Гетьман Іван Виговський. Лаляцька угода. битва під конотопом1659 р.

Після смерті Богдана Хмельницького (6 серпня 1657 р.) старшина обрала спочатку регентом, а незабаром і гетьманом України сподвижника Хмельницького, генерального писаря Івана Виговського. За часів Хмельницького Виговський був співтворцем великих планів гетьмана в зовнішній та внутрішній політиці. Він твердо тримався основної лінії Хмельницького – забезпечити самостійність України, утримуючи приязні стосунки з усіма її сусідами.

Виникла опозиція гетьманській владі. Сталися глибокі протиріччя між Гетьманським урядом і Запорозькою Січчю.

Конотопська битва або Соснівська битва (27 червня — 29 червня / 7 липня — 9 липня 1659 року) — битва між військами Гетьмана Івана Виговського та Кримської Орди з одного боку і московським військом з іншого біля міста Конотопа сучасної Сумської області.- відбулася у ході російсько-української війни (1658-1659), під час періоду української історії, який прийнято називати Руїною — добою після смерті Богдана Хмельницького, часу відвертої громадянської війни, інтервенції сусідів України і подальшого знищення залишків надбань минулих років визвольної війни. Протиріччя між Московським урядом, який після смерті Хмельницького посилив своє втручання в справи Гетьманщини, продовжували загострюватися. З приходом до влади нового гетьмана Івана Виговського московські воєводи в багатьох містах, і зокрема в Києві, почали відкрито підтримувати українську опозицію Виговському і фактично сприяли загостренню громадянської війни в Україні. В цих умовах Виговський був вимушений укласти Гадяцький договір, за яким Україна отримувала рівноправне місце в Речі Посполитій під назвою Велике Князівство Руське поряд з Польщею та Литвою, заборонялася Унія та гарантувалися права Православної Церкви. Однак сейм Річі Посполитій у травні 1659 року ратифікував договір лише в урізаному виді, викресливши з нього основні пункти, включаючи створення Великого князівства Руського.[8] Уряд Московії перейшов до збройного вторгнення в Україну восени 1658 року. З'єднавшись з ворогами Виговського — Іваном Безпалим, осавулом Вороньком та запорожцями кошового Барабаша, армія Григорія Ромодановського захопила низку українських міст і вирізала не тільки прихильників гетьмана, але також і грабувала мирне населення.

Конотопська битва залишалася довгий час ледве не забороненою темою в російській та особливо радянській історіографії. Протягом століть інформація про неї замовчувалася, бо правда про події під Конотопом розвінчувала багато великодержавних міфів, особливо про «споконвічне прагнення українців до союзу з Росією». Останнім часом події Конотопської битви також ідеалізуються і в деяких українських колах. Незважаючи на великі сподівання та на героїзм козаків, особливо загону Григорія Гуляницького, Конотопська битва залишається змарнованим шансом і чи не найхарактернішим прикладом виграної битви та програної війни.

№23. Переяславсько-Московська угода 1654 р……….

