Місце Ф.Кене у історії економічної думки

Зміст

Вступ. 3

1. Постать Ф.Кене в економічній науці 5

1.1. Місце Ф.Кене у історії економічної думки. 5

1.2. Особливості економічних ідей Ф.Кене. 7

2. Науково-критичний аналіз економічних поглядів Ф. Кене. 11

2.1. Характеристика економічних поглядів Ф.Кене. 11

2.2. Основні постулати «Економічної таблиці» Кене. 13

Висновки. 16

Список використаної літератури. 17

 

 

Вступ

Актуальність теми. Франсуа Кене, як лідер французької школи фізіократів, піддавши критиці меркантилізм, на початку 18 століття проголосив справжнім багатством нації "продукцію землеробства". "Багатство, яке створюється промисловою працею, - писав Кене, - виникає за допомогою доходів, що їх дає земля, і є багатством самим по собі безплідним, яке відтворюється тільки за допомогою доходів від земельних угідь."

Ідеї Кене були розвинені видатними представниками школи фізіократів - А.Р.Тюрго, В.М.Мірабо та іншими. Зокрема, в основу їх теоретичних поглядів була закладена концепція Кене "природного порядку"(викладена у його праці "Природнє право",1765), який панує як у природі так і у суспільстві. Між тим, під природнім порядком вони розуміли буржуазний порядок, а під маркою його захисту фактично захищався капіталізм.

Одне з центральних місць в економічних поглядах Кене та його послідовників займало вчення про "чистий продукт"(або "додану вартість"), який вони розуміли як надлишок продукції, отриманої в землеробстві, над витратами виробництва. З вченням щодо "чистого продукту" нерозривно пов'язана і концепція виробничої та невиробничої праці. Вершиною ж економічного генію Кене вважається його "економічна таблиця", у якій наочно показаний процес суспільного відтворення.

До Кене ми не бачимо, щоб економічні письменники розглядали економіку країни як єдиний організм в якому все взаємопов'язано. Тим більше, ніхто не представляв собі побудову економіки як кругообігу продуктів та доходів. "Економічна таблиця" Кене - це перша в історії політичної економії макроекономічна сітка натуральних (товарних) та грошових потоків матеріальних цінностей. Закладені у ній ідеї - це зародки сучасних економічних моделей.

Безперечно, схема відтворення Кене мала значні вади - в центрі реалізації опинився клас землевласників, промисловці залишилися без засобів виробництва (вони повністю продали свою продукцію), не показана реалізація сільськогосподарської продукції в межах класу фермерів. Але обмеженість "Економічної таблиці" не перекреслює її важливої ролі у розвитку політичної економії.

У "Економічній таблиці" Кене вперше в історії політичної економії намагався показати основні пропорцій та основні лінії реалізації суспільного продукту, поєднавши численні акти обміну та рух грошей і товарів. Саме Кене належить відкриття того, що процес відтворення та реалізації відбувається безперервно лише за умови дотримання певних пропорцій розвитку господарства.

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси «Економічної таблиці» Ф.Кене.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

· охарактеризувати економічні погляди Ф.Кене та його місце в економіці;

· дослідити основні постулати «Економічної таблиці»;

· проаналізувати економічні ідеї Ф. Кене.

Об’єктом дослідження є економічні погляди Ф.кене.

Предметом дослідження виступає праця Ф.Кене «Економічна таблиця».

 

Постать Ф.Кене в економічній науці

Місце Ф.Кене у історії економічної думки

Як і інші автори першого етапу розвитку наукової політичної економії, не був професійним економістом. Уродженець одного із пригородів Версаля (під Парижем), восьмий із тринадцяти дітей селянина — дрібного торговця. До 11 років Франсуа не знав грамоти. Потім випадковий чоловік, найманець на тимчасову роботу, навчив його читати і писати. Пізніше — навчання у сільського кюре і в початковій школі у сусідньому місті. Весь цей час йому доводилося важко працювати у полі і вдома, оскільки батько помер, коли Франсуа було всього 13 років. Сучасники відзначають, що юнак мав пристрасть до читання таку, що інколи міг вийти на світанку із дому, дійти до Парижу, вибрати потрібну книгу і до ночі повернутися додому, пройшовши десятки кіло-метрів. Ф. Кене виключно завдяки своїм природним здібностям здобув професію лікаря, яка завжди залишалася для нього основною.

Щоб стати медиком, Ф. Кене у 17 років поїхав у Париж, де одночасно практикувався у госпіталі і підзаробляв на життя в одній з граверних майстерень. Через шість років отримав диплом хірурга і розпочав свою лікарську практику поблизу Парижа у містечку Мант. Кене прожив у Манті 17 років і завдяки своєму працелюбству, знанням і здібностям став найпопулярнішим лікарем у всій окрузі. Він приймає роди (цим Кене славився особливо), робить кровоспускання, яке тоді було універсальним методом лікування, рве зуби і робить досить складні на той час операції. У числі його пацієнтів поступово опинилася місцева аристократія. Таким чином він наближається до паризьких світил. Водночас він узагальнює свій уже набутий досвід у кількох медичних працях.

У 1734 р. Ф. Кене, вдівцю з двома дітьми, одному з найпопулярніших на той час лікарів, герцог Віллеруа запропонував як медику постійну роботу у своєму домі у Парижі. В 1749 р., після аналогічної "пропозиції" маркізи Помпадур, Ф. Кене отримує ще більш поважну "службу" і, нарешті, у 1752 р. він удостоюється стану лейб-медика самого короля Людовіка XV. Останній обожнював Кене, дав дворянський титул, звертався до нього не інакше як "Мій мислитель", слухав поради свого лікаря. Дотримуючись однієї з них, про корисність для здоров'я фізичних вправ, Людовік XV власноручно зробив на друкарському станку Ф. Кене перші відбитки "Економічної таблиці", яка, як з'ясувалося пізніше, стала першою спробою наукового аналізу суспільного відтворення[5, c. 106-108].

В 30—40-х роках, уже досягнувши доброго матеріального становища, він віддає багато сил боротьбі, яку вели хірурги проти "факультету" офіційної наукової медицини. Справа в тому, що згідно з давнім статутом, хірурги були об'єднані в один ремісничий цех з цирульниками і їм було заборонено займатися терапією. Ф. Кене став на чолі "хірургічної партії" і врешті-решт здобув перемогу. Водночас він видає свій основний природничо-науковий твір, своєрідний медико-філософський трактат, де розкриває основні питання медицини: про співвідношення теорії і лікувальної практики, про медичну етику тощо.

З поліпшенням та зміцненням свого матеріального становища (у паризький період життя), Ф. Кене все більше захоплюється проблемами, що далеко виходили за рамки медицини. Вільний час він спочатку присвячує філософській науці, а потім — цілком економічній теорії. Через міст філософії він перейшов від медицини до політичної економії: людський організм і суспільство; кровообіг або обмін речовин у людському тілі і обіг продуктів у суспільстві. Ця біологічна аналогія спала на думку Ф. Кене, і вона залишається досить цікавою до цього часу.

В 1756 р. у віці 62 років він дає згоду взяти участь у підготовці "Енциклопедії", яку видавали Дідро та д'Аламбер. В ній і були надруковані основні економічні твори (статті) Ф. Кене: "Населення" (1756), "Фермери", "Зерно", "Податки" (1757), "Економічна таблиця" (1758) та ін.[10, c. 94]