання. Суб'єкт злочину — будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ст. 195 — штраф до п'ятдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного року, або арешт на строк до шести місяців.

Необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196 КК) утворює злочин, якщо воно спричинило тяжкі тілесні ушко­дження або загибель людей.

Об'єкт, предмет і об'єктивна сторона злочину такі самі, як і в злочині, передбаченому ст. 194.

Суб'єктивна сторона — необережність (злочинна самовпевне­ність або злочинна недбалість). Суб'єкт злочину — будь-яка особа

Покарання за злочин: за ст. 196 — виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до чотирьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Порушення обов'язків щодо охорони майна (ст. 197 КК). Пред­метом цього злочину є чуже майно, яке передано власником іншій особі, наприклад, сторожу, водієві, кур'єру на зберігання чи під охорону і яка несе перед власником на договірних основах обов'язок із забезпечення збереження цього майна.

Об'єктивна сторона злочину виражається в порушенні вин­ним обов'язків із забезпечення збереження майна, тобто у неви­конанні або неналежному виконанні особою, якій доручено збе­рігання чи охорона чужого майна, своїх обов'язків. Невиконан­ня особою своїх обов'язків з охорони чужого майна виражається в тому, що вона не робить ніяких дій щодо виконання взятих на себе обов'язків із забезпечення збереження ввіреного чужого майна. Неналежне виконання обов'язків передбачає, що особа хоч і здійснює певні дії із забезпечення збереження ввіреного їй майна, але не в повному обсязі або не так, як це було потрібно відповідно до взятих нею на себе зобов'язань.

Об'єктивної сторони злочину немає, якщо в особи не було можливості забезпечити охорону майна (наприклад, внаслідок стихійного лиха — землетрусу, повені, раптового приступу хво­роби, серцевого нападу тощо).

Для наявності об'єктивної сторони необхідне настання, внаслідок порушення особою обов'язків щодо охорони майна, тяжких наслідків, які мають перебувати в причинному зв'язку з цим порушенням. Тяжкі наслідки — це розкрадання, загибель, псування майна тощо. Це оціночне поняття уточнюється в кож­ному конкретному випадку. Якщо заподіяно майнову шкоду, ЇЇ вартісний критерій може бути визначено виходячи з примітки до ст. 185.

Порушення обов'язків щодо охорони чужого майна саме по собі не зумовлює настання тяжких наслідків, але створює для цього необхідні умови їх спричинення. Тяжкі наслідки наста­ють внаслідок дій інших осіб (розкрадання, пошкодження май­на), стихійних сил природи (загибель, псування майна) тощо.

Суб'єктивна сторона злочину — щодо порушення обов'язків з охорони майна — будь-яка форма вини (як умисел, так і необе­режність), щодо тяжких наслідків — тільки необережність.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка не є службовою. Для службової особи відповідальність за такі дії настає за службову недбалість за ст. 367.

Покарання за злочин: за ст. 197 — штраф до п'ятдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.

 

Рекомендовані для використання –

література:

1. Кримінальне право України: Особлива частина:Підручник/М.І.Бажанов.-2-е вид., перероб. і допов.-К.:Юрінком Інтер,2002.-416 с.; с. 124-154

2. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під загальною

редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г.- К.,-“Форум”,2001., у 2-х ч.; ст.ст.185-198

нормативно-правові акти:

1) Конституція України, 28.06.1996 р.;

Рішення Конституційного Суду України № 13-рп/2000 від 16.11.2000 “Щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України та статті 44 КПК України (справа про право вільного вибору захисника)”.

акти судової практики:

1) постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.1997 року “Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина”;

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.03.1988 року “Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування”.

Питання для перевірки якісного рівня вивчення самостійної роботи:

1) Які є форми розкрадання чужого майна?;

Критерієм поділу на форми є спосіб вчинення злочину. За способом

виділяють 8 форм:

1. крадіжка;

2. грабіж;

3. розбій;

4. вимагання;

5. шахрайство;

6.привласнення;

7. розтрата;

8. заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем.

2) Яке значення має розмір та вартість викраденого для кваліфікації злочинів проти власності?;

3) Яка кримінально-правова характеристика обставин, що обтяжують різні форми розкрадання чужого майна?;

4) Яка кримінально-правова характеристика ст. 189 «Вимагання»?;

Вимагання (ст. 189) має своїм безпосереднім додатковим об"єктом відносини у сфері охорони безпеки життя, здоров"я, честі, гідності, особистої недоторканності потерпілих.

Предметом вимагання є не тільки майно, а й право на майно, а також дії майнового характеру. Право на майно — документ, що дозволяє отримати в свою власність майно (наприклад, заповіт на квартиру, договір дарування машини, боргова розписка тощо).

Дії майнового характеру — це, наприклад, вимога підвищити в посаді, видати безкоштовну путівку на курорт тощо.

Об"єктивна сторона вимагання виражається у вимозі передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Таким чином, діяння виражається в активній поведінці та може виявлятися в незаконній вимозі: а) майна; б) права на майно; в) вчинення будь-яких дій майнового характеру.

Потерпілими можуть бути: власник, особа, якій майно ввірене на законній підставі, близькі родичі цих осіб (батьки, діти, бабуся, дідусь, сестри, брати).