Переяславсько-Московський договір 1654 року:умови і політико-правове значення

Протягом 1653 р. тривали бойові дії на Брацлавщині, де козаки під проводом ІБогуна одержали декілька перемог над противником. Восени коронне військо потрапило в оточення під Жванцем пі над Дністром. Але й цього разу польські війська від повного знищення врятували татари. Кримський хан Іслам-Гірей Ш, підкуплений польським королем Яном П Казимиром, уклав з Польщею сепаратну угоду. За цих обставин Б.Хмельницький був змушений піти на переговори і погодитися на умови польського уряду, оскільки дізнався про рішення Земського собору Московської держави прийняти Військо Запорозьке "під руку" царя Олексія Михайловича Б.Хмельницький розумів, що для успіху національно-визвольної війни необхідна підтримка ззовні. Саме тому він все більше уваги звертав на зовнішню політику. Свою першу дипломатичну перемогу гетьман здобув, залучивши до союзу з козаками кримських татар.Але цей союз виявився ненадійним. Існували і внутрішні причини, які вимагали шукати нових союзників. Дедалі відчутнішим ставало виснаження сил України довголітньою напруженою війною. Проводячи восени 1653 р. мобілізацію до війська, Б.Хмельницький вперше зіткнувся з небажанням значної частини населення йти на військову службу. З великими труднощами гетьману вдалося набрати лише 30-тисячну армію. 8 січня 1654 р. відбулася Переяславська рада, на якій Б.Хмельницький та частина старшини склали односторонню присягу на вірність московському цареві. Запорозькі козаки, частина старшини, духовенство на чолі з митрополитом С.Косовим відмовлялися підтримати такі дії Б. Хмельницького,небезпідставно о стерігаюч и сь поширення московських порядків на українські землі. Вимоги української сторони були затверджені у Москві в березні 1654 р. сшр „ 3 18 Загадам докулгент підтверджував незалежне становище Гетьманщини, однак окрелй статті обмежували зовнішньополіти чну компетенцію гетьмана та по-різному трактувалися субТектами Московський договір був складений так неясно, що й досі історики сперечаються про характер встановлених ним відносин. Так званими "Березневими статтями", зокрема, передбачалося: 1) підтвердження прав і привілеїв Війська Запорозького на маєтності; 2) 60-тисячний козацький реєстр; 3) збереження місцевої адміністрації, податкової і судової системи; 4) право козацтва обирати гетьмана; 5) право зносин гетьмана з іноземними державами, за винятком Польщі і Туреччини; 6) збереження прав київського митрополита; 7) похід російського війська на Смоленськ; 8) зобов'язання обороняти Україну від татар. У ході переговорів виникли розходження в питаннях щодо збору податків і перебування на Україні російських воєвод. стор.12 3 18 В результаті досягнутого компромісу сторони домовились про перебування двох воєвод у Києві та Чернігові, а також про те, що частина податків, яку збирає в Україні місцева адміністрація направлятиметься в московську казну. Була створена основа відокремлення козацько-гетьманської держави від Речі Посполитої. Договір став юридичним визнанням держави. Військо Запорозьке та її козацького устрою.. Нарешті, дозволяв у союзі з Московською державою завершити справу об'єднання етнічно українських земель у межах однієї української держави. Отже, хоча договір певною мірою і обмежував суверенітет України, але й гарантував їй збереження державності. Навесні 1654 р., згідно з домовленостями, Московська держава розпочала війну проти Речі Посполитої. На допомогу союзникам Б.Хмельницький вислав 20-тисячний корпус козаків під командуванням І Зол отар є нка. Спільно з московським військом козаки здобули Смоленськ, Мінськ та Вільно, що насамперед відповідало планам московського царя. 13 з 18 Спроби І. Зол отар є нка запровадити на відвойованих землях козацький устрій наштовхнулися на опір московської адміністрації та воєначальників. Восени 1654 р. Річ Посполита, уклавши союз з Кримом, спрямувала збройні сили на Поділля і Брацлавщину. Населення краю й козацькі полки чинили героїчний опір противнику. На початку 1655 р. відбулась битва під Охяииповим на Київщині, яка не принесла перемоги жодній із сторін. Протягом серпня-вересня 1655 р. Б.Хмельницький здійснив похід у Галичину, який завершився розгромом польського війська у Городоцькій битві наприкінці жовтня. В листопаді козаки удруге обложили Львів.У жовтні 1656 р. Московська держава та Річ Посполита уклали сепаратне Віленське перемир'я Щ. На вимогу московської сторони українську делегацію не було допущено до переговорів. Проте Б.Хмельницький не поспішав розривати союз з Москвою, маючи на меті створення 14 18 антипольської коаліції європейських держав, але реалізувати свої далекосяжні плани йому не вдалося. 27 липня 1657 р. Б.Хмельницький передчасно помер